Постанова № 52503457, 06.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2015 р. Справа№ 910/17612/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Хрипуна О.О.

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: Галков І.О.

від відповідача: Случак О.О.

від третьої особи: Галков І.О.

розглянувши апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2015р. у справі №910/17612/15 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД"

до Фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю

третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"

про стягнення 28037,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом до Відповідача про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у розмірі 28037,66 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва №910/17612/15 від 11.08.2015р. позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення мотивовано тим, що наявність грошового зобов'язання Відповідача, що виникло за договором фінансового лізингу №1478/07/2008 від 11.07.2008р. по сплаті лізингових платежів в сумі 50227,34 грн. підтверджується рішенням господарського суду м. Києва від 10.02.2014р. у справі №910/16246/13.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Спірне грошове зобов'язання Відповідача у розмірі 50227,34 грн. було зараховано на рахунок Позивача лише 06.04.2015р. Отже, Відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми на користь Позивача, оскільки прострочив виконання грошового зобов'язання.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого суду та відмовити в позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що інфляційні нарахування та нарахування 3% річних на заборгованість можуть здійснюватись на загальних підставах відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України до дня зарахування коштів на рахунок виконавчої служби та Відповідач не повинен сплачувати інфляційні нарахування та нарахування 3% річних за період коли кошти перебували на рахунках виконавчої служби та до часу їх надходження на рахунок стягувача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2015р. прийнято апеляційну скаргу до провадження колегією суддів, розгляд скарги призначено на 22.09.2015р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015р. справу №910/17612/15 за апеляційною скаргою Відповідача передано на розгляд колегії суддів у складі: Власова Ю.Л. (головуючий), Станіка С.Р., Хрипуна О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015р. апеляційну скаргу у справі №910/17612/15 за апеляційною скаргою Відповідача прийнято до провадження колегією суддів, розгляд скарги призначено на 22.09.2015р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015р. відкладено розгляд справи на 06.10.2015р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

11.07.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» та Відповідачем був укладений договір фінансового лізингу №1478/07/2008, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» зобов'язався придбати в свою власність транспортний засіб у відповідності з встановленою Відповідачем специфікацією продавця, предметом лізингу є автопричіп МАЗ-938660-044 полупричіп, рік випуску 2008р.

Відповідно до п.2.3. договору вартість майна, що передається товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» Відповідачу складає суму еквівалентну 12045,00 у.о., виражена в гривнях України.

Згідно з п.7.3. договору загальна сума лізингових платежів, що підлягають оплаті Відповідачем товариству з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» складає 16499,36 у.о., що включає ПДВ в розмірі 20% від суми, яка відносить до погашення вартості майна.

30.07.2009р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» та Відповідачем була укладена додаткова угода №1478/07/2008/R, за умовами якої викладено в новій редакції графік внесення платежів.

На виконання умов договору товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» передав Відповідачеві, а Відповідач прийняв причіп МАЗ-938660-044 полупричіп, рік випуску 2008р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2014р. у справі №910/16246/13 позов задоволено повністю, стягнуто з Відповідача на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» суму заборгованості у розмірі 50227,34 грн., неустойку в сумі 1803,77 грн., інфляційні витрати в сумі 68,27 грн., 3% річних в сумі 1279,55 грн. та судовий збір у розмірі 1720,50 грн. Відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014р. у справі №910/16246/13 на 2 роки до 10.02.2016р.

Як встановлено судом, під час розгляду справи №910/16246/13 на підставі видаткової накладної №РН-0000394 від 17.08.2008р. та довіреності ЯПД №419623 від 08.08.2008р. товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» передав, а Відповідач прийняв предмет лізингу: автопричіп МАЗ-938660-044 напівпричіп. З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав умови Договору. Однак, Відповідач, в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання належним чином щодо сплати лізингових платежів з 40 по 59 періоди, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 50227,34 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2014р. рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2014р. в частині відстрочення виконання рішення суду на два роки скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні клопотання Відповідача про відстрочку - відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.08.2014р. залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2014р. у справі № 910/16246/13.

05.12.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» та Позивачем був укладений договір відступлення права вимоги (заміна сторони в зобов'язанні) №214/11-2013, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» передало, а Позивач прийняв на себе право вимоги виконання зобов'язань, які виникли на підставі договору фінансового лізингу №1478/07/2008 від 11.07.2008р.

Відповідно до п.1.2. договору за цим договором Позивач набув всі права та зобов'язання, які належать товариству з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» по відношенню до Відповідача, а саме, право вимоги від Відповідача належного виконання зобов'язань за договором лізингу, в тому числі оплати лізингових платежів, пені, штрафів, викупної вартості, інших платежів, що належать до сплати на підставі умов договору лізингу та законодавства України.

Згідно з п.2.2. договору товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» письмово повідомляє Відповідача про відступлення права вимоги.

10.01.2014р. товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» направило на адресу Відповідача повідомлення про відступлення права вимоги від 05.12.2013р.

26.01.2015р. з рахунка Відповідача здійснено перерахування грошових коштів на рахунок ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві з призначенням платежу «сплата боргу згідно наказу №910/16246/13 від 07.03.2014 на користь ТОВ «Ласка Лізинг».

06.04.2015р. вказані грошові кошти в сумі 53378,93 грн. були перераховані відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві на рахунок Позивача, що підтверджується банківською випискою з рахунку Позивача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2015р. у справі №910/16246/13 заяву Позивача про заміну стягувача як сторони виконавчого провадження на її правонаступника задоволено, здійснено заміну сторони у виконавчому провадженні стягувача: товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» на Позивача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013р. №14 за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до п.1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону (див. також частину третю статті 343 ГК України).

Отже, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків (даний висновок підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 31.08.2011р. №16/587-22/430).

Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів не виконано, Позивач вправі вимагати стягнення з Відповідача в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання та отримання грошових коштів на свій рахунок.

Апеляційним судом не приймаються до уваги доводи Відповідача, що інфляційні нарахування та нарахування відсотків річних можуть нараховуватись лише до дня списання коштів з рахунку Відповідача, оскільки зобов'язання припиняється його належним виконанням, яке включає сукупність дій з перерахування коштів з рахунку Відповідача та їх зарахування на рахунок Позивача. Поки кошти не зараховані на рахунок Позивача, вони не можуть вважатись такими, що отримані Позивачем, відповідно зобов'язання Відповідача не може вважатись припиненим його виконанням.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." Товариство з обмеженою відповідальністю на рішення господарського суду міста Києва від 11.08.2015р. у справі №910/17612/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2015р. у справі №910/17612/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 15.10.2015р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді С.Р. Станік

О.О. Хрипун