Ухвала суду № 52500229, 15.10.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/79/11 Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В.І.

Провадження № 22-ц/783/1859/15 Доповідач в 2-й інстанції: Федоришин А. В.

Категорія: 28

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - Федоришина А.В.,

суддів: Приколоти Т.І., Тропак О.В.

при секретарі: Івановій О.О.

за участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 у інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 6 травня 2014 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «ІРОКС» до ОСОБА_6, треті особи: обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», товариство з обмеженою відповідальністю «Галичбудмонтаж», приватне акціонерне товариство «Персенківка» про розірвання договору, зустрічним позовом ОСОБА_6 до приватного акціонерного товариства «ІРОКС» про розірвання договору, відшкодування вартості житла, моральної шкоди, позовом ОСОБА_5 до приватного акціонерного товариства «ІРОКС», третя особа - реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції про визнання права власності, зменшення купівельної вартості товару і послуг, позовом приватного акціонерного товариства «ІРОКС» до ОСОБА_5 про розірвання договору, позовом приватного акціонерного товариства «Персенківка» до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про виселення -

в с т а н о в и л а:

оскаржуваним рішенням первісний позов ПрАТ «ІРОКС» до ОСОБА_6 про розірвання договору пайової участі у будівництві житла задоволено. Задоволено зустрічний позов ОСОБА_6 до ПрАТ «ІРОКС» в частині розірвання договору пайової участі у будівництві житла і відмовлено у його позові про відшкодуванні вартості житла та моральної шкоди. Розірвано договір №1/2 пайової участі у будівництві житла, який був укладений 05.06.2003 року між ЗАТ «ІРОКС» та ОСОБА_6 Стягнуто з ПрАТ «ІРОКС» на користь ОСОБА_6 680 грн., внесених ним для оплати вартості квартири.

Відмовлено у задоволенні первісного позову ОСОБА_5 до ПрАТ «ІРОКС» про визнання права власності на квартиру та відповідне зменшенні купівельної вартості товару і послуг. Задоволено зустрічний позов ПрАТ «ІРОКС» до ОСОБА_5 Розірвано договір №02 підряду у будівництві житла, який був укладений 06.06.2008 року між ЗАТ «ІРОКС» та ОСОБА_5

Задоволено позов ПрАТ «Персенківка». Виселено ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 з квартири АДРЕСА_1 у м. Львові без надання жилого приміщення.

Рішення оскаржили ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_5 і ОСОБА_6 Просять його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позовах ПрАТ «ІРОКС» і ПрАТ «Персенківка», задовольнити їх позови. Кожен із апелянтів зазначає, що суд першої інстанції невірно встановив фактичні обставини справи, його висновки не відповідають дійсним обставинам, суд неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права.

Зокрема, апелянт ОСОБА_2 вказує, що ОСОБА_5 виконала умови договору повністю, частково оплативши вартість квартири грошовими коштами, частково - виконанням будівельних робіт. Підстав розривати договір не було, так як позивач не довів факту порушення нею істотних умов договору, а також не звернувся до суду з належним способом захистом порушеного права.

Апелянт ОСОБА_6 також зазначив про повне виконання умов договору шляхом оплати вартості квартири як особистими коштами, так я коштами родича. Вказував і на те, що ПрАТ «ІРОКС» не довело права вимоги, так як на час укладання договору не був власником квартири.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги колегія суддів не знаходить законних підстав для скасування рішення суду з огляду на викладені мотиви.

Встановлено, що 05.06.2003 року між ЗАТ «ІРОКС», правонаступником якого є ПрАТ «ІРОКС», та відповідачем ОСОБА_6 укладено договір №1/2 пайової участі у будівництві житла, за умовами якого ОСОБА_6 зобов'язаний був прийняти участь у фінансуванні будівництва АДРЕСА_2 загальною площею 49,25 кв.м. вартістю 83528 грн.), сплативши ці кошти на протязі 10-ти банківських днів після підписання договору.

ОСОБА_6 зобов'язання не виконав, до 16.06.2003 року не вніс жодних грошових коштів на рахунок ЗАТ «ІРОКС», профінансувавши будівництво лише частково: 23.12.2003 року на суму 33000 грн., 30.12.2003 року на суму 20000 грн. і 26.05.2004 року на суму 15000 грн.

17 червня і 3 липня 2009 року ЗАТ «ІРОКС» переказало ОСОБА_6 кошти в сумі 68000 грн. для повернення його пайової участі у будівництві.

06.06.2008 року між ЗАТ «ІРОКС» та ОСОБА_5. укладено договір №02 підряду у будівництві житла, за умовами якого ОСОБА_5 зобов'язана була прийняти участь у фінансуванні будівництва АДРЕСА_2 загальною площею 50 кв.м. вартістю 412500 грн., якої входять роботи: вхідні двері - євроброньовані, вікна - єврометалопластик, бетонна стяжка підлоги, штукатурка стін, індивідуальне опалення, лічильники: водяні, газовий, електричний) сплативши 240000 грн. на протязі п'яти банківських днів після підписання договору, а 172500 грн. - до кінця червня 2008 року. ОСОБА_5 зобов'язання належним чином не виконала, оплату вартості квартири здійснила частково: 17.06.2008 року на суму 235000 грн., 01.07.2008 року - 97000 грн.

Із матеріалів справи випливає, що рішенням господарського суду Львівської області від 10.06.2009 року визнано право власності ТОВ «Гличбудмонтаж» на квартиру АДРЕСА_1 у м. Львові, яка була відчужена цим товариством на користь ПрАТ «Персенківка» за договором купівлі - продажу від 07.08.2009 року. 13.08.2009 року право власності ПрАТ «Персенківка» на даний об'єкт нерухомого майна було зареєстровано у встановленому на той час порядку.

Відповідно до правил ст. 161 ЦК УРСР (1963 року, який був чинний на час укладення договору між ПрАТ «ІРОКС» і ОСОБА_6В.) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акта планування, договору, а за відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні за змістом правила закріплені і в ст. 526 ЦК України.

Статтею ст. 651 ЦК України (частина друга) передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути розірвано судом у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Задовольняючи позови ПрАТ «ІРОКС» про розірвання договорів участі у фінансуванні будівництва житлового будинку, укладеного позивачем з ОСОБА_6 05.06.2003 року і з ОСОБА_5 06.06.2008 року, суд першої інстанції вірно виходив із того, що кожен із відповідачів, як друга сторона правочину, допустили істотне порушення договору і унаслідок завданої цим шкоди ПрАТ «ІРОКС» значною мірою був позбавлений того, на що він розраховував при укладанні договорів.

При цьому суд враховував також вимоги ст. 530 ЦК України, частина першої якої вказує на те, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вирішуючи питання про істотність заподіяної позивачу шкоди, місцевий суд правильно встановив, що і ОСОБА_6, і ОСОБА_5 порушили зобов'язання не формально, адже здійснювали оплату вартості фінансування будівництва житла з порушенням строків: ОСОБА_6 - замість внесення одноразового платежу на суму 83528 грн. до 16.06.2003 року проводив оплату: 23 і 30 грудня 2003 року на суму 53000 грн. і 26.05.2004 року на суму 15000 грн., а всього на суму 68000 грн.; ОСОБА_5 - замість внесення грошових коштів на суму 240000 грн. до 11.06.2008 року і 172500 грн. до кінця червня 2008 року, провела часткову оплату 17 червня і 1 липня 2008 року на суму 235000 грн. і 97000 грн. відповідно.

Отже, відповідачі порушили свої зобов'язання як в частині додержання строків їх виконання, так і в частині повноти обсягу.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що зобов'язання він виконав у повному обсязі, так як остаточний розрахунок за його зобов'язаннями був проведений родичем - ОСОБА_10, не є належними доказами, так як із квитанції до прибуткового касового ордера №62 від 08.06.2004 року убачається оплата ОСОБА_10 за його зобов'язанням пайової участі у будівництві житла згідно договору №1/1 від 03.06.2003 року, а не виконання зобов'язання за ОСОБА_6 за договором №1/2 від 05.06.2003 року (а.с. 6 т. 1).

ПрАТ «ІРОКС» категорично заперечує зарахування вказаних коштів на виконання договору №1/2 від 05.06.2003 року з ОСОБА_6

Посилання цього ж апелянта на тристоронній договір від 04.12.2003 року не спростовує підстав для розірвання договору №1/2 від 05.06.2003 року, адже зобов'язання за цим договором ОСОБА_6 не виконав як у строки, ним передбачені, так і у строки з урахування тристороннього договору, і до часу ухвалення рішення судом першої інстанції.

Посилання ОСОБА_6 на те, що ПрАТ «ІРОКС» сам не виконав зобов'язання, адже не здав будинок в експлуатацію у передбачений договором строк, не звільняє його від цивільно - правової відповідальності за порушення зобов'язання, до того ж підтверджує істотність допущеного ОСОБА_6 порушення зобов'язання, адже відсутність належного фінансування впливає безпосередньо на виконання зобов'язання підрядником.

Ігнорування ОСОБА_6 грошовим переказом в сумі 68000 грн., здійснений ПрАТ «ІРОКС» для повернення замовнику коштів, є правом апелянта і не впливає на зміст спору та рішення суду першої інстанції.

Не спростовують висновків суду першої інстанції доводи апеляційної скарги і ОСОБА_5

Як зазначалося вище, ОСОБА_5 не своєчасно і не в повному обсязі сплатила грошові кошти на будівництво будинку чим порушила зобов'язання. Таке порушення є істотним та таким, що породжує відповідні правові наслідки, зокрема - розірвання договору.

Посилання апелянта на те, що належним способом захисту порушеного права ПрАТ «ІРОКС» є застосування правил ст. 886 ЦК України у цьому спорі не впливає на правильність рішення суду першої інстанції, оскільки такий спосіб захисту є лише одним із низки інших способів. Позивач звернувся до суду із позовом про розірвання договору, що відповідає передбаченому цивільним законодавством способу захисту, суті спору і в силу диспозитивності цивільного судочинства є правом позивача.

Спростовуються матеріалами справи доводи ОСОБА_11 про те, що вона у повному обсязі виконала умови договору, зокрема про те, що решту коштів в сумі 80500 грн. вона внесла шляхом виконання будівельних робіт в квартирі АДРЕСА_1

Так, представник ПрАТ «ІРОКС» заперечив будь - які домовленості з ОСОБА_5 про її участь у виконанні будівельних робіт і жодних робіт вона фізично не виконувала.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_5 особисто, чи за її дорученням, виконувалися будівельні роботи. До того ж, договір №02 від 06.06.2008 року, окрім участі ОСОБА_5 у фінансуванні будівництва 54-квартирного будинку, не передбачав її участі у виконанні безпосередніх будівельних робіт.

Таким чином, підстав для висновку про належне виконання умов договору ОСОБА_5 суд першої інстанції не мав.

Безпідставним є посилання апелянта на норму, передбачену ст. 876 ЦК України, як на підставу її права власності на спірну квартиру.

Вказаною статтею передбачено, що власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Із договору №02 від 06.06.2008 року випливає, що право власності на квартиру ОСОБА_5 могла набути лише після закінчення будівництва будинку, введення його в експлуатацію і передачі квартири згідно акту прийому - передачі.

З урахуванням викладеного вище, квартира не могла бути передана ОСОБА_5 і тому вона не набула права власності.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність його висновків і тому рішення необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги відхилити.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

апеляційні скарги ОСОБА_2 у інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 6 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді: