Рішення № 52498694, 13.10.2015, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 жовтня 2015 року Справа № 913/664/15

Провадження № 24/913/664/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаська індустріальна компанія", м. Красноармійськ Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит", м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 202 156 грн. 52 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Рябцева О.В.

Секретар судового засідання-помічник судді Гудей Н.Ф.

у засіданні брали участь:

від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю від 02.01.2015 № 01/2015, паспорт серії ВВ 785165, виданий Красноармійським МВ УМВС України в Донецькій області 09.04.1999;

від відповідача ОСОБА_2 представник за довіреністю від 10.12.2014 № ББУ/РА411/ББ/14.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбаська індустріальна компанія" 21.08.2015 (згідно поштового штемпелю) звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" про стягнення основного боргу за договором поставки від 08.07.2014 № 527/14-3PA в сумі 128 400 грн. 00 коп., пені в сумі 6 420 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 3 503 грн. 74 коп., інфляційних втрат в сумі 63 832 грн. 78 коп., всього 202 156 грн. 52 коп.

На обґрунтування заявленої вимоги позивач вказує, що на підставі договору поставки від 08.07.2014 № 527/14-3РА поставив відповідачу продукцію кулак посадочний КП 170-6Э з приводом ТГМ-4 на суму 128 400 грн. 00 коп., за яку відповідач у встановлений договором строк не розрахувався, у звязку з чим утворився борг. За прострочення грошового зобовязання відповідачу відповідно до п. 6.8 договору нараховано пеню в сумі 6 420 грн. 00 коп., а відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних в сумі 3 503 грн. 74 коп. та інфляційні втрати в сумі 63 832 грн. 78 коп.

Ухвалою суду від 27.08.2015 порушено провадження у справі № 913/664/15, призначено справу до розгляду на 10.09.2015 та витребувано у сторін документи по суті спору.

В судове засідання 10.09.2015 зявився представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаська індустріальна компанія" та надав витребувані судом документи.

Відповідач у судове засідання не прибув, витребувані судом документи не надав, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений 04.09.2015.

08.09.2015 через канцелярію суду представником відповідача подано клопотання від 08.09.2015 про перенесення розгляду справи на іншу дату, оскільки представник ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" знаходився у службовому відрядженні у м. Києві. Також, відповідач запізно отримав позовну заяву 27.08.2015, ухвалу суду 04.09.2014, у звязку з чим товариство не мало достатнього часу для врегулювання спору шляхом погашення заборгованості, підготовки необхідних доказів та витребуваних судом документів. Крім того, між сторонами у справі ведуться переговори щодо мирного врегулювання спірного питання.

Ухвалою суду від 10.09.2015 розгляд справи відкладено на 13.10.2015, вдруге зобовязано відповідача надати відзив і витребувані докази.

Відповідач у судовому засіданні 13.10.2015 надав відзив на позовну заяву, яким проти заявлених вимог заперечує, посилаючись на те, що відповідно до п. 4.3 договору позивач на підтвердження поставки товару зобовязаний передати відповідачу товаросупровідні документи за актом приймання-передачі. Позивачем відповідних доказів не надано. Що стосується дати поставки товару, то згідно п. 5.3 договору датою поставки вважається дата, вказана представником відповідача на відповідних товаросупровідних документах, наданих позивачем. На видатковій накладній від 21.07.2014 № 21/07/3 відсутня дата отримання товару відповідачем. У відповідності до умов договору сторони визначили, що календарною датою початку строку на виконання грошового зобовязання буде дата вказана представником відповідача на видатковій накладній. У разі відсутності такої дати неможливо визначити певний період у часі, у відповідності до ст. 251 ЦК України, а отже і стверджувати, що відповідач не виконав зобовязання у строк, вказаний в договорі. Також відповідач зазначив, що п. 4.7 договору передбачено, що право власності на продукцію, ризики втрати чи пошкодження продукції переходять від постачальника до відповідача з дати поставки продукції. При передачі продукції позивачем всупереч умовам п. 4.3 договору не надано доказів, що він дійсно є власником товару, а отже має право здійснювати, передбачене ст. 319 ЦК України тільки для власника право володіння, використання, розпорядження майном та здійснювати щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Крім того, на думку відповідача, видаткова накладна, додана позивачем до позовної заяви, не відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік", якою передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних на здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідач вважає, що підпис особи, що отримала товар повинен бути завірений на накладній відбитком печатки (штампу) підприємства, проте видаткова накладна не містить такого відбитку печатки. Таким чином, немає підстав вважати відповідача боржником, що прострочив виконання зобовязання, оскільки позивачем не доведений належним чином фат порушення відповідачем строку виконання грошового зобовязання, тому немає підстав для стягнення суми грошового зобовязання.

У судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення повязаної з нею іншої справи № 905/2165/15.

На обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначає, що він звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою про внесення змін до умов договору від 08.07.2014 № 527/14-3PA в частині відстрочення виконання зобовязання щодо оплата отриманої продукції до закінчення проведення антитерористичної операції. Господарським судом Донецької області порушено провадження у справі № 905/2165/15. Вказані позовні вимоги обумовлені тим, що із загостренням соціальної та економічної ситуації на сході України, проведенням антитерористичної операції, фактичним знаходженням підприємства в зоні проведення антитерористичної операції, введенням в дію Тимчасового поряду контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію контролю у межах Донецької та Луганської областях, ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" обмежене щодо можливостей з отримання необхідних для безперебійного функціонування підприємства товарно-матеріальних цінностей, а також позбавлене можливості щодо реалізації вже добутої вугільної продукції, що призвело до важкого економічного стану ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит". Тобто, сталася істотна зміна обставин, що унеможливлює виконання договору на умовах, які досягнуто сторонами при його укладенні, у звязку з чим на підставі ст. 652 ЦК України виникли підстави для внесення змін до договору в частині відстрочення виконання зобовязання щодо оплати отриманої продукції до закінчення проведення антитерористичної операції.

Доказів прийняття позовної заяви господарським судом Донецької області до провадження, а також сама позовна заява, відповідачем не надані. Втім, згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень господарський суд Донецької області ухвалою від 15.09.2015 порушив провадження у справі № 905/2165/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаська індустріальна компанія" про внесення змін до договору поставки від 08.07.2014 № 527/14-3РА, справу призначено до розгляду на 05.10.2015. Результати розгляду справи 05.10.2015 в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні. В ухвалі від 15.09.2015 відсутні відомості, яких саме змін стосується спір.

Представник позивача усно проти клопотання відповідача заперечив, у звязку з його необґрунтованістю.

Клопотання про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає з підстав викладених далі.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому, повязаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у звязку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох повязаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Відповідач не обґрунтував, чому в межах цієї господарської справи неможливо розглянути спір, у тому числі щодо умов оплати.

Суд, оцінивши надані докази і доводи сторін, не вбачає підстав для зупинення провадження у справі, у звязку з чим клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відхиляється.

Крім того, позивачем не обґрунтовано, яким чином зміна будь-яких умов договору вплине на виконання зобовязань, які наступили в минулому, оскільки згідно п. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобовязання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобовязання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Оцінивши надані докази і доводи сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донбаська індустріальна компанія" (постачальник) в особі директора ОСОБА_3 і Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" (покупець) в особі директора ВП "Управління матеріально-технічного забезпечення" ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності від 30.12.2013 № ББУ/РА78/ВП/14, укладено договір поставки від 08.07.2014 № 527/14-3РА.

Згідно п. 1.1 договору поставки постачальник зобовязався поставити у власність покупця продукцію або устаткування виробничо-технічного призначення (далі продукція) в асортименті, кількості, строки, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі і Специфікаціях, які є невідємними частинами договору.

Строки та умови поставки врегульовані розділом 4 договору поставки.

Відповідно розділу 4 договору поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в строки, узгоджені сторонами в Специфікаціях до договору (п. 4.1 договору поставки).

Умови поставки продукції DDР, згідно "Інкотермс-2000", з урахуванням умов і застережень, що містяться в договорі та/або відповідних Специфікаціях до нього. Узгоджене місто поставки вказується сторонами у відповідних Специфікаціях до договору. Постачальник несе всі витрати, повязані з поставкою продукції, до моменту її поставки в узгоджене місто призначення поставки (п. 4.2 договору поставки).

В пункті 5.2 договору постави сторони передбачили, що ціни на продукцію, що поставляється постачальником, встановлюються сторонами у відповідних Специфікаціях до договору.

У відповідності до п. 5.3 договору поставки розрахунки за продукцію, що поставляється постачальником здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати поставки відповідної продукції, якщо інший строк і порядок оплати не обумовлені сторонами в Специфікаціях до договору.

Специфікацією від 08.07.2014 № 1/3, яка є невідємною частиною договору поставки від 08.07.2014 № 527/14-3РА, сторони обумовили, що постачальник поставляє покупцю продукцію кулак посадочний КП 170-6Э з приводом ТГМ-4 у кількості 1 штуки на суму 107 000 грн. 00 коп., ПДВ 21 400 грн. 00 коп., всього 128 400 грн. 00 коп. Строк поставки 45 календарних днів з моменту підписання договору. Умови поставки продукції: EХW склад постачальника (м. Красноармійськ, склад ТОВ "ДИК"). Умови оплати розрахунки здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з моменту прийняття відповідної партії продукції на складі.

