Рішення № 52498409, 15.10.2015, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 рокуСправа № 912/3513/15 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Змеула О.А. розглянув у судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Приватного підприємства "Дніпро"

про стягнення 92 455,65 грн,

представники сторін участі не брали.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою, яка містить вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Дніпро" суми 185 455,65 грн заборгованості за договором про надання послуг по збиранню врожаю 2014 року № 14 від 24.12.2014, із яких сума 93 000,00 грн основного боргу, сума 40 107,46 грн пені, сума 2 278,36 грн трьох процентів річних, сума 50 069,83 грн інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду від 14.09.2015 зазначену позовну заяву прийнято та порушено провадження в справі, яку призначено до розгляду в засіданні на 15.10.2015, сторін зобов'язано надати необхідні для розгляду справи матеріали.

08.10.2015 позивач, скориставшись своїм правом, наданим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, посилаючись на те, що після подання позовної заяви відповідачем сплачено основний борг у сумі 93 000,00 грн, що підтверджується випискою банку з поточного рахунку від 18.09.2015, та просить стягнути з Приватного підприємства "Дніпро" суму 40 107,46 грн пені, суму 2 278,36 грн трьох процентів річних, суму 50 069,83 грн інфляційних втрат.

Господарським судом заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду. Ціна позову становить суму 92 455,65 грн.

Також позивач звернувся до господарського суду із клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 2502202122844, яке відповідач отримав 17.09.2015.

До господарського суду від відповідача не надходили клопотання, пояснення по суті позову чи відзив на позовну заяву.

Згідно з ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши подані докази, господарський суд встановив наступні обставини справи.

Між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) та Приватним підприємством "Дніпро" (замовник) укладено договір про надання послуг по збиранню врожаю 2014 року від 24.12.2014.

За умовами договору виконавець зобов'язався провести збирання врожаю сільськогосподарських культур на площах замовника методом прямого комбайнування, або підбирання валків по узгодженості з ним у відповідності з агротехнічними вимогами в таких обсягах: кукурудзи 41 га на суму 14350,00 грн; соняшника 462 га на суму 138 600,00 грн.

У день закінчення виконавцем робіт сторони оформлюють акт здачі-приймання виконаних робіт у двох примірниках з зазначенням обсягів та вартості наданих послуг за підписом керівника, або осіб за дорученням, скріплюють його печатками.

Замовник розраховується з виконавцем раз у 3 дні, виходячи з фактично виконаних робіт, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця в процесі збирання врожаю. При відсутності таких розрахунків, збиральні роботи призупиняються. Остаточно розрахунок проводиться в день підписання акта виконаних робіт, але не пізніше десяти днів після закінчення робіт (пункт 3.4 договору).

Термін дії договору встановлюється з часу підписання до 13.01.2014.

Позивачем були проведені передбачені договором роботи, а саме збирання врожаю кукурудзи 41 га на суму 14 350,00 грн; соняшника 462 га на суму 138 600,00 грн, що підтверджується складеним актом прийняття виконаних робіт від 24.12.2014, підписаним сторонами без заперечень та скріплений печатками сторін.

Загальна вартість робіт становить 153 000,00 грн. Робота виконана згідно агротехнічних вимог.

Із викладеного слідує, що позивач належним чином виконав своє зобов'язання за договором.

Відповідач взяте на себе грошове зобов'язання щодо оплати прийнятих робіт виконав частково, сплативши лише 30.12.2014 у сумі 30 000 грн та 02.07.2015 у сумі 30 000,00 грн, всього сплачено 60 000,00 грн.

Позивачем 15.06.2015 на адресу відповідача направлено листа-вимогу у семиденний термін з дня отримання листа сплатити виконані роботи.

Станом на день звернення позивача з позовною заявою до господарського суду сума основного боргу складала 93 000,00 грн.

При вирішенні спору господарський суд виходить з наступних положень чинного законодавства.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися (від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до приписів частин 1-2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У відповідності до правил частини 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

08.10.2015 позивач повідомив господарський суд, про те, що після подання позовної заяви відповідачем сплачено основний борг у сумі 93 000,00 грн, що підтверджується випискою банку з поточного рахунку від 18.09.2015, у зв'язку з цим в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач надіслав до суду письмову заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення суми 93 000,00 грн основного боргу.

Позивач просить стягнути з Приватного підприємства "Дніпро" суму 40 107,46 грн пені, суму 2 278,36 грн трьох процентів річних, суму 50 069,83 грн інфляційних втрат.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1-2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.6 договору в разі несвоєчасного розрахунку з виконавцем, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого терміну, рахуючи день підписання акта виконаних робіт або строку обумовленого в доповненні до даного договору.

За розрахунком позивача сума пені за несвоєчасність розрахунку за виконані роботи за період з 04.01.2015 по 02.07.2015 на суму боргу 123 000,00 грн становить 30 996,00 грн та за період з 03.07.2015 по 31.08.2015 на суму 93 000,00 грн становить 9 111,46 грн, всього за період з 04.01.2015 по 31.08.2015 обраховано пеню на загальну суму 40 107,46 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем прострочено оплату за виконані роботи враховуючи, що акт прийняття виконаних робіт підписаний сторонами 24.12.2014, строк сплати яких, виходячи з умов п. 3.4 договору, закінчується 03.01.2015.

Частиною 5 ст. 254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи, що 3 і 4 січня 2015 року були вихідними неробочими днями, у тому числі у фінансовій (банківській) установі через яку відповідач повинен був перерахувати кошти на рахунок позивача, то строк оплати закінчується в день, що є першим робочим днем, тобто 05.01.2015. Тому, пеня підлягає нарахуванню та стягненню з дня, наступного за днем закінчення строку виконання грошового зобов'язання до заявленої позивачем дати кінця періоду нарахування.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, позивачем неправильно визначено дату закінчення строку, встановленого для виконання зобов'язання, у зв'язку з чим також невірно обраховано розмір пені.

При розрахунку пені та річних необхідно враховувати, що за відповідач 02.07.2015 перерахував на рахунок позивача 30000,00 грн.

За перерахунком господарського суду сума пені за період: з 06.01.2015 по 01.07.2015 нарахована на суму боргу у розмірі 123 000,00 грн становить 30 605,10 грн; з 02.07.2015 по 05.07.2015 нарахована на суму боргу у розмірі 93 000,00 грн становить 458,63 грн, загальна сума пені становить 31 063,73 грн.

Отже, вимогу про стягнення суми пені слід задовольнити частково на суму 31 063,73 грн.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

З огляду на те, що відповідачем зобов'язання щодо повної оплати виконаних робіт перед позивачем не виконано вчасно, то позивач правомірно вимагає від відповідача сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних.

У позовній заяві позивач просить стягнути інфляційні втрати за період з 04.01.2015 по 31.08.2015 на суму 50069,83 грн, тобто позивачем зазначається вказаний період для обрахування інфляційних втрат. За період з січня по серпень 2015 року добуток індексів інфляції складає 138,1857%, тобто має враховуватися і від'ємне значення помісячних індексів інфляції.

Господарським судом враховується правова позиція, викладена у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 про те, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

За розрахунком позивача сума інфляційних втрат нарахована на суму боргу 123 000, 00 грн за період з 04.01.2015 по 02.07.2015 становить 50 069,83 грн, за період з 03.07.2015 по 31.08.2015 становить 0 грн, загальна сума інфляційних втрат за період з 04.01.2015 по 31.08.2015 становить 50 069,83 грн.

Проте, за перерахунком господарського суду сума інфляційних втрат за період з січня 2015 року по червень 2015 року включно, що обчислена на суму боргу в розмірі 123 000,00 грн, становить 50 069,83 грн. За період з січня 2015 року по серпень 2015 року на суму боргу 93 000,00 грн, сума інфляційних втрат становить 35 512,70 грн, оскільки сума індексів інфляції за період з січня 2015 року по серпень 2015 року становить 138,1857%. За період з січня 2015 року по червень 2015 року на суму боргу у розмірі 30 000,00 грн, індекс інфляції становить 140,7071%, сума інфляційних втрат становить 12 212,15 грн.

Перерахунок інфляційних втрат зроблений судом у зв'язку з тим, що позивачем не враховано періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці, тобто мала місце дефляція.

Загальна сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню, становить 47 724,85 грн.

Отже, вимогу про стягнення інфляційних втрат слід задовольнити частково на суму 47724,85 грн.

Позивачем нараховано суму трьох процентів річних за період з 04.01.2015 по 02.07.2015 на суму боргу 123 000,00 грн, що становить 1 819,73 грн, та за період з 03.07.2015 по 31.08.2015 на суму боргу 93 000,00 грн, що становить 458,63 грн. Загальна сума трьох процентів річних за період з 04.01.2015 по 31.08.2015 становить 2 278,36 грн.

За перерахунком господарського суду сума трьох річних за період з 06.01.2015 по 01.07.2015 на суму боргу 123 000,00 грн становить 1 789,40 грн, та за період з 02.07.2015 по 31.08.2015 на суму боргу 93 000,00 грн становить 466,27 грн. Загальна сума трьох процентів річних становить 2 255,67 грн.

Отже, вимогу про стягнення суми трьох процентів річних слід задовольнити частково на суму 2 255,67 грн у зв'язку з тим, що нарахування річних слід проводити з дня початку прострочення платежу, тобто з 06.01.2015.

Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Дніпро" підлягають задоволенню частково, а саме з відповідача стягується пеня в сумі 31 063,73 грн, три проценти річних у сумі 2 255,67 грн, інфляційні втрати в сумі 47 724,85 грн.

Згідно з положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

У постанові Вищого господарського суду від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" викладено наступну правову позицію: "4.7. Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача. При цьому якщо у відповідних випадках позивача звільнено від сплати судового збору, то останній стягується в доход державного бюджету України".

У даному випадку враховано, що причиною зменшення розміру позовних вимог стало те, що відповідач сплатив суму основного боргу після подання позову, спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, якими допущено порушення виконання зобов'язання щодо своєчасного і в повному обсязі оплати за виконані роботи. .

У засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись статтями 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРIШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Дніпро" (26500, Кіровоградська обл., Голованівський район, смт Голованівськ, вул. Енгельса, 30, ідентифікаційний код 30077947) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) пеню в сумі 31063,73 грн, три проценти річних у сумі 2255,67 грн, інфляційні втрати в сумі 47724,85 грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 2781,83 грн. .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти вимог про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повне рішення складено 20.10.2015

Суддя О.А. Змеул