Рішення № 52489522, 08.10.2015, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/5639/15-ц

Провадження № 2/265/2354/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2015 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Мельник І. Г.,

при секретарі Азаровій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди та правової допомоги,-

В С Т А Н О В И В:

18 серпня 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди та правової допомоги.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що працювала у відповідача та була звільнена за власним бажанням на підставі ст..38 КЗпП України. На день звільнення підприємство мало перед нею заборгованість по заробітній платі, яка складає 13454,00 грн., але розрахунок при звільненні з нею не проведений. Посилаючись на діюче законодавство, просить суд стягнути з ПрАТ «АзовЕлектроСталь» на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 13454 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 24.04.2015 року по день винесення рішення, моральну шкоду в сумі 1000 гривень та витрати на правову допомогу в сумі 292,32 грн.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та пояснила, що 06 жовтня підприємство у повному обсязі виплатило їй заборгованість по заробітній платі, тому просила стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку, моральну шкоду та правову допомогу. Вказувала,що працювала день-ніч по 12 годин за графіком другої бригади. Після звільнення вона працевлаштувалася на комбінат «Азовсталь» де працює до цього часу. Моральну шкоду обґрунтовує тим, що декілька місяців їй не сплачували заробітну плату, що привело до зміни її життєвого укладу. Просила позов задовольнити.

У ході слухання справи позивач відмовилася від позовних вимог в частині стягнення заборгованості по заробітної платі, у звязку з її виплатою.

Ухвалою суду від 08.10.2015 року була прийнята відмова позивача ОСОБА_1 від позовних вимог в частині стягнення заборгованості по заробітної платі.

Представник відповідача до суду не прибув, про причини неприбуття не повідомив, надав суду письмові заперечення в яких зазначив, що позов не визнає. Вказував, що визнає розмір середньоденної заробітної плати в розмірі 67,44 грн. При цьому не визнає, моральну шкоду та витрати на правову допомогу, вважає їх необґрунтованими.

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.47 КЗпП України роботодавець зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як роз'яснено у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" № 13 від 24 грудня 1999 року, суд, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Як вбачається з трудової книжки серії БТ-1 № 6915056, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 15 квітня 2013 року по 23 квітня 2015 року працювала у ПрАТ «АзовЕлектроСталь» та наказом № 17к від 23 квітня 2015 року була звільнена за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Згідно довідки ПрАТ «АзовЕлектроСталь» № 2272 від 11.09.2015 року, заборгованість підприємства по зарплаті перед ОСОБА_1 становить 13454 гривень. Однак, у ході слухання справи дана заборгованість була сплачена позивачу, останній платіж був здійснений 06 жовтня 2015 року на суму 1592,46 грн.

Розраховуючи середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд приходить до наступного.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок). Зокрема, відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини, для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Згідно довідки ПрАТ «АзовЕлектроСталь» № 22272 від 11.09.2015 року, середньомісячна заробітна плата із розрахунку двох останніх місяців, що передували звільненню, становить 2967,35 гривень. Відповідно даних графіку № 3-3 число відпрацьованих робочих годин становить - 328. Таким чином, середньогодинна заробітна плата позивача становить - 9,05 гривень (2967,35 : 328).

Вказаний розрахунок проведений відповідно до положень п. 2, 4, 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.

Позивач був звільнений 23 квітня 2015 року, повністю підприємство виплатило позивачу заборгованість по заробітній платі 06.10.2015 року, про що свідчить квитанція банку, яка була надана позивачем у судовому засіданні. Отже середній заробіток розраховуватиметься починаючи з наступного дня після дати звільнення по день виплати заборгованості по заробітній плати, тобто з 24 квітня 2015 року по 05 жовтня 2015 року.

Як вбачається з графіку робочого часу позивача, норма тривалості робочого часу відповідає сорокагодинному робочому тижню.

Приймаючи до уваги розрахунок норм тривалості робочого часу на 2015 рік, наведений у ОСОБА_2 соціальної політики України № 10196/0/14-14/13 від 09 вересня 2014 року, норма тривалості робочого часу в годинах при сорокагодинному робочому тижню становить: кількість годин у травні -143,0 годин, у червні 160 годин, липні 184 години, у серпні 160 годин, у вересні 176 годин. Період з 24 квітня 2015 року по 01 травня 2015 року становить 5 робочих дні. При сорокагодинному робочому тижню в розрахунок на години 5 робочих дні становить 40 годин (5х8 годин). Період з 01 жовтня 2015 року по 05 жовтня 2015 року становить 3 робочих дні. При сорокагодинному робочому тижню в розрахунок на години 3 робочих дні становить - 24,0 години (3 х 8 годин).

Таким чином, період затримки розрахунку при звільненні, з 24 квітня 2015 року по 05 жовтня 2015 року включає 887 годин. Отже середній заробіток за весь час затримки розрахунку становить: 887 годин х 9,05 гривень = 8027,35 гривень.

Доказів, що затримка розрахунку сталася не з вини відповідача, суду не надано, тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 8027,35 гривень, з утриманням з вказаної суми при її виплаті передбачених законом податків і зборів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника.

Позивач також зазначав, що у звязку з порушенням відповідачем його трудових прав, йому спричинено моральну шкоду, пов'язану з моральними стражданнями, докладанням додаткових зусиль для захисту порушених прав, та просив стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 1000 гривень.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У відповідності з п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від березня 1995 року із змінами внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних) та з урахування інших обставин.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 13 даної Постанови, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

На підставі наведеного, враховуючи, що факт порушення трудових прав ОСОБА_1 знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, виходячи з обставин справи, обсягу та характеру його страждань, принципів розумності та справедливості, а також наведених позивачем обґрунтувань моральних страждань, суд вважає доведеним розмір моральної шкоди в сумі 500 гривень.

Суд також вважає, що підлягає задоволенню позовні вимоги позивача в частині стягнення із відповідача витрат на правову допомогу в сумі 292,32 грн.

Зі справи вбачається, що правова допомога надавалася ОСОБА_1 адвокатом ОСОБА_3 (а.с.8-13). На підтвердження оплати правової допомоги в розмірі 292,32 грн. позивачем надана квитанція, в якій ФОП ОСОБА_3 зазначено про отримання вказаної суми.

Так, виходячи з аналізу ст..ст.84 та 88 ЦПК України та ст..30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», судові витрати на правову допомогу це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, повязані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі, з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Відповідно до ст..1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах субєктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням (наприклад, огляд доказів за їх місцезнаходженням) та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Тобто перелік видів правової допомоги, за які передбачена компенсація понесених стороною витрат, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Окрім того, ці види стосуються лише судового розгляду справи. Більш того, з боку позивача суду не надано документів, які підтверджують розрахунки витрат, а саме: документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, повязаних з наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанції до прибуткового касового ордеру, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документу, касового чеку).

Отже, на підтвердження виконаних робіт з боку позивача суду було надано акт № 171 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 18.08.2015 року, де вказаний розрахунок вартості наданих послуг на правову допомогу відповідно до Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», з урахуванням зазначених документів суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині відшкодування судових витрат (правової допомоги) в розмірі 292,32 грн.

Крім того, ч. 3 ст. 88 ЦПК України встановлено, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Зважаючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 243,60 гривень.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди, правової допомоги, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь» (ЄДРПОУ 25605170) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 квітня 2015 року по 05 жовтня 2015 року в сумі 8027 (вісім тисяч двадцять сім) гривень 35 копійок, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обовязкових платежів при її виплаті, моральну шкоду в сумі 500 (пятсот) гривень та правову допомогу в сумі 292 (двісті девяносто дві) гривні 32 копійок.

В решті позовних вимог ОСОБА_1, відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь» (ЄДРПОУ 25605170) на користь держави судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області в місті Маріуполі протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя _______