Ухвала суду № 52500277, 15.10.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 448/224/15 Головуючий у 1 інстанції: Борисенко В.В.

Провадження № 22-ц/783/4011/15 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. Категорія: 47

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Богонюка М.Я., Шашкіної С.А.,

при секретарі: Жукровській Х.І.

за участю: апелянта ОСОБА_2,

представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 30 березня 2015 року,-

в с т а н о в и л а:

В березні 2015р. ОСОБА_3 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2, треті особи: Відділ Держземагенства у Мостиському районі, Малнівська сільська рада Мостиського району Львівської області, про визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку.

Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 30 березня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 19.11.2009 року, виданий ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0, 2500 га, призначену для обслуговування житлового будинку, що розташована в АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_2). Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 243 гривні 60 коп. понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі, зазначає, що рішення суду підлягає до скасування, оскільки таке ухвалене з порушенням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам. Вважає, що скасування рішення органу виконавчої влади, відповідно до якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, не є визначеною Земельним кодексом України підставою для припинення права власності на земельну ділянку та для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку. Перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку визначений у ст.140 ЗК України. Просить скасувати рішення Мостиського районного суду Львівської області від 30 березня 2015 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судове засідання треті особи не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, що дає апеляційному суду право, у відповідності до вимог ч.2 ст.305 Цивільного процесуального кодексу (далі-ЦПК) України, розглянути справу у їх відсутності. На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги, представників позивача на її заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Згідно ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення у повній мірі відповідає даним вимогам закону, є справедливим і обґрунтованим.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку, яке посвідчене спірним Державним актом, є похідним від відповідного рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність, яке було визнано незаконним та скасовано у судовому порядку, беручи до уваги встановлені судом обставини про те, що межі земельної ділянки згідно спірного Державного акта порушують права позивачки ОСОБА_3 на частину її земельної ділянки, суд переконаний, що такий державний акт слід визнати незаконним та скасувати.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частинами 1,2,3 ст.10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріалами справи та судом встановлено, що спірний Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 був виданий 19.11.2009 року ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,2500 га, призначену для обслуговування житлового будинку, що розташована в АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_2).

Зазначений Державний акт виданий на підставі рішення 16 сесії 5-го демократичного скликання Малнівської сільської ради Мостиського району Львівської області №5 від 21.10.2008року «Про передачу безоплатно у власність земельну ділянку для обслуговування індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_8».

Постановою Мостиського районного суду Львівської області від 20.07.2011 року у справі №2а-6/2011 задоволено адміністративний позов ОСОБА_3, визнано незаконним та скасовано вищевказане рішення 16 сесії 5-го демократичного скликання Малнівської сільської ради Мостиського району Львівської області №5 від 21.10.2008року, а також визнано недійсним спірний Державний акт на право власності на земельну ділянку.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 року вищезазначену постанову Мостиського районного суду Львівської області від 20.07.2011 року, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним спірного Державного акта на право власності на земельну ділянку, а також в частині заявлених таких позовних вимог до ОСОБА_6, - скасовано і провадження в цій частині закрито. В решті постанову залишено без змін.

Постанова Мостиського районного суду Львівської області від 20.07.2011 року, в частині визнання незаконним та скасування рішення Малнівської сільської ради №5 від 21.10.2008року, на підставі якого був виданий спірний Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 19.11.2009року на ім'я ОСОБА_6, залишена без змін та на даний час набрала законної сили.

Згідно вказаної постанови Мостиського районного суду Львівської області від 20.07.2011 року при розгляді вищевказаної адміністративної справи №2а-6/2011, з висновком якого погодився апеляційний суд, судом першої інстанції встановлено, що існуючі межі земельної ділянки ОСОБА_6, згідно спірного Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 19.11.2009року, суттєво зменшують розмір земельної ділянки ОСОБА_3, порушуючи її права.

Відповідно до положень частини 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 04.04.2014року (а.с.9).

Як вбачається із матеріалів спадкової справи №299/2014 (а.с.22-26), заведеної в Мостиській державній нотаріальній конторі, єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_6, що прийняла спадщину, до складу якої відповідно до ст. 1218 ЦК України входить право власності на земельну ділянку посвідчене спірним Державним актом, є дочка померлої - ОСОБА_2, відповідачка у справі.

Одним із способів захисту права власності, відповідно до статей 16, 393 ЦК України є визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника.

Згідно ч.2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Державний акт на право власності на земельну ділянку видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акту безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством.

Оскільки оскаржуваний державний акт на право власності на земельну ділянку відповідач отримала на підставі скасованого рішення 16 сесії 5-го демократичного скликання Малнівської сільської ради Мостиського району Львівської області №5 від 21.10.2008 року, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що такий державний акт слід визнати незаконним і скасувати.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування рішення районного року колегія суддів не вбачає.

Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтом не представлено.

Таким чином, апеляційний суд на підставі ст.308 ЦПК, встановивши дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, залишає рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 30 березня 2015 року- залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : О.М.Ванівський

Судді: М.Я.Богонюк

С.А. Шашкіна