Постанова № 52504387, 13.10.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2015 р. Справа № 922/3407/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Гончар Т. В., суддя Плужник О.В.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивач - ОСОБА_1 , директор (НОМЕР_1 від 20.03.2004 р.).

позивача - ОСОБА_2, за довіреністю б/н від 12.10.2015.

відповідача - ОСОБА_3, за довіреністю № 34 від 01.10.2015.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вх.№4500 Х/3-10) на рішення господарського суду Харківської області від 12 серпня 2015 року по справі №922/3407/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Ульяновське", с. Ульянівка, Харківська область

до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків

про визнання недійсним рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.08.2015 року по справі №922/3407/15 (суддя Суслова В.В.) позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.03.2015 №43-р/к у справі №2/02-201-14. Стягнуто з Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь Публічного акціонерного товариства "Ульянівське" 1218,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2015 по справі №922/3407/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства України і що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також на те, що суд невірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору та згідно статті 104 Господарського процесуального Кодексу України є підставою для його скасування.

Публічне акціонерне товариство "Ульяновське" надало відзив, у якому проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечує, вважає, що оскаржуване рішення прийнято при повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, із дотриманням норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим відсутні підстави для його скасування.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, 12.03.2015 року Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, було винесене рішення № 43-р/к у справі № 2/02-201-14, відповідно до якого визнано, що Публічне акціонерне товариство "Ульянівське", не привівши у відповідність з Указом Президента України від 02.02.2002 року №92/2002 (зі змінами, внесеними Указом Президента України від 19.08.2008 року №725/2008) договори оренди землі з власниками земельних часток в частині встановлення розміру орендної плати не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене 1 першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, а саме бездіяльність, що може привести до ущемлення інтересів споживачів (власників земельних часток (паїв).

Вищевказаним рішенням на позивача, на підставі абзацу 2 частини 2 статті 52 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", накладений штраф у розмірі 68000,00 грн. та зобов'язано припинити порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, шляхом ініціювання змін до договорів оренди землі в частині визначення розміру орендної плати відповідно до чинного законодавства України, про що повідомити Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України у 1-річний строк з дня одержання рішення.

Проте, Публічне акціонерне товариство "Ульяновське", не погодившись з рішенням Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.03.2015 за № 43-р/к у справі № 2/02-201-14, звернулося до господарського суду з позовом про визнання вказаного рішення недійсним.

Місцевий господарський суд задовольнив позов повністю, визнавши позовні вимоги нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими належними доказами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Згідно із частиною 1 статті 3 Закону України «Про захист економічної конкуренції» законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, встановлених Конституцією України, та складається із Законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції" та інших нормативно-правових актів прийнятих відповідно до цих законів.

За приписами пункту 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Так, частиною 1 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Вирішальним у розумінні зловживання монопольним становищем на ринку є визначення монопольного (домінуючого) становища на ринку субєкта господарювання, яке здійснюється відповідно до Методики, затвердженої Розпорядженням АМКУ № 49 р від 05.03.2002 року. Вказаний документ передбачає сукупність дій аналітичного характеру, які необхідно здійснити для того, щоб віднести той чи інший субєкт господарювання до монополіста. Причому обовязок доведення факту зайняття субєктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається саме на АМКУ (оглядовий лист Вищого господарського суду України від 11.07.2005 року № 01 8/1222).

Згідно з пунктами 29, 32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 року № 5 (із наступними змінами та доповненнями), при доведенні вчинення порушення, залежно від обставин у справі, може бути прийнято одне чи декілька рішень згідно зі статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції"; у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення.

Аналізуючи оскаржуване позивачем рішення відповідача, колегією суддів встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Ульяновське" є субєктом господарювання, який набув в оренду земельні частки (паї) шляхом укладення договорів оренди з їх власниками фізичними особами.

На думку відповідача, Публічне акціонерне товариство "Ульяновське", не привівши договори оренди земельних ділянок, у відповідність до вимог Указу Президента України № 728/2008 від 19.08.2008 року, вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» закріплено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди; строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Статтею 19 зазначеного вище Закону встановлено, що строк дії договору встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Частиною другою статті 23 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (частина друга статті 30 Закону України «Про оренду землі»).

З урахуванням наведених положень Закону України "Про оренду землі" заінтересована сторона (орендодавець чи орендар) може звернутися з пропозицією про внесення за погодженням сторін змін до договору оренди земельних ділянок і земельних часток (паїв).

Так, зокрема, Указом Президента України від 19.08.2008 № 725/2008, якими врегульовано відносини з оренди землі, внесено зміни до статті 1 Указу Президента України від 02.02.2002 № 92/2002 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)", а саме: запроваджено плату за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та передбачено поступове збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря. Зазначений Указ набрав чинності з дня його опублікування.

У попередній редакції цієї статті орендна плата визначалася в розмірі 1,5 відсотка.

В тексті Указу відсутнє посилання та те, що його дія розповсюджується на договори, укладені до набрання ним чинності, а тому змінити розмір орендної плати, встановлений сторонами у цих договорах можна лише за згодою сторін, тобто на цивільно-правових засадах.

Як встановлено адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення АМК України (про що зазначено у рішенні від 12.03.2015 року) та не заперечується представниками сторін, частина договорів оренди землі укладені з Публічним акціонерним товариством "Ульяновське" у 2007 році. Строк їх дії становить 20 років.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (рішення Конституційного суду України №1-рп/99 від 09.02.1999 року).

В матеріалах справи відсутні докази звернення власників земельних ділянок (паїв) до Публічного акціонерного товариства "Ульяновське" з пропозицією змінити розмір орендної плати та документи, які б свідчили, що власники земельних ділянок звертались з відповідним позовом до суду.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Згідно статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це призвело до прийняття неправильного рішення.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги, що зібрані у справі докази свідчать про відсутність повного та обєктивного зясування відповідачем обставин під час винесення рішення від 12.03.2015 року за № 43-р/к "Про порушення законодавства про захист від економічної конкуренції та накладення штрафу", зокрема, щодо наявності з боку позивача порушення пункту 2 статті 50 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", наявні безумовні підстави для визнання оскаржуваного рішення недійсним.

Враховуючи, що в процесі судового розгляду не було встановлено факту порушення позивачем вимог Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», застосування до Публічного акціонерного товариства "Ульяновське" санкцій у вигляді штрафу є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

У відповідності з пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2015 по справі №922/3407/15 прийняте при належному зясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і відсутні підстави для його скасування, в звязку з чим, апеляційна скарга Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12 серпня 2015 року по справі №922/3407/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 19 жовтня 2015 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Плужник О.В.