Постанова № 52503203, 15.10.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2015 Справа № 904/6410/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач);

суддів: Верхогляд Т.А., Лисенко О.М.

при секретарі судового засідання: Погорєловій Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність № 14-167 від 11.06.2014;

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність № 5 від 30.12.2014;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2015 по справі № 904/6410/15 (суддя Соловйова А.Є.)

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа», м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області

про стягнення 46144394,10 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2015 по даній справі позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 30196031,23 грн. основного боргу, 11584234,04 грн. інфляційних втрат, 756323,41 грн. 3 % річних, 1803902,71 грн. пені, 73080,00 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване наявністю заборгованості відповідача перед позивачем за поставку природного газу, що є підставою для нарахування у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення строків оплати за прийнятий природний газ 3 % річних та інфляційних збитків. Крім того, судовим рішенням з посиланням на ч. 3 ст. 551 ЦК України, п. 3 ст. 83 ГПК України зменшено розмір пені, яка заявлена до стягнення до 50 % з 3607805,42 грн. до 1803902,71 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду позивач (апелянт) звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (з урахуванням заяви про виправлення описки в апеляційній скарзі від 13.10.2015), в якій просить скасувати рішення господарського суду в частині зменшення розміру пені на 1803902,71 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, за яким стягнути з Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 1803902,71 грн. пені, в стягненні якої було відмовлено місцевим господарським судом. В іншій частині рішення господарського суду скаржник просив залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального права, зокрема ст. 233 ГК України, ст. ст. 549-552 ЦК України та процесуального права, зокрема ст. ст. 4-2, 43, 83, 84 ГПК України, без дослідження усіх істотних обставин справи.

Апеляційні вимоги скаржника фактично зводяться до того, що при винесенні рішення про зменшення розміру пені судом не враховано майновий стан та інші інтереси сторін та не надано належної правової оцінки доказам, наданих сторонами в обґрунтування своїх позицій, щодо наявності чи відсутності збитків, що на думку апелянта є порушенням ст. 233 ГК та 551 ЦК України.

23.09.2015 ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прийнято до розгляду в судову засіданні на 15.10.2015.

15.10.2015 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а скаргу без задоволення, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.12.2013 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі позивач, або продавець) та Комунальним підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» (далі відповідач, або покупець) укладено договір № 652/14-ТЕ-5/ПТ купівлі-продажу природного газу (далі договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) продавець зобовязався передати у власність покупцеві у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобовязався прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) (п. 1.2. договору).

Згідно п. 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 по 31 грудня 2014 газ обсягом до 24833,0 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб м.).

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині поставки природного газу до 31 грудня 2014, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п. 11. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору в редакції додаткової угоди №1 від 28.01.2014 до договору, ціна за 1000 куб м. природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу 1091,00 грн., крім того ПДВ 218,20 грн., всього з ПДВ 1309,20 грн.

Згідно з п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору, позивачем протягом січня-грудня 2014 року поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 30205744,57 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу (а. с. 31-44) та відповідачем не заперечується.

Відповідач підписав та скріпив вказані вище акт печаткою підприємства, однак в порушення умов договору оплату за отриманий природний газ здійснив не в повному обсязі (лише на сумі 9713,34 грн.) та зі значним порушенням строку встановленого договором.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобовязань щодо своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних збитків за порушення грошового зобовязання.

Заборгованість відповідача перед позивачем складає 30196031,23 грн., яку відповідач визнає в повному обсязі.

Статтею 193 ГК України визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, заборгованість у сумі 30196031,23 за отриманий природний газ правомірно стягнута місцевим господарським судом з відповідача на користь позивача.

В розумінні ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобовязання.

Втрати внаслідок інфляційних процесів необхідно розцінювати як суму знецінення грошових коштів за прострочення грошового зобовязання за певний період і вони є невідємною складовою суми основного боргу.

У звязку з порушенням відповідачем строків оплати за прийнятий природний газ, позивач нарахував йому до сплати 3 % річних за період з 15.02.2014 по 28.04.2015 в сумі 756323,41 грн. та інфляційні втрати за період з лютого 2014 по березень 2015 в сумі 11584234,04 грн., які після перевірки правильності їх нарахування судом першої інстанції задоволено повністю.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних збитків перевірений колегією суддів, відповідає матеріалам справи та не заперечується відповідачем.

Щодо розміру пені, яка нарахована позивачем до стягнення з відповідача за загальний період прострочення з 15.02.2014 по 28.04.2015 у сумі 3607805,42 грн., розмір яких місцевим господарським судом на підставі ч. 3 ст. 551, ЦК та п. 3 ст. 83 ГПК України зменшено на 50 % до 1803902,71 грн., колегія суддів зазначає наступне.

В силу п. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобовязання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобовязання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобовязання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Здійснений Позивачем розрахунок пені відповідає обставинам справи та приписам діючого законодавства, тому вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені в сумі 3607805,42 грн. є обґрунтованими.

В той же час, згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Статтями 233 ГК України та 551 ЦК України передбачено, що не лише майнові інтереси сторін є визначальними критеріями для зменшення розміру неустойки.

Відповідно до 3.17.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобовязання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобовязання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобовязання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобовязання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відтак, законодавством передбачена можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозвязку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 ГК України.

При зменшенні суми належної до стягнення пені, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, на 50 % місцевим господарським судом враховано ступінь виконання відповідачем зобовязань за договором, причини несвоєчасного виконання, значимість підприємства відповідача для населення, а також досліджено звіт про фінансові результати підприємства відповідача за І півріччя 2015 року, згідно якого дебіторська заборгованість споживачів за послуги з теплопостачання станом на 01.07.2015 становить понад 323907,7 млн. грн., у тому числі населення 246610,7 млн. грн., бюджетних організацій 32852,3 млн. грн., госпрозрахункових організації 44424 млн. грн., враховано наявність понад 38 тис. виконавчих документів (про стягнення заборгованості понад 130 млн. грн.), що перебувають у відділах примусового виконання рішень.

Відповідно до укладеного між сторонами договору поставлений відповідачеві природний газ призначений виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється гарантованими постачальниками за роздрібними цінами, встановленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Дослідивши майновий стан відповідача та інші обставини, колегія суддів встановили, що:

- відповідач не є фактичним споживачем газу, оскільки згідно п. 1.2 договору газ використовувався виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності);

- відповідно до звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) відповідача за І-ше півріччя 2015 р., що відображає дані за аналогічний період попереднього року, відповідач є збитковим підприємством;

- дебіторська заборгованість КПТМ «Криворіжтепломережа» станом на 01.07.2015 р., відповідно до довідки відповідача, становить 323907,7 млн. грн., у тому числі: населення 246610,7 млн. грн., бюджетних організацій 32852,3 млн. грн., госпрозрахункових організацій 44424,4 млн. грн.

Чинним законодавством не надано право відповідачу нараховувати та стягувати пеню за несвоєчасну оплату наданих послуг з населення;

При цьому, позивачем в суді першої інстанції не надано жодних належних у розумінні статей 32, 34, 36 ГПК України доказів на підтвердження викладених доводів щодо понесення збитків/втрат в результаті несвоєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу. Не надано доказів як отримання кредитів, так і доказів того, що заборгованість позивача по довгостроковим та короткостроковим кредитам банків виникла внаслідок заборгованості саме відповідача.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом надано правильну юридичну оцінку обставинам справи у вирішенні питання щодо зменшення розміру нарахованої до стягнення пені та правомірно прийнято до уваги обставини винятковості даного випадку і зменшено розмір пені від належної до стягнення суми на 50 %.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанови: від 15.06.2015 по справі № 904/8963/14, від 29.07.2015 № 917/1692/13, від 22.07.2015 № 908/65/15-г, від 27.07.2015 № 911/163/15 та від 02.07.2015 № 914/248/15).

Таким чином, доводи апелянта про порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, а саме: ч. 3 ст. 551, ЦК, ст. 233 ГК та п. 3 ст. 83 ГПК України та ухвалення неправомірного рішення в частині зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення з відповідача пені на 50 % з 3607805,42 грн. до 1803902,71 грн., колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на вищезазначене.

Судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області прийняте без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому воно не підлягає зміні або скасуванню.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2015 по справі № 904/6410/15 без змін.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2015 по справі № 904/6410/15 залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено 20.10.2015

Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков

Судді: Т.А. Верхогляд

ОСОБА_3