Рішення № 52485123, 15.10.2015, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/1060/14-ц

Провадження № 2/188/15/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року смт. Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Курочкіної О.М.

при секретарі Лукіній Л.Г.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні с. Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності на майно, садибу та земельну ділянку з насадженнями на неї, що належало одному з подружжя

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою про визнання права спільної сумісної власності на майно, садибу та земельну ділянку з насадженнями на ній, що належало одному з подружжя.

В обгрунтування позову зазначила, що з 1994 року позивачка перебувала в фактичних шлюбних відносинах з відповідачем ОСОБА_3.

25 грудня 1995 року у них народився син ОСОБА_4.

З дня народження сина вони постійно стали мешкати в жилому будинку бабусі відповідача ОСОБА_5 за адресою , Дніпропетровська область, смт. Петропавлівка, вул. Чкалова, буд. 6.

30 червня 2001 року позивачка з відповідачем зареєструвала шлюб в Петропавлівському районному управлінні юстиції Дніпропетровської області, за актовим записом №34.

12 червня 1996 року згідно договору дарування бабуся відповідача, ОСОБА_5 подарувала жилий будинок відповідачу. Позивач зазначила, що жилий будинок складався на час дарування з наступних складових згідно тексту договору та паспорту: жилий будинок глиномазаний, обкладений цеглою, жилою площею 39 м2 - А; сарай блочний - Б; погріб цегляний - В; сарай дерев'яний - Г; огорожа -1-3. Загальна вартість жилого будинку становила станом на 12 червня 1996 року 222 270 000,00 крб., що становить на теперішній час відповідно 22 270,00 грн. Інвентаризаційна оцінка жилого будинку становила станом на 12 червня 1996 року 222 675 000,00 крб., що становить на цей час відповідно становить 22 267.50 грн. На момент дарування жилого будинку він був у занедбаному стані, обігрівався зсередини глинобитною піччю, потребував капітального ремонту та перебудови.

На цей час позивачка продала дошлюбний приватний жилий будинок; садибу, успадковану за спадщиною на своє ім'я від своїх померлих батьків і всі отримані грошові кошти вкладала зі згоди відповідача в реконструкцію та капітальний ремонт, забудову нових господарчих споруд в спірний житловий будинок, який на теперішній час не зданий в експлуатацію.

В будинку змінили підлогу, утеплили стіни, встановили централізоване парове опалення, встановили окремий утеплений санітарний вузол, ванну кімнату, централізовану каналізацію, змінили вікна на пластикові, встановили нові вхідні металеві двері, дерев'яні міжкімнатні двері, збудували два каміни, провели в будинок воду та газ, надбудували другий поверх, змінили дах, встановили металеві ворота.

Біля будинку прибудували наступні споруди : дві літні кухні, гараж, котельну, сарай, підвал, літній душ, туалет, зливну яму, дві свердловини для користування природними надрами - водою, господарчий навіс, утеплений сарай для утримання свійських тварин, майстерню, встановили кам'яну огорожу, замостили подвір'я декоративною бруківкою, провели нове освітлення, засадили на земельній ділянці 140 багаторічних фруктових та 25 декоративних дерев, 20 кущів винограду різного сорту, розмітили та засадили квітникові клумби.

На теперішній час садиба та прилегла до неї земельна ділянка має зовсім інший вигляд і згідно зведеного кошторису вартості в грошовій сумі становить 523 084,00 грн. Ця сума складається з вартості будівельних матеріалів та вартості будівельних та оздоблювальних робіт.

26 липня 2002 року було отримано дозвіл на виконання будівельних робіт на реконструкцію та капітальний ремонту спірного жилого будинку згідно чинного законодавства.

19.07.2002 року виконавчий комітет Петропавлівської селищної ради дозволив будівництво літніх кухонь, прибудови до будинку, сараю, гаражу з господарчо-побутовим блоком та перевлаштування існуючого сараю під майстерню з терміном будівництва два роки і 26.07.2002 року був складений план забудови та погоджений з архітектурною інспекцією.

Позивачка вважає, що вартість домоволодіння, з земельною ділянкою, збільшилась у 24 рази.

Позивачка також зазначила, що згідно нового технічного паспорту від 2014 року спірного садибного житлового будинку він складається з наступного: Будинок цегляний-А; ОСОБА_6 цегляна -а; ОСОБА_6 цегляна -а1; сіни цегляні -а3; Літня кухня черепашникова -В; Майстерня цегляна -Д; ОСОБА_1 бетонний -Е; Гараж бетонний -Ж; Навіс -З; Вимощення брущаткова -1; Туалет шлакоблоковий -Л; Душ шлакоблоковий -М; Котельня шлакоблокова -Н; Літня кухня шлакоблокова -О; ОСОБА_1 цегляний-пдВ; Погріб бутовий-пдО; Навіс металеві труби-Р; Хвіртка №1; Хвіртка №2; Ворота металеві №3; Ворота металеві №4; Огорожа з шифера №5; Огорожа цегляна №6; 0горожа сіткова №7;Колодязь №8.

04.03.2014 року відповідач отримав витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності на спірний будинок.

Згідно договору дарування жилого будинку від 12 червня 1996 року присадибна земельна ділянка, на якій розташований будинок, не була подарована відповідачу, оскільки належала на той час землям Петропавлівської селищної ради народних депутатів Дніпропетровської області.

5 лютого 2003 році відповідач отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку на підставі рішення сесії Петропавлівської селищної ради від 22.05.2002 року, №17 2сесії XXIVскликання, де він є власником земельної ділянки площею 0,30 га. яка розташована за адресою : вул. Чкалова, буд. № 6, смт. Петропавлівка Дніпропетровська обл. Цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Позивачка зазначила, що вона є інвалідом 3 групи за загальним захворюванням, з нею проживає син, який навчається в гірничому ліцею м. Першотравенська, та вона не має іншого житла, а відповідач звернувся до суду з позовом про виселення її зі спірного будинку, незважаючи на вищевказані факти.

Відповідач періодично приїздить до садиби та учиняє на неї психологічний, моральний, фізичний тиск, погрожує їй побиттям.

У зареєстрованому шлюбі сторони користувалися спірним майном за взаємного згодою та презумпцією спільного сумісного майна подружжя.

Позивачка просить визнати спільною сумісною власністю подружжя садибу за адресою: вул. Чкалова, буд. 6, смт. Петропавлівка, Дніпропетровська область, земельну ділянку та насадження на неї, на якій розташована садиба та визнати за нею право власності на 1/2 частину на зазначену садибу, на 1/2 частину земельної ділянки з насадженнями та стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі, зазначила, що будинок повністю перебудовано, вона продала свій будинок і кошти вклала в перебудову спільного майна, брала на своє ім'я кредити і сплачувала їх, відповідач фактично не працював, допомогав їй, коли вона була приватним підприємцем, на цей час вона є інвалідом 3 групи, за 2014-2015 роки доходів практично не має, підприємницькою діяльністю вже не займається, постійно знаходиться в лікарні, лікується, у неї важкі захворювання, пов'язані з онкологією, гепатит С, та інші хвороби, син вимушений підробляти, на життя не вистачає.

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що теж працював, ремонт і перебудову робили за спільний кошт. Подав до суду заяву про продовження розгляду справи у його відсутність, надав письмові заперечення, відповідно до яких вважає, що у нього з позивачкою немає спільно набутого майна, у зареєстрованому шлюбі. На даний час, він має будинок № 6, розташований по вул. Чкалова в смт. Петропавлівка, який належить відповідачу на праві особистої приватної власності, на підставі договору дарування, складеного 12 червня 1996 року.

Має земельну ділянку площею 0,30 Га, яка знаходиться за адресою: смт. Петропавлівка, вул. Чкалова, 6. Земельна ділянка перейшла до відповідача у користування внаслідок договору дарування будинку, який знаходиться на ній. У 2003 році дана земельна ділянка була ним приватизована, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку.

Допитані в якості свідків ОСОБА_7Г та ОСОБА_8 підтвердили, що спірне домоволодіння було повністю перелаштовано, нічого не було у дворі, була стара хата, а зробили будинок з євроремонтом, не було навіть забору, а зараз і квітники і всі жилі приміщення, в будинку каміни, на подвір'ї гарні дерева, двір у ідеальному стані, у будинку вікна з пластику.

Свідки підтвердили, що відповідач багато зробив своїми руками, камін, акваріум але він не працював, а позивачка була приватним підприємцем.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засідання пояснив, що він для дітей, які жили у власному будинку позивачки, придбав цей будинок, вони там живуть, кошти віддавав частинами, але договір купівлі-продажу не оформили, фактично власниками домоволодіння позивачки є його діти, а юридично право власності на дом за позивачкою залишилось.

Вислухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що сторони по справі знаходяться в цивільно правових відношеннях урегульованих нормами цивільного права та Сімейного кодексу України.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб 1-КИ №126319 від 30.06.2001року(а.с.10 т.1), позивачка ОСОБА_2О та ОСОБА_3 уклали шлюб 30.06.2001 року за актовим записом №34.

Свідоцтвом про народження 1-КИ №174703 від 17.07.2002 року (а.с.10 т.1), підтверджується, що подружжя мають спільного сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Петропавлівського районного суду від 13.05.2013 року(а.с.11 т.1), шлюб між позивачем та відповідачем припинено.

Договором дарування 12.06.1996 року, актом №7, схематичним планом, поетажним планом (а.с.12-15 т.1), підтверджується, що ОСОБА_10 подарувала відповідачу жилий к/глиномазаний обкладений цеглою будинок, позначений в плані літерою -А жилою площею 39 м2; з господарчими будівлями та спорудами ш/блочний сарай - Б; погріб цегляний - В; сарай дерев'яний - Г; огорожа -1-3, що знаходиться на присадибній земельній ділянці земель Петропавлівської селищної ради в смт. Петропавлівка по вул. Чкалова 6.

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.03.2014 року(а.с.23 т.1),, ОСОБА_3 є власником 1/1 об'єкту нерухомого майна за адресою: Дніпропетровська обл. Петропавлівський р-н смт. Петропавлівка вул. Чкалова буд.6, що складається з житлового будинку літ.А з господарськими будівлями та спорудами: сарай літ"Б2, погріб літ"В", сарай літ"Г", огорожею №1-3.

Відповідно до технічного паспорту виготовленого 07.02.2014 року (а.с.17-21 т.1), на садибний житловий будинок, він складається з наступного: Будинок -А; ОСОБА_6 -а; ОСОБА_6 -а1; сіни -а3; Літня кухня -В; Майстерня -Д; ОСОБА_1 -Е; Гараж -Ж; Навіс -З; Вимощення-1; Туалет -Л; Душ -М; Котельня -Н; Літня кухня -О; сарай -П; погріб-пдВ; Погріб -пдО; Навіс -Р; Хвіртка №1; Хвіртка №2; Ворота металеві №3; Ворота металеві №4; Огорожа №5; Огорожа №6; 0горожа -№7; Колодязь №8.

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна №26052369 від 27.08.2014 року (а.с.182-183 т.1), витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.12.2007 рік (а.с.194т.1), ОСОБА_3 є власником житлового будинку за адресою: Дніпропетровська обл. смт. Петропавлівка вул.Чкалова 6.

Договором дарування житлового будинку (а.с.195т.1), підтверджується, що ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_2 30.11.2007 року будинок за адресою Дніпропетровська обл. смт. Петропавлівка вул. Леніна 113.

Розписками за 2012-2013 роки (а.с.187-190 т.1), підтверджується, що позивачка отримувала від ОСОБА_9 частинами грошові кошти за проданий нею, її будинок за адресою вул.Леніна буд.113. смт. Петропавлівка Дніпропетровська обл.

