Рішення № 52503281, 13.10.2015, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

19/10/2015

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

"13" жовтня 2015 р. Справа № 927/1135/15

Позивач: Комунальне підприємство "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради,

вул. Шевченка, 33а, м. Чернігів, 14000

Відповідач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1: Державна інспекція з сільського господарства в Чернігівській області, вул. Коцюбинського, 41 А, м. Чернігів, 14000

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 2: Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області,

пр-т Миру, 21 А, м. Чернігів, 14000

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 3: Чернігівська міська рада,

вул. Магістрацька, 7, м. Чернігів, 14000;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 4: Комунальне підприємство "Дільниця з контролю за благоустроєм міста" Чернігівської міської ради,

вул. Київська, 14-а, м. Чернігів, 14005;

Предмет спору: про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

Суддя В.В. Шморгун

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: не з'явився (Рубан О.О. - представник, довіреність № 59 від 21.02.2015, присутній у судових засіданнях 10.09.2015 та 06.10.2015);

Від відповідача: ОСОБА_1 особисто;

Від відповідача: ОСОБА_3 - представник, довіреність № 898 від 02.10.2015;

Від третьої особи 1: не з'явився;

Від третьої особи 2: Манойлик Д.В. - головний спеціаліст адміністративного сектору, довіреність № 40-702-10/7617 від 17.08.2015;

Від третьої особи 3: Муляренко К.О. - головний спеціаліст-юрисконсульт управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради, довіреність № 3-24/1373 від 03.12.2014;

Від третьої особи 4: Коверзнева І.Л. - представник, довіреність № 1 від 05.01.2015

СУТЬ СПОРУ:

Комунальним підприємством "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради подано позов до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан шляхом знесення та вивезення тимчасових споруд.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що відповідач після спливу терміну дії договору оренди землі не звільнив займану ним земельну ділянку, привівши її у належний стан, що перешкоджає позивачу використовувати земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2) по АДРЕСА_2, площею 0,2183 га надану КП «Паркування та ринок» Чернігівської міської ради у постійне користування.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 31.08.2015 порушено провадження у справі, відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Державну інспекцію з сільського господарства в Чернігівській області та Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області, розгляд справи призначено на 10.09.2015.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.09.2015 відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Чернігівську міську раду та Комунальне підприємство "Дільниця з контролю за благоустроєм міста" Чернігівської міської ради.

Ухвалами суду від 10.09.2015 та 06.10.2015 розгляд справи відкладався на 06.10.2015 та 13.10.2015, відповідно.

У судове засідання 13.10.2015 з'явились відповідач особисто та уповноважені представники відповідача та третіх осіб -2, -3, -4.

Представник позивача та третьої особи-1 у судове засідання 13.10.2015 не з'явились.

Від учасників судового процесу клопотання про фіксацію судового засідання технічними засобами не надходили.

У судовому засіданні 06.10.2015 судом прийнята до розгляду заява позивача про зміну предмету позову, у якій позивач просить:

1. Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) звільнити земельну ділянку площею 0,2183 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2; кадастровий НОМЕР_2;

2. Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) привести земельну ділянку площею 0,2183 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2; кадастровий НОМЕР_2, у придатний для використання стан шляхом вивезення усіх тимчасових навісів для стоянки автомобілів та малої архітектурної форми (вагончика), що знаходиться на цій земельній ділянці.

Дослідивши подані матеріали, суд прийняв заяву позивача про зміну предмету позову, спір вирішується з її урахуванням.

У судовому засіданні 06.10.2015 представником відповідача подано клопотання, розгляд якого відкладався до наступного судового засідання, про зупинення провадження у справі за позовом Комунального підприємства "Паркування та ринок" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до набуття законної сили судового рішення за розглядом позовної заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про поновлення договору на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 28 грудня 2001 року, зареєстрованого 28 грудня 2001 року за № 1627 у Книзі записів договорів на право тимчасового користування землею (провадження у іншій справі порушено 06.10.2015, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією ухвали господарського суду Чернігівської області про порушення провадження у справі № 927/1292/15), оскільки предметом позовної заяви є поновлення права користування спірної земельної ділянки, а отже дані справи є пов'язаними між собою.

Обґрунтовуючи своє клопотання, відповідач зазначив, що 28 грудня 2001 року між Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради і приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено договір на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди). У подальшому згідно рішень Чернігівської міської ради від 06.08.2010 (п. 92) та від 16.09.2010 (п. 124), на підставі додаткових угод від 08.09.2005 та від 05.12.2011 було вилучено із тимчасового користування приватного підприємця ОСОБА_1 частини земельної ділянки, після чого у його користуванні залишилась земельна ділянка площею 0,2825 га. Земельна ділянка була надана у довгострокове користування строком на 10 років до 28.12.2011 року за адресою: АДРЕСА_3, яку у подальшому було змінено АДРЕСА_4. Відповідач у травні 2011 року звертався до Чернігівської міської ради з пропозицією про продовження договору оренди, яка була залишена без відповіді. 09 грудня 2011 року відповідач звернувся до Чернігівської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо продовження строку дії договору від 28.01.2001 із зміною цільового призначення земельної ділянки. Рішенням Чернігівської міської ради 17 сесії 6 скликання від 31.01.2012 року (п. 1.5) було надано дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення, при умові розроблення та затвердження в установленому порядку землевпорядної документації протягом року на земельну ділянку по АДРЕСА_5 для експлуатації нежитлового приміщення перукарні. Даний проект було розроблено БНВП "Черона -Л". У зв'язку з тяжкою хворобою відповідача документи щодо відведення вказаної земельної ділянки в оренду не були дооформлені.

Відповідач вважає, що він своєчасно скористався своїм правом та звернувся до Чернігівської міської ради з пропозицією поновити договір. Однак рада не розглянула заяву та не винесла жодного рішення з цього приводу і не надіслала лист-повідомлення про заперечення щодо поновлення договору оренди землі. Як зазначив відповідач, він продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку дії договору та сплачувати плату за землю. За наведених обставин відповідач вважав договір на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 28.12.2001 року, укладений між Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради і приватним підприємцем ОСОБА_1 і зареєстрований 28 грудня 2001 року за № 1627 у Книзі записів договорів на право тимчасового користування землею, поновленим строком на 10 років з 29.12.2011 по 28.12.2021.

Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що господарський суд зупиняє провадження в справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Пунктом 3.16 Постанови Пленуму Вищого Господарського суд №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Враховуючи вимоги зазначених норм, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

При цьому пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Отже, підставою для зупинення провадження у справі є пов'язаність справ та неможливість розгляду однієї справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи. Вказані норми не містять обмежень, які б стосувались хронології подання позовів у пов'язаних справах.

Суд, дослідивши матеріали справи відмовляє у задоволенні заявленого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі виходячи з наступного.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Пов'язаність справи полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі.

У даному випадку суд вважає можливим встановлення судом всіх обставин, необхідних для вирішення даної справи, а відтак, і можливим розгляд даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Рішення Чернігівської міської ради (сорок шоста сесія шостого скликання) від 26.12.2014 про надання спірної земельної ділянки у постійне користування, яке є підставою виникнення у позивача права постійного користування цією земельною ділянкою, та реєстрація цього права, у встановленому порядку не скасовані, а отже є діючими. Зупинення ж провадження у справі може суттєво вплинути на права позивача у використанні земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву про поновлення договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 28 грудня 2001 року шляхом укладення нового договору оренди подано через майже через чотири роки від закінченні терміну дії договору оренди та через півтора місяці після порушення провадження у даній справи.

Суд вважає, що такими діями відповідач свідомо затягує судовий процес.

При цьому, суд зазначає, що відповідач у свою чергу не позбавлений права на подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у разі їх виникнення.

У поданих третьою особою-1 поясненнях зазначено, що за результатами проведеної перевірки з виїздом на місцевість встановлено, що у результаті зазначених дій відповідача позивач позбавлений права, передбаченого ст. 95 Земельного кодексу України, самостійно господарювати на виділеній земельній ділянці.

У поданих письмових поясненнях та у судових засіданнях представник третьої особи-2 зазначив, що споруди, які зображено на копіях фотокарток є малими архітектурними формами, належать до вулично-дорожньої мережі, що є об'єктом благоустрою, та не відносяться до об'єктів містобудування, контроль та нагляд за якими входить до компетенції Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області. Споруди, що знаходяться на спірній земельній ділянці, є тимчасовим спорудами, як мала архітектурна форма, та не можуть відноситися до нерухомого майна, яке збудоване самочинно. Вони встановлені для забезпечення використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, та не потребують реєстрації декларації про початок виконання підготовчих або будівельних робіт відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 466 від 13 квітня 2011 року.

Представником третьої особи-3 у письмових поясненнях № 5658 від 01.10.2015 відображено договірні відносини між Чернігівською міською радою та відповідачем з наданням відповідного підтвердження, а також підтримано вимоги позивача щодо звільнення спірної земельної ділянки. Як зазначив представник третьої особи-3, технічна документація щодо оформлення права користування спірної земельної ділянки відповідача не містить будь-яких підтверджень знаходження на цій ділянці на момент її передачі вагончика та навісів. Пояснення разом з доданими документами долучено судом до матеріалів справи.

У письмових поясненнях на позовну заяву представником третьої особи-4 зазначено, що КП "Дільниця з контролю за благоустроєм міста" Чернігівської міської ради не має повноважень щодо контролю переданих у постійне користування або в оренду юридичним та фізичним особа земельних ділянок, до їх компетенції відноситься тільки контроль за будь-якими об'єктами та елементами благоустрою загального користування (парки, сади, алеї, майдани тощо), отже підприємство не має правових підстав для втручання у вирішення питань, пов'язаних з незаконним зайняттям спірної земельної ділянки.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши надані учасниками докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановив суд, 28 грудня 2001 року між Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради і приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендар за договором, відповідач у справі) укладено договір на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) (далі - Договір) відповідно до якого Виконавчий комітет Чернігівської міської ради на підставі рішення від 28 грудня 2001 року № 337 надає, а приватний підприємець ОСОБА_1 приймає у тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,8456 га, у тому числі: під спорудами промисловості - 0,1008 га, під об'єктами транспорту - 0,0243 га, під зеленими насадженнями - 0,5404 га, під благоустроєм - 0,1801 га, згідно з планом землекористування. Земельна ділянка надається у тимчасове довгострокове користування строком на десять років і знаходиться за адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_3. Договір набирає чинності з моменту його реєстрації.

Договір зареєстровано у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 28 грудня 2001р. за № 1627.

Згідно п. 239 рішення Чернігівської міської ради від 08 вересня 2005 року(17 сесія 4 скликання) внесено зміни до п. 1.1 Договору та доповнено абзацом: Враховуючи договір купівлі-продажу від 11.03.2005 року № 285 та договір про поділ майна,що є спільній частковій власності від 16.03.2005 року № 331, вилучити із тимчасового, довгострокового користування приватного підприємця ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2596 га по АДРЕСА_3, за згодою землекористувача, про що укладено додаткову угоду від 08.09.2005 між Чернігівською міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_1

05 грудня 2011 року між Чернігівською міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено додаткову угоду, п. 1 якої передбачено: Згідно з рішеннями Чернігівської міської ради від 06.08.2010 (52 сесія 5 скликання) п. 92 та від 16.09.2010 (53 сесія 5 скликання) п. 124, враховуючи договір купівлі-продажу від 22.04.2008 № 3889, вилучити із тимчасового довгострокового користування приватного підприємця ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,3035 га по АДРЕСА_3 за згодою орендаря. Внести зміни до пункту 1.1 Договору та читати: «площею 0,2825 га», замість «площею 0,8456 га, у тому числі під спорудами промисловості - 0,1008 га, під об'єктами транспорту - 0,0243 га, під зеленими насадженнями - 0,5404 га, під благоустроєм - 0,1801 га».

Відповідач листом від 06.05.2011 року звертався до Чернігівської міської ради з пропозицією про продовження Договору, яка була залишена без відповіді.

09 грудня 2011 року відповідач звернувся до Чернігівської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо продовження строку дії Договору із зміною цільового призначення земельної ділянки.

Рішенням Чернігівської міської ради (17 сесії 6 скликання) від 31.01.2012 року (п. 1.5) було надано дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення, при умові розроблення та затвердження в установленому порядку землевпорядної документації протягом року на земельну ділянку по АДРЕСА_5 для експлуатації нежитлового приміщення перукарні. Даний проект було розроблено БНВП "Черона -Л".

До теперішнього часу документи щодо відведення відповідачу вказаної земельної ділянки в оренду в установленому порядку не оформлені.

Відповідач вважає, що дії позивача щодо розроблення проекту землеустрою неправомірними, оскільки, на думку відповідача, КП «Паркування та ринок» Чернігівської міської ради було відомо про використання спірної земельної ділянки відповідачем.

Судом відхилено дані доводи відповідача, оскільки термін дії Договору закінчився 28.12.2011, проект землеустрою щодо відведення відповідачу спірної земельної ділянки, розроблений БНВП "Черона -Л" у 2012 році, рішенням Чернігівської міської ради не затверджувався, будь-яких правочинів щодо оренди спірної земельної ділянки між Чернігівською міською радою та ФОП ОСОБА_1 не вчинено, контроль та регулювання земельних відносин з іншими господарюючими суб'єктами не входить до компетенції КП «Паркування та ринок» Чернігівської міської ради, а відтак у позивача були відсутні будь-які обмеження у здійсненні дій, направлених на отримання у користування цієї земельної ділянки.

Доводи відповідача щодо оплати ним земельного податку за спірну земельну ділянку судом відхилено, оскільки стосуються виключно спору, який є предметом іншої справи. З цих же підстав відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи для отримання інформації з податкових органів (з наданих відповідачем квитанцій не вбачається, за яку саме земельну ділянку здійснювались оплати), що, крім того, впливає на строки вирішення спору.

Рішенням Чернігівської міської ради (46 сесія 6 скликання) за результатами розгляду клопотань, заяв юридичних та фізичних осіб, пропозицій управління земельних ресурсів Чернігівської ради Комунальному підприємству «Паркування та ринок» Чернігівської міської ради затверджено проект відведення та надано земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2) по АДРЕСА_2 площею 02183 га, у постійне користування для розміщення автостоянки (землі промисловості).

20.01.2015 державний реєстратор Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області, перевіривши надані заявником: ОСОБА_2 (уповноважена особа) документи, виніс рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18733841, відповідно до якого право користувачем земельної ділянки по АДРЕСА_2 м. Чернігів, Чернігівська область (кадастровий номер НОМЕР_2) є КП «Паркування та ринок» Чернігівської міської ради.

Державною інспекцією сільського господарства у Чернігівській області 05 серпня 2005 року проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, за результатами якої складено акт у якому встановлено, що на даній земельній ділянці розташовані тимчасові навіси для стоянки автомобілів (знаходяться автомобілі), бетонне покриття з плит та мала архітектурна форма (вагончик). Фактично на земельній ділянці функціонує автостоянка. КП «Паркування та ринок» Чернігівської міської ради будь-якої діяльності на земельній ділянці, відведеній у постійне користування , не здійснює. У ході перевірки, зі слів особи (представилась охоронцем), яка знаходилась у малій архітектурній формі (вагончик) на спірній земельній ділянці, було встановлено, що власником тимчасових споруд є ФОП ОСОБА_1, який фактично здійснює комерційну діяльність(послуги платної автостоянки автомобілів). Відповідно до інформації, наданої Управлінням земельних ресурсів Чернігівської міської ради, 28 грудня 2001 року між Чернігівською міською радою та ФОП ОСОБА_7, на підставі рішення № 337 від 28.12.2001, було укладено договір № 1627 на право тимчасового користування землею по АДРЕСА_3, строком на десять років. Згідно плану тимчасового землекористування (додаток № 2.7 до договору № 1627) земельна ділянка, на якій розміщено автостоянку, передувала у користуванні ФОП ОСОБА_1. Рішення про продовження або поновлення договору оренди даної земельної ділянки з ФОП ОСОБА_1 Чернігівською міською радою не приймалось, правовстановлюючі документи на використання земельної ділянки не укладались. На час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 пояснень з даного приводу не було надано.

За висновком Державної інспекції з сільського господарства в Чернігівській області у результаті зазначених дій відповідача позивач позбавлений права, передбаченого ст. 95 Земельного кодексу України, самостійно господарювати на виділеній земельній ділянці.

Таким чином, позивач позбавлений права фактичного використання спірної земельної ділянки.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Таке право оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 ЗК України).

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За приписами ст. 15, 19, 26 цього Закону внесення записів до Державного реєстру прав здійснюється на підставі правовстановлюючих документів після прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію відповідного права.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, договір оренди землі припиняється у разі закінчення терміну, на який його було укладено.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, після закінчення строку, на який було укладено договір, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі продовження договору оренди на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Згідно ч. 1 ст. 29 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, у разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором оренди. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для забезпечення своїх вимог до орендодавця.

Тобто, у Законі України "Про оренду землі" у редакції, чинній до 12.03.2011, не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі.

До спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція Закону України "Про оренду землі", яка була чинною на момент їх виникнення, оскільки згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи

Такий висновок Верховного суду України викладений у його постановах у справах № 912/1552/13 (3-161гс14), № 44/69 (3-520гс12).

За наведених обставин суд погоджується з доводами третьої особи-3 про неможливість застосування до спірних відносин положень закону щодо автоматичного поновлення договору оренди землі, одночасно відхиляючи протилежні доводи відповідача.

При цьому, суд звертає увагу відповідача, що іншою частиною (ч. 10) статті 33 Закону України "Про оренду землі", на яку він посилається в обґрунтування автоматичного поновлення договору оренди, встановлено, що у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди, що є імперативною нормою і також виключає застосування автоматичного поновлення у договірних відносинах.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Тобто, самовільним зайняттям земельної ділянки є фактичне використання земельних ділянок без відповідних правових підстав.

Таким чином, відповідно до наведених вимог закону обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку. Відсутність таких документів у особи на час прийняття судом рішення є самовільним зайняттям земельної ділянки.

Такий висновок викладений 22.11.2010 у постанові Верховного суду України у справі №4/254-35/572 (3-27гс10).

Відповідач не надав правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку та не обґрунтував правомірність використання ним спірної земельної ділянки за інших правових підстав.

Таким чином, зважаючи на закінчення терміну дії договору № 1627 на право тимчасового користування землею по АДРЕСА_3, укладеного між Чернігівською міською радою та ФОП ОСОБА_7, неможливість автоматичного поновлення цього договору, невжиття відповідачем тривалий час передбачених земельним законодавством заходів щодо отримання спірної земельної ділянки у оренду, суд дійшов висновку, що відповідачем здійснюється самовільне зайняття цієї земельної ділянки.

Натомість, позивачем надано суду витяг з Рішення Чернігівської міської ради (сорок шоста сесія шостого скликання) від 26.12.2014, згідно п. 7 якого затверджено проект відведення та надано земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2) по АДРЕСА_2 площею 0,2183 га, у постійне користування для розміщення автостоянки (землі промисловості). Дане рішення є підставою виникнення у позивача права постійного користування зазначеною земельною ділянкою.

Доказів оскарження, скасування даного рішення суду не надано, отже, воно є діючим.

Право постійного користування КП «Паркування та ринок» Чернігівської міської ради підтверджується доданим до матеріалів справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 32447139 від 20.01.2015. З даного витягу вбачається, що Державним реєстратором Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18733841 від 20.01.2015, відповідно до якого правокористувачем земельної ділянки по АДРЕСА_2 м. Чернігів, Чернігівська область (кадастровий номер НОМЕР_2) є КП «Паркування та ринок» Чернігівської міської ради.

Доказів скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень суду не надано.

Таким чином, суд вважає доведеним право позивача на постійне користування спірною земельною ділянкою.

За приписами ст. 142 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України).

Враховуючи викладене, позовні вимоги про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання позивачем стан шляхом вивезення усіх тимчасових навісів для стоянки автомобілів та малої архітектурної форми (вагончика), що знаходяться на цій земельній ділянці, визнані судом законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 22, 27, 32-36, 43, 49, 82-85, 11128 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) звільнити земельну ділянку площею 0,2183 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2; кадастровий НОМЕР_2;

3. Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) привести земельну ділянку площею 0,2183 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2; кадастровий НОМЕР_2, у придатний для використання стан шляхом вивезення усіх тимчасових навісів для стоянки автомобілів та малої архітектурної форми (вагончика), що знаходиться на цій земельній ділянці;

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ІПН НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради (вул. Шевченка, 33а, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 22828596) 1218,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 19.10.2015.

Суддя В.В. Шморгун