Рішення № 5249645, 15.06.2009, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.06.09 Справа № 5/90-09. За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРФ-Дистрибуція», м. Вишневе Київської області

До відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Суми

Про стягнення 20227 грн. 80 коп.

Суддя С.О. МИРОПОЛЬСЬКИЙ

За участю секретаря судового засідання Н.М. Котенко

За участі представників сторін:

Від позивача Дараган О.Ю.

Від відповідача ОСОБА_1

Суть спору: Позивач, відповідно до позовної заяви, просить суд стягнути з

відповідача на свою користь 20227 грн. 80 коп. заборгованості за поставлений товар відповідно до договору купівлі-продажу № 21Е від 12.01.2007р., а також стягнути держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача підтримує позовні вимоги в повному розмірі відповідно до пояснення за вхідним номером 10367 від 06.04.2009р. та заперечення на відзив за вхідним номером 10368 від 06.04.2009р.

Відповідно до заяви позивача про уточнення позовних вимог за вхідним номером 13618 від 25.05.2009р., представник позивача просить суд стягнути з відповідача на свою користь 19227 грн. 80 коп. у зв`язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості.

Відповідно до відзиву за вхідним номером 9156 від 23.03.2009р. на позовну заяву та відзиву № 11 від 06.04.2008р., відповідач визнає суму заборгованості в розмірі 19117 грн. 45 коп.

Відповідно до відзиву № 18 від 25.05.2009р., відповідач визнає позовні вимоги в розмірі 19227 грн. 80 коп. та просить суд розстрочити сплату заборгованості протягом 10 місяців рівними частинами по 1922 грн. 78 коп. у зв`язку з тяжким фінансовим становищем.

Представник позивача в судове засідання подав пояснення за вхідним номером 14961 від 15.06.2009р., в якому заперечує проти клопотання відповідача про розстрочення сплати заборгованості.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 21Е від 12.01.2007р., відповідно до п. 1.1. якого Продавець (позивач) продає, а Покупець (відповідач) купує та оплачує продовольчі товари на умовах, визначених у даному договорі.

Позивач свої зобов`язання відповідно до зазначеного договору виконав, що підтверджується матеріалами справи. Згідно умов зазначеного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 272467 грн. 64 коп. Факт поставки товару відповідачу підтверджується накладними, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 10-41), які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками, Актами звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2008р. по 31.07.2008р. та за період з 01.01.2008р. по 18.11.2008р., які підписані представниками сторін та скріплений їх печатками (а.с. 42, 86).

Відповідач свої зобовязання за договором купівлі-продажу № 21Е від 12.01.2007р. виконав частково, у зв`язку з чим його заборгованість перед позивачем по сплаті за поставлений товар склала 20227 грн. 80 коп.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Позивачем, в порядку ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу була направлена претензія з вимогою погасити заборгованість, яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Оскільки відповідач розрахунки з позивачем за поставлений товар провів частково, позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

На день розгляду справи в суді, враховуючи часткову оплату відповідачем заборгованості, відповідно до заяви позивача за вхідним номером 13618 від 25.05.2009р. про уточнення позовних вимог, заборгованість відповідача перед позивачем склала 19227 грн. 80 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач порушив вимоги вищевказаних норм та умови укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 21Е від 21Е. від 12.01.2007р., а саме допустив прострочення виконання грошового зобовязання.

Позовні вимоги щодо стягнення 19227 грн. 80 коп. заборгованості за поставлений товар є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Клопотання відповідача про розстрочення сплати заборгованості на 10 місяців рівними частинами по 1922 грн. 78 коп. підлягає частковому задоволенню розстрочити виконання рішення на шість місяців рівними долями.

Крім того, представник позивача просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на її банківських рахунках, накладення арешту на належне відповідачу майно, у тому числі нерухоме та рухоме майно, цінні папери, тощо, заборони витрачання зазначеного майна та грошових коштів на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб та передачі у користування третім особам.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", зокрема в п. 4 Постанови зазначається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, «суд (суддя) має з'ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи, яка здійснює таку діяльність».

П. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 р. передбачає, що «Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків».

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України і 21.10.2008 року № 01-8/633, у вирішенні питань, пов'язаних із забезпеченням позову господарським судам України необхідно враховувати викладене в Постанові Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову".

На підставі вищевикладеного, вимога позивача про забезпечення позову, не підлягає задоволенню за необґрунтованістю.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 47-1, 49, 80, 82, 85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Клопотання відповідача № 18 від 25.05.2009р. про розстрочення виконання рішення протягом десяти місяців рівними частинами по 1922 грн. 78 коп. задовольнити частково.

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (40034, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРФ-Дистрибуція» (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, 8, код 33415498) 19227 грн. 80 коп. заборгованості з розстроченням виконання рішення протягом шести місяців рівними долями, 203 грн. 00 коп. державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.В задоволенні вимоги позивача про забезпечення позову відповідно до заяви б/н від 25.05.2009р. відмовити.

5.Наказ видати після набранням рішення законної сили.

СУДДЯ С.О. МИРОПОЛЬСЬКИЙ

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення

Повний текст рішення підписаний 18.06.2009р.