Судом встановлено, відповідно до характеристики будинку, господарських будівель та споруд технічного паспорту 2014 року майном набутим подружжям за час шлюбу, збудованим та установленим є: ОСОБА_6 -а1; сіни -а3; Літня кухня -В; Майстерня -Д; Сарай-Е; Гараж -Ж; Навіс -З; Вимощення-1; Туалет -Л; Душ -М; Котельня -Н; Літня кухня-О;сарай - П; Погріб -пдО; Навіс -Р; Хвіртка №1; Хвіртка №2; Ворота металеві №3; Ворота металеві №4; Огорожа №5; Огорожа №6; 0горожа №7;Колодязь №8.

Дозволом на виконання будівельних робіт від 26.07.2002 року (а.с.22 т.1),, рішенням №217 від 19.07.2002 року "Про дозвіл на будівництво літніх кухонь, прибудови до будинку, сараю, гаражу з господарчо-побутовим блоком та перевлаштування існуючого сараю під майстерню"(а.с.24-25 т.1),, та планом до нього, по вул. Чкалова 6 смт. Петропавлівка, фотографіями земельної ділянки (а.с.49-55 т.1), підтверджується, що сторони планували та здійснили реконструкцію житлового будинку з прибудовою та будівництво літніх кухонь, сараю, гаражу з господарчо-побутовим блоком, перевлаштування сараю під майстерню, господарчого навісу, що знайшло своє підтвердження в показах свідків та визнано сторонами.

Відповідно до ст.60 ч.1 СК України підставою набуття права спільної сумісної власності подружжя є майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу згідно ст.68 ч.1 СК України.

Згідно ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Згідно ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту

Відповідно до п.25 Постанови Пленуму ВСУ №11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України

( 2947-14 ) щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК ( 435-15 ), за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду

відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а

неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Тож суд вважає необхідним визнати за позивачкою за 1/2 частку майна а саме: ОСОБА_6 -а1; сіни -а3; Літня кухня -В; Майстерня -Д; Сарай-Е; Гараж -Ж; Навіс -З; Вимощення-1; Туалет -Л; Душ -М; Котельня -Н; Літня кухня-О;сарай - П; Погріб -пдО; Навіс -Р; Хвіртка №1; Хвіртка №2; Ворота металеві №3; Ворота металеві №4; Огорожа №5; Огорожа №6; 0горожа №7;Колодязь №8 за адресою вул. Чкалова 6 смт. Петропавлівка Дніпропетровської області Відповідно до характеристики будинку, господарських будівель та споруд технічного паспорту 2014 року, за адресою вул. Чкалова 6 смт. Петропавлівка Дніпропетровської області будинок -А, веранда -а та погріб -пдВ мають рік побудови 1972-1975 років і належать відповідачу на праві особистої приватної власності на підставі договору дарування від 12.06.1996 року.

Сторонами визнано належними доказами вартості домоволодіння зведений кошторисний розрахунок (а.с.28-35 т.1) та відомість ресурсів (а.с.36-40 т.1), враховуючи, що зазначена сума не є заниженою, а також те, що позивачка постійно і тяжко хворіє, потребує дорого лікування, не має можливості сплатити послуги на забезпечення експертної оцінки вартості домоволодіння, а в технічному паспорті станом на 2014 рік зазначена оцінка відсутня, суд приходить до висновку, що сплату судового збору слід рахувати з погодженої сторонами та визначеної вартості садиби в сумі 523 084,00 грн. на підставі кошторису складеного спеціалістом ОСОБА_11, яка має кваліфікаційний сертификат відповідального виконавця окремих видів робіт повязаних із створенням об"єкта архітектури.

Суду не надав в повному обсязі належних доказів вартості кожного з об'єктів нерухомого майна та самого будинку за адресою: Дніпропетровська обл. Петропавлівський р-н смт.Петропавлівка вул. Чкалова буд.6, тому суд позбавлений можливості вирішити відповідно до положень ст.62 СК України щодо наявності істотного збільшення розміру майна, належного відповідачу на праві приватної власності, а саме, житлового будинку, позначеного в технічному паспорті літ.А у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя за час шлюбу, що є підставою визнання його об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Стаття 377 ЦК України вказує, що право власності на житловий будинок є невід'ємною складовою частиною права власності на земельну ділянку, де знаходиться цей житловий будинок.

Відповідно до Державного акту від 05.02.2003 року на право власності на земельну ділянку (а.с.41 т.1), ОСОБА_3 належить земельна ділянка розміром 0.30 га розташована в смт. Петропавлівка Дніпропетровської області по вул. Чкалова буд.6 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, ведення особистого підсобного господарства на підставі рішення №17 2 сесії XXIV скликання Петропавлівської селищної ради від 22.05.2002 року.

Згідно витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, вартість земельної ділянки що належить ОСОБА_3, за адресою: в смт. Петропавлівка Дніпропетровської області по вул. Чкалова буд.6 складає 24388.34 грн.

Вимога позивачки про визнання права спільної сумісної власності позивача та відповідача на земельну ділянку площею 0,30 га з багаторічними насадженнями на ній, за адресою вул. Чкалова 6 смт. Петропавлівка Дніпропетровської області задоволенню не підлягає.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за I півріччя 2012 р. За змістом положень статей 81, 116 ЗК України, земельна ділянка, одержана громадянином під час шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки така земельна ділянка не є майном, набутим подружжям під час шлюбу, а отримана громадянином у власність шляхом здійснення свого права на приватизацію (постанова Верховного Суду України від 15 лютого 2012 р. у справі № 6-98цс11).

У пункту 4 ГОСТ 26640-85 під сільськогосподарськими угіддями визначено земельні угіддя, які систематично використовуються для отримання сільськогосподарської продукції. Таким чином, багаторічні насадження - це не окрема група дерев, кущів чи рослин, а земельні угіддя, та/або окрема земельна ділянка, з розміщеними на ній деревами, кущами та іншими рослинами як один цілий обєкт. Тобто, законодавець тлумачить, що багаторічні насадження - це насамперед земельна ділянка. Відповідно до п.18 Постанови КМ України № 213 від від 23 березня 1995 р. з чинними змінами "Про Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів" Нормативна грошова оцінка окремої земельної ділянки (території сільськогосподарських угідь, що знаходяться у власності або користуванні юридичних та фізичних осіб, в тому числі земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби) визначається на основі шкал нормативної грошової оцінки агровиробничих груп грунтів. Відповідно до ст. 79 ЗК України земельна ділянка як об'єкт права власності - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Позивачем не надано докази про вартість придбаних та посаджених багаторічних насаджень подружжям під час шлюбу та не заявлено клопотання про грошову компенсацію, суд вирішує питання в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів.

Позивач не ставить питання про поділ майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, позивач не заявив вимоги отримати грошову компенсацію.

Судом встановлено, жодний з подружжя не виявив згоди на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової компенсації на депозитний рахунок суду. У разі коли жоден з подружжя не вчинив таких дій, а неподільна річ не може бути реально поділена між ними відповідно до їх часток , суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Оскільки за законодавством суд вирішує спори учасників спільної власності щодо розпорядження чи користування майном, то не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності шляхом присудження грошової компенсації за частку у спільній власності, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватися ним.

В цьому разі будь яка сторона спору не позбавляється права в наступному звернутися до суду з вимогою про стягнення на його користь суми компенсації, при попередньому внесенні на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати зсунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Керуючись ст.55 Закону "Про власність" громадянин не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Суд бере до уваги, що на час розгляду справи у суді відповідач проживає у власному будинку, крім того, позивач зазначила, що відповідач в судовому порядку ставить питання про виселення її з належного йому будинку .

