Постанова № 52503301, 07.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2015 р. Справа№ 910/6025/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засідання - Філімоновій І.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Турбоатом"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.08.2015 року по справі №910/6025/14 (суддя - Яковенко А.В.)

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Турбоатом"

на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерств юстиції України

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Турбоатом"

до Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд"

про стягнення 13711428,67 грн.

За зустрічним позовом Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд"

до Відкритого акціонерного товариства "Турбоатом"

про стягнення 15185630,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Турбоатом" (надалі - "Товариство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрбудмонтаж" (надалі - "Корпорація") про стягнення 36 210 817,46 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року первісний позов задоволено частково: присуджено до стягнення з УДК "Укрмонтажспецбуд" на користь ВАТ "Турбоатом" заборгованість у розмірі 646 577, 11 грн., штраф у розмірі 4 527 936, 00 грн., пеню у розмірі 2 717 177, 82 грн., 3 % річних у розмірі 923 857, 40 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 376 401, 14 грн. та судовий збір; зустрічний позов задоволено частково: присуджено до стягнення з ВАТ "Турбоатом" на користь УДК "Укрмонтажспецбуд" штраф у розмірі 7 546 560, 00 грн., пеню у розмірі 7 423 454, 88 грн. та судовий збір; в іншій частині зустрічних позовних вимог - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 року рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року було скасовано та прийнято нове рішення, яким позов ВАТ "Турбоатом" до УДК "Укрмонтажспецбуд" про стягнення 13 711 428, 67 грн. заборгованості, неустойки, 3 % річних та інфляційних задоволено частково та зустрічний позов УДК "Укрмонтажспецбуд" про стягнення 15 185 630, 88 грн. неустойки задоволено частково; резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року викладено в іншій редакції; позовні вимоги ВАТ "Турбоатом" до УДК "Укрмонтажспецбуд" про стягнення 13 711 428, 67 грн. заборгованості, неустойки, 3 % річних та інфляційних задоволено частково: присуджено до стягнення з УДК "Укрмонтажспецбуд" на користь ВАТ "Турбоатом" заборгованість у розмірі 646 577, 11 грн., штраф у розмірі 4 527 936, 00 грн., пеню у розмірі 3 806 786, 02 грн., 3 % річних у розмірі 864 748, 44 грн., інфляційні у розмірі 3 709 916, 56 грн. та судовий збір; в решті позовних вимог щодо стягнення пені, 3 % річних - відмовлено; зустрічний позов УДК "Укрмонтажспецбуд" про стягнення 15 185 630, 88 грн. неустойки задоволено частково: присуджено до стягнення з ВАТ "Турбоатом" на користь УДК "Укрмонтажспецбуд" штраф у розмірі 147 176, 40 грн., пеню у розмірі 347 828, 40 грн. та судовий збір; в решті позовних вимог зустрічного позову щодо стягнення пені та штрафу - відмовлено.

11.03.2015 на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 видано відповідні накази.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2015 року у справі №910/6025/14 Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року у справі № 910/6025/14 в частині задоволення первісного позову - скасувати, направивши справу в цій частині на новий розгляд до господарського суду міста Києва. В частині задоволення зустрічного позову, постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 року у справі № 910/6025/14 - скасувати, рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року у справі № 910/6025/14 - залишити без змін. П.п. 3, 4 ухвали Вищого господарського суду України від 20.04.2015 року визнати такими, що втратили чинність.

На виконання рішення Господарського суду м. Києва від 15.10.2013 року по справі № 910/6025/14,яке залишене без змін Постановою Вищого Господарського суду України від 20.05.2015, видано відповідний наказ.

31 липня 2015 р. Публічне акціонерне товариство "Турбоатом" через відділ діловодства господарського суду міста Києва подало скаргу на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерств юстиції України, в якій скаржник просить суд визнати постанову державного виконавця від 28.07.2015 про відкриття виконавчого провадження по виконавчому провадженню №48286618 незаконною та скасувати її та визнати постанову Державного виконавця від 28.07.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню №48286618 незаконною та скасувати її.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.08.2015 року ПАТ «Турбоатом» було відмовлено в задоволенні скарги на постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерств юстиції України..

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду м. Києва суду від 31.08.2015 р., Публічне акціонерне товариство «Турбоатом» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 31.08.2015 року у справі № 910/6025/14 та прийняти нове рішення, яким скаргу задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала Господарського суду м. Києва прийнята з порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 року, на підставі поданої апеляційної скарги, було порушено провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Іоннікова І.А., Тарасенко К.В. та призначено розгляд скарги на 07.10.2015 року.

На виконання ухвали Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 року представником апелянта через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

06.10.2015 року представником відповідача за первісним позовом через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано пояснення на апеляційну скаргу.

07.10.2015 року представником апелянта через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано додаткові пояснення по справі.

07.10.2015 року представником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано відзив на апеляційну скаргу.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду м. Києва від 31.08.2015 р. у справі № 910/6025/14 скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати постанову Державного виконавця від 28.07.2015 року про відкриття виконавчого провадження та постанову Державного виконавця від 28.07.2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадження № 48286618 незаконними та скасувати їх.

Представник відповідача за первісним позовом та представник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржувану ухвалу Господарського суду м. Києва від 31.08.2015р. № 910/6025/14.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до ч.5 ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом м. Києва при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала Господарського суду м. Києва від 31.08.2015 року у справі № 910/6025/14 прийнята з вірним застосуванням норм процесуального права, є обґрунтованою з наступних підстав.

Відповідно до ст.121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

На думку боржника державним виконавцем неправомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу Господарського суду міста Києва у справі №910/6025/14 від 07.07.2015 та одночасно накладено арешт на майно та грошові кошти боржника.

В частині неправомірності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження скаржник зазначає, що в постанові від 28.07.2015 про відкриття виконавчого провадження №48286618 вказано на необхідність самостійного виконання рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови, що на думку скаржника є порушенням його права на добровільне виконання рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.07.2015 р. було відкрито виконавче провадження із примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі №910/6025/14 від 07.07.2015 р. разом із вказаною постановою державним виконавцем 28.07.2015 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Згідно зі ст.124 Конституції України та ст.115 Господарського процесуального кодексу України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно із ст. 25 цього Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Керуючись статтями 17,18,19,21,25 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 28.07.2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії постанови направлено сторонами та надано боржнику семиденний строк для добровільного виконання рішення суду.

Дані дії державного виконавця цілком відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», жодного порушення норм законодавства, на яких наполягає скаржник , колегія суддів не вбачає.

Щодо правомірності винесення постанови про накладання арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.07.2015, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.27 Закону передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Статтею 28 Закону визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ст.57 Закону України "Про виконавче провадження").

Окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню, визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2012р. за №489/20802.

Під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами (п.1.5 Інструкції).

В пункті 4.1.8 Інструкції з організації примусового виконання рішень встановлено, що розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, державний виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини другої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження". Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті (ч. 4 ст. 57 Закону). Арешт на кошти боржника може бути накладено в національній та/або в іноземній валюті, про що зазначається у постанові. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчими документами, виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій та вказується номер рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту (п.п. 4.1.9-4.1.10 Інструкції).

У заяві про відкриття виконавчого провадження поданої до відділу, стягував просив з метою забезпечення виконання рішення суду одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, накласти арешт на майно боржника.

Як вбачається із матеріалів справи, державний виконавець разом із постановою про відкриття виконавчого провадження від 28.07.2015 виніс постанову про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.07.2015 в межах суми стягнення та внесено відповідні записи до реєстрів обтяжень рухомого майна та реєстру речових прав на нерухоме майно.

Посилання боржника на дію мораторія, встановленого Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» є безпідставним, оскільки постановою про арешт майна боржника не передбачено будь-яких дій спрямованих на відчуження майна, крім того постановою про відкриття виконавчого провадження від 28.07.2015 боржнику надано строк для добровільного виконання рішення.

Отже, підстав для визнання постанов про відкриття виконавчого провадження №48286618 та постанови про накладання арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.07.2015 незаконними та їх скасування у суду відсутні.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду м. Києва від 31.08.2015 року у справі № 910/6025/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, прийнята з дотриманням норм процесуального та матеріального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційна скарга, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача (апелянта).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101, 102 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Турбоатом» залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 31.08.2015 року у справі № 910/6025/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/6025/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко