Ухвала суду № 52472723, 13.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/12994/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Зайцевої Г.С.

відповідача - Гаспаряна С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТР-ПЛЮС»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2015

у справі № 816/5461/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Трейд Плюс»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Трейд Плюс» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 19.07.2013 № 0004621502.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2014 позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2015 постанову суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову якою в задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення касаційної скарги, посилаючись на обґрунтованість та законність оскаржуваного судового рішення апеляційного адміністративного суду.

Крім того, представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про заміну відповідача, у зв'язку із реорганізацією, із Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на правонаступника - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Полтавській області.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Трейд Плюс» зареєстровано юридичною особою державним реєстратором виконавчого комітету Кременчуцької міської ради 18.10.2010, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців здійснено запис № 1 224 102 0000 050784, та змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТР-ПЛЮС», в результаті чого останнє згідно ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Трейд Плюс».

У період з 30.05.2013 по 04.06.2013 посадовими особами Кременчуцької ОДПІ згідно із ст. ст. 78, 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Кременчуцької ОДПІ від 30.05.2013 № 1859 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Дніпро-Трейд Плюс» щодо достовірності даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість даного підприємства за червень, липень, серпень, грудень 2012 року з урахуванням показників уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок, за наслідками якої складено акт від 11.06.2013 № 4474/15.2-05/37373703.

Перевіркою за результатами «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та даних «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (додаток 5) за липень 2012, серпень 2012, грудень 2012 встановлено, що підприємством було включено до розділу 2 (Податковий кредит) та відповідно до рядка 10.1 декларації з ПДВ обсяг придбання на загальну суму 6 220 513 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 340 037,40 грн.) від контрагента ПП «Технорубит» (код ЄДРПОУ 36224124), а також за червень 2012, серпень 2012 - обсяг придбання на загальну суму 4 218 258 грн. (в.ч. ПДВ - 703 043 грн.) від контрагента ПП «Капо» (код ЄДРПОУ 35587752), в т.ч. по періодах:

- в декларації з ПДВ за червень 2012 згідно додатка № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» № 9042240723 від 20.07.2012 до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ 1 025 грн. від контрагента ПП «Капо» з періодом виписки податкових накладних травень 2012 року;

- в декларації з ПДВ за липень 2012 згідно додатка № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» № 9050170993 від 18.08.2012 до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ 1 057 140,68 грн. від контрагента ПП «Технорубит» з періодом виписки податкових накладних липень 2012 року;

- в декларації з ПДВ за серпень 2012 згідно додатка № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» № 9057459550 від 20.09.2012 до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ 162 978,32 грн. від контрагента ПП «Технорубит» з періодом виписки податкових накладних липень 2012 року, а також суму ПДВ 712 009 грн. від контрагента ПП «Капо» з періодом виписки податкових накладних серпень 2012 року ;

- в декларації з ПДВ за грудень 2012 згідно додатка № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» № 9085459725 від 21.01.2013 до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ 119 918,40 грн. від контрагента ПП «Технорубит» з періодом виписки податкових накладних грудень 2012 року;

- в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2012 року згідно додатка № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» № 9075581433 від 30.11.2012 зменшено податковий кредит на суму ПДВ 9 991 грн.

За наслідками перевірки встановлено нереальність здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП «Технорубит» і ПП «Капо».

До таких висновків Кременчуцька ОДПІ дійшла на підставі висновків акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Технорубит» від 14.02.2013 № 218/15.3-9/36224124 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.03.2012 по 31.12.2012, складеного Західною МДПІ м. Харкова, у зв'язку із не встановленням останнього за зареєстрованим місцезнаходженням, а також висновків акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Капо» від 14.02.2013 № 143/22.1-07/35587752 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.08.2012 по 31.12.2012, складеного Індустріальною МДПІ м. Харкова, у зв'язку із не встановленням останнього за зареєстрованим місцезнаходженням. Крім відсутності вказаних платників податків за місцезнаходженням, даними звірками не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальниками та покупцями, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ПП «Технорубит» та ПП «Капо» операцій по ланцюгу постачання через відсутність кваліфікованого персоналу, зареєстрованих транспортних засобів, офісних, складських або виробничих приміщень. На підставі наведеного податковий орган дійшов висновку про відсутність у суті господарської діяльності ПП «Технорубит» та ПП «Капо» розумних економічних або інших причин (ділової мети), а у здійснених ними господарських операцій спрямованості на реальне настання правових наслідків.