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Стаття 58 ЦПК України вказує, що належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

При розгляді справи та винесенні рішення сторони відмовились доповнити судове слідство додатковими доказами та не заявили клопотання про призначення експертизи, суд керується ст.10 ЦПК України згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, відповідно до ст.11. ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, що беруть участь у справі.

Стаття 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При винесенні рішення суд бере до уваги Довідку №152 (а.с.69 т.1), якою підтверджується, що син позивачки та відповідача з 30.08.2013 року дійсно навчається в ДПТНЗ "Першотравенський гірничий ліцей" з терміном закінчення навчання 15.02.2015 р. Довідкою АТ "ОСОБА_12 ОСОБА_8" №448 від 09.04.2014 року підтверджується, що позивачкою Кредитні договори №КГ014/01-002/232/1 від 23.10.2006 року на суму 20000 грн. та №012/73/03 від 17.09.2008 року на суму 20000 грн. станом на 09.04.2014 року погашені в повному обсязі, квитанціями (а.с.94-98 т.1) підтверджується, що позивачка також сплачувала кошти на погашення фінансового кредиту Кредитному союзу "Союз-Дніпро", зазначені докази свідчать про те, що позивачка вкладала кошти в розбудову садиби.

Крім того, про це свідчать: її звіти, як суб"єкта малого підприємництва, відповідно до яких позивачка в 2008-2011 роках мала річний обсяг виручки близько 30000 грн., в 2007 році отримала дозвіл на утворення та експлуатацію підприємства торгівлі (а.с.112 т.1)

Згідно декларації за 2007 рік (а.с.110 т.1),позивачка мала дохід близько 5000 грн., а у власності домоволодіння за адресою вул. Леніна113 та автомобіль МАЗДА 323.

Сторонами визнано, що в 1998 році позивачка продала належну їй половину будинку по вул. Іванова-Кадемцева №37.

Відповідно до накладних (а.с.129-138 т.1) підтверджуються витрати позивачки та придбання будівельних матеріалів з 2001по 2010 рік, суд не бере до уваги аналогічні докази про витрати позивачки та придбання будівельних матеріалів отримані до 2001 року, так як це не підтверджується встановленими обставинами справиі поза межами заявлених вимог .

Суд не бере до уваги свідоцтво платника єдиного податку (а.с.99 т.1),позивачки, підтверджується, що позивачка в 2013 році була приватним підприємцем, податкову декларацію за 2013 рік (а.с.100-104 т.1), так як позивачка з відповідачем 16.06.2012 року вже спільно не проживали.

Суд не бере до уваги акт обстеження матеріально-побутових умов станом на 28.03.2013 року (а.с.48 т.1), складений депутатом Петропавлівської селищної ради про те, що ОСОБА_3 з 25.12.1995 року не проживав в будинку, так як він заявлені позовні вимоги не визнав.

Суд відхиляє письмові свідчення ОСОБА_13 так як вони надані з порушенням вимог ЦПК України.

Суд не бере до уваги документи (а.с.118-122 т.1), що підтверджують спільне проживання позивачки з ОСОБА_14 та її участь у його похованні, документи про легкі тілесні ушкодження спричинені позивачці у 2014 році (а.с.141-142 т.1), постанову про призначення додаткової судово-медичної експертизи (а.с.63-64 т.2), так як вони не стосуються даної цивільної справи.

Суд не бере до уваги те, що позивачка в обгрунтування своїх вимог зазначила, що з 1994 року перебувала в фактичних шлюбних відносинах з відповідачем ОСОБА_3, що 25 грудня 1995 року у них народився син ОСОБА_4 і що з дня народження сина вони постійно стали мешкати в жилому будинку бабусі відповідача ОСОБА_5 за адресою , Дніпропетровська область, смт. Петропавлівка, вул. Чкалова, буд. 6, так як позивачем не надано доказів того, що за цей час вони з відповідачем придбали спільне майно, вели спільне господарство, та які доходи на той час мали, крім того позивачем не заявлено щодо зазначених обставин відповідну вимогу.

Довідкою з місця проживання (а.с.47 т.1), підтверджується, що позивачка разом з сином зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Виконавчим листом виданим Петропавлівським районним судом від 16.04.2014 року підтверджується, що відповідач сплачує на час навчання на користь сина, ОСОБА_4 О.Ю.25.12.1995 року народження аліменти.

Довідкою про отримання пенсії по інвалідності в розмірі 949 грн., довідкою про інвалідність(а.с.42, 70, 76 т.1), довідками про захворювання та стан здоров"я позивачки, виписними епікризами (а.с.43-46, 69, 74-75, 78, 79, 203, 204, 206, 207, 217-219, 230, 234, 235, 242, 246, 251, т.1 а.с.2, 19, 20-22, 36,44, 45-46,47,49, 58, 60, 67-69, 77, 78, 79 т.2), підтверджується її стан здоров"я та тяжкий матеріальний стан.

На підставі ст. 88 ЦПК України , суд враховує наступні обставини : рішення підлягає частковому задоволенню , за позивачем суд визнає право спільної сумісної власності в розмірі 1/2 частини майна, набутого подружжям за час шлюбу, а саме: ОСОБА_14 -а1; сіни -а3; Літня кухня -В; Майстерня -Д; Сарай-Е; Гараж -Ж; Навіс -З; Вимощення-1; Туалет -Л; Душ -М; Котельня -Н; Літня кухня-О;сарай - П; Погріб -пдО; Навіс -Р; Хвіртка №1; Хвіртка №2; Ворота металеві №3; Ворота металеві №4; Огорожа №5; Огорожа №6; 0горожа №7;Колодязь №8 за адресою вул. Чкалова 6 смт. Петропавлівка Дніпропетровської області, , що відповідно до визнаного сторонами локального кошторису на будівельні роботи з 133 по 177 позицію передбачено на суму вартістю 86815 грн., тож з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений нею судовий збір у сумі 868 грн.15 коп.

На підставі викладеного, керуючись, Постановою Пленуму ВСУ №11 від 21.12.2007 року, ст.55 Закону "Про власність", ст.ст. 60,61,62,68,71, СК України ст.ст.365,377,386,391,392 ЦК України, ст.ст.10,1160, 88, 212-215 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності на майно, садибу та земельну ділянку з насадженнями на неї, що належали одному з подружжя задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 майно, набуте подружжям за час шлюбу, а саме: ОСОБА_14 -а1; сіни -а3; Літня кухня -В; Майстерня -Д; Сарай-Е; Гараж -Ж; Навіс -З; Вимощення-1; Туалет -Л; Душ -М; Котельня -Н; Літня кухня-О;сарай - П; Погріб -пдО; Навіс -Р; Хвіртка №1; Хвіртка №2; Ворота металеві №3; Ворота металеві №4; Огорожа №5; Огорожа №6; 0горожа №7;Колодязь №8 за адресою вул. Чкалова 6 смт. Петропавлівка Дніпропетровської області.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину спільної сумісної власності на майно а саме: ОСОБА_14 -а1; сіни -а3; Літня кухня -В; Майстерня -Д; Сарай-Е; Гараж -Ж; Навіс -З; Вимощення-1; Туалет -Л; Душ -М; Котельня -Н; Літня кухня-О;сарай - П; Погріб -пдО; Навіс -Р; Хвіртка №1; Хвіртка №2; Ворота металеві №3; Ворота металеві №4; Огорожа №5; Огорожа №6; 0горожа №7;Колодязь №8 за адресою вул. Чкалова 6 смт. Петропавлівка Дніпропетровської області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 пасп. АО №015946 вид. Петропавлівським РВ УМВС України в Дніпропетровській обл. від 24.05.2012 року на користь ОСОБА_2 сплачений нею судовий збір в сумі 868 грн.15 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які не брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя ОСОБА_15