Рішення № 52498292, 06.10.2015, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 жовтня 2015 рокуСправа № 913/625/15

Провадження №5/913/625/15

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Інтерлінк, м. Дніпропетровськ

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Лисичанський машинобудівельний завод, м. Луганськ

про стягнення 30853 грн. 79 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Вінніков С.В.

Секретар судового засідання помічник судді Гуленко К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за договором від 01.05.2012 № 233/П в сумі 30853 грн. 79 коп., в тому числі: 16800 грн. 12 коп. основного боргу, 12596 грн. 89 коп. інфляційних втрат, 1456 грн. 78 коп. 3% річних.

Позивач правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористалися.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обовязковою.

При цьому, відповідач не заявив клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, подані позивачем документи, господарський суд встановив наступне.

Між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Інтерлінк (постачальник, позивач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Лисичанський машинобудівельний завод (покупець, відповідач) 01.05.2012 був укладений договір поставки №233/п, за умовами якого постачальник зобовязується поставити, а покупець зобовязується прийняти і оплатити обладнання, відповідно до специфікації (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору порядок оплати та строк поставки зазначається в специфікації № 1.

В специфікації № 1 від 01.05.2012 зазначено, що передплата в сумі 70% від вартості станка, а решта 30% - протягом 30 календарних днів після передачі товару покупцю по видатковій накладній.

Позивач поставив відповідачу товар на суму 56000 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною від 20.08.2012 № 552, що міститься в матеріалах справи (а.с. 23).

Відповідач грошові зобовязання зі сплати за одержану продукцію виконав частково в сумі 39200 грн. 28 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 14.08.2012 № 1755, наданим позивачем.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобовязань з оплати отриманого товару за ним станом на день подачі позову до суду утворився борг.

У звязку з викладеним, позивач звернувся за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір №233/п від 01.05.2012 є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших субєктів, зобовязані поновити їх, не чекаючи предявлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором №233/п від 01.05.2012 в сумі 16800 грн. 12 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1456 грн. 78 коп. та інфляційних втрат в сумі 12596 грн. 89 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд, перевіривши розрахунки позивача, дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в сумі 1456 грн. 38 коп. за період з 20.09.2012 по 10.08.2015 та інфляційних втрат в сумі 12596 грн. 80 коп. за період з жовтня 2012 року по липень 2015 року.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню частково. З відповідача слід стягнути борг в сумі 16800 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 1456 грн. 38 коп. та інфляційні втрати в сумі 12596 грн. 80 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд 0

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Інтерлінк до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Лисичанський машинобудівельний завод про стягнення 30853 грн. 79 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Лисичанський машинобудівельний завод, 91047, м. Луганськ, вул. Краснодонськая, б. 5 «В», ІК 32202369 (адреса для листування: 93108, м. Лисичанськ Луганської області, вул. Коцюбинського, б. 6 «А»), на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Інтерлінк», 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Березинська, б. 7, ІК 30627766, заборгованість в сумі 16800 грн. 12 коп., 3% річних в сумі 1456 грн. 38 коп., інфляційні втрати в сумі 12596 грн. 80 коп. та судовий збір у сумі 1826 грн. 82 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.10.2015.

Суддя С.В.Вінніков

Надр. прим.

1 до справи

2 позивачу рекомендованим листом з повідомленням за адресою 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Березинська, 7

3 відповідачу рекомендованим листом з повідомленням за адресою 93108, м. Лисичанськ Луганської області, вул.. Коцюбинського, 6 А