Ухвала суду № 52494973, 15.10.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2548/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Адаменко І. М.

Доповідач Мурашко С. І.

УХВАЛА

15.10.2015 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Мурашка С.І.

суддів - Бубличенко В.П., Сукач Т.О.

при секретарі - Савченко Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Дослідне господарство «Червоний землероб» Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України», третя особа: Кіровоградська державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України, про стягнення заборгованості за договором позики за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2015 року і

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2015 року задоволено заяву директора ДП «ДГ «Червоний землероб» Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України» ОСОБА_3 та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою цього ж суду від 17.09.2015 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Дослідне господарство «Червоний землероб» Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України», третя особа: Кіровоградська державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України, про стягнення заборгованості за договором позики, у виді арешту на насіння соняшнику врожаю 2015 року в кількості 1167 тонн на суму 9223045,43 грн., що належить державному підприємству «Дослідне господарство «Червоний землероб» Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України», зібраного із земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 2102,7845 га, яка перебуває у постійному користуванні державного підприємства «Дослідне господарство «Червоний землероб» Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України та знаходиться на території Чарівненської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, з передачею його на відповідальне зберігання державному підприємству «Дослідне господарство «Червоний землероб» Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції з підстав порушення норм процесуального права та постановити нову ухвалу, якою відмовити відповідачу у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову.

В судовому засіданні апеляційного суду представники ОСОБА_2 адвокат Майнард Н.О. та ОСОБА_5 підтримали апеляційну скаргу з посиланням на викладені в ній обставини, представник ДП «ДГ «Червоний землероб» КДСГДС НААН України» та Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України ОСОБА_7 заперечував проти доводів апеляційної скарги, надав письмові заперечення.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 звернувся до Бобринецького районного суду Кіровоградської області з позовом до державного підприємства «Дослідне господарство «Червоний землероб» Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України» та просив стягнути на його користь заборгованість за укладеним 17.01.2013 року між ним і відповідачем договором позики, в сумі 9200993,34 грн.

Ухвалою Бобринецького районного суду від 17 вересня 2015 року частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову та накладено арешт на насіння соняшнику, врожаю 2015 року в кількості 1167 тонн на суму 9223045,43 грн., що належить Державному підприємству «Дослідне господарство «Червоний землероб» Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, зібраного із земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 2102,7845 га, яка перебуває у постійному користування Державного підприємства «Дослідне господарство «Червоний землероб» Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (ІПН 007299111010) та знаходиться на території Чарівненської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області (с. Чарівне та с. Мирне Бобринецького району Кіровоградської області) з передачею його на відповідальне зберігання Державному підприємству «Дослідне господарство «Червоний землероб» Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (ІПН 007299111010).

Скасовуючи заходи забезпечення позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення , а сама по собі ціна позову, яка є великою, не є підставою для забезпечення позову.

Проте, повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 152 ЦПК України позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно з ч. 3 цієї ж статті види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» дав судам роз'яснення, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

З наявного в матеріалах справи договору позики від 17.01.2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та державним підприємством «Дослідне господарство «Червоний землероб» Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України» вбачається, що відповідач отримав від позивача в борг 1800000 грн. під 50 % річних та зобов'язався повернути кошти разом з відсотками до 31 грудня 2013 року (а.с.4-6).

Отримання відповідачем коштів підтверджується квитанціями виданими АБ «Південний» (а.с.8-12).

Додатковою угодою №1 від 30 липня 2013 року до договору позика від 17.01.2013 року сторони домовилися, що позичальник розпочне повертати позику з 01 січня 2015 року та продовжуватиме повертати її щомісячно частинами до 30 квітня 2015 року (а.с.7).

30 квітня 2015 року сторони склали акт розрахунків за договором позики, згідно якого сума заборгованості за договором позики на дату підписання акту складає 6371081,11 грн., а також сторони підтвердили, що на дату складання акту розрахунків заборгованість не була погашена в грошовому чи натуральному виразі та домовилися про розрахунок врожаєм 2015 року (а.с.13).

На підтвердження повернення позики відповідачем не надано належних та допустимих доказів, а тому між сторонами існує спір щодо повернення відповідачем боргу за договором позики.

Відповідач заперечуючи проти скасування ухвали суду про скасування заходів забезпечення позову не довів, що можливе рішення суду про задоволення позову може бути виконано і без вжиття заходів забезпечення позову, не надав доказів про наявність іншого майна чи коштів на рахунках, на які може бути звернуто стягнення на виконання рішення суду.

Також, відповідач не довів, що накладенням арешту на врожай соняшника порушуються права третіх осіб або вжиті заходи забезпечення позову перешкоджають господарській діяльності.

В зв'язку недоведеністю відповідачем про наявність у нього коштів на рахунках або майна на яке може бути звернуто стягнення, а також наявність інших кредиторів, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики.

Враховуючи, що заборгованість за договором позики становить 9200993,34 грн. обраний позивачем спосіб забезпечення позову є співмірним із позовними вимогами.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування заходів забезпечення позову, оскільки за рішеннями судів про стягнення з відповідача коштів на користь інших кредиторів відкриті апеляційні провадження.

Наявність у відповідача кредиторської заборгованості перед третіми особами навпаки підтверджує наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

З огляду на викладене колегія суддів приходить, що у суду першої інстанції не було достатніх підстав для задоволення заяви відповідача та скасування постановленої ним ухвали про забезпечення позову.

В зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, ухвала суду про скасування ухвали про забезпечення заходів забезпечення позову підлягає скасуванню, з підстав передбачених п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України, з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні заяви про скасування ухвали про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 209, 307, 308, 312-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2015 року скасувати.

В задоволенні заяви державного підприємства «Дослідне господарство «Червоний землероб» Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» про скасування заходів забезпечення позову, вжиті ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 17 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Дослідне господарство «Червоний землероб» Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України», третя особа: Кіровоградська державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України, про стягнення заборгованості за договором позики відмовити.

Ухвала не оскаржується.

Головуючий:

Судді: