Рішення № 52483617, 13.10.2015, Апеляційний суд Вінницької області

КОПІЯ

Справа № 127/3333/15-ц Провадження № 22-ц/772/2098/2015Головуючий в суді першої інстанції Романюк Л. Ф.Категорія 27 Доповідач Копаничук С. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої: Копаничук С.Г.

Суддів: Голоти Л.О., Іващука В.А.

при секретарі: Кирилюк Л.М.

за участю представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду від 04 червня 2015 року, -

В с т а н о в и л а :

В лютому 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики посилаючись на те, що 16.06.2011 року він передав відповідачу грошові кошти в розмірі 400 000,00 грн. та 50 000,00 доларів США, а останній зобов'язувався їх повернути в строк до 16.12.2011 року, із щоквартальною сплатою 16% річних нарахованих на борг в гривнях та 10 % річних нарахованих на борг в доларах США. У випадку ненадходження за 10 днів повідомлення про повернення коштів, зобов'язання продовжується ще на 3 місяці. 16.03.2012 року він та ОСОБА_3 змінили зобов'язання, перевівши усю суму позики в національну валюту, розмір якої склав 801 250,00 грн., із щоквартальною сплатою 18 % річних та її повним поверненням до 16.09.2012 року. Проте, станом на 25.12.2014 року відповідач позику йому не повернув і взяті на себе зобов'язання не виконав, тому просив стягнути з відповідача 1 597 016,23 грн., з яких: 801 250,00 грн. - сума позики, 47880 грн. та 3748,50 доларів США - відсотки за період з 16.06.2011 року по 16.03.2012 року; 420656, 25 грн. - відсотки за період з 16.03.2012 року по 19.12.2014 року, 222084,55 грн. - інфляційні втрати, а також судовий збір.

В ході розгляду справи позивач неодноразово змінював позовні вимоги, останніми просив стягнути з відповідача на його користь борг станом на 07.05.2015 року в сумі 811 719,00 грн., з яких : 312 850,00 грн. - сума позики; 273 895,00 грн. - проценти за користування коштами та 224 974,71 грн. інфляційні втрати.

Рішенням Вінницького міського суду від 04.06.2015 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального права, а по справі ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що розписка від 30.04.2013 року є новим договором позики, де встановлено нову суму боргу, тоді як насправді дана розписка посвідчує лише повернення частини боргу в сумі 488 400 грн. та залишок основної суми позики в розмірі 312 850 грн. Суд допустив порушення ст.534 ЦК України, зарахувавши повернуті ОСОБА_3 кошти в рахунок сплати основної суми боргу, а не в рахунок процентів, як передбачено вказаною нормою.

Заслухавши доповідача, осіб ,що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте вказаним вимогам рішення суду не відповідає.

Суд першої інстанції встановив, що 16.06.2011 року ОСОБА_4 надав ОСОБА_3 позику в сумі 400 000 грн. та 50 000 доларів США, строком на шість місяців, до 16.12.2011 року, але в разі відсутності повідомлення про повернення боргу за 10 днів до настання строку на повернення коштів, то дана домовленість може бути продовжена ще на три місяці, тобто до 16.03.2012 року, що підтверджується розпискою від 16.06.2011 року. У даній розписці, сторони також погодили щоквартальну виплату 16% річних по боргу в гривні та 10 % річних по боргу в доларах США (а.с.6).

16.03.2012 року між сторонами було змінено домовленість, шляхом переведення доларового зобов'язання у гривневе, збільшено відсоткову ставку та продовжено строк з 16.03.2012 року по 16.09.2012 року. Так, розпискою від 16.03.2012 року було внесено доповнення до розписки від 16.06.2011 року, а саме: встановлено, що з 16.03.2012 року, за домовленістю сторін, валютне зобов'язання переведено у гривню і загальна сума заборгованості становить 801 250 грн., із щоквартальною виплатою 18% річних (а.с.6). 30.04.2013 року ОСОБА_3 сплатив ОСОБА_4 488 400 грн. в рахунок погашення боргу, а залишок боргу склав 312 850 грн., у даній розписці не вказано строк повернення боргу та не передбачені відсотки. (а.с. 41). Відповідач сплатив ОСОБА_4 в рахунок погашення заборгованості кошти в розмірах 35 000 грн., 40 000грн., 38000 грн., 35000 грн. (а.с. 41, 42).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що розпискою від 30.04.2013 року сторони змінили зобов'язання і строку його виконання не встановили, а оскільки позивач з вимогою про повернення коштів не звертався, то не довів факту прострочення відповідачем зобов'язання.

Проте, з таким висновком погодитись не можна, оскільки суд неповно встановив обставини справи, допустив невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Так, зі змісту ст.1046 ЦК України вбачається, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

За правилами ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем грошової суми.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2011 року ОСОБА_4 надав, а відповідач отримав позику в розмірі 400 000 грн. та 50 000 доларів США, котру зобов'язувався повернути в строк до 16.12.2011 року, із щоквартальною сплатою 16% річних на борг в гривнях та 10 % річних на борг в доларах США. У випадку ненадходження за 10 днів повідомлення про повернення коштів, зобов'язання продовжується ще на 3 місяці.

Оскільки ОСОБА_3 повідомлення про повернення коштів не направляв, то зобов'язання було продовжено ще на 3 місяці, тобто до 16.03.2012 року.

Отже, відповідач на вказану дату зобов'язувався повернути ОСОБА_4 позику в розмірі 400 000 грн. та 50 000 доларів США і сплатити проценти за користування ними в розмірах: 48 000,00 грн. - проценти, нараховані на борг в гривнях та 3750,00 доларів США - проценти, нараховані на борг в іноземній валюті.

Будь-яких даних про виконання цієї частини зобов'язання на вказану дату суду не надано.

Зі змісту ст.654 ЦК України вбачається, що зміна договору вчиняється у такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлюється договором або законом.

16.03.2012 року сторони змінили договір позики, перевівши борг по курсу в національну валюту (400 000 грн. + 50 000 доларів США х 8,025 = 801 250 грн.) і вказали з цієї дати суму боргу 801 250 грн., а також новий строк повернення коштів до 16.09.2012 року і нову процентну ставку в розмірі 18 % річних.

Інші документи, надані сторонами, є по суті розписками, що підтверджують лише виконання договору позики.

Так, документ від 30.04.2013 року не є новим договором, оскільки не містить нових суми позики, розміру процентів і дати повернення коштів, а є документом, яким ОСОБА_4 підтвердив отримання від ОСОБА_3 в рахунок боргу 488400 грн. і яким сторони погодили залишок боргу в розмірі 312850 грн.

Тому висновки суду першої інстанції про внесення цим документом змін до договору позики не відповідають обставинам справи.

Відповідно до ст.354 ЦК України у разі недостатності суми проведення платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Разом з тим, з арифметичного обрахунку вбачається, що сторони погодили, зокрема, ОСОБА_4 погодився зарахувати повернені 488400 грн. саме на погашення суми позики, оскільки в такому разі залишок позики буде складати саме таку суму (801 250 грн. - 488 400 = 312 850 грн.).

Враховуючи викладене та те, що сам позикодавець зарахував повернуті кошти в погашення позики, відсутні підстави для застосування черговості погашення, передбаченої ст.354 ЦК України.

Надані ж інші розписки ОСОБА_4 про отримання ним коштів, не містять даних, що вказували б на погашення конкретної частини заборгованості (позики, процентів), тому колегія суддів вважає необхідним застосувати п.2 ч.1 ст.354 ЦК України і зарахувати їх в рахунок погашення процентів.

Тому доводи скарги про невірне зарахування судом цих коштів в рахунок погашення суми позики, обґрунтовані.

Таким чином, розмір заборгованості за період з 16.06.2011 року по 16.03.2012 року складає: за позикою 50 000 доларів США та 400 000 грн., за процентами у валюті - 3750 доларів США і у гривні - 48 000 грн.

Розмір заборгованості за період з 16.03.2012 року по день закінчення договору - 16.09.2012 року, з врахуванням переведення суми позики в гривню, складає : за позикою 801 250 грн., за процентами - 72 112,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.04.2013 року ОСОБА_4 отримав в рахунок боргу 488400 грн., а залишок позики склав 312850 грн.

Отже, на вказану дату розмір заборгованості відповідача складає: за позикою 312 850 грн., за процентами у валюті - 3750 доларів США і у гривні - 120 112,50 грн. (48 000 грн. + 72 112,50 грн)

Крім того, ОСОБА_4 в рахунок погашення боргу отримав: 23.01.2014 року - 35 000 грн., 27.05.2014 року - 40 000 грн., 02.08.2014 року - 38 000 грн., 31.12.2014 року - 35 000 грн., а всього 148 000 грн.

Оскільки вказані суми були сплачені в гривнях і повністю погашено проценти, нараховані на борг в гривнях в розмірі 120 112,50 грн., то решту суми необхідно зарахувати по курсу на погашення процентів у валюті. Залишок заборгованості за процентами становить 1980,49 доларів США.

Доводи ж апеляційної скарги про розмір та нарахування процентів за період з 16.06.2011 року по 07.05.2015 року не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України сторони можуть здійснювати свої права (в тому числі позикодавець - нараховувати проценти), протягом строку дії договору, тобто до 16.09.2012 року, а не до 07.05.2015 року.

За таких обставин, розмір заборгованості за договором позики ОСОБА_3 станом на 07.05.2015 року, з врахуванням усіх сплачених сум, складається з заборгованості за позикою в розмірі 312 850,00 грн. і заборгованості за процентами, нарахованими на борг в іноземній валюті - 1980,49 доларів США., яка підлягає стягненню. Також, підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_4 про стягнення інфляційних втрат від неповернення коштів за вказаний позивачем період з 01.05.2013 року по 20.05.2015 року в розмірі 224 974,71 грн., згідно ст.625 ЦК України.

Згідно п.п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду не є законним та обґрунтованим, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 354, 526, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст.88, 307, 309, 316 ЦПК України, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду від 04 червня 2015 року скасувати.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 борг в сумі 312 850,00 грн., проценти за користування коштами в розмірі 1980,49 доларів США, що еквівалентно 43194,49 грн. та інфляційні втрати за період з 01.05.2013 року по 20.05.2015 року в розмірі 224 974,71 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 2615,17 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий:/ підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом вірно: