Рішення № 52480168, 06.10.2015, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/482/15

Справа №754/17409/14-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

06 жовтня 2015 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді : Галась І.А.

при секретарі Фацул М., Базік А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного (Республіканського вищого училища фізичної культури Міністерства освіти та науки України), 3-тя: ОСОБА_4, Міністерство освіти та науки України про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до Республіканського вищого училища фізичної культури, 3-тя: ОСОБА_4, в якому (з урахуванням уточнень) просила: визнати протиправним та скасувати наказ Республіканського вищого училища фізичної культури Міністерства освіти і науки України від 01.10.2014 року № 515/2-К; поновити ОСОБА_1 на посаді старшого вчителя з дзюдо Республіканського вищого училища фізичного виховання Міністерства освіти та науки України з 01.10.2014 року; стягнути з Республіканського вищого училища фізичної культури Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 38519,28 гривень; стягнути з Республіканського вищого училища фізичної культури Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 компенсацію за заподіяну моральну шкоду у розмірі 20 000 (двадцяти тисяч) гривень. Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що на підставі наказу № 115- кф10 від 09.09.2004 року Республіканського вищого училища фізичної культури Міністерства освіти і науки України ОСОБА_1 була призначена на посаду вчителя з дзюдо. Наказом № 73-0 від 01.09.2014 ОСОБА_1 призначено на посаду старшого вчителя дзюдо на 2014-2015 навчальний рік. Загальний стаж роботи ОСОБА_1 в якості тренера з дзюдо складає 20 років. Більш як 10 років поспіль визнано одним із найкращих тренерів України з дзюдо. Так, 2012 року, її визнано кращим тренером України за рейтингом Федерації дзюдо України та Міністерства молоді та спорту України, також вона входить до числа провідних тренерів Європи. На підставі Наказу від 01.10.2014 року № 515-к Республіканського вищого училища фізичної культури Міністерства освіти і науки України, ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади старшого вчителя з дзюдо Республіканського вищого училища фізичної культури Міністерства освіти і науки України на підставі п.1 ст.41 КЗпП України, за одноразове грубе порушення трудових обов'язків. 02.10.2014 року наказ № 515-к від 01.10.2014 року про звільнення на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП було оприлюднено шляхом розміщення на дошці оголошень училища, а 04.10.2014 року даний наказ був оголошений на батьківських зборах. В подальшому керівництвом училища даний наказ було виправлено на наказ 515/2-к від 01.10.2014 року (тобто, фактично було видано наказ про звільнення в дещо іншій редакції, вже з підстав п. 3 ст. 41 КЗпП України, однак датований він був також 01.10.2014 року). Одночасно було виправлено запис і у трудовій книжці ОСОБА_1, що само по собі є недопустимим. Копію наказу № 515/2-к від 01.10.2014 року про звільнення з підстав, передбачених п. 3 ст. 41КЗпП України, ОСОБА_1 отримала 09.10.2014 року, під час одержання трудової книжки. Посилаючись на те, що звільнення її із займаної посади старшого вчителя з дзюдо Республіканського вищого училища фізичної культури Міністерства освіти і науки України є незаконним та безпідставним позивачка просила позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач позов підтримала в повному обсязі, додатково пояснила, що 12.09.2014 року нею було написано доповідну записку на ім'я директора РВУФК, що згідно календарного плану спортивних змагань федерації дзюдо Чеченської республіки у місті Грозний проводиться міжнародний дитячо-юнацький турнір по боротьбі дзюдо 1998-2000 р.н. пам'яті Кадирова Т. з 20.09.2014 року по 23.09.2014 року з проханням звільнити від занять та зняти з харчування учнів відділення: ОСОБА_7, учня 11-Д класу та ОСОБА_15, учня 11- Д класу, з 17.09.2014 року по 24.09.2014 року. Всі витрати по відрядженню учнів організатори змагань брали на себе. Дана доповідна записка була завізована методистом - ОСОБА_8 (помічником тренера) та заступником директора РВУФК - ОСОБА_9 позивач зазначила, що була впевненою, в тому, що будь-яких перешкод в прийманні участі вказаних учнів у турнірі немає, і вони виїхали до м. Грозний у супроводі своїх родича ОСОБА_7 По поверненню учнів зі змагань, зі сторони керівництва РВУФК, а саме директора ОСОБА_10 до неї виявилася низка претензій. Зокрема, її попросили пояснити той факт, чому вона особисто не супроводжувала дітей та не була присутня на змаганнях у м. Грозний. Нею 25.09.2014 року була написана пояснювальна записка, в якій вона все чітко пояснила, що доповідна записка, про направлення ОСОБА_7, учня 11-Д класу та ОСОБА_15, учня 11- Д класу на турнір з дзюдо ім. Кадирова в м. Грозний була подана нею завчасно, їй не було відомо про видання наказу, у зв'язку з чим учні поїхали без дозволу; вона не супроводжувала учнів до м. Грозного і не мала такого наміру на час написання доповідної записки у зв'язку з тим, що в цей час приймала участь у Чемпіонаті Європи; участь учнів у турнірі була запланована для зустрічі ОСОБА_7 з батьками.

Представники позивача ОСОБА_11, ОСОБА_12 позов підтримали в повному обсязі, просили його задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_13 вимоги позову підтримав в повному обсязі. Додатково пояснив, що з правових позицій ст. 50, 59 Закону України "Про освіту", ст. 150, 151 СК України, вбачається - батьки дитини є повноправними суб'єктами процесу навчання і виховання своєї дитини та мають переважне право перед іншими особами, в тому числі і перед навчальним закладом, на особисте виховання дитини. Тому, коли батьки звертаються до педагогічного працівника з проханням звільнити свою дитину (учня, студента) від навчання, у зв'язку, наприклад, з участю у змаганнях - педагогічний працівник не лише не вправі забороняти, а зобов'язаний вжити усіх заходів зі сприяння батькам у здійсненні функцій з виховання дитини. Посилаючись на матеріали справи та пояснення свідка ОСОБА_14 зазначив, що за спільним ОСОБА_14 з сином (ОСОБА_15) рішенням вона звернулась до позивача з проханням щодо звільнення від занять її сина у зв'язку з участю в турнірі з дзюдо у місті Грозний Чеченської республіки Російської Федерації. ОСОБА_16 - батько учня ОСОБА_7, звернувся до позивача ОСОБА_1 з аналогічним клопотанням, а саме просив звільнити сина від занять для участі у турнірі з дзюдо у місті Грозний Чеченської республіки Російської Федерації. Позивач, як педагогічний працівник, що є учасником виховного процесу, усвідомлюючи, що батьки, як учасники виховного процесу, мають переважне право на виховання своїх дітей, в т.ч. перед позивачем та відповідачем, усвідомлюючи, що батьки вправі обирати форми та методи виховання, та навіть Держава зобов'язана надавати допомогу батькам у вихованні дітей - вжила всіх заходів для повідомлення адміністрації Відповідача (РВУФК) про відсутність учнів на заняттях на період їх участі у змаганнях, з волі їх батьків. Також, представник позивача зазначив, що документи, перелічені в наказі Республіканського вищого училища фізичної культури від 01 жовтня 2014 року № 515/2-к «Про звільнення ОСОБА_1», а саме : доповідна записка ОСОБА_1 від 12.09.2014 року; положення про проведення турніру від 01.03.2014 року; пояснювальна ОСОБА_1 від 25.09.2014 року; наказ РВУФК № 73-0 від 01.09.2014 року про призначення старших вчителів з видів спорту; лист МОН України № 1/9-382 від 29.07.2014 року; доповідна ОСОБА_17 від 01.10.2014 року, не можуть вважатися документами, що підтверджують конкретні факти вчинення Позивачем аморального проступку, який не сумісний з продовженням нею роботи на займаній посаді. Так, доповідну записку від 12.09.2014 року ОСОБА_1 було подано керівництву, через методиста з виду спорту, за формою та у порядку, які зазвичай використовувались в роботі вчителів зі спорту РВУФК. Доповідну записку було складено ОСОБА_1 за клопотанням батьків учнів, з метою доведення до відома керівництва училища про відсутність учнів: ОСОБА_7 та ОСОБА_15 в учбовому закладі з 17 по 23 жовтня 2014 року у зв'язку з їх участю в змаганнях на Міжнародному дитячо-юнацькому турнірі з дзюдо. Достовірно усвідомлюючи волю батьків учнів, які досягли 16 років, стосовно їх виїзду з України для участі в турнірі з дзюдо, у доповідній записці, позивач порушила питання про звільнення вихованців від занять та зняття таких з харчування на період відсутності в учбовому закладі. Слідуючи формі доповідної записки наданої адміністрацією та свідомо ставлячись до її заповнення ОСОБА_1 у графі «Відповідальність за життя та здоров'я учнів на цей період несуть» вказала своє прізвище ім'я по-батькові як вчителя. Окрім того, вчитель не вправі не рахуватися з волею батьків - основних учасників виховного процесу. Поряд з тим, згідно посадової інструкції, затвердженої керівництвом РВУФК старший вчитель зі спорту як учасник навчально-виховного процесу учнів зобов'язаний нести відповідальність за життя, здоров'я, техніку безпеки під час навчально-тренувальних занять та в змагальний період; підтримувати зв'язки з батьками, надавати їм консультативну допомогу з питань навчання, виховання, розвитку їхніх дітей. Позивач не просила адміністрацію РВУФК направити її у відрядження для супроводження дітей, наказ РВУФК про направлення Позивача у відрядження з метою супроводження дітей для участі в турнірі не видавався, оскільки вказаний турнір не був в календарному плані змагань, а тому у Позивача був відсутній обов'язок з супроводження дітей у поїздці, а факт обману адміністрації не ґрунтується на матеріалах справи. Крім того, представник позивача зазначив, що участь дітей у спортивних змаганнях на території РФ не лише не суперечить моральним нормам але й заохочуються законодавством. Згідно абз. 1 ст. 24 Міжнародного договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (ратифіковано Законом N 13/98-ВР від 14.01.98), високі Договірні Сторони (Україна та РФ) розвивають співробітництво в галузі культури, літератури, мистецтва, засобів масової інформації, туризму і спорту. Абзацом 4 ст. 24 зазначеного міжнародного договору передбачено, що Сторонами всемірно заохочуються зміцнення контактів між спортивними організаціями і клубами, спільне проведення міждержавних спортивних заходів. Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Держава Україна не приймала жодних нормативних актів, які б забороняли, обмежували, як поїздки до РФ, так і участь у спортивних змаганнях на території РФ.

Представник відповідача Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного (Республіканського вищого училища фізичної культури Міністерства освіти та науки України) - Шевчук В.І. проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, додатково пояснив, що позивачем був вчинений аморальний проступок, не сумісний з продовженням роботи тренера - вчителя.

3-тя особа - ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, пояснив, що відповідно до Наказу № 526-к від 02 жовтня 2014 року був прийнятий на посаду вчителя з дзюдо з 03 жовтня 2014 року. Також ОСОБА_4 пояснив, що вважає дії позивача, щодо направлення учнів Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного (Республіканського вищого училища фізичної культури Міністерства освіти та науки України) для участі в турнірі ім. Кадирова аморальним вчинком, який унеможливлює продовження позивачем здійснення роботи тренером - вчителем.

Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_17 проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його безпідставність. В своїх поясненнях представник ОСОБА_4 зазначив, що звільнення ОСОБА_1 відбулось в строгій відповідності до чинного законодавства, зокрема норм КЗпП та рекомендацій, викладених у листі МОН України № 1/9-382 «Про особливу відповідальність педагогічних працівників» від 20.07.14 року, яка без погодження з адміністрацією РВУФК та супроводу педагогів, використовуючи обман та маніпуляційний вплив на учнів відправила на турнір імені Кадрова до Росії в Грозний неповнолітніх учнів РВУФК за гроші «Фонду Ахмада Кадирова», тобто терористичної організації. Також, представник наголосив, що турнір в м. Грозний ім. Т.-А. Кадирова не було віднесено до жодного українського графіку змагань.

Представник Міністерства освіти та науки України - Кабанов І.О. проти задоволення позову заперечував, посилаючись на висновок робочої групи Міністерства освіти та науки України з вивчення підстав звільнення ОСОБА_1, відповідно до якого комісія дійшла позитивного висновку, щодо правильності звільнення ОСОБА_1

Судом встановлено, що відповідно до Наказу № 115 Республіканського вищого училища фізичної культури Міністерства освіти та науки України від 09 вересня 2004 року позивач ОСОБА_1 була прийнята на посаду вчителя з боротьбі дзюдо з 15 вересня 2004 року. (а.с.44 том 1)

Відповідно до Наказу № 73-о Республіканського вищого училища фізичної культури Міністерства освіти та науки України від 01 вересня 2014 року ОСОБА_1 була призначена старшим вчителем з дзюдо на 2014-2015 навчальний рік. (а.с.49 том 1)

Відповідно до Характеристик позивач ОСОБА_1 є заслуженим тренером України з дзюдо, нагороджена медаллю «За працю та звитягу», знаком «Відмінник освіти» має вищу тренерську категорію, підготувала 5 майстрів спорту міжнародного класу та понад 40 майстрів спорту України. (а.с.136-137, 138 том1)

Відповідно до Положення про проведення Міжнародного дитячо - юнацького турніру з боротьби дзюдо пам'яті Кадирова Турпал - Алі Зелимхановича, турнір проводився з 20 по 23 вересня 2014 року в ЧР, м. Грозний, заявки про участь у турнірі приймалися до 01 вересня 2014 року. Завданням даного турніру було визначено: патріотичне виховання молоді; популяризація дзюдо ; пропаганда здорового образу життя; підвищення спортивної майстерності; укріплення спортивних зв'язків та дружби країн СНД, (а.с.42-43 том1)

12 вересня 2014 року позивачем ОСОБА_1 на ім'я директора РВУФК ОСОБА_10 було подано доповідну записку, відповідно до якої зазначено, що «Згідно календарного плану спортивних змагань Федерації дзюдо Чеченської республіки проводиться у місті Грозний проводиться міжнародний детско - юнашеский турнір по борьбе дзюдо 1998-00 р. пам'яті Кадирова Т. з 20.09. по 23.09.2014 року. Прошу звільнити від занять та зняти з харчування учнів відділення : ОСОБА_7, 11-Д клас; ОСОБА_15, 11-Д клас. Зняти з харчування з 17.09; поставити на харчування з 24.09. Витрати по відрядженню учнів за рахунок СК дзюдо «Эдельвейс» ім.. Кадирова. Відповідальність за життя та здоров'я учнів на цей період несуть - ОСОБА_1». (а.с.46 том 1)

Відповідно до наказу № 153-вд Республіканського вищого училища фізичної культури Міністерства освіти та науки України від 15 вересня 2014 року ОСОБА_1 був відряджена до м. Бухарест для участі у Чемпіонаті Європи серед юніорів з дзюдо. Термін відрядження з 16 вересня 2014 року по 23 вересня 2014 року. (а.с.7 том 2)

За результатами участі в міжнародному дитячо - юнацькому турнірі пам'яті Турпал - Алі Кадирова в місті Грозному ОСОБА_7 зайняв 2 місце в ваговій категорії 60. (а.с.159 том1)

Відповідно до письмових пояснень позивача ОСОБА_1 від 25 вересня 2015 року, їй не було відомо про надання (ненадання) дозволу керівництва Республіканського вищого училища фізичної культури Міністерства освіти та науки України на участь спортсменів відділення дзюдо в міжнародному дитячо - юнацькому турнірі пам'яті Кадирова в місті Грозному, тому ОСОБА_7 та ОСОБА_15 поїхали до м. Грозний без відповідного наказу. Відповідальність за життя учнів вона взяла на себе - зазначивши дану інформацію у відповідній графі доповідної записки оскільки учнів супроводжували родичі, а не тренер. Позивач зазначила, що в цей час перебувала на Чемпіонаті Європи та не могла супроводжувати дітей. Додатково позивач зазначила, що участь учнів «була зроблена, щоб ОСОБА_7 з'їздив до батьків, другої можливості немає». (а.с.55 том 1)

26 вересня 2014 року директор Республіканського вищого училища фізичної культури Міністерства освіти та науки України звернувся до Профспілкового комітету РВУФК з поданням на отримання згоди на звільнення працівника - ОСОБА_1 (а.с.9-10 том 2)

Відповідно до Листа голови комісії профкому РВУФК від 29 вересня 2014 року директора РВУФК було повідомлено про те, що позивач ОСОБА_1 не є членом профспілки РВУФК. (а.с.115 том 1)

Відповідно до Наказу Республіканського вищого училища фізичної культури Міністерства освіти та науки України № 515-к від 01.10.2014 року старший вчитель з дзюдо ОСОБА_1 звільнена за одноразове грубе порушення трудових обов'язків (п.1 ст. 41 КЗпП України). (а.с.15 том 1)

Відповідно до Наказу № 515/1-к Республіканського вищого училища фізичної культури Міністерства освіти та науки України від 01 жовтня 2015 року було скасовано Наказ № 515-к від 01.10.2014 року як помилковий. (а.с.50 том 1)

Відповідно до Наказу Республіканського вищого училища фізичної культури Міністерства освіти та науки України № 515/2-к від 01.10.2014 року старший вчитель з дзюдо ОСОБА_1 звільнена за аморальний проступок не сумісний з продовженням даної роботи (п.3 ст. 41 КЗпП України). Відповідно до тексту даного наказу, підставами звільнення позивача було зазначено що: а) ОСОБА_1 свідомо обманула адміністрацію РВУФК - написала, що вона буде відповідальною за життя та здоров'я учнів ОСОБА_7, та ОСОБА_15 на вказаний період, сама в ці строки була в іншому місті та іншій державі, а саме на чемпіонаті Європи, а також усвідомлюючи що їй не відомо про те чи, зроблений відповідний наказ чи ні, вона прийняла особисте рішення про відрядження від РВУФК вказаних учнів в ЧР г. Грозний - Російська Федерація, яка здійснює військову агресію щодо України та в якій рівень українофобії є надто високим, чим поставила під загрозу життя та здоров'я вказаних учнів РВУФК; б) також ОСОБА_1 свідомо ввела в оману, особисто приймаючи рішення про відрядження учнів РВУФК нібито на спортивні змагання, фактично мала іншу мету, як вона вказала в пояснювальної «Участь в цих змаганнях (турнір пам'яті Кадирова) було зроблено, щоб ОСОБА_7 з'їздів до батьків, другої можливості немає»; в) крім цього, запрошення на змагання, відповідно до якого ОСОБА_1 була надана доповідна записка, було надано Некомерційним партнерством «Спортивний клуб дзюдо «Едельвейс» імені Турпал-Алі Кадирова» яке знаходиться за адресою: ЧР, м. Грозний, пр. Путіна, 30, а сам турнір пам'яті Кадирова є пропагандиським заходом одного з найбільш українофобних державних діячів ворожої по відношенню до України Російської Федерації, покликаний продемонструвати міць цієї держави - агресора. Окремо слід зазначити, що з моменту окупації Росією Криму відбулись непоодинокі захоплення та викрадення українських громадян фактично в заручники спец органами Російської Федерації з їх подальшим їх насильним утримуванням на території Росії. Також, організатором вказаних змагань є Міністерство фізичної культури і спорту ЧР та президент ЧР Р. Кадиров, який в інтерв'ю британському виданню «The Telegraph» висловив заклик до Росії знищити Україну, та засудив дії української армії з боротьби з окупантами та терористами та закликав Путіна ввести війська та окупувати всю Україну, зокрема в інтерв'ю програмі "Тиждень" російського телеканал «Рен ТВ» заявив, що готовий у разі відповідного наказу відправити 74 тисячі жителів Чечні на війну в Україну, зокрема для захоплення Києва. Також, Кадиров висловлював заклики вбивати українців, та переконання в кровожерливості чеченців, зокрема заявив дослівно: «У чеченців війна в крові. Подобається їм це. Я сам люблю цю справу. Можуть тебе вбити, але про це не думаєш». (а.с.16 -18 том 1)

Відповідно до Наказу № 526-к Республіканського вищого училища фізичної культури Міністерства освіти та науки України від 03 жовтня 2015 року на посаду вчителя з дзюдо з 03 жовтня 2014 року було прийнято ОСОБА_4. (а.с.73 том 1)

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.11 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цивільно-процесуального Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ст. 41 КЗпП України, підставою для звільнення особи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу є вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального поступку, несумісного з продовженням даної роботи.

Тобто, підставою для звільнення за п.3 ст.41 КЗпП України може бути не будь-який аморальний поступок, а такий, що несумісний із продовженням даної роботи.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальну середню освіту» педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту, належний рівень професійної підготовки, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров'я якої дозволяє виконувати покладені на неї обов'язки.

Отже, особи, трудовим обов'язком яких є виховання, повинні бути не тільки висококваліфікованими спеціалістами, а й людьми високої духовності та моральних переконань, бездоганної поведінки в громадських місцях, на роботі і в побуті. Зокрема, особистий приклад вихователя, його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні його впливу на молодь, усіх трудящих, становлять ту виховну силу, яку не можна замінити ні підручниками, ні бесідами на моральні теми, ні системою заохочень і покарань. Працівник, який виконує виховні функції, повинен постійно слідкувати за собою, відчувати, що його поведінка перебуває під неослабним контролем тих, кого він виховує. Порушення моральних норм поведінки особами, які виконують виховні функції, тягне за собою не тільки моральний осуд, а й певні правові наслідки. Вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником за пунктом 3 статті 41 Кодексу законів про працю України.

Статтею 56 Закону України «Про освіту» передбачено, що педагогічні робітники зобов'язані настановленням та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі, правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості інших доброчинностей, додержуватись педагогічної етики, моралі, поважати гідність учня.

Визначення аморального проступку у вищевказаних законах не надається і належить до категорії оціночних понять. Трудове законодавство також не дає поняття аморального проступку.

В науковій літературі термін аморальний трактується так: "Аморальний (а ... і мораль) - позбавлений моралі, неморальний Мораль (лат. moralis - моральний, від mores - звичаї) - це система поглядів і уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей; одна з форм суспільної свідомості". Словники трактують «аморальну поведінку» як систематичне пияцтво, наркоманія, корисливість, розпуста, сексуальна розбещеність тощо.

Поняття аморального співвідноситься з антигромадським як частина і ціле. Навіть тоді, коли йдеться про порушення технічних норм, при цьому порушується моральна вимога дотримування встановлених правил. Тому аморальним проступком слід вважати винні дії чи бездіяльність, що порушують моральні норми, притаманні даному суспільству, суперечать змісту трудової функції працівників і тим самим дискредитують виховні, службові повноваження певного кола людей. Зауважимо, що аморальний проступок - поняття оціночне. Розірвання трудового договору за підставою пункту 3 статті 41 КЗпП допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов'язків, так і за аморальну поведінку у вільний від роботи час в громадських місцях чи в побуті. Такими порушеннями може бути поява у нетверезому стані у громадських місцях, залучення неповнолітніх до пияцтва тощо.

Тому, суд вважає, що аморальним проступком викладача слід вважати винні дії чи бездіяльність, що порушують моральні норми, притаманні суспільству, суперечать змісту трудової функції працівників і тим самим дискредитують виховні, службові повноваження певного кола людей, та мають безпосередній негативний вплив на учнів, щодо яких виконуються такі виховні функції.

Як встановлено в ході розгляду справи Міжнародний дитячо - юнацький турнір з боротьбі дзюдо, який був проведений спортивним клубом дзюдо «Єдельвейс» імені Турпал - Алі Кадирова з 20 по 23 вересня 2014 року в ЧР м. Грозний не був включений до Календарного плану спортивних змагань РВУФК на 2014 рік та Календар змагань ФДУ на 2014 рік. (а.с.42- 43, 116-117, 118-121 том 1)

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_15 та його мати ОСОБА_14 пояснили, що рішення про участь в турнірі в місті Грозний Чеченської Республіки вони прийняли самі і просили позивача оформили відповідні документи та владнати питання з РВУФК.

Протягом судового розгляду було встановлено, що Наказ про відрядження ОСОБА_1 до м. Грозний для участі в Міжнародному дитячо - юнацькому турнірі з боротьбі дзюдо пам'яті Турпал - Алі Кадирова з 20 по 23 вересня 2014 року керівництвом Республіканського вищого училища фізичної культури Міністерства освіти та науки України не видавався. Отже, обов'язок супроводження учнів ОСОБА_7 та ОСОБА_15 на даний турнір на позивача покладено не було.

Відповідно до Положення «Про Міністерство освіти і науки України» та Положення «Про навчальні заклади спортивного профілю» Олімпійський коледж імені Івана Піддубного (Республіканське вище училище фізичної культури Міністерства освіти та науки України) безпосередньо підпорядковано МОН України та фінансується з Державного бюджету.

Наказом МОН України № 418-к від 07 вересня 2015 року було створено робочу групу з вивчення підстав звільнення ОСОБА_1 (а.с.142 том 2)

Відповідно до висновків робочої групи - комісія дійшла позитивного висновку, щодо правильності звільнення ОСОБА_1, як такої що не може навчати дітей - спортсменів. (а.с.143-144 том 2)

Відповідно до інформації Міністерства освіти і науки України б/н станом на 12 вересня 2014 року і до 16 лютого 2015 року Міністерством не видавалися нормативно - правові акти, розпорядження, листи, накази тощо, які б забороняли участь українських спортсменів у змаганнях, турнірах тощо на території Російської Федерації, у тому числі на території Чеченської Республіки. (а.с.12 том 2)

Допитаний в судовому засідання в якості свідка - ОСОБА_24 (на вересень 2014 року - Міністр молоді та спорту України) пояснив, що станом на вересень 2014 року Міністерством молоді та спорту України не видавалися нормативно - правові акти, які б забороняли участь українських спортсменів у змаганнях, турнірах на території Російської Федерації, в той же час були надані листи, які не рекомендували приймати участь у змаганнях з огляду на нестабільність політичної обстановки.

Відповідно до роз'яснень, даних в абз. 3 п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» з підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи (п.3 ст. 41 КЗпП України), можуть бути звільнені лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад, вихователі, вчителі, викладачі. Таке звільнення допускається як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов'язків, так і не пов'язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті). Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.

Конкретним фактом, що зумовив прийняття оспореного рішення про звільнення позивача стало те, що позивач ОСОБА_1, разом з батьками учнів РВУФК, без погодження з керівництвом РВУФК, прийняла рішення про участь учнів 11 класу ОСОБА_7 та ОСОБА_15 в дитячо - юнацькому турнір з боротьбі дзюдо імені Турпал - Алі Кадирова в м. Грозний, який не був включений до Календарного плану спортивних змагань РВУФК на 2014 рік та Календар змагань ФДУ на 2014 рік; зазначила неправдиву (невірну) інформацію щодо визначеної особи, яка несла відповідальність за життя та здоров'я учнів РВУФК під час участі у вищезазначеному турнірі.

Відповідно до роз'яснень, даних в п.п. 14-18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», факт вчинення аморального проступку має бути зафіксований належним чином. Звільнення за вчинення аморального проступку не може вважатися законним, якщо воно проведене лише в результаті оцінки загальної негативної поведінки працівника, що не підтверджена конкретними фактами. При цьому, для звільнення достатньо вчинення працівником одного проступку, який несумісний з виконанням виховної роботи.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

За змістом ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Протягом судового розгляду були заслухані особисті пояснення позивача ОСОБА_1, пояснення її представників, поясненням представників відповідача, третьої особи ОСОБА_4 та представника МОН України, пояснення ОСОБА_4, досліджені матеріали справи, в тому числі написані позивачем доповідні записки, пояснення, накази відповідача, оглянуті відео записи.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування наказу про звільнення ОСОБА_1, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Враховуючи викладене, на підставі ст. 43 Конституції України, ст.ст. 41, 233, 235, КЗпП України, ст. 23 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 66, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296, 367 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного (Республіканського вищого училища фізичної культури Міністерства освіти та науки України), 3-тя: ОСОБА_4, Міністерство освіти та науки України про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя