Рішення № 52492091, 12.10.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/96/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2015 Справа № 908/2470/15-г

Господарський суд Запорізької області у складі колегії суддів: Науменка А.О. (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2, при секретареві Яровенко Г.В.

Представники сторін в судове засідання не зявились.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/2470/15-г,

за позовом: Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1);

до відповідача: Обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго (84307, Донецька область, м. Краматорськ, пров. Земляний, 2);

про стягнення 2952113,51 грн.

Сутність спору:

09.04.2015 р. до господарського суду Запорізької області від Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України надійшла заява № 31/13-1245 від 01.04.2015 р., до якої додано копію позовної заяви № 31/10-4136 від 24.06.2014 р. з додатками. В прохальній частині заяви Дочірня компанія Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України просить прийняти позовну заяву до розгляду посилаючись на наступні обставини.

25.06.2014 р. Дочірня компанія Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України звернулась до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго 169886,17 грн. інфляційних збитків та 2782227,34 грн. 3 % річних за неналежне виконання зобовязань за договором поставки природного газу № 06/10-1525-БО-6 від 14.10.2010 р.

Ухвала господарського суду Донецької області про порушення провадження по справі та прийняття зазначеної позовної заяви до розгляду на адресу позивача не надходила, на даний час позовна заява Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України залишається не розглянутою.

09.04.2015 р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області заяву № 31/15-1245 від 01.04.2015 р. з доданими до неї матеріалами призначено для розгляду судді Науменку А.О.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.04.2015 р заява № 31/15-1245 від 01.04.2015 р. Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України задоволена, позовна заява № 31/10-4136 від 24.06.2014 р. прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2470/15-г, присвоєно номер провадження 34/96/15. Розгляд справи призначений на 20.05.2015 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.05.2015 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався на 09.06.2015 р. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.06.2015 р., на підставі ст.ст. 69, 77 ГПК України, строк вирішення даного спору продовжено по 24.06.2015 р., розгляд справи відкладений на 24.06.2015 р.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Запорізької області ОСОБА_3І від 24.06.2015 р. № 01-04/244/15 справу № 908/2470/15-г передано на розгляд колегії суддів у складі: ОСОБА_4 (головуючий), ОСОБА_1 та ОСОБА_5

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.06.2015 р. справу № 908/2470/15-г колегією суддів у складі: ОСОБА_4 (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_5 прийнято до провадження. Справу призначено для розгляду в судовому засіданні на 15.07.2015 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.07.2015 р. розгляд справи відкладений на 12.08.2015 р.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Запорізької області ОСОБА_3І від 12.08.2015 р. № 01-04/341/15 справу № 908/2470/15-г передано на розгляд колегії суддів у складі: ОСОБА_4 (головуючий), ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.08.2015 р. справу № 908/2470/15-г колегією суддів у складі: ОСОБА_4 (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2 прийнято до провадження. Справу призначено для розгляду в судовому засіданні на 10.09.2015 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.09.2015 р. розгляд справи відкладений на 12.10.2015 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору поставки природного газу № 06/10-1525- БО-6 від 14.10.2010 р. позивач у жовтні-грудні 2010 року передав, а відповідач отримав природний газ на суму 55 619 277,86 грн. Відповідач не в повному обсязі виконав свої зобовязання з оплати поставленого природного газу, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість. Рішенням господарського суду Донецької області від 24.05.2011 р. у справі № 7/85 з відповідача на користь позивача стягнуто суму 51 086 548,87 грн. основної заборгованості за вказаний період, пеню в сумі 1 896 050,96 грн., інфляційні втрати в сумі 753 938,85 грн., 3% річних в розмірі 366 689,10 грн. Втім, фактично рішення господарського суду Донецької області у справі №905/7/85 від 24.05.2011р. було виконано лише 24.12.2012р. Основний борг сплачено відповідачем двома платежами 113 571,12 грн. (12.04.2011р.) та 50 972 977,75 грн. (24.12.2012 р.). Позивач вважає, що рішення суду не є підставою для припинення зобовязання, відтак, статус боржника як такого, що прострочив виконання грошового зобовязання залишається. Тож, на грошові суми, стягнуті рішенням суду позивачем нараховано відповідачу 3% річних та втрати від інфляції до моменту погашення заборгованості. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ДК Газ України НАК Нафтогаз України посилається на ст.ст. 11-16, 525, 526, 611, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 12, 35, 54-57, 61, 64, 82-85 ГПК України, ст.ст. 193, 216-217, 264-265 ГК України.

13.05.2015 р. до господарського суду Запорізької області від Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України надійшла заява, в якій позивач по справі зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача лише 3% річних в сумі 2645905,82 грн., нарахованих на основний борг за період: з 01.04.2011р. по 24.12.2012р.

Надана позивачем заява про зменшення позовних вимог, відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому прийнята судом до розгляду.

Представник відповідача, проти позову заперечив, просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві за вих.№ юр/820 від 18.05.2015 р. На думку відповідача, штрафні санкції в сумі 2 637 468,72 грн. було списано на підставі ЗУ Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію № 3319-VІ від 12.05.2011 р. і в будь якому випадку, у позивача сплив строк позовної давності для предявлення даних позовних вимог. Також відповідачем у матеріали справи наданий контррозрахунок 3% річних, за результатами якого сума 3% річних склала 2277982,38 грн. Розрахунок здійснено за період: з 25.06.2011 р. по 20.12.2012 р. Обґрунтовуючи період нарахування 3% річних, відповідач вказує на те, що остаточний розрахунок заборгованості ним здійснено 21.12.2012 р., а не 24.12.2012 р., як то зазначає позивач. На підтвердження викладеного відповідачем у матеріали справи надано копію платіжного доручення № 2 від 21.12.2012 р. на суму 50972977,75 грн., яке свідчить про сплату основного боргу за договором № 06/10-1525-БО-6 від 14.10.2010 р. Крім того, відповідач зазначив, що здійснений ним контррозрахунок 3% річних не свідчить про визнання ним заборгованості, а здійснений з метою перевірки арифметичної правильності розрахунку позивача.

За заявою представників сторін, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.05.2011 р. у справі № 7/85 частково задоволено позовні вимоги Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України та стягнуто з Обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго на його користь суму 51 086 548,87 грн. основної заборгованості, пеню в сумі 1 896 050,96 грн., інфляційні втрати в сумі 753 938,85 грн., 3% річних в розмірі 366 689,10 грн. Вказаним рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено наступне.

14.10.2010р. між сторонами був укладений договір на закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-1525-БО-6, згідно з умовами якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити покупцеві (відповідачу) імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору.

Пунктом 4.1. договору сторони встановили, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 20 числа, наступного за місяцем поставки.

Позивачем ПАТ НАК Нафтогаз України на виконання договору на закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-1525-БО-6 від 14.10.2010р. у період: жовтень грудень 2010 р. за актами приймання-передачі природного газу було передано відповідачу, а відповідачем ОКП Донецьктеплокомуненерго прийнято природного газу на загальну суму 55 619 277,86 грн. Однак, відповідачем грошові кошти за поставлений природний газ, сплачені лише частково, залишок заборгованості становить 51 086 548,87 грн.

Згідно з приписами ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Предметом даного судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача суми 2 645 905,82 грн. 3% річних нарахованих за період: з 01.04.2011 р. по 24.12.2012 р.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відповідно до п.1.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (далі за текстом постанова Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013р.), за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Пунктами 3.1., 4.1. постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013р. визначено правову природу процентів річних. Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п.7.1. постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013р., за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем заборгованість, яка стягнута за рішенням суду № 7/85 від 24.05.2011 р., в сумі 51 086 548,87 грн. погашено у повному обсязі. Втім для визначення вірного періоду нарахування 3% річних, суд повинен встановити момент виконання відповідачем грошового зобовязання (дату оплати заборгованості).

Заборгованість за рішенням суду сплачено відповідачем двома платежами. Перший платіж здійснено 12.04.2011р. в сумі 113 571,12 грн. Щодо визначення дати оплати залишку заборгованості в сумі 50 972 977,75 грн. між сторонами виникли розбіжності. Так, позивач вважає, що суму 50 972 977,75 грн. сплачено відповідачем на його користь 24.12.2012р., відповідач стверджує, що оплату здійснено 21.12.2012р.

З метою визначення дати зарахування оплати ОКП Донецьктеплокомуненерго заборгованості за договором № 06/10-1525 БО-6 від 14.10.2010р. в сумі 50 972 977,75 грн. на розрахунковий рахунок ДК Газ України НАК Нафтогаз України (21.12.2012р. або 24.12.2012р.), судом витребувано у Державної казначейської служби України відповідну довідку із зазначенням дати зарахування грошових коштів.

Листом за вих. № 5-12/2368-22613 від 04.09.2015 р. Державна казначейська служба України повідомила, що грошові кошти в сумі 50972977,75 грн. надійшли на рахунок ДК Газ України НАК Нафтогаз України № 37121008004035 від ОКП Донецьктеплокомуненерго 24.12.2012 р.

Згідно п. 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань та з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону (див. також частину третю статті 343 ГК України).

Матеріали справи містять копію платіжного доручення № 2 від 21.12.2012 р., яке свідчить про перерахування ОКП Донецьктеплокомуненерго на користь ДК Газ України НАК Нафтогаз України суми 50972977,75 грн. Однак моментом виконання грошового зобовязання відповідачем за договором № 06/10-1525- БО-6 від 14.10.2010р. є дата зарахування вказаних грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача 24.12.2012р.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період: з 01.04.2011р. по 24.12.2012р. в сумі 2 645 905,82 грн.

В той же час, згідно даних відображених у розрахунку, прострочення виконання зобовязання склало 633 дні. Таким чином, позивачем заявлений період: з 01.04.2011 р. до повної оплати заборгованості, при цьому, на день, у якій заборгованість сплачено 24.12.2012 р., 3% річних позивачем не нараховано, кінцевою датою нарахування є 23.12.2012 р.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Відповідне клопотання заявлено відповідачем у відзиві (вих.№ юр/820 від 18.05.2015р.).

Згідно зі ст. 253 ЦК України початок перебігу строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

За умовами договору на закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-1525-БО-6 від 14.10.2010 р. зобовязання з оплати отриманого природного газу прострочено відповідачем: за жовтень з 20.11.2010 р.; за листопад з 20.12.2010 р.; за грудень з 20.01.2011 р.

За приписами частин 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Тож, при предявленні позову до господарського суду Донецької області (31.03.2011 р. - дата фіскального чеку) про стягнення з відповідача основного боргу, пені, втрат від інфляції та 3% річних перебіг позовної давності було перервано.

Враховуючи, що остаточну оплату заборгованості відповідачем було здійснено 24.12.2012 р., періодом прострочення зобовязання є: з 31.03.2011 р. по 24.12.2012 р. В той же час, період стягнення 3% річних підлягає обмеженню в звязку з необхідністю застосування строків позовної давності.

Даний позов (вих. № 31/10-4136 від 24.06.2014 р.) було направлено ДК Газ України НАК Нафтогаз України до господарського суду Донецької області 25.06.2014 р., про що свідчить копія фіскального чеку, що міститься у матеріалах справи (а.с.12).

Відповідно до бази даних Діловодство спеціалізованого суду вказана позовна заява надійшла на адресу господарського суду Донецької області 03.07.2014 р., вх. № 31/10-4136.

Відомості щодо прийняття позовної заяви або її повернення на адресу позивача відсутні.

Робота господарського суду Донецької області, у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя через бойові дії, що відбуваються в районі його розташування була зупинена 07.07.2014 р. до закінчення активної фази АТО.

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р Про зміну територіальної підсудності господарських справ визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється: господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області господарським судом Запорізької області.

Пунктом 4.4.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що за змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК) або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається. З урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду). Якщо позовну заяву було повернуто, перебіг позовної давності переривається з того дня, коли заяву подано до суду з додержанням установленого порядку.

Копія позову за вих.№ 31/10-4136 від 24.06.2014 р. та додатків до нього, що були направлені ДК Газ України НАК Нафтогаз України до господарського суду Донецької області 25.06.2014 р., та згодом подані до господарського суду Запорізької області відповідають вимогам ст.ст. 54, 56, 57 ГПК України. Судом враховується, що провадження у справі не було порушено не в звязку з недодержанням позивачем вимог до позовної заяви, а у звязку з зупиненням роботи господарського суду Донецької області.

У Діловодство спеціалізованого суду не міститься даних щодо відмови в прийнятті, повернення позову ДК Газ України НАК Нафтогаз України або залишення позовної заяви без розгляду, тому датою предявлення позову суд вважає 25.06.2014р.

Таким чином, строк позовної давності щодо предявлення вимог про стягнення 3% річних за період: з 01.04.2011 по 24.06.2011р. сплив. З цієї підстави в задоволенні позову в частині стягнення 354125,03 грн. слід відмовити.

Стягненню підлягають 3% річних за період: з 25.06.2011 р. (враховуючи, що днем подання позову до суду згідно п. 4.4.2. Постанови пленуму ВГСУ № 10 - є 25.06.2014р.) по 23.12.2012 р. (фактична оплата боргу 24.12.2012 р.) в сумі 2 291 780,79 грн. (548 днів прострочення).

Таким чином, в цілому позовні вимоги задовольняються частково.

Твердження відповідача щодо необхідності застосування ЗУ Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію № 3319-VІ від 12.05.2011р. до правовідносин сторін, судом відхиляються, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. ст. 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» на умовах визначених цим законом підлягають списанню заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та її дочірніх підприємств ДК «Газ України», ДК «Укртрансгаз», ДК «Укргазвидобування», ДАТ «Чорноморнафтогаз», що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом, зокрема, заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції"), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Необхідно зазначити, що датою набрання чинності вказаного закону є 04.06.2011 р.

Пунктом 2.5 ст. 2 ЗУ «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» встановлено, що списання заборгованості відповідно до цього Закону здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від N 894 від 08.08.2011р. передбачено, що для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

Таким чином, відповідно до умов ЗУ «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» та Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від N 894 від 08.08.2011р. підлягає списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, та які нараховані і, відповідно, не сплачені до дати набрання чинності Законом - до 04.06.2011 р.

В даному випадку заборгованість в сумі 2291780,79 грн. виникла після 01.01.2010 р. і після 04.06.2011 р., тому можливість її списання не підпадає під дію ЗУ «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію».

Крім того, до уваги слід прийняти і наступне.

Згідно пояснень відповідача, заборгованість з штрафних санкцій та 3% річних на загальну суму 2 637468,72 грн. була ним списана. Списання заборгованості було проведено у відповідності до Порядку списання та оформлено протоколом. Однак, в звязку із виникненням воєнного конфлікту на Донеччині, підприємство відповідача було змушено змінити місце розташування, в той час, як практично вся юридична, фінансово-аналітична, бухгалтерська, кадрова, технічна документація залишилась на попередньому місці. Відповідач зазначив, що протокол засідання комісії ОКП Донецьктеплокомуненерго з питань списання заборгованості за природний газ та заборгованості зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій № 2 від 06.10.2011 р. має бути в наявності у позивача.

Позивачем на вимогу суду надано в матеріали справи копію протоколу засідання комісії ОКП Донецьктеплокомуненерго з питань списання заборгованості за природний газ та заборгованості зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій № 2 від 06.10.2011 р. Так, згідно вказаного протоколу засіданням комісії відповідача було списано заборгованість, яка виникла у звязку із неналежним виконанням умов договору № 06/10-1525-БО-6 від 14.10.2010 р. в сумі 2 637 468,72 грн., що складається з: суми 1516840,77 грн. пені, суму 366689,10 грн. 3% річних та суму 753938,85 грн. втрат від інфляції. Вказана заборгованість (пеня, 3% річних, втрати від інфляції) була стягнута з відповідача рішенням господарського суду Донецької області від 24.05.2011р. у справі № 7/85 і відповідно виникла до дати набрання чинності ЗУ «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» (04.06.2011 р.) та затвердження протоколу № 2 (06.10.2011 р.).

Судом стягуються 3% річних за період: з 25.06.2011 р. по 23.12.2012 р.

Заборгованість з 3% річних, що є предметом розгляду даної справи у протоколі № 2 від 06.10.2011 р. не значиться і відповідно списана не була.

Відомостей щодо наявності інших протоколів списання заборгованості сторонами суду не надано.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго (84307, Донецька область, м. Краматорськ, пров. Земляний, 2, ідентифікаційний код юридичної особи: 03337119) на користь Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код юридичної особи: 31301827) суму 2291780 (два мільйони двісті девяносто одна тисяча сімсот вісімдесят) грн. 79 коп. 3% річних та 45835 (сорок пять тисяч вісімсот тридцять пять) грн. 62 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.10.2015 р.

Головуючий А.О. Науменко

Судді О.Г. Смірнов

ОСОБА_2