Рішення № 52502899, 19.10.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2015 р.Справа № 922/5577/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Коваленко М.Ю.

розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", 03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31, код 31650052; до публічного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія", 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 63, код 21186813. про стягнення коштів 3170,88 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО", звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" про стягнення суми невиплаченого страхового відшкодування в розмірі 3170,88 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з моменту виплати страхового відшкодування позивача має право регресної вимоги по відшкодуванню спричиненого збитку в межах фактичних затрат на суму 3170,88 грн. (за винятком 1.000,00грн. франшизи), які було сплачено страхувальнику - нагорному ОСОБА_1, внаслідок ДТП, що трапилася 18.01.2015 р. у м. Харкові за участю автомобіля Toyota Corolla під управлінням ОСОБА_2А та автомобіля РУТА А 0483 під управлінням водія ОСОБА_3; в якості правових підстав позову вказує на норми ст. 27 ЗУ "Про страхування", ст.ст. 22, 29, 34, 36, 37 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 993, 1166, 1187 ЦК України.

Представник позивача в судове засідання не з'явився.

Відповідач в судове засідання свого повноважного представника не направив, відзив на позов та докази, витребувані ухвалою суду про порушення провадження у справі від 06.10.2015р. та ухвалою суду від 12.10.2015р., не надав, хоча про час та місце розгляду даної справи повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про вручення судової ухвали про порушення провадження у справі від 06.10.2015р. відповідачеві 12.10.2015 р.

Як роз'яснив Вищий господарський суд України у Постанові Пленуму № 18 від 26 грудня 2011 року (з подальшими змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи, у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цих норм, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції. Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

26.06.2008 р. між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" та ОСОБА_2 був кладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 024991-02-21-01, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, автомобіля Toyota Corolla JTNBV56E70J031374, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

18.01 2015 р. в м. Харкові по просп. Московському, перехрестя з просп. Фрунзе сталась дорожньо-транспортна пригода, за участю застрахованого транспортного засобу Toyota Corolla JTNBV56E70J031374, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під управлінням ОСОБА_2 та автомобіля РУТА А 0483 - Б/Н під управлінням водія ОСОБА_3.

Вищезазначена дорожньо - транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_3, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду від 22.01.2015 року (а.с. 22) та Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10.02.2015 року по справі № 644/672/15-п, якою ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу (а.с. 23).

Представником позивача 02.02.2015 року був складений акт огляду транспортного засобу Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_1, яким зафіксовано пошкодження зазначеного автомобіля.

Вартість відновлюваного ремонту зафіксованих пошкоджень склала 9545,00 грн., що підтверджується рахунком - фактурою № 1-00000225 від 19.01.2015 р.

На підставі заяви Страхувальника - ОСОБА_2 про виплату страхового відшкодування від 19.01.2015р. та страхового акту позивача № 291-02 від 03.02.2015 р., позивач сплатив Страхувальнику за Договором № 024991-02-21-01 добровільного страхування наземного транспорту від 26.05.2008 р., а саме ОСОБА_2, страхове відшкодування в розмірі 4170,88 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1022 від 03.02.2015 р.

Цивільно - правова відповідальність водія автомобіля РУТА А 0483, держ. номер НОМЕР_2 була застрахована відповідачем (ПАТ "Харківська муніципальна страхова компанія") за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/6494013 (Поліс), яким передбачено ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну потерпілого в сумі 50000,00 грн. та франшизу в сумі 1000,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до регресної заяви № 0593 від 13.02.2015 року (а.с. 33) позивач звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування понесених збитків в сумі 4170,88 грн.

Відповідач вищезазначену заяву отримав 17.02.2014 року, про що свідчить поштове повідомлення з відміткою про вручення (а.с. 34), однак виплата страхового відшкодування в сумі 4170,88 грн. ним проведена не була, що й стало підставою для звернення позивача до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно ст. ст. 3-5 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі - Закон) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За приписами п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Оскільки винна особа у ДТП має поліс страхування цивільно-правової відповідальності, а отже, відповідно до ч. 22.1 ст. 22 Закону, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Тобто, обов'язок відшкодувати шкоду замість винуватця у заподіянні такої шкоди, несе Страховик (Відповідач) в межах встановлених лімітів відповідальності та в порядку ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Виходячи із цього, відповідальною особою в розумінні ст. 27 ЗУ Про страхування та ст. 993 Цивільного Кодексу України, в силу положень ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є саме відповідач.

Підпунктом 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи вищевикладене та те, що матеріалами справи підтверджується вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_1, в розмірі 4170,88 грн., а полісом № А1/6494013 була встановлена франшиза у розмірі 1000,00 грн., суд дійшов до висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача суму невиплаченого відповідачем страхового відшкодування в розмірі 3170,88 грн.

Натомість, відповідач правом надання відзиву на позов не скористався та не надав обґрунтованих заперечень проти заявлених вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, які складаються з 1218,00 грн. витрат по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 63; ідентифікаційний код 21186813) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31; ідентифікаційний код 31650052; п/р 26506000000761 в ПАТ "УКРСОЦБАНК", МФО 300023) суму невиплаченого страхового відшкодування в розмірі 3170,88 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1218,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 20.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_4