Ухвала суду № 52491620, 15.10.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

_________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" жовтня 2015 р. Справа № 906/39/14.

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді: Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Гребеннікової Н.П.

Розглянувши скаргу боржника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Адонікс" за №14 від 24.09.2015р. на дії Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Житомирській області у справі

За позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Трейдинг" (м.Київ)

До: 1. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Адонікс" (м.Баранівка, Житомирська область)

2. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" (м. Київ)

про стягнення 5 660 321,25 грн. (відповідно до заяви від 13.02.2014р. про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення неустойки - 5 660 130, 43 грн.)

за участю представників сторін:

від стягувача: не прибув,

від боржника -1: ОСОБА_3 - ліквідатор згідно витягу з ЄДР від 18.08.15р.,

від боржника -2: не прибув,

від ДВС: ОСОБА_4 дов. №522 від 16.06.2015р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 13.02.2014 р. у справі №906/39/14 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Адонікс" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Трейдинг" 4975000,00грн. основного боргу, 71449,18грн неустойки, 600000,00грн. штрафу, 72900,90грн судового збору.

На виконання рішення від 13.02.2014 р. у справі господарським судом видано наказ від 05.03.2014 р. № 906/39/14.

29 вересня 2015р. до господарського суду Житомирської області надійшла скарга боржника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Адонікс" за №14 від 24.09.2015р. на дії Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Житомирській області, відповідно до якої боржник просить суд:

- визнати незаконним дії Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Житомирській області по винесенню постанови від 01.09.2015р. ВП №42412590 про зупинення виконавчого провадження;

- визнати недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Житомирській області по винесенню від 01.09.2015р. ВП №42412590 про зупинення виконавчого провадження.

- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень ДВС ГУЮ України в Житомирській області винести постанову про скасування арештів та закінчення виконавчого провадження № 42412590.

В обґрунтування поданої скарги боржник ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Адонікс" посилається, зокрема, на те, що протоколом загальних зборів учасників ТОВ "СП "Адонікс" №11 від 26.11.2014р. прийнято рішення припинити ТОВ "СП "Адонікс" шляхом його ліквідації, тоді як 01.09.2015р. державним виконавцем на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження, тоді як, на думку скаржника, слід було прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження, як це по суті випливає із змісту ст. 67 цього Закону.

Ухвалою від 01.10.15р. господарський суд, серед іншого , прийняв до розгляду скаргу (заяву) боржника, вжив відповідні заходи , призначив засідання суду на 15.10.15р.

До початку розгляду скарги по суті судом встановлено, що всі учасники судового процесу належним чином повідомлені про засідання суду. Відповідно, неявка представника стягувача та боржника -2 не перешкоджає розгляду скарги по суті.

В засіданні суду представник боржника -1 підтримав доводи скарги за №25/537 від 21.05.15р. з підстав, у ній наведених.

Представник Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ України в Житомирській області проти доводів скарги боржника заперечив, просить у її задоволенні відмовити.

У письмових відзивах на скаргу стягувач доводить , що остання є безпідставною, а боржник-2 з доводами скарги погоджується.

Господарський суд, заслухавши представника боржника -1 та державного виконавця, розглянувши скаргу по суті та матеріали виконавчого провадження ВП №42412590, прийшов до висновку її задовольнити частково, з огляду на наступне.

06.03.14р. року до Відділу державної виконавчої служби Баранівського районного управління юстиції із заявою про примусове виконання рішення суду від 13.02.14р. на підставі наказу господарського суду № 906/39/14 від 05.03.14р. звернувся стягувач ТОВ "ОСОБА_2 Трейдинг" ( далі - стягувач) ( а.с. 112).

11.03.2014 року постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ДВС ГУЮ України в Житомирській області ( далі - державний виконавець) відкрито виконавче провадження №42412590 та у п. 2 резолютивної частини встановлено боржнику -1 семиденний строк самостійного виконання рішення суду, а в п. 3 - прийнято рішення , що при невиконанні рішення в даний для добровільного виконання строк виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат , пов'язаних з провадженням виконавчих дій ( а. с. 111).

В межах виконавчого провадження №42412590 державним виконавцем 14 квітня 2014року описано майно боржника -1, про що складено акт опису та арешту майна; 21.03.14року винесено постанову про стягнення з боржника-1 виконавчого збору; 11.03.14р. та 24.03.14року винесені постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; 23.04.14року винесено постанову про призначення ОСОБА_5 суб'єктом оціночної діяльності у виконавчому провадженні ; 09.09.14р. та 03.10.14р. винесені постанови про арешт коштів боржника -1, ( а.с. 113 -143 ).

26 листопада 2014року загальними зборами учасників ТОВ "СП "Адонікс" прийняте рішення припинити діяльність товариства шляхом його ліквідації , призначити ліквідатором ОСОБА_3 ( далі - ліквідатор) ( а.с. 130-131).

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 18.08.15року підтверджується , що відповідно до рішення засновників від 27.11.14року ТОВ "СП "Адонікс" перебуває у процесі припинення шляхом ліквідації ( а. с. 88).

18.08.2015р. боржник -1 в особі ліквідатора звернувся із листом за вих. №6 до державного виконавця про закінчення будь-яких виконавчих проваджень, боржником у яких є ТОВ "СП "Адонікс" та скасування всіх арештів , накладених на майно боржника, у зв'язку з тим, що учасниками товариства було прийняте рішення про припинення діяльності товариства шляхом його ліквідації ( а.с. 77).

Листом від 11.09.2015р. за вих. № 3.2/13969 Відділ примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Житомирській області повідомив ліквідатора, що 01.09.15року державним виконавцем відповідно до п.1 ч.1 ст. ЗУ "Про виконавче провадження" винесено постанову про зупинення виконавчого провадження, а тому підстави для закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з майна боржника відсутні ( а.с. 87).

У постанові про зупинення виконавчого провадження від 01.09.2015р. державний виконавець встановив, що у листі боржника-1 повідомлено про прийняте учасниками рішення припинити юридичну особу шляхом його ліквідації та витягом з ЄДР підтверджується факт перебування юридичної особи в стані припинення.

На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст.37 та ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" , державний виконавець зупинив виконавче провадження № 42412590 ( а. с. 110).

У п. 1.5. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція) зазначено, що під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов.

01.09.15 р. державний виконавець прийняв рішення шляхом винесення постанови про зупинення виконавчого провадження № на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 та ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Оцінюючи законність дій державного виконавця з винесення оскаржуваної постанови, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 37 цього Закону виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі, зокрема, припинення юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво.

Відповідно до абз. 3 ч.2 ст. 39 цього Закону виконавче провадження зупиняється у випадку , передбаченому пунктами 1 і 2 частини першої статті 37 цього Закону, - до визначення , зокрема, правонаступників боржника.

Відповідно до ч. 4 цієї статті протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану. Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк.

Окрім того, протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчий документ суду знаходиться в матеріалах виконавчого провадження.

Однак для застосування п.1 ч.1 статті 37 цього Закону, державний виконавець зобов'язаний керуватись виключно судовим рішенням , яким встановлено, що припинення боржника як юридичної особи допускає правонаступництво у відносинах із стягувачем новим боржником.

Так, у статті 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обовязки переходять до правонаступників.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

У статті 25 ГПК України передбачено, що у разі припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Окрім того, п. 3 ч.2 ст. 79 ГПК України наділяє господарський суд правом зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку заміни однієї з сторін її правонаступником.

Зазначена процесуальна норма застосовується судом у наступному випадку. Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України та ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно, провадження у справі зупиняється господарським судом до дня внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення боржника як юридичної особи в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), та на підставі цього юридичного факту провадження у справі поновлюється та виноситься ухвала про заміну боржника його правонаступником на підставі ст. 25 ГПК України.

Аналогічні процесуальні норми містить і Закон України " Про виконавче провадження", оскільки ч. 5. ст. 8 цього Закону передбачає наступний механізм заміни сторони виконавчого провадження: у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У разі , якщо сторона виконавчого провадження відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України ще не припинилася як юридична особа в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), державний виконавець аналогічно суду зупиняє виконавче провадження на підставі п.1 ч.1 статті 37 цього Закону до визначення , зокрема, правонаступників боржника. Однак визначення правонаступників боржника - це виключна компетенція суду.

Однак судом достовірно встановлено, що станом на 01.09.2015 року підстави для застосування п.1 ч.1 статті 37 та ст. 39 цього Закону були відсутні.

Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" ( далі - Постанова № 9) за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною.

З врахуванням вищевикладеного, суд визнає правомірними доводи боржника -1 про незаконність дій державного виконавця та недійсність оскаржуваної постанови державного виконавця.

Однак вимоги скарги в частині зобов'язати Відділ примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Житомирській області винести постанову про скасування арештів та закінчення виконавчого провадження № 42412590, задоволенню не підлягають , виходячи з наступного.

Відповідно до п. 9.13 Постанови №9 від 17.10.12 р. за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд, серед іншого, зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

Тому, безпідставне ухилення державного виконавця від виконання своїх обов'язків і є, власне, його бездіяльністю.

Однак з врахуванням вищевикладеного, судом не встановлено обставин безпідставного ухилення державного виконавця від здійснення виконавчої дії із закінчення виконавчого провадження № 42412590, станом на 01.09.15р., оскільки того ж дня ним було вчинено оскаржувану виконавчу дію із зупинення виконавчого провадження.

Стосовно доводів боржника-1 про наявність станом на 01.09.15р. підстав для закінчення виконавчого провадження № 42412590.

Так, за приписами статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті ліквідації.

Припинення юридичної особи шляхом ліквідації унормовано , насамперед, приписами ст. 110 ЦК України про те, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами.

Згідно з ч. 3 цієї статті якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

У ч.3 ст. 104 ЦК України передбачено, що порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Так, у статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачені особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником.

Згідно з ч.1 цієї статті якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобовязаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обовязковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Тому, згідно ч. 4 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

У випадках, установлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється.

Згідно частини 9 цієї статті у разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

Згідно частини 12 цієї статті майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

Таким чином, для виконання вимог ст. ст. 111 та 112 ЦК України ліквідаційною комісією майно боржника - юридичної особи не може бути обтяжене публічним обтяженням ( постановою державного виконавця про арешт майна ), а державний виконавець, відповідно , не має права вчиняти щодо нього будь-які юридично значимі дії, як-то, оцінку, продаж, погашення вимог стягувачів за рахунок одержаних коштів від його продажу.

Саме тому, у частині 2 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Згідно з ч. 3 цієї статті у разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, приписи ч.3 статті 67 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають застосуванню , коли боржник - юридична особа перебуває в стані припинення шляхом ліквідації.

Судом враховується , що до 04.11.12року державний виконавець мав право закінчити виконавче провадження на підставі п.7 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" у разі передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи.

Станом на 01.09.2015року відповідно до п. 3 ч.1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Застосування п. 3 ч.1 статті 49 Закону має місце у випадку внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення боржника як юридичної особи. Однак станом на 01.09.2015року такі обставини не існували.

Інші підстави для закінчення виконавчого провадження в порядку, встановленому цим Законом також не існували.

Відповідно до змісту статті 19 Конституції України державний виконавець діє в порядку та спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження".

Тому доводи боржгника-1 про неправомірну бездіяльність державного виконавця із закінчення виконавчого провадження № 42412590 в судовому порядку не підтвердилася.

Ухвали господарських судів набирають законної сили в день їх винесення, якщо інше не передбачено законом (зокрема, частинами п'ятою та шостою статті 122-11 ГПК України) (п. 12. Постанови ВГСУ від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення".

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 121-2 , п. 21 ч. 1 ст. 106 ГПК України ухвала про розгляд скарги на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби підлягає апеляційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу боржника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Адонікс" за №14 від 24.09.2015р. на дії Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Житомирській області задовольнити частково.

2. Визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Житомирській області з винесення постанови від 01.09.2015року про зупинення виконавчого провадження № 42412590.

3. Визнати недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Житомирській області від 01.09.2015року про зупинення виконавчого провадження № 42412590.

4. Відмовити у скарзі боржника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Адонікс" зобов'язати Відділ примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Житомирській області винести постанову про скасування арештів та закінчення виконавчого провадження № 42412590.

Ухвала про розгляд скарги на дії органів державної виконавчої служби вступила в законну силу 15.10.15р., однак підлягає апеляційному оскарженню.

о

Суддя ОСОБА_6

Друк:

1 - в справу

2 - стягувачеві (рек. з повід);

3- боржнику ТОВ "СП"Адонікс" (простою);

4- боржнику ТОВ "Лотуре-Агро" (рек. з повід) на адресу: 03022, м. Київ, провулок Василя Жуковського, 13/16 ;

5- Відділу примус. вик. рішень УДВС ГУЮ в Житом. обл. (простою).