На виконання умов договору поставки позивач за видатковою накладною від 21.07.2014 № 21/07/3 поставив відповідачу продукцію на суму 128 400 грн. 00 коп., яка одержана представником відповідача ОСОБА_5 на підставі довіреності від 21.07.2014 № 1748.

Також факт поставки та отримання продукції відповідачем підтверджується товарно-транспортною накладною від 21.07.2014 № Д21/07/3, в якій зазначено, що вивіз продукції здійснено водієм ОСОБА_6 на автомобілі Камаз ВВ 04-73 ВО, що знаходиться в користуванні А/Б "ТОВ ДТЕК РА".

Відповідач не заперечує факт отримання продукції, суть його заперечень зводиться до відсутності акту прийому-передачі товаросупровідних документів і відсутності на накладній його (покупця) зазначення дати отримання товару. При цьому, сам позивач не вказує, коли саме, якщо не 21.07.2014, він отримав продукцію.

Не обґрунтованими є і доводи відповідача стосовно відсутності печатки на накладній, оскільки цей документ не передбачає такого реквізиту. Печатка міститься на довіреності представника відповідача, який одержав продукцію, і оригінал довіреності зберігається у відповідача.

Заперечення відповідача є непереконливими, оскільки факт поставки товару 21.07.2014 підтверджується первинними документами, а отже у нього виникає обовязок зі сплати одержаної продукції.

Відповідно до умов договору поставки та Специфікації розрахунки за продукцію здійснюються шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати поставки відповідної продукції.

Отже, кінцевим строком оплати отриманої продукції є 19.09.2014.

Відповідач у встановлений договором поставки та Специфікацією строк за отриману продукцію не розрахувався, у звязку з чим утворився борг в сумі 128 400 грн. 00 коп.

В пункті 6.8 договору поставки сторони передбачили, що у разі несвоєчасної оплаті продукції, покупець за письмовою вимогою постачальника, сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки оплати від вартості своєчасно не сплаченої продукції, одна не більше 5% від вартості своєчасно не сплаченої продукції.

Відповідно до умов договору постави позивачем нараховано пеню в сумі 6 420 грн. 00 коп. за період з 20.09.2014 по 17.08.2014.

Крім того, відповідачу відповідно ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних в сумі 3 503 грн. 74 коп. за період з 20.09.2014 по 17.08.2015 та інфляційні втрати в сумі 63 832 грн. 78 коп. за період з жовтня 2014 року по липень 2015 року включно.

Доказів сплати боргу на час прийняття рішення відповідачем не надано.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 ГК України.

У відповідності з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір від 08.07.2014 № 527/14-3РА, що укладений сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні положення про купівлю-продаж визначені главою 54 ЦК України.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 1 ст. 530 Цивільного кодексу України врегульовано, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наявність заборгованості підтверджена матеріалами справи і не оспорена відповідачем, у звязку з чим борг в сумі 128 400 грн. 00 коп. підлягає стягненню.

Згідно п. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Позивачем за позовною заявою нарахована пеня в сумі 51 936 грн. 92 коп. за період з 20.09.2014 по 17.08.2015 поза межами шестимісячного строку, передбаченого п. 6 ст. 232 ГК України, але враховуючи приписи п. 6.8 договору поставки щодо сплати покупцем пені не більше 5% від вартості своєчасно не сплаченої продукції, та заявив до стягнення пеню в сумі 6 420 грн. 00 коп., яка підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 3 503 грн. 74 коп. за період з 20.09.2014 по 17.08.2015 та інфляційні втрати в сумі 63 832 грн. 78 коп. за період з жовтня 2014 року по липень 2015 року включно, які підлягають задоволенню в заявленій сумі.

Всього підлягає задоволенню 202 156 грн. 52 коп., у тому числі: борг в сумі 128 400 грн. 00 коп., пеня в сумі 6 420 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 3 503 грн. 74 коп., інфляційні втрати в сумі 63 832 грн. 78 коп.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір за подання позову покладається на відповідача в сумі 4 043 грн. 13 коп.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаська індустріальна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" про стягнення 202 156 грн. 52 коп. задоволити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит", Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, 30/1, ідентифікаційний код 37713861 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаська індустріальна компанія", Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Дніпропетровська, 130а, кімната 204, ідентифікаційний код 32897273 борг в сумі 128 400 грн. 00 коп., пеню в сумі 6 420 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 3 503 грн. 74 коп., інфляційні втрати в сумі 63 832 грн. 78 коп., судовий збір в сумі 4 043 грн. 13 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Повне рішення складено і підписано - 19.10.2015.

Суддя О.В.Рябцева