Ухвала суду № 52472692, 06.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/55257/14

К/800/54426/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряТитенко М.П.та представників сторін: від позивача не з'явився від відповідачаДідківський А.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційні скаргиЖитомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області та Публічного акціонерного товариства «Біо мед скло»на постановуЖитомирського окружного адміністративного суду від 19.08.2014та ухвалуЖитомирського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014у справі № 0670/2772/12за позовомПублічного акціонерного товариства «Біо мед скло»доЖитомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській областіпроскасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Біо мед скло» звернулось з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про та скасування податкових повідомлень-рішень №000018222, №000017222, №0000262302 від 23.04.2012.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.08.2014 позов задоволено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19.08.2014 скасовано та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову, яким скасовано податкове повідомлення-рішення №000018222 від 23.04.2012 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 587 043 грн. - основний платіж та 146 760,75грн. - штрафна санкція, податкове повідомлення-рішення № 000017222 від 23.04.2012 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І кв. 2011 - на суму 8 580 935 грн., за II - IV кв. 2011 - на суму 10 138 488 грн., всього разом - 18 719 423 грн., податкове повідомлення-рішення №0000262302 від 23.04.2012, в частині застосованої штрафної санкції в розмірі 525,88 грн., в задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в цій частині було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що рішення суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції представником відповідача заявлено клопотання про заміну відповідача (Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області) його правонаступником - Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

- відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт №2116/23-1/04763746 від 30.03.2011;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп.1.22.1 п.1.22, п.1.25, ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.5.2 п.5.2 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.3.1 р.3 «Порядку складання Декларації з податку на прибуток підприємства» затвердженого наказом ДПА України №143 від 29.03.2003, пп.135.5.5 п.135.5 ст.135, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 1 531 960 грн.; п.7.41, п.7,43 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004, з огляду на відсутність достовірних підтверджених документів до авансових звітів у період з 01.10.2010 по 31.12.2011 на суму 613,63 грн.

- на підставі вказаного акта перевірки відповідачем було прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення №000018222 від 23.04.2012, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 517 048 грн. за основним платежем та на суму 379 262 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

2) податкове повідомлення-рішення №000017222 від 23.04.2012, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік на суму 3 670 179 грн., за І кв. 2011 року на суму 12 251 518 грн., за II - IV кв. 2011 року на суму 13 809 071 грн., всього разом на суму 29 730 768 грн.;

3) податкове повідомлення-рішення №0000262302 від 23.04.2012, яким позивачу застосовано штрафну санкцію в розмірі 613,63 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, за встановлених обставин, дійшов висновку, що поданими відповідачем доказами не підтверджено правомірність прийняття податкових повідомлень - рішень №000017222, №000018222, №0000262302 від 23.04.2012.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції частково погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову. Відмовляючи в задоволенні позову в іншій частині позовних вимог, суд виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження невіднесення відсотків на суму 7 390 603 грн. (нарахованих за користування кредитними ресурсами в іноземній валюті отриманими відповідно до договорів, укладених з ТОВ «ЮГЛАСС ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» за минулі періоди) до складу декларацій минулих періодів, ніж 2010 рік. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що товарні чеки, надані позивачем на підтвердження обґрунтованості використання готівкових коштів підзвітною особою, не містять обов'язкових реквізитів, а тому не є розрахунковими документами.

Колегія суддів касаційної інстанції часткового погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволенні позову, з огляду на наступне.

В частині спірних правовідносин, які виникли з приводу висновків відповідача щодо протиправного невіднесення позивачем до складу валового доходу суми нарахованих та не сплачених позивачем відсотків за користування кредитними ресурсами у встановлений договорами строк, в результаті чого позивачем занижено показники валового доходу з податку на прибуток за І кв. 2011 року на суму 319 397грн. та за ІІ-ІV кв. 2011 року на суму 990 888 грн., колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем (як позичальником) та ТОВ «ЮГЛАСС ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» (як кредитором), яке створене за законодавством Кіпру, укладено договір позики №134.1 від 17.11.2005, договір позики №134.2 від 07.04.2006, договір позики №134.3 від 23.05.2006, договір позики №134.5 від 26.11.2008, за умовами яких позичальник за користування позикою виплачує кредитору проценти.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що станом на дату винесення спірних податкових повідомлень-рішень строк позовної давності щодо сплати (стягнення) нарахованих процентів за користування позикою за умовами вищезазначених договорів у період з 01.10.2010 по 31.03.2011 не сплинув.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, що нараховані позивачем проценти за користування позикою станом на 23.04.2012 не підлягають включенню до складу доходів, оскільки не відповідають поняттю безповоротної фінансової допомоги в розумінні положень пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

В частині спірних правовідносин, які виникли з приводу висновків відповідача про завищення позивачем показників валових витрат з податку на прибуток в розмірі 2 620 454 грн. (з яких: за ІV квартал 2010 року в розмірі 750 000 грн. та за І квартал 2011року в розмірі 1 870 458 грн.) внаслідок неврахування результатів попередніх перевірок, якими встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Приват-Енерготрейд», ТОВ «Газторг Україна», та про завищення позивачем показників валових витрат з податку на прибуток за ІІ квартал 2011року у розмірі 566 665 грн., внаслідок неврахування результатів попередньої перевірки, якою встановлено відсутність об'єктів оподаткування та фактичного здійснення правочинів позивача з ТОВ «Трейд Орг», колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що прийняті на підставі актів попередніх перевірок позивача податкові повідомлення-рішення, неврахування яких в податковій звітності платника податку слугували підставою для вищезазначених висновків відповідача,

були скасовані рішеннями Житомирського окружного адміністративного суду від 19.12.2011 у справі №0670/4669/11, від 17.01.2012 у справі №0670/5365/11, від 23.04.2012 у справі №0670/4521/11, від 22.09.2011 у справі №0670/4522/11, від 07.06.2012 у справі №0670/8107/11, які набрали законної сили.

Частиною 1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо безпідставності висновків відповідача про завищення показників валових витрат з податку на прибуток за ІV кв. 2010 року на суму 750 000 грн., за І кв. 2011 року на суму 1870458 грн., за ІІ кв. 2011 року на суму 566 665 грн.

В частині спірних правовідносин, які виникли з приводу висновків відповідача про завищення позивачем показників валових витрат з податку на прибуток в розмірі 11 957 656 грн. (з яких: за ІV квартал 2010 року в розмірі 1 657 414 грн. та за І квартал 2011 року в розмірі 10 300 242 грн.), колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідач дійшов вказаних висновків внаслідок включення позивачем до складу валових витрат завищених показників від'ємного значення об'єкта оподаткування, відображеного позивачем у декларації з податку на прибуток: за 2009 рік внаслідок неврахування висновків акта попередньої перевірки №108/23-1/04763746/0110 від 19.01.2011, яким встановлено завищення позивачем показників задекларованих збитків декларації з податку на прибуток 2009; за 2010 рік, оскільки за даними поточної перевірки від'ємне значення об'єкта оподаткування відсутнє.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкове повідомлення-рішення №0000392301/0 від 09.02.2011, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток (збитків 2009 року) на суму 7 988 849 грн., скасоване постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.11.2013 у справі №0670/1735/11, яке набрало законної сили.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо безпідставності доводів відповідача щодо завищення позивачем витрат за ІV кв. 2010 року на суму 1 657 414 грн. та витрат І кв. 2011 року суму 6 629 659 грн.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо безпідставного зменшення відповідачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року в розмірі 8 580 935 грн., оскільки доводи відповідача щодо заниження позивачем валового доходу названого звітного періоду в розмірі 319 397 грн. (на суму нарахованих процентів), завищення валових витрат в розмірі 1 870 458 грн., завищення валових витрат в розмірі 6 629 659 грн. не підтверджено в ході судового розгляду справи.

Щодо спірних правовідносин, які виникли з приводу висновків відповідача про завищення позивачем показників валових витрат на прибуток за І квартал 2010 року в розмірі 7 390 603 грн., колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у IV кварталі 2010 віднесено до складу валових витрат суму відсотків за користування позикою в іноземній валюті за умовами вищенаведених договорів, укладених з ТОВ «ЮГЛАСС ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД», в розмірі 7 390 603 грн., яка не включалась до складу валових витрат у попередніх періодах та була включена в цьому податковому періоді з врахуванням вимог пп.5.5.1, пп.5.5.2 п.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно пп.5.5.2 п.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для платника податку, 50 та більше відсотків статутного капіталу (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу валових витрат витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється у сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

За змістом пп.5.5.5 п.5 ст.5 названого Закону витрати на сплату процентів, які відповідають вимогам пп.5.5.1, але не віднесені до складу витрат виробництва (обігу) згідно з положеннями пп.5.5.2 протягом звітного періоду, підлягають перенесенню на результати майбутніх податкових періодів із збереженням обмежень, передбачених пунктом 5.5.2.

Отже, витрати на виплату (нарахування) процентів за борговими зобов'язаннями перед нерезидентами дозволяється відносити до валових витрат у сумі, що не перевищує доходу, отриманого протягом звітного періоду у вигляді процентів, збільшеного на 50 % оподатковуваного прибутку, без урахування процентів.

Однак, розглядаючи справу по суті, судами попередніх інстанцій не досліджено та не встановлено, чи мав оподатковуваний прибуток позивача від'ємне значення в періодах, які передували періоду включення позивачем таких витрат до складу валових, що унеможливлювало включення позивачем до складу валових витрат сум віднесених процентів за борговими зобов'язаннями з урахуванням вