Рішення № 52486290, 15.10.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/1191/14-ц 22-ц/774/1685/К/15

Справа № 211/1191/14-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження 22-ц/774/1685/К/15 суддя Сарат Н.О.

Категорія - 27 ( ІІІ ) Доповідач - Михайлів Л.В.

РІШЕННЯ

Іменем України

15 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Михайлів Л.В..

суддів: Барильської А.П., Ляховської І.Є.,

при секретарі: Масловій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядку ст..197 ч. 2 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 грудня 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення,-

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, який уточнили у липні 2014 року. В обґрунтування позову зазначили, що відповідно до договору № KRKRGA00150989 від 28.09.2007 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 13000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27.09.2017 року. З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за вищевказаним кредитним між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки № KRKRGA00150989 від 28.09.2007 року, відповідно до умов якого банку в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 49,20 кв. м. , житловою площею 24,70 кв.м., який розташований за адресою : АДРЕСА_1, який відповідачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності.

Враховуючи значні порушення зобов'язань за кредитним договором, третя особа ОСОБА_2 станом на 09.12.2013 року має заборгованість у розмірі 9832,90 доларів США, що за курсом НБУ складає 114 454,96 гривень, яку позивач просить стягнути на свою користь шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу вказаного предмету іпотеки, з укладенням від свого імені банку купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для предмету іпотеки та вирішити питання стосовно розподілу судового збору.

Рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 10 грудня 2014 року позов задоволено.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KRKRGA00150989 від 28.09.2007 року, яка станом на 09.12.2013 року становить 114 454,96 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме, будинок загальною площею 49,20 кв. м. , житловою площею 24,70 кв.м., який розташований за адресою : АДРЕСА_1, шляхом укладання від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, на користь ПАТ КБ «ПриватБанк».

Стягнуто у рівних частинах з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у сумі 1151,05 грн. з кожного.

Із зазначенням, що рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014 року №1340-VІІ.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову у задоволені позову до неї як до особи відмінної від особи позичальника, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так апелянт зазначає, що рішення суду в частині надання права Банку укласти договір купівлі-продажу належного їй майна, а саме житлового будинку «будь-яким способом», не ґрунтується на вимогах закону, оскільки фактично надає право банківській установі зокрема самостійно визначити ціну продажу нерухомого майна, що може призвести до його продажу за будь-яку ціну, і як наслідок до того, що заборгованість третьої особи за кредитним договором може не зменшитись. Крім того резолютивна частина рішення суду не відповідає ст. 39 ЗУ «Про іпотеку», а саме в ній не зазначено: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки. Також суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суми заборгованості за кредитним договором. Окрім того, при ухвалені оскаржуваного рішення суд першої інстанції не надав оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна.

Представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк»» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить розписка про його обізнаність про перерву у розгляді справи (а.с.112).

Відповідач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про що свідчить розписка про їх обізнаність про перерву у розгляді справи, про причини своєї неявки суд не повідомили (а.с.112)

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, що не з'явились, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.528 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимогам ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 28.09.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», яке в подальшому перейменоване на ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № KRKRGA00150989, за яким останньому було надано кредит в розмірі 13 000 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27.09.2017 року.

28.09.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки дому, за яким ПАТ КБ «ПриватБанк» взяв в іпотеку нерухоме майно: будинок загальною площею 49,20 кв. м. , житловою площею 24,70 кв.м., який розташований за адресою : АДРЕСА_1, який належить відповідачу на праві власності, в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2.

Відповідно до п. 35.5 сторони визначили, що вартість предмета іпотеки складає 94 447,12 грн. Земельна ділянка на якій розташоване майно, знаходиться у користуванні іпотекодавця.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 09.12.2013 року утворилась заборгованість у розмірі 9832,90 доларів США, що за курсом НБУ складає 114 454,96 гривень, з яких:

- заборгованість за кредитом - 8021,44 доларів США;

- заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 1036,74 доларів США;

- заборгованість по комісії за користування кредитом - 95,43 доларів США;

-пеня - 51,46 доларів США.,

а також штраф (фіксована частина) - 62,58 дол. США. та штраф (процентна складова) - 465,25 дол. США.

Пунктом 18.8.2 договору іпотеки від 28.09.2007 року передбачено, що Іпотекодержатель (ПАТ КБ «ПриватБанк») має право звернути стягнення на Предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання будь-якого із зобов`язань за кредитним договором у випадку порушення позичальником (ОСОБА_2) зобов`язань, передбачених умовами кредитного договору.

Укладаючи 28.09.2007 року договір іпотеки, сторони домовилися про набуття, зміну або припинення своїх прав та обов'язків, закріпивши їх в договорі, який ними підписано (а.с. 22-24).

Підписавши вказаний договір, відповідачка ОСОБА_1 погодилася із його змістом, в тому числі й зі змістом п. 18.8.2., щодо права Банку звернути стягнення на предмет іпотеки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з порушення прав позивача неналежним виконанням зобов`язання позичальником та наявності в зв`язку з цим підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно якого іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

У ст. 11 вказаного Закону зазначено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку», згідно з якими у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до ч.2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Разом з тим, частиною 2 вказаної норми визначено, що положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

У п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.10.2013 року позивачем направлено на адресу відповідача ОСОБА_2 повідомлення про повернення суми кредиту в повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій, нараховані на день повернення кредиту, в тридцяти денний строк з дня отримання цієї вимоги наявність заборгованості по кредитному договору, копія якого була направлена і ОСОБА_1 (а.с.14) При цьому банк попереджав сторони про необхідність повернення кредитних коштів у тридцяти денний строк та про наміри у разі невиконання зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки шляхом його продажу та обов'язку у цьому випадку звільнити житлове приміщення.

Проте ця вимога залишена відповідачем без задоволення.

Оскільки, відповідно до принципу свободи договору (ст.ст. 6, 627 ЦК України), сторони договору на власний розсуд визначають його зміст і формулюють його конкретні умови, якщо тільки зміст якої-небудь умови імперативно не визначений законом чи іншими правовими актами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про захист порушених прав позивача шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст.12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки передбачено у ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

З договору іпотеки вбачається, що відповідно до п. 18.8 договору іпотеки, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань, а також в інших випадках, передбачених цим Договором, за рахунок предмета іпотеки у порядку, передбаченому чинним законодавством (а.с. 22-зворот).

Згідно Договору іпотеки, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору та ЗУ «Про іпотеку», з інших підстав передбачених законодавством України.

З урахуванням зазначеного колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд одночасно звернув стягнення на предмет іпотеки та стягнув суми заборгованості за кредитним договором, оскільки вони фактично зводяться до вільного тлумачення апелянтом змісту резолютивної частини оскаржуваного рішення суду.

Крім того, відхиляються як безпідставні і доводи апелянта в частині того, що рішення суду в частині надання права Банку укласти договір купівлі-продажу належного їй майна, а саме житлового будинку «будь-яким способом», не ґрунтується на вимогах закону.

Так, відповідно до п. 29 договору передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Враховуючи зазначене, підписуючи іпотечний договір, сторони погодили порядок задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку».

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині, не надання судом першої інстанції оцінки співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 перед позивачем має заборгованість за кредитом станом на 09.12.2013р. у розмірі 114 454 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості, яка не спростована відповідачем по справі.

Відповідач ОСОБА_1 забезпечила виконання зобов'язань ОСОБА_2, майном, переданим у іпотеку.

Відповідно до п. 35.5 договору іпотеки від 28.09.2007 року сторони визначили, що вартість предмета іпотеки у розмірі - 94 447,12 грн.

Як встановлено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, суд першої інстанції при розгляді даної справи питання про проведення судової будівельної експертизи не ставилося.

Відповідач заперечуючи проти саме такої вартості предмета іпотеки, вважаючи її заниженою та такою яка не відповідає дійсній вартості домоволодіння яке розташовано за адресою : АДРЕСА_1, висловила про необхідність визначити його вартість на час розгляду справи.

Колегія суддів, під час розгляду справи 07 жовтня 2015 року, надала ОСОБА_1 час для звернення з відповідним клопотанням про призначення судової будівельної експертизи, для визначення вартості предмету іпотеки, яким остання не скористалась, в судове засідання не з'явилась.

З урахуванням зазначеного колегія суддів не вбачає правових підстав для зміни вартості предмета іпотеки, яка встановлена та погоджена сторонами у договорі іпотеки від 28.09.2007 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У п. 42 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин" роз'яснено, що в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки резолютивна частини рішення суду має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Звертаючи стягнення на предмет іпотеки, суд зазначене врахував не в повній мірі, у зв'язку з чим резолютивна частина рішення не відповідає вимогам ст. 39 Закону України "Про іпотеку", п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України, оскільки в ній не зазначино початкову ціну предмета іпотеки та не зазначено всі складові боргу, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки. Тому суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог закону зазначає в резолютивній частині рішення відомості передбачені ст. 39 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 є третьою особою а не відповідачем у справі, а отже висновок суду про стягнення з нього, в рівних з ОСОБА_1, на користь банку судових витрат не відповідає вимогам закону та підлягає виключенню з абзацу третього резолютивної частини оскаржуваного рішення.

В іншій частині рішення суду відповідає закону, а тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 1,3 ч. 1 ст. 309, 313, 314-316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 грудня 2014 року змінити, виклавши другий абзац його резолютивної частини наступним чином:

«В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № KRKRGA00150989 від 28 вересня 2007 року у розмірі 9832,90 доларів США, що за курсом 11,64 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 18.07.2014 складає 114 454,96 гривень, з яких: - заборгованість за кредитом - 8021,44 доларів США;- заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 1036,74 доларів США;- заборгованість по комісії за користування кредитом - 95,43 доларів США; - пеня - 51,46 доларів США., а також штраф (фіксована частина) - 62,58 дол. США. та штраф (процентна складова) - 465,25 дол. США, звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою : АДРЕСА_1, до складу якого входить: А-1- житловий будинок, загальною площею 49,20 кв.м. , житловою площею 24,70 кв.м., Б-сарай, Г-літня кухня, Д-душ, Е- вбиральня, І- водокалонка, ІІ -замошення, №1-2 - огорожа, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, за початковою ціною - 94 447,12 грн. відповідно до договору іпотеки № KRKRGA00150989 від 28 вересня 2007 року.»

Виключити з третього абзацу резолютивної частини рішення вказівку про стягнення в рівних частинах з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судових витрат в сумі 1151,05 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Головуючий:

Судді: