Постанова № 525070, 19.03.2007, Господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2007 р.

Справа № 12/21-193

17 год. 15 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі

при секретарі судового засідання

Розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Латона", м. Тернопіль

до відповідача: Головного управління Державного казначейства України у Тернопільській області, м. Тернопіль

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція, вул. Білецька,1, м. Тернопіль

про: повернення коштів в сумі 1700 грн.

За участю представників сторін:

позивача: представник Кивелюк І.М., доручення б/н від 02.01.2007р.

відповідача: провідний спеціаліст юрисконсульт Вуїв С.В., довіреність №16 від 11.12.2006р.

третьої особи: державний податковий інспектор юридичного відділу Лисий Я.І., довіреність №395/7/10-015

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Латона", м. Тернопіль, надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Головного управління Державного казначейства України у Тернопільській області, м. Тернопіль, надалі відповідач, про повернення коштів в сумі 1700 грн.

Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на рішення господарського суду Тернопільської області від 15.09.2006р. №12/7-93, листи Тернопільської ОДПІ від 28.11.2006р. №80128/19-022, від 21.11.2006р. №77412/7/19-022, лист Головного управління Державного казначейства України у Тернопільській області від 12.12.2006р. №02-08-02/829, інші матеріали.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача заперечення на позов не подав, в судовому засіданні зазначає, що повернути зайво сплачені кошти не можливо так як немає відповідного висновку (підтвердження).

У податному запереченні від 14.03.2007р. №19559/7/10-015 Тернопільська ОДПІ зазначає, що згідно рішення РУ ДААК ДПА України №190007, яке вручене ТОВ «Латона»30.12.2006р. останньому нараховано 1000 грн. фінансових санкцій, в картці особового рахунку проведено 29.01.2007р. Станом на дату проведення нарахування переплата становила 1700 грн., які і спрямовувалися на погашення штрафних санкцій у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати згідно вимогами Податкового роз’яснення «Щодо черговості погашення та окремих питань стягнення сум податкового боргу», а залишок коштів в сумі 700 грн. повернуто на розрахунковий рахунок товариства висновком №127 від 12.02.2007р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд прийшов до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справи, у яких беруть участь ті самі сторони або особа, щодо якої встановлено ці обставини. А тому, факти, встановленні даними судовими рішеннями мають преюдиційне значення для суду при вирішенні адміністративної справи між тими самими сторонами.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 15.09.2006р. по справі №12/7-93 в задоволенні позовних вимог Регіонального управління департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Тернопільській області до ТОВ «Латона»про стягнення штрафу в розмірі 1700 грн. було відмовлено.

Однак, ТОВ «Латона»кошти в сумі 1700 грн. були сплачені.

Відповідно до частини 2 пункту 2 статті 78 Бюджетного кодексу України державне казначейство України веде облік всіх надходжень, що належать місцевим бюджетам та за поданням органів стягнення, погодженим з відповідними фінансовими органами, здійснює повернення коштів, що були помилкового або надмірно зараховані до бюджету.

Як зазначається в позовні заяві позивачем була подана заява від 25.10.2006р. №05/05 до Тернопільської ОДПІ з проханням зарахувати адміністративний штраф в розмірі 1700 грн. в передплату.

Тернопільська ОДПІ на адресу ТОВ «Латона»направила лист від 21.11.2006р. №77412/7/19-002, в якому повідомила останнього, що на підставі рішення господарського суду по справі №12/7-93 в картці особового рахунку ТОВ «Латона»по коду бюджетної класифікації 23030311 скасовано нарахування штрафної санкції в сумі 1700 грн. Станом на 21.11.2006р. переплата в картці особового рахунку по коду 23030311 становить 1700 грн.

Також, Тернопільською ОДПІ повторно надана відповідь від 28.11.2006р. №80128/19-022, в якій зазначається, що виписано висновок на перекидку коштів №1368 від 22.11.2006р. та передано на виконання до відділення Державного казначейства у м. Тернополі. У виконанні вказаного висновку було надано відмову з посиланням на те, що згідно додатку №8 до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік»в перелік платежів, що контролюються Державною податковою адміністрацією України платіж за кодом бюджетної класифікації 23030300 не входить.

Головним Управлінням Державного казначейства України у Тернопільської області на звернення ТОВ «Латона»була надана відповідь від 12.12.2006р. №02-08-02/829, в якій останнього повідомлено, що статтею 78 Бюджетного кодексу України органи Державного казначейства здійснюють повернення коштів, що помилково або надміру зараховані до бюджету за поданням органів стягнення. По платежу, що обліковується за кодом класифікації доходів бюджету 23030300 «Адміністративні штрафи та інші санкції»не визначено, на який орган виконавчої влади покладаються повноваження по контролю за справлянням (стягнення) цих платежів до бюджету. А тому, до врегулювання зазначеного питання в законодавчому порядку вважає за неможливе повернення даних коштів.

В судовому засіданні до матеріалів справи долучений висновок Тернопільської ОДПІ від 12.02.2007р. про повернення з бюджету 700 грн. за платежем «Адміністративні штрафи та інші санкції», код бюджетної класифікації 21081100., а також платіжне доручення №138 від 12.02.2007р., яке підтверджує факт повернення надміру сплаченого штрафу.

Разом з тим, Тернопільська ОДПІ у запереченні від 14.03.2007р. №19559/7/30-015 зазначає, що згідно рішення РУ ДААК ДПА України №190007 ТОВ «Латона» нараховано 1000 грн. штрафних санкцій, що представниками сторін в судовому засіданні не заперечується.

Так, згідно з положеннями Податкового роз’яснення «Щодо черговості погашення та окремих питань стягнення сум податкового боргу», затвердженого наказом ДПА України від 13.11.2002р. №540, кошти, що надійшли на сплату зобов’язань з податку, збору (обов’язкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобов’язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов’язань, так і податкових зобов’язань, розрахованих контролюючим органом.

Як стверджує представник Тернопільської ОДПІ у зв’язку з нарахуванням ТОВ «Латона»згідно рішення РУ ДААК ДПА України №190007 1000 грн. штрафних санкцій, із наявністю у товариства передплати по штрафних санкціях, тому, враховуючи положення Податкового роз’яснення кошти спрямувалися на погашення штрафних санкцій у порядку календарної черговості.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи та норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що у відповідача по справі –Головного управління Державного казначейства України у Тернопільській області не має правових підстав для вчинення дій, які визначенні позивачем щодо повернення коштів ТОВ «Латона», оскільки зазначені кошти в сумі 700 грн. повернені позивачу, решта 1000 грн. спрямовані на погашення податкових зобов’язань в порядку, визначеному Податковим роз’ясненням від 13.11.2002р. №540. При цьому, позивач не позбавлений права на оскарження дій податкової інспекції по зарахуванню коштів у встановленому законом порядку.

У відповідності із ст. 94 КАС України судовий збір позивачу не відшкодовується.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69–71, 158, 161-163 КАС України, господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі „23” березня 2007 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом двадцяти днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя