Рішення № 52496777, 08.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2015Справа №910/20719/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПСЕРВІС - МЕДТЕХНІКА" до Державної установи "Інститут педіатрії, акушерства і гінекології Національної академії медичних наук України" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києвіпро стягнення 14 767 196,88 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Лошадкіна В.О. (дов. б/н від 14.04.2014 року)від відповідача Дмитриш О.М. (дов. б/н від 17.09.2015 року)від третьої особине з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 08 жовтня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОПСЕРВІС - МЕДТЕХНІКА" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної установи "Інститут педіатрії, акушерства і гінекології Національної академії медичних наук України" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 14 767 196,88 грн., в тому числі 8 129 325,00 грн. основного боргу, 408 734,00 грн. 3 % річних, 6 229 137,87 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про закупівлю товарів за державні кошти № 34 від 23.07.2013 року в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 року порушено провадження у справі № 910/20719/15, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві та призначено справу до розгляду на 17.09.2015 року.

27.08.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли пояснення по справі. У поданих поясненнях третя особа вказувала на те, що органи Державної казначейської служби України не здійснюють фінансування розпорядників/одержувачів бюджетних коштів, а здійснюють їх розрахунково-касове обслуговування. Органи Державної казначейської служби України не здійснюють облік обсягу бюджетних призначень та фактичного надходження коштів на реєстраційні рахунки у розрізі зобов'язань (укладання договорів). Розгляд справи просив проводити без участі представника третьої особи.

11.09.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 17.09.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 12.08.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17.09.2015 року винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 08.10.2015 року.

Представник позивача у судовому засіданні 08.10.2015 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

У судовому засіданні 08.10.2015 року представник відповідача надав додаткові документи по справі та усні пояснення по суті спору, відповідно до яких визнав суму основної заборгованості, просив відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Представник третьої особи в судове засідання 08.10.2015 року не з`явився, про час та дату розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

23.07.2013 року між Державною установою "Інститут педіатрії, акушерства і гінекології Національної академії медичних наук України" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОПСЕРВІС-МЕДТЕХНІКА" (учасник) укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти № 34 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору учасник зобов'язується своєчасно поставити та передати у власність замовника Інструменти і прилади медичні, хірургічні та стоматологічні (устаткування медичне) - код 32.50.1 (товар) в асортименті, кількості та за цінами, що зазначені у специфікації, яка розроблена на підставі акцептованої пропозиції конкурсних торгів, та є невід'ємною частиною даного Договору, а замовник - прийняти і оплатити товар.

Згідно з пунктом 3.2. Договору загальна сума цього договору складає 9 838 930,00 грн.

Відповідно до специфікації (додаток 1 до Договору) поставці підлягає товар на загальну суму 9 838 930,00 грн.

Кількість товару, що поставляється відповідно до цього договору, може бути зменшена залежно від реального фінансування видатків замовника (пункт 1.3. Договору).

Замовник зобов'язується здійснити оплату вартості поставленого товару на поточний рахунок учасника на підставі видаткових накладних. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок здійснюється протягом 14 днів з дня надходження коштів на рахунок замовника на вказані цілі (пункт 4.2. Договору).

Пунктом 5.6. Договору сторони погодили, що перехід права власності на товар відбувається в момент фактичного отримання товару замовником, що підтверджується підписанням видаткових накладних.

Відповідно до пункту 6.1.1. договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити за поставлений товар.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товару на суму 9 838 930,00 грн., що підтверджується: видатковою накладною № РН-0000110 від 15.08.2013 року на суму 2 171 530,00 грн., видатковою накладною № РН-0000117 від 06.09.2013 року на суму 788 600,00 грн., видатковою накладною № РН-0000118 від 06.09.2013 року на суму 1 069 800,00 грн., видатковою накладною № РН-0000134 від 23.09.2013 року на суму 385 000,00 грн., видатковою накладною № РН-0000153 від 10.10.2013 року на суму 240 000,00 грн., видатковою накладною № РН-0000154 від 13.10.2013 року на суму 400 000,00 грн., видатковою накладною № РН-0000176 від 10.12.2013 року на суму 1 440 000,00 грн., видатковою накладною № РН-0000177 від 10.12.2013 року на суму 1 600 000,00 грн., видатковою накладною № РН-0000178 від 10.12.2013 року на суму 233 600,00 грн., видатковою накладною № РН-0000179 від 10.12.2013 року на суму 1 400 000,00 грн., видатковою накладною № РН-0000217 від 11.12.2013 року на суму 110 400,00 грн.

Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками, скріплені печатками та приймаються судом як належні докази виконання Договору позивачем щодо поставки товару.

Крім того, до матеріалів справи долучено копії довіреностей серії ЯПА № 549768 від 15.08.2013 року, серії ЯПА № 549799 від 09.09.2013 року, серії ЯПА № 549814 від 23.09.2013 року, серії ЯПА № 549845 від 10.10.2013 року, серії ЯПА № 549850 від 14.10.2013 року, серії ЯПА № 549934 від 10.12.2013 року, серії ЯПА № 549935 від 10.12.2013 року, серії ЯПА № 549936 від 10.12.2013 року, серії ЯПА № 549933 від 10.12.2013 року, серії ЯПА № 549932 від 11.12.2013 року якими відповідач надав своїм працівникам повноваження на отримання товару за Договором.

Факт виконання позивачем взятих на себе зобов'язань щодо поставки та передачі товару у власність відповідачу підтверджується також актами приймання-передачі обладнання до Договору (належним чином засвідчені копії наявні в матеріалах справи).

Відповідачем на виконання умов договору здійснено часткову оплату отриманого товару на суму 1 709 605,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача за 20.12.2013 року.

Разом з тим, відповідач за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 8 129 325,00 грн. основного боргу.

Відповідач визнав наявність заборгованості щодо сплати суми основного боргу, просив відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару за Договором, його прийняття відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 8 129 325,00 грн. основного боргу.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України строк виконання відповідачем грошового зобов'язання згідно Договору на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 8 129 325,00 грн. за поставлений на підставі Договору товар.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПСЕРВІС - МЕДТЕХНІКА" про стягнення з Державної установи "Інститут педіатрії, акушерства і гінекології Національної академії медичних наук України" заборгованості у розмірі 8 129 325,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 408 734,00 грн. 3 % річних, 6 229 137,87 грн. інфляційних втрат.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором поставки строк свого обов'язку по сплаті коштів за поставлений товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

В силу вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування 408 734,00 грн. 3 % річних та 6 229 137,87 грн. інфляційних втрат, суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПСЕРВІС-МЕДТЕХНІКА" задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державної установи "Інститут педіатрії, акушерства і гінекології Національної академії медичних наук України" (04050, м. Київ, вул. Платона Майбороди, буд. 8, ідентифікаційний код 02012022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПСЕРВІС-МЕДТЕХНІКА" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13, ідентифікаційний код 37102340) 8 129 325 (вісім мільйонів сто двадцять дев'ять тисяч триста двадцять п'ять) грн. 00 коп. основного боргу, 408 734 (чотириста вісім тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 00 коп. 3 % річних, 6 229 137 (шість мільйонів двісті двадцять дев'ять тисяч сто тридцять сім) грн. 87 коп. інфляційних втрат, 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.10.2015

Суддя С.В. Стасюк