Постанова № 52504036, 07.10.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2015 р. Справа № 909/441/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

СуддівМатущака О.І.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Довгополові А.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", № 14/2-647 від 16.06.15 (вх. № 01-05/3226/15 від 16.07.2015 року)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2015 р.

у справі № 909/441/15 (суддя І.П. Кавлак)

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Комунального підприємства "Комунальник-Т", м. Тисмениця,

Івано-Франківська область

про стягнення 32 125 грн. 50 коп., з яких: 8 373 грн. 45 коп. - пеня, 19 348 грн. 11 коп. - інфляційні втрати, 4 403 грн. 95 коп. - 3%річних

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився (належно повідомлений);

від відповідача: ОСОБА_2 представник (довіреність в матеріалах справи)

Причини зміни колегії суддів викладено у розпорядженнях голови суду від 20.07.2015 р. та 22.09.2015 р. (знаходяться в матеріалах справи). Новим складом суду розпочато розгляд справи та завершено її розгляд прийняттям постанови.

Судом розяснено права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило.

В судове засідання 07.10.2015 року зявився представник відповідача. Позивач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується наявним у матеріалах справи списком згрупованих рекомендованих відправлень від 25.09.2015 р.

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 22.09.2015 р.

Представник відповідача вважає, що рішення суду не підлягає скасуванню, оскільки при його ухваленні не порушено норми матеріального та процесуального права, і апелянт не навів доводів, які б могли слугувати підставою для скасування рішення.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2015 р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Комунальник-Т" про стягнення 32 125 грн. 50 коп., з яких: 8 373 грн. 45 коп. - пеня, 19 348 грн. 11 коп. - інфляційні втрати, 4 403 грн. 95 коп. - 3% річних задоволено частково та стягнуто з Комунального підприємства "Комунальник-Т" на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - 4186 грн. 73 коп. пені, 19 348 грн. 11 коп. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 4 403 грн. 95 коп. та 1827 грн. судового збору. Судом першої інстанції задоволено клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягнення пені на 50% та стягнуто з відповідача 4186, 73 грн. пені на користь позивача. В стягненні 4186, 73 пені відмовлено.

При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції виходив з доведеності факту важкого фінансового стану відповідача та соціальної значущості підприємства, повної сплати відповідачем боргу, зумовленості невчасної оплати за одержаний газ недостатніми трансфертами з бюджетів для відшкодування різниці між затвердженими тарифами та фактично понесеними витратами та невчасними розрахунками за спожитий газ населенням, відсутністю в матеріалах справи доказів, які б підтверджували наявність у позивача збитків, у зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобовязання за договором.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області в частині зменшення розміру пені на 50%, що складає 4186, 72 грн. та прийняти нове, яким стягнути з відповідача пеню у стягненні якої було відмовлено. Апеляційна скарга мотивована тим, що в оскаржуваному рішенні в частині зменшення неустойки місцевий господарський суд не врахував жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, не зазначивши мотивів такого неврахування, чим порушив вимоги ст. 42, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття неправильного рішення. Суд не мав права застосувати до спірних правовідносин статтю 233 ЦК України, не з`ясувавши всіх обставин, з'ясування яких передбачене згаданою нормою. Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу. На думку скаржника, під час розгляду справи не було враховано його інтереси. Зазначені підстави апелянт вважає достатніми для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

Представником відповідача відзиву на апеляційну скаргу не подано, проте у судовому засіданні 07.10.2015 р. представник відповідача стверджує про важкий майновий стан боржника і наявність у справі достатніх доказів в підтвердження заявленого в місцевому господарському суді клопотання про зменшення розміру неустойки.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, заслухавши в судовому засіданні думку представника відповідача, оцінивши зібрані по справі докази та дослідивши фактичні обставини у справі, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги. При прийнятті рішення судова колегія Львівського апеляційного господарського суду виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 21 грудня 2012 року між позивачем (надалі - продавець) та відповідачем (надалі - покупець) укладено договір № 13/2296-ТЕ-15 купівлі-продажу природного газу (надалі Договір).

Пунктом 11.1. договору встановлено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Пунктом 1.1. договору сторони погодили, що продавець зобовязується передати у власність покупцю у 2013 році природній газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

На виконання умов договору позивач поставив протягом січня квітня, листопада, грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 114 117 грн. 93 коп., що підтверджується, наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу.

При дослідженні зазначених вище доказів судом першої інстанції правильно встановлено факт передачі відповідачу природного газу на суму 114 117 грн. 93 коп.; отримання відповідачем товару відбулося в рамках договору № 13/2296-ТЕ-15 купівлі-продажу природного газу від 21 грудня 2012 року.

Порядок та умови проведення розрахунків визначені в розділі 6 Договору.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

З матеріалів справи вбачається, що Комунальне підприємство "Комунальник-Т" оплатило заборгованість двома траншами: 21.02.2013 на суму 15185 грн. 55 коп. та 27.10.2014 року на суму 98992 грн. 38 коп., тобто вартість отриманого природного газу відповідачем сплачена з порушенням договірних строків оплати. Ці обставини справи не заперечувалися сторонами.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі не виконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

З огляду на прострочку виконання відповідачем грошового зобовязання, а саме порушення строків оплати за спожитий природний газ, позивачем, на підставі пункту 7.2 договору, нараховано відповідачу пеню в сумі 8 373 грн. 45 коп.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно до п. 1 ст.233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

З матеріалів справи вбачається наявність наступних підстав для зменшення розміру штрафних санкцій:

1) важкий фінансовий стан відповідача та соціальна значущість підприємства (як вбачається з п.1.2 договору, споживачами природного газу є виключно населення, релігійні організації та національні творчі спілки і їх регіональні осередки), а важке фінансове становище відповідача підтверджується фінансовими документами, наявними в матеріалах справи;

2) станом на час розгляду даної справи відповідачем сплачено 100% заборгованості, вказана обставина підтверджується відомостями про операції між сторонами, що наявні в матеріалах справи;

3) зумовленість невчасної оплати за одержаний газ недостатніми трансфертами з бюджетів для відшкодування різниці між затвердженими тарифами та фактично понесеними витратами та невчасними розрахунками за спожитий газ населенням ;

4) в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність у позивача збитків, у зв"язку з порушенням відповідачем грошового зобовязання за договором № 13/2296-ТЕ-15 від 21.12.2012р. Крім пені позивачем нараховані 3 % річних в сумі 4 403 грн. 95 коп. та 19 348 грн. 11 коп. інфляційних втрат.

Як вбачається з фінансового звіту комунального підприємства "Комунальник-Т", у 2013 році відповідач зазнав збитків у сумі 114910 грн. 72 коп.; зазначений фінансовий звіт є підтвердженням того факту, що в діях відповідача відсутній будь-який умисел щодо несплати заборгованості.

В контексті вищенаведеного, враховуючи принцип справедливості та розумності, інтереси обох сторін, ступінь виконання зобов"язань боржником, стан розрахунків, соціальну значущість підприємства, суд першої інстанції задоволив клопотання відповідача щодо зменшення заявленої до стягнення пені, яка підлягає до стягнення з відповідача на 50%.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України: від 27.05. 2015 р. у справі № 913/1176/14 , від 23.04.2014 р. у справі №912/1485/13, від 04.06.2014 р. у справі №917/2512/13, від 05.06.2014 р. у справі №904/4883/13, від 18.09.2014 р. у справі №914/4671/13.

Відповідно до вищевикладеного, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні, які відповідають фактично встановленим обставинам, а тому рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2015 р. у цій справі є законним та обґрунтованим і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Крім того, враховуючи положення ст. 49 ГПК України, колегія суддів зробила висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2015 р. у цій справі без змін.

2. Судові витрати покласти на Публічне акціонерне товариство "Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України".

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 13.10.2015 р.

Головуючий суддяДубник О.П.

СуддяМатущак О.І.

СуддяСкрипчук О.С.