Рішення № 52497676, 13.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2015Справа №910/3424/15-гЗа позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 2"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"

про припинення дії, яка порушує право

Суддя Ярмак О.М.

Представники:

Від позивача Дементьєв Я.Т. за дов.

Від відповідача Комісар С.П. за дов., Гогітідзе В.Ф. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Пред'явлені вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" зарахувати кошти, отримані від позивача у розмірі 216 109,42 грн. в рахунок погашення заборгованості відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2013 у справі № 910/11433/13.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2015 у справі №910/3424/15-г, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 року, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2015 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2015 року у справі №910/3424/15-г скасовано, справу направлено на новий розгляд до першої інстанції.

За результатом автоматизованого розподілу справ у Господарському суді міста Києва, справу № 910/3424/15-г передано для розгляду судді Ярмак О.М.

Ухвалою суду від 14.08.2015 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.09.2015.

Відповідач в судовому засіданні 15.09.2015 надав письмові пояснення по справі.

15.09.2015 в судовому засіданні оголошена перерва до 13.10.2015 на підставі ст. 77 ГПК України.

13.10.2015 представник позивача у судовому засіданні подав заяву про уточнення позовних вимог, яка не відповідає статті 22 ГПК України, та відхилена судом.

Позивач вимог ухвали суду від 14.08.2015 не виконав, письмових пояснень у справі не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем - ТОВ "Рада 2" та відповідачем - ТОВ "Євро-Реконструкція" укладено договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №450413 від 02.07.2012 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.08.2013 року у справі № 910/11433/13 вирішено стягнути з ТОВ "Рада 2" на користь ТОВ "Євро-Реконструкція" заборгованість у розмірі 247650, 72 грн., пеню - 12216, 89 грн., 3% річних - 2448,27 грн., інфляційні втрати - 261,12 грн. та судовий збір 5351, 54 грн.

Позивач звернувся з вимогами про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" зарахувати кошти, отримані від позивача у розмірі 216 109,42 грн. в рахунок погашення заборгованості відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2013 у справі № 910/11433/13.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення волевиявлення позивача, не зарахував отримані від позивача кошти в рахунок виконання рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2013 № 910/11433/13, чим порушив право позивача розпоряджатися своїм майном.

В позовній заяві позивач вказує, що в період з 17.10.2013 по 30.09.2014 ним на рахунок відповідача було сплачено кошти у розмірі 216109,42 грн., за платіжними дорученнями з призначеннями платежів оплата за теплову енергію, згідно угоди про реструктуризацію заборгованості за договором № 450413 від 02.07.2012 та оплата основного боргу за теплову енергію, згідно мирової угоди дог. 450413 від 02.07.2012, оскільки між позивачем та відповідачем не існує укладених договору реструктуризації та мирової угоди, позивач листом від 11.09.2014 за № 02-0778 повідомив відповідача , що отримані кошти слід зарахувати в рахунок погашення заборгованості згідно рішення господарського суду міста Києва № 910/11433/13 від 16.08.2013.

Проте, відповідач не зарахував отримані кошти в рахунок виконання рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2013 року у справі № 910/11433/13, про що повідомив позивача листом №09/1855 від 13.10.2014 року, а кошти були зараховані частково в рахунок поточної заборгованості позивача.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом.

Вищий господарський суд України, скасовуючи рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 у справі №910/3424/15-г зазначив, що суди не звернули уваги на те, що звертаючись до суду, ТОВ "Рада 2" вказувала на порушення його прав відповідачем, які полягають у не зарахуванні останнім отриманих коштів в рахунок виконання рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2013 у справі №910/11433/13, а отже у порушенні прав позивача на розпорядження власними коштами на свій розсуд.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 02.07.2012 між ТОВ "Рада 2" та ТОВ "Євро-Реконструкція" укладено договір №450413 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю ТОВ "Рада 2" теплову енергію у вигляді гарячої води у період з 01.07.2012 по 30.06.2013 у кількості 3967,384 Ггкал, з максимальним тепловим навантаженням 1,808 Ггкал/год.

Умовами пункту 6.7. договору передбачено, що при здійсненні розрахунків за спожиту теплову енергію покупець обов'язково повинен зазначити у платіжному дорученні номер договору на постачання теплової енергії, а також місяць та рік, в якому була поставлена теплова енергія, що оплачується покупцем.

Відповідно до п. 6.7.1. цього договору, у разі невиконання покупцем умов, зазначених у п. 6.7. даного договору, грошові кошти отримані згідно платіжного доручення, де не вказані рік та місяць, за який здійснюється платіж, зараховуються енергопостачальною організацією як сплата за теплову енергію, оплата вартості якої прострочена споживачем найдовше (оплата за минулі періоди).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій, на вказане уваги не звернули, всупереч нормам чинного процесуального законодавства щодо повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, а також за відсутності у прийнятих рішеннях мотивів застосування законів та інших нормативно-правових актів, дійшли передчасного висновку про задоволення позовних вимог.

Встановлення та дослідження зазначених вище обставин має істотне значення для правильного вирішення даного спору і їх неврахування призвело до необґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій по суті заявлених позовних вимог.

На виконання постанови Вищого господарського суду України від 05.08.2015, при новому розгляді справи судом вжито всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин справи, дійсних прав та обов'язків сторін та встановлено наступне.

В період з 17.10.2013 по 30.09.2014 позивачем на рахунок відповідача було сплачено кошти у розмірі 216109,42 грн., за платіжними дорученнями з призначеннями платежів «оплата за теплову енергію, згідно угоди про реструктуризацію заборгованості за договором № 450413 від 02.07.2012 за ТОВ «Рада 2» (платіжні доручення від 17.10.2013, 30.01.2014, 28.03.2014, 24.04.2014, 29.05.2014, 27.06.2014, 29.07.2014, 28.08.2014), «оплата основного боргу за теплову енергію, згідно мирової угоди дог. 450413 від 02.07.2012 за ТОВ «Рада 2» (платіжні дорученні від 31.10.2015 (2 штуки), 30.09.3014).

Листом від 11.09.2014 за № 02-0778 позивач просив відповідача зарахувати отримані кошти в рахунок погашення заборгованості згідно рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2013 за № 910/11433/13 на загальну суму 214044,45 грн.

Відповідач листом від 13.10.2014 року за № 09/1855, повідомив позивача, що частина коштів зарахована ним в оплату боргу за рішенням господарського суду міста Києва від 16.08.2013 за № 910/11433/13, а частина - в рахунок поточної заборгованості позивача за договором № 450413.

Як вже зазначалось судом, 02.07.2012 між ТОВ "Рада 2" (покупець) та ТОВ "Євро-Реконструкція" (енергопостачальна організація) укладено договір №450413 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води.

Відповідно до умов вказаного договору енергопостачальна організація зобов'язалась виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю ТОВ "Рада 2" теплову енергію у вигляді гарячої води (товар) у період з 01.07.2012 по 30.06.2013 у кількості 3967,384 Ггкал, з максимальним тепловим навантаженням 1,808 Ггкал/год.

Відповідно до п. 1.2. договору покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах даного договору.

Порядок розрахунків за теплову енергію визначений сторонами у розділі 6 договору, зокрема, відповідно до п. п. 6.4., 6.5. договору всі розрахунки по цьому договору виконуються на підставі рахунків, які покупець отримує щомісячно з 07 по 14 число в енергопостачальній організації.

Згідно п.6.6 договору покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком - фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця.

Умовами пункту 6.7. договору передбачено, що при здійсненні розрахунків за спожиту теплову енергію покупець обов'язково повинен зазначити у платіжному дорученні номер договору на постачання теплової енергії, а також місяць та рік, в якому була поставлена теплова енергія, що оплачується покупцем.

Відповідно до п. 6.7.1. цього договору, у разі невиконання покупцем умов, зазначених у п. 6.7. даного договору, грошові кошти отримані згідно платіжного доручення, де не вказані рік та місяць, за який здійснюється платіж, зараховуються енергопостачальною організацією як сплата за теплову енергію, оплата вартості якої прострочена споживачем найдовше (оплата за минулі періоди).

В платіжних дорученнях, на які посилається позивач, не зазначено місяць та рік, в якому була поставлена теплова енергія, що оплачувалась позивачем, чим порушені умови п.6.7. договору, тому відповідачем частково зараховані кошти в погашення поточного боргу у відповідності до вимог п.6.7.1. договору.

Відповідно до ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Відповідно до приписів п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного Банку України від 21.01.2004 N 2 реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Згідно з частиною 5 статті 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" платіжні інструменти (платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення) мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції.

Питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду, в якому надані послуги чи товар, має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої (заборгованості), що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Згідно положень п. 6.7.1. договору за відповідачем закріплене право спрямувати кошти, які сплачуються позивачем без чіткого зазначення призначення платежу, в першу чергу на погашення боргу, який виник раніше.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи - позивача у справі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст.33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. В даному випадку це стосувалося позивача, що мав довести факт порушення його права відповідачем та надати відповідні докази.

Позивачем суду не доведено та не підтверджено належними засобами доказування порушення діями відповідача законних та охоронюваних інтересів позивача.

Посилання позивача в позовній заяві на статті 177 ЦК України та 138 ГК України є безпідставним, оскільки статтею 177 ЦК України передбачені види об'єктів цивільних прав, а стаття 138 виключена з господарського кодексу України на підставі Закону № 2434-ІV від 04.02.2005.

За таких обставин, з огляду на недоведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-84 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Cуддя О.М.Ярмак