З огляду на вищевикладені висновки актів про неможливість проведення зустрічних звірок по вказаним контрагентам Західною та Індустріальною МДПІ м. Харкова були проведені коригування у «Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та анульовані показники, що були відображені цими контрагентами у податковій звітності, у зв'язку з чим Кременчуцька ОДПІ в ході перевірки позивача встановила розбіжності у даній автоматизованій системі.

Далі за змістом акту посадовими особами Кременчуцької ОДПІ, що проводили перевірку, зроблено висновок, що правочин, який знайшов відображення лише у податковій звітності однієї із сторін угоди, тобто позивачем, не відповідає ознакам правочину, встановленим у ст. 203 Цивільного кодексу України і згідно ст. ст. 215, 216 ЦК України не може створювати жодних юридичних наслідків, в тому числі не може бути підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, та є нікчемними.

В результаті чого, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч. ч. 1, 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого дані, наведені в деклараціях з ПДВ за червень-серпень та грудень 2012 року про обсяги придбання та податковий кредит не є дійсними та, як наслідок, позивачем завищено податковий кредит за вищевказаний період у сумі 2 043 080, 40 грн., в т.ч. за червень 2012 в сумі 1 025 грн., липень 2012 - 1 057 140,68 грн., серпень 2012 - 864 996,32 грн., грудень 2012 - 119 918,40 грн.), у зв'язку з чим збільшено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2 043 080, 40 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 19.07.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0004621502 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 553 850,50 грн., в т.ч.: 2 043 080,40 грн. основного платежу та 510 770,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП «Технорубит» (постачальник) укладені договори поставки № ДГ-0000011 від 02.07.2012, № ДГ-010512 від 31.05.2012, за умовами яких позивач придбав товар (амперметр, балку, вольтметр, манометр, розетку, лічильник, трансформатор, циліндр»).

Згідно договору № ДГ-0000004 від 02.08.2012 позивач придбав у ПП «Капо» товар (палочну порошкову проводку, проводку сітку зварну).

Згідно договорів про відповідальне зберігання № 02/07 від 02.07.2012 та № 3105/12 від 31.05.2012 та актів прийому-передачі, придбаний у контрагентів товар знаходився на зберіганні у ПП «Технорубит» і ПП «Капо».

На підставі податкових накладних, отриманих за операціями з вказаними контрагентами, позивачем сформовано податковий кредит в сумі 2 043 080,40 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що акт податкового органу про неможливість проведення зустрічної звірки є службовим документом, який стверджує факт неможливості проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання та вказує на причини неможливості її проведення; у вищевказаних випадках зустрічні звірки фактично не проводилися, відповідні довідки за їх результатами не складалися, у зв'язку з чим в актах про неможливість проведення зустрічної звірки податковим органом безпідставно, без дослідження необхідних документів та з'ясування фактів здійснення господарських операцій між контрагентами, зроблено висновки про їх нереальність та не підтвердження їх документально; нікчемність зазначених правочинів пов'язується відповідачем із не можливістю проведення зустрічних звірок через відсутність за місцезнаходженням контрагентів ПП «Технорубит» та ПП «Капо», що на думку перевіряючих свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків; чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту та бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податків контрагентом до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого обов'язку щодо забезпечення належного ведення бухгалтерського та податкового обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що зазначені операції контрагентів-покупців та контрагентів-постачальників не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів; такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої діяльності; операції з відповідального зберігання придбаного товару не мають реального товарного характеру, а зміст господарської операції з передачі продукції на відповідальне зберігання не відповідає правовим наслідкам, що передбачені ними.

Проте, суд касаційної інстанції з таким висновком апеляційного адміністративного суду погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно положень п. п. 201.1, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку встановлено матеріалами справи.

Слід зазначити, що право платника податку на податковий кредит законодавство не ставить в залежність від результатів проведених зустрічних звірок даних суб'єкта господарювання (постачальника товару, виконавця робіт, послуг) щодо платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише результатами проведених зустрічних звірок податкової звітності контрагента, а також посиланнями на відсутність контрагента за податковою адресою та відсутністю в нього матеріальних та трудових ресурсів тощо, оскільки підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем сформовано податковий кредит у спірному періоді на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих особами, які були зареєстровані платниками податку на додану вартість, та встановлено, що господарські операції з поставки товару, надання послуг мали місце, підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а тому податковим органом безпідставно донараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

Зазначене дозволяє погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи викладене, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТР-ПЛЮС» підлягає задоволенню, постанова Київського апеляційного Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2015 - скасуванню, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2014 - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Трейд Плюс» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТР-ПЛЮС».

Допустити заміну по даній справі відповідача - Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області її правонаступником - Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТР-ПЛЮС» задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2015 скасувати та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2014.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний