Ухвала суду № 52472713, 13.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/33863/14

К/800/34349/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряТитенко М.П.та представників позивача Волошина О.І.відповідача-1Сірика Д.О.відповідача-2не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014

та заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»

про часткову відмову від позову

у справі № 826/15545/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»

до 1. Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного

управління Міндоходів у м. Києві

2. Головного управління Державної казначейської служби України

у м. Києві

про визнання бездіяльності протиправною, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» звернулось до суду з адміністративним позовом, у якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку про відшкодування податку на додану вартість у розмірі 3 175 159,00 грн.;

- стягнути на користь позивача з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 3 175 159,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду від 28.11.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 скасовано постанову Окружного адміністративного суду від 28.11.2013 та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» заборгованість з бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 3 175 159,00 грн.; в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідачі подали касаційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, якою у задоволенні позову відмовлено, оскільки вважають, що оскаржуване судове рішення було прийнято з порушенням норм матеріального права.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційних скарг є необґрунтованими, просить у їх задоволенні відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- 01.07.2013 позивач подав до ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок у податковій декларації з ПДВ за травень 2013 року, в рядку 23.1 цього розрахунку підприємством заявлено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 3 175 159,00 грн.;

- податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку в сумі 3 175 159,00 грн. за травень 2013, за результатами якої складено довідку № 1112/15-01/30579869 від 05.09.2013;

- за результатами вищевказаної перевірки контролюючим органом не було вставлено порушень при відображенні позивачем в уточнюючому розрахунку за травень 2013 року бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 3 175 159,00 грн.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що в період з 16.09.2013 по 20.09.2013 податковим органом проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Аскоп-Україна» по взаємовідносинах з ТОВ «Інтелпромсервіс» за січень, березень 2012, з ТОВ «Б.І.К. Будівельно-індустріальна компанія» за січень 2012, з ТОВ «Вторметекспорт» за травень, червень 2013, з ТОВ «Ферко» за лютий, березень, квітень, травень 2013, та з питання правомірності формування від'ємного значення з податку на додану вартість з 01.11.2011 по 31.07.2013, за результатами якої складено акт № 816/26-53-22-03-21/30579869 від 27.09.2013. Названим актом перевірки, зокрема, встановлено порушення позивачем пп.201.1, 201.2, 201.4, 201.6 ст.201, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за рахунок платника у банку на загальну суму 3 902 623,00 грн. (в тому числі, за травень 2013 - на суму 1 682 950,00 грн.).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з необґрунтованості позовних вимог про стягнення бюджетного відшкодування за травень 2013 у сумі 3 175 159,00 грн., оскільки податковим органом під час проведення документальної позапланової перевірки позивача, висновки якої викладені в акті № 816/26-53-22-03-21/30579869 від 27.09.2013, встановлено завищення позивачем суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за рахунок платника у банку на загальну суму 3 902 623,00 грн., а саме: за травень 2013 - на суму 1 682 950,00 грн., за червень 2013 - на суму 2 219 637,00 грн.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов в частині вимог про стягнення бюджетного відшкодування у розмірі 3 175 159,00 грн., дійшов висновку про те, що невідшкодована позивачу сума бюджетного відшкодування набула статусу бюджетної заборгованості та підлягає стягненню на користь позивача з державного бюджету, а перевірка позивача, на яку послався суд першої інстанції як на підставу відсутності права позивача на бюджетне відшкодування, не стосується дослідження правомірності та достовірності суми, заявленої до бюджетного відшкодування згідно уточнюючого розрахунку від 01.07.2013.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вважає їх передчасними та такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного встановлення усіх обставин справи. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно пунктів 200.7 та 200.10 ст.200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до п.200.11 ст.200 названого Кодексу за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пунктів 200.12 та 200.13 ст.200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Згідно п.200.14 ст.200 названого Кодексу якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету (абз.2 п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України).

Підпунктом 200.23 ст.200 названого Кодексу встановлено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли з приводу стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ у розмірі 3 175 159,00 грн., що була заявлена до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за травень 2013 року, яка була вказана платником в рядку 23.1 уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок у податковій декларації з ПДВ за травень 2013, що подана позивачем 01.07.2013 до ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Таким чином, дослідженню та перевірці судом у даному випадку підлягають обставини відповідності дій платника податку та податкового органу вимогам норм Податкового кодексу України, якими врегульовано визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), а також строки проведення цих розрахунків та фактичний розмір заборгованості бюджету перед платником ПДВ станом на час вирішення спору.

Проте, колегією суддів касаційної інстанції не вбачається, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції винесена з дотриманням вимог ст.159 КАС України, з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції не досліджено належним чином та не перевірено доводи відповідача-1 про те, що актом перевірки № 816/26-53-22-03-21/30579869 від 27.09.2013, зокрема, встановлено порушення позивачем п.п.201.1, 201.2, 201.4, 201.6 ст.201, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за рахунок платника у банку на загальну суму 3 902 623,00 грн. (в тому числі, за травень 2013 - на суму 1 682 950,00 грн.).

Апеляційною інстанцією також не встановлено, чи були на підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення в частині коригування спірної суми бюджетного відшкодування за травень 2013 року, а також, у випадку прийняття відповідачем-1 таких податкових повідомлень-рішень та відкриття процедури їх адміністративного чи судового оскарження, не досліджено та не встановлено факт наявності заборгованості бюджету з ПДВ перед позивачем саме у спірній сумі станом на час звернення з позовом до суду (враховуючи положення абз.2 п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України).

Таким чином, судом апеляційної інстанції належним чином не досліджено та не встановлено дату набуття спірною сумою статусу заборгованості бюджету з ПДВ та дійсний розмір цієї заборгованості станом на час прийняття спірного рішення.

Разом з тим, згідно доводів касаційної скарги, які підтверджено матеріалами справи, Головним управлінням Державної казначейської служби у м.Києві 07.02.2014 позивачу було відшкодовано податок на додану вартість на суму 1 159 017,00 грн., яка була заявлена до бюджетного відшкодування за травень 2013 року.

Отже, суд апеляційної інстанції не здійснив перевірку правильності висновків суду першої інстанції по суті спору та не навів достатніх мотивів, з яких він виходив при постановленні рішення про задоволення позову.

Вищевказані обставини виключають можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та правової оцінки обставин справи.

У відповідності до ч.4 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що оскільки суд апеляційної інстанції не виконав покладених на нього функцій і не перевірив належним чином законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Проте, на адресу Вищого адміністративного суду України надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» № 870/10 від 09.10.2015 про часткову відмову від позову, з посиланням на факт вирішення спору в частині стягнення коштів у позасудовому порядку шляхом перерахування органом державної казначейської служби частини суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1 159 017,00 грн. (спір з приводу якого є предметом судового розгляду у цій справі).

Представник позивача вказане клопотання підтримав.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні проти прийняття часткової відмови від адміністративного позову не заперечував.

Відповідно до ст.219 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду.

У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд касаційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 2, 4 ст.112 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи. Про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.

Умовою прийняття судом відмови від позову, як встановлено статтею 113 цього Кодексу, є відсутність порушення такою відмовою прав, свобод чи законних інтересів інших осіб.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що заява позивача не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси, та факт вирішення спору в цій частині в позасудовому порядку, судова колегія дійшла висновку про можливість прийняття відмови позивача від позову в частині вимог про стягнення на користь позивача з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1 159 017,00 грн.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження.

Частиною 1 ст.228 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, установлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Таким чином, у зв'язку зі скасуванням касаційною інстанцією постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 та частковою відмовою позивача від позовних вимог (в частині стягнення на користь позивача з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1 159 017,00 грн.) - провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст.112, п.2 ч.1 ст.157, ст.ст. 219, 221, 223, 227, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» від позову в частині вимог про стягнення на користь позивача з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1 159 017,00 грн.

2. Касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

3. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 в частині позовних вимог про стягнення на користь позивача з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1 159 017,00 грн. скасувати та провадження у справі в цій частині закрити.

4. В іншій частині - постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний