Постанова № 5248485, 12.06.2009, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

№ 2-а-1323/2008

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2009 року місто Маріуполь

Іллічівський районний суд м. Маріуполя під головуванням судді Мальцевої Є.Є., при секретарі Шевченко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради про визнання відмови щодо виплати щорічної компенсації на оздоровлення неправомірною, стягнення недоотриманих сум щорічної компенсації на оздоровлення за 2002-2005,2007,2008 роки -

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2009 позивач звернувся з позовною заявою до Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради про визнання відмови щодо перерахунку та виплати щорічної компенсації на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати, неправомірною, та стягнення з відповідача стягнення недоотриманих сум щорічної компенсації на оздоровлення за 2002-2005,2007,2008 роки згідно ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 7258,80 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, в яких пояснив, що він є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом 3-ї групи, внаслідок захворювань, пов'язаних з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Згідно Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. В порушення вимог закону відповідач у 2002-2005,2007, 2008 роках виплачував йому цю допомогу в меншому розмірі, ніж передбачено законом. В результаті протиправних дій відповідача позивач недоотримав за суму щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2002 рік в сумі 538,5грн, за 2003 рік в сумі 718,5 грн, за 2004 рік в сумі 798,5 грн, за 2005 рік у сумі 1723,3 грн, за 2007 рік – 1510 грн, за 2008 рік – 1970 грн, а всього - 7 258,8 грн. Позивач звертався із письмовим проханням до відповідача про перерахунок сплаченої йому щорічної компенсації на оздоровлення, виходячи із розміру чотирьох мінімальних заробітних плат, встановлених законодавством на момент виплати, але йому було відмовлено. Позивач просив стягнути недоплачену суму за ці роки в сумі 7 258,8 грн.

Представник відповідача – ОСОБА_2, діюча на підставі доручення від 26.05.2009 року, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснивши, що ОСОБА_1 дійсно є інвалідом 3-ї групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, з 01.12.2003 року по 30.11.2006 рік був інвалідом 2-ї групи, і згідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи " має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат як інвалід 3-ї групи та у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат як інвалід 2-ї групи. Однак порядок застосування цього закону визначається Кабінетом Міністрів України, який своїми постановами № 836 від 26.07.1996 р. та № 562 від 12.07.05 р. встановив розмір щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, потерпілим в наслідок Чорнобильської катастрофи, в 2002-2005 р.р. по 21,50 грн, а в 2006-2008 роках по 90 грн., яка позивачу і була сплачена в повному обсязі, з доплатою у 2004, 2005 роках в розмірі 5,20 грн щороку. Крім того, на підставі Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік" внесені зміни в ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» і визначено, що розмір разової грошової допомоги визначається КМУ в межах бюджетних призначень. Аналогічні положення були закріплені і на 2007 рік Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік».Тому підстав для задоволення позову у частині сплати допомоги на оздоровлення також не має. Представник позивача просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі та застосувати строк позовної давності, визначеної ст. 99 КАС України в один рік.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

ОСОБА_1 являється ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 3 групи унаслідок захворювань, пов'язаних з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням серії Б № 314921.

У судовому засіданні встановлено також, що відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» позивач - ОСОБА_1 має право на отримання щорічно разової грошової допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних зарплат. Фінансування витрат пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік ," розмір мінімальної заробітної платні встановлений на 01.01.02 р. 140 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік ," розмір мінімальної заробітної платні встановлений на 01.01.03 р. 185 грн.

Відповідно до ст.89 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік" розмір мінімальної заробітної платні встановлений на 01.01.04 р. 205 грн.

Відповідно до ст.83 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" розмір мінімальної заробітної платні встановлений на 01.04.05 р. 290 грн.

Відповідно до ст.76 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" розмір мінімальної заробітної платні встановлений на 01.01.07 р. 400 грн.

Згідно ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" розмір мінімальної заробітної плати встановлений на 01.01.08 р. в сумі 515 грн.

Таким чином, суд вважає, що відповідач повинен був виплатити позивачу в 2002 році допомогу на оздоровлення в сумі 560 грн, у 2003 році допомогу на оздоровлення в сумі 740 грн., в 2004 році допомогу на оздоровлення в сумі 820 грн., в 2005 році допомогу на оздоровлення в сумі 1160 грн., в 2007 році допомогу на оздоровлення в сумі 1600 грн., а в 2008 році - 2060 грн.

В зв'язку з тим, що в 2002-2005 роках позивачу було сплачено щороку по 21,50 грн. допомоги, з доплатою у 2005 році в сумі 5, 20 грн; а в 2007-2008 р. позивачу було виплачено щороку по 90 грн., відповідно до довідки УПСЗН Іллічівського району м. Маріуполя від 08.12.2008 року, заборгованість по сплаті вказаної допомоги становить: за 2002 рік – 258,50 грн(140грн*4-21.50грн ); за 2003 рік – 718,50 грн(185грн*4-21,5 грн);за 2004 рік – 798,50 грн(205*4-21.50грн); за 2005 рік -1133,30 грн (290 грн*4-21,5 грн-5,20 грн), за 2007 рік - 1510 (400*4-90) , 2008 рік – 1970 (515*4-90) , а всього заборгованість за вказаний період складає – 6388,80 грн , яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд вважає неправомірними доводи відповідача, а дії незаконними щодо сплати у 2002-2005,2007,2008 роках меншого розміру вищевказаних виплат з посиланням на Постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 р. та № 562 від 12.07.05 р., якими встановлювався розмір таких виплат, оскільки не відповідає положенням Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи», вирішуючи спір, суд виходив із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами.

Крім того, встановлений Постановою КМУ № 562 від 12.07.05 р. на підставі Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" розмір допомоги на оздоровлення, згідно до якої у 2007 році виплата щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам 3 групи встановлений в сумі 90 грн., є незаконним, оскільки положення п.30 ст.71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік" , яким призупинено дію вище вказаної норми закону в частині визначення розміру виплат щорічної грошової допомоги, визнані рішенням Конституційного Суду України у справі № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року неконституційними.

Невідповідними діючому законодавству на думку суду і доводи відповідача щодо правомірності застосування у 2008 році розміру разової грошової допомоги на оздоровлення, на яку має право позивач, встановленої ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» зі змінами, внесеними п.28 розділу П Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", а саме що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, оскільки положення п.28 розділу П Закону України „ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнаний рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. неконституційним.

Приймаючи рішення по справі суд також вважає, що річний строк звернення до суду з адміністративним позовом, передбачений ст. 99 КАС України, про застосування якого заявляв відповідач по справі підлягає поновленню, тому що предметом спору є виплата допомоги на оздоровлення інваліду 3 групи внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Тому, до спірних правовідносин застосовуються приписи ч.3 ст. 99 КАС, згідно якої для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Частиною 1 ст. 76 ЗУ „Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” від 8 лютого 1995 року № 39/95-ВР передбачено, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров’ю особи, не обмежується строком давності.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність дій щодо нарахування позивачу щорічної грошової допомоги на оздоровлення протягом у 2002-2005,2007,2008 років в розмірі меншому, ніж передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі .

Керуючись ст.11,17,18,19,159,160,163,167 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради про визнання відмови щодо виплати щорічної компенсації на оздоровлення неправомірною, стягнення недоотриманих сум щорічної компенсації на оздоровлення за 2002-2005,2007,2008 роки – задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради у виплаті ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних, встановлених на момент виплати за 2002-2005, 2007,2008 роки.

Стягнути з Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради (вул.Куйбишева 17, р/р 35211040001504 в УДК в Донецькій обл., МФО 834016, обл.. ЗКПО 25968793) на користь ОСОБА_1 недоотримані суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення за період 2002, 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 років в розмірі 6388,80 грн з коштів Державного бюджету.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Іллічівський районний суд м.Маріуполя.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України- з дня складання в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження .

Суддя :