Постанова № 52503505, 08.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2015 р. Справа№ 910/13835/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Зубець Л.П.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання Гройсберг К.М.

за участю представників

від позивача: Кошалковський К.В. - дов. від 09.12.2014 року № 05/КАМ/Ю

від відповідача: Борисенко Т.Л. - дов. від 26.07.2015 року № 22/07/15

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс" на рішення господарського суду міста Києва від 11.08.2015 року

у справі № 910/13835/15 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс" (с. Гаврилівка Вишогородського району Київської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер'єр-Ательє „Маршан" (м. Київ)

про стягнення 106 165 грн. 57 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс" з позовом (з урахуванням заяви про зменшення суми позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер'єр-Ательє „Маршан" про стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій у сумі 106 165 грн. 57 коп.

Рішенням від 11.08.2015 року господарський суд міста Києва в позові відмовив повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду ТОВ „Комплекс Агромарс" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.08.2015 року по справі № 910/13835/15 та прийнти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 року апеляційна скарга ТОВ „Комплекс Агромарс" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/13835/15 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В судовому засіданні 08.10.2015 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечувала з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 19.03.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтер'єр-Ательє „Маршан" (продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс" (покупець) укладено договір № 1211077/1/13-647/КАН-Ю, відповідно до умов якого покупець замовляє і оплачує, а продавець забезпечує поставку, митне очищення і доставку дерев'яних вікон в зазначене покупцем місце в кількості, якості та асортименті визначених у додатку № 1 і № 3 до даного договору та проведенні робіт з монтажу виробів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Cт. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 317 Господарського кодексу України будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.

Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 318 Господарського кодексу України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що даний договір за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договору поставки та договору будівельного підряду.

27.03.2014 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору від 19.03.2013 року № 1211077/1/13-647/КАН-Ю, відповідно до умов якої до основного договору було внесено зміни та доповнення.

Відповідно до пункту 4.1 договору від 19.03.2013 року № 1211077/1/13-647/КАН-Ю в редакції додаткової угоди № 2 від 27.03.2014 року термін поставки виробів на об'єкт становить 3 тижні з моменту надходження від покупця платежу в розмірі 206 480 грн. 17 коп., передбаченого пунктом додатку № 2 до договору.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору від 19.03.2013 року № 1211077/1/13-647/КАН-Ю позивачем 11.04.2014 року було здійснено попередню оплату товару у розмірі 206 480 грн. 17 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 9000027283.

Ч. 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідач поставив товар з порушенням строків, а саме 01.12.2014 року, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000006.

Таким чином строк поставки виробів закінчився 05.05.2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 статті 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 5.1 договору від 19.03.2013 року № 1211077/1/13-647/КАН-Ю у разі затримки строків поставки товару, продавець сплачує штрафні санкції на користь покупця в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого в строк товару за кожний день прострочки.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 106 165 грн. 57 коп. пені за прострочення поставки; період прострочення з 27.05.2014 року по 30.11.2014 року.

Ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вимоги ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року № 543/96-ВР розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру пені та дійшла висновку, що позивачем та місцевим господарським судом вірно обраховано розмір пені - 106 165 грн. 57 коп.

Втім відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України визначено спеціальну позовну давність в один рік для звернення до суду з вимогою про стягнення неустойки.

Ч. 3 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

30.07.2015 року відповідач подав суду заяву про застосування строку позовної давності.

Враховуючи те, що позовна давність стосовно вимоги про стягнення неустойки (пені) спливла 05.05.2015 року, тобто до звернення позивача з даним позовом - 27.05.2015 року - відповідно до відбитку штемпеля поштового відділення на поштовому конверті № 0209411776464., то місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що річний строк позовної давності сплив і, відповідно, у задоволенні позову про стягнення 106 165 грн. 57 коп. пені слід відмовити в зв'язку зі спливом строку позовної давності.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс" на рішення господарського суду міста Києва від 11.08.2015 року у справі № 910/13835/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.08.2015 року у справі № 910/13835/15 залишити без змін.

3. Справу № 910/13835/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Л.П. Зубець

О.М. Коротун