Рішення № 52502906, 13.10.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2015 р.Справа № 922/4671/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Оіл", м. Харків до Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків про стягнення 95207,50 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 12.08.2015 року;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 31.12.2015 року;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕКТОР-ОІЛ" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації про стягнення коштів у розмірі 95207,50 грн., з яких: 57350,00 грн. основна заборгованість, 24947,25 грн. інфляційних втрат, 1519,93 грн. 3% річних, 11390,32 грн. пені. Позовні вимоги позивач обгрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором про закупівлю за державні кошти № 1 від 02.10.2014 року щодо своєчасної оплати за поставлений товар. Витрати по сплаті судового збору позивач також просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 вересня 2015 року розгляд справи був відкладений на 13 жовтня 2015 року об 11:15 год.

08 жовтня 2015 року від представника відповідача до канцелярії суду надійшли письмові пояснення з додатковими документами за вх. № 40801, які долучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні був присутній представник позивача, який надав письмові пояснення щодо нарахувань за вх. № 41590 та довідку про відсутність проведення розрахунків за вх. № 41591, які долучені судом до матеріалів справи. Позов представник позивача підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача існування боргу визнає, проте просить суд зменшити розмір нарахованої пені на 99%, вказуючи на скрутне фінансове становище та те, що борг виник внаслідок необхідності безспірного списання коштів з рахунку Департаменту в рахунок погашення заборгованості за наказами суду, виданими в інших справах.

Позивач залишає вирішення питання щодо зменшення розміру пені на розсуд суду.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши матеріали справи в їх сукупності, надаючи правову оцінку позовним вимогам, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

02 жовтня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕКТОР-ОІЛ" (далі - Позивачем, Продавцем) та Департаментом цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації (далі - Відповідачем, Покупцем) було укладено Договір про закупівлю за державні кошти № 1.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець зобов'язується у 2014 році поставити Покупцю товари, а покупець - прийняти та оплатити товари - бензин, дизпаливо згідно специфікації. Код за ДК 016-2010 - 19.20.2 - "Паливо рідинне та газ; оливи мастильні" (бензин та дизельне пальне).

Найменування (номенклатура, асортимент) товару наведені у специфікації (Додаток 1), що є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.2. Договору).

Ціна цього Договору становить: 289350,00 грн., у тому числі ПДВ (п. 3.1. договору).

Розділом 6 Договору визначено обов'язки сторін.

Так, пунктом 6.3.1 Договору на продавця покладено обов'язок забезпечити поставку товарів у встановлені строки, а на покупця пунктом 6.1.1 Договору - покладено обов'язок своєчасно та в повному обсязі оплачувати поставлений товар.

Відповідно до п. 4.1. Договору, розрахунок проводиться шляхом оплати покупцем товару після надання продавцем рахунку-фактури та видаткової накладної на оплату товару.

Пунктом 4.2 Договору сторони передбачили, що розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок продавця після отримання товару відповідно до наданих накладних та виставлених рахунків не пізніше 10 днів з дня отримання товару, при наявності коштів на реєстраційному рахунку по відповідному коду бюджетної класифікації.

На виконання умов договору, 10 листопада 2014 року продавцем було передано покупцю обумовлений договором та специфікацією до договору товар - бензин А-80, бензин А-92, дизельне пальне на загальну суму 289350,00 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 322.

Проте, відповідач в порушення умов договору, розрахувався за поставлений товар частково на суму 232000,00 грн., що підтверджується виписками банку по рахунку позивача, внаслідок чого утворилась у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 57350,00 грн.

10 квітня 2015 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за договором, проте вимога позивача була залишена відповідачем без виконання, що й стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Одже, як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором про закупівлю за державні кошти № 1 від 02.10.2014 року складає 57350,00 грн. Вказана сума підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків за період 02.10.2014 року - 12.08.2015 року, що підписаний та скріплений печатками обох сторін, а також виписками банку по рахунку позивача про здійснення лише часткової оплати відповідачем за Договором.

Крім того, сума заборгованості у розмірі 57350,00 грн. визнана відповідачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 57350,00 грн. основного боргу.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення 3 % річних у розмірі 1519,93 грн. за період з 19.11.2014 року по 12.08.2015 року та інфляційних втрат у розмірі 24947,25 грн. за період грудень 2014 року - липень 2015 року, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування інфляційних втрат позивачем визначений вірно, згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 24947,25 грн.

Що ж до нарахування 3% річних, суд приходить до висновку, що позивачем невірно вказаний період даних нарахувань, так позивач починає нарахування прострочення з 19.11.2015 року, що суперечить умовам договору.

В пункті 4.2 Договору сторони передбачили, що розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок продавця після отримання товару відповідно до наданих накладних та виставлених рахунків не пізніше 10 днів з дня отримання товару, при наявності коштів на реєстраційному рахунку по відповідному коду бюджетної класифікації.

Відповідно видаткової накладної № 322 товар відповідачем отриманий був 10.11.2015 року.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного для після відповідної календарної дати.

Одже, виходячи з вищенаведеного вбачається, що відповідач повинен був розрахуватись за поставлений товар протягом 11 - 20 листопада 2014 року, тобто датою з якої починається прострочення зобов'язання є 21.11.2014 року.

Перерахувавши суму 3% річних за період з 21.11.2014 року по 12.08.2015 року, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, а саме стягненню підлягають 3% річних у розмірі 1472,06 грн. В частині стягнення 47,87 грн. 3% річних - суд вважає за необхідне відмовити.

Розглядаючи вимогу щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 11390,30 грн за період з 19.11.2015 року по 12.08.2015 року, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно пункту 7.1.2. договору № 1 про закупівлю товарів за державні кошти, у разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було нараховано пеню за період з 19.11.2014 року по 12.08.2015 року, тобто за 267 днів, у розмірі 11390,32 грн., що суперечить діючому законодавству, оскільки статтею 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи те, прострочення зобов'язання за відповідачем виникло з 21.11.2014 року, оскільки після отримання товару 10.11.2015 року відповідач протягом 10 днів не розрахувався з позивачем за поставлений товар, суд вважає за необхідне перерахувати розмір пені починаючи саме з 21.11.2014 року за шість місяців у відповідності до ст. 232 ГК України.

За підрахунками суду, розмір пені, що є обгрунтованим та правомірним - складає 7280,64 грн.

Однак, як вбачається з наданих до суду доказів, заборгованість, на яку позивач нараховує суму пені частково виникла у зв'язку з тим, що за період з листопад 2014 року - серпень 2015 року до ГУДКСУ у Харківській області надійшли 12 повідомлень щодо здійснення безспірного списання з рахунку Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації на користь АК "Обленерго", ПАТ "Харківміськгаз", Харківської філії "Укртелеком" заборгованості на загальну суму 447648,55 грн., згідно наказів господарського суду Харківської області, а саме: наказ від 17.12.2010 року по справі № 11/35-10 на суму 267287,67 грн. - погашено повністю; наказ від 02.12.2014 року по справі № 922/4681/14 на суму 11331,62 грн. - погашено повністю, наказ від 02.12.2014 року по справі № 922/4682/14 на суму 7191,58 грн. - погашено повністю; наказ від 07.01.2015 року по справі № 922/5894/14 на суму 42713,46 грн. - погашено повністю; наказ від 30.01.2015 року по справі № 922/5649/14 на суму 19714,84 грн. - погашено повністю; наказ від 16.02.2015 року по справі № 922/6025/15 на суму 3676,46 грн. - погашено повністю; наказ від 20.02.2015 року по справі № 922/5893/14 на суму 6987,06 грн. - погашено повністю; наказ від 24.03.2015 року по справі № 922/556/15 на суму 21850,55 грн. - погашено повністю; наказ від 27.04.2015 року по справі № 922/1665/15 на суму 8708,25 грн. - погашено повністю; наказ від 29.05.2015 року по справі № 922/2279/15 на суму 30404,84 грн. - погашено частково у зв'язку з відсутністю коштів на суму 7457,67 грн.; наказ від 29.05.2015 року по справі № 922/2279/15 на суму 9737,22 грн. - погашено повністю; наказ від 07.07.2015 року по справі № 92/3240/15 на суму 72030,75 грн. - погашено частково у зв'язку з відсутністю коштів на суму 26685,66 грн.

Відповідно до пункту 30 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів з боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 зі змінами, на цей період припиняється виконання платіжних доручень відповідачу, крім захищених видатків, визначених статтею 55 Бюджетного кодексу України (за виключенням видатків по яким проводиться безспірне списання коштів).

За приписами пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пленум Вищого господарського суду України в пункті 3.17.4 постанови від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'ясняє, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішення суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд, об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем та те, що Департамент цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації є бюджетною установою, яка утворюється за рахунок коштів державного бюджету та обслуговується у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Харківській області.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 99 %, а саме стягнути з відповідача пеню у розмірі 72,81 грн.

В частині стягнення пені у сумі 11317,51 грн. суд вважає за необхідне відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно приписів пункту 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесцуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 193, 216, 230, 233, 284, 285 Господарського кодексу України, 6, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації (61038, м. Харків, Салтівське шосе, 73, код ЄДРПОУ 23000066)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕКТОР - ОІЛ" ( 61153, м. Харків, просп. П'ятдесятиріччя ВЛКСМ, буд. 56, код ЄДРПОУ 38160953) - 57350,00 грн. заборгованості, 24947,25 грн. інфляційних втрат, 1472,06 грн. 3% річних, 72,81 грн. пені, 1821,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені у розмірі 11317,51 грн. та 3% річних у розмірі 47,87 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 19.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_3

справа № 922/4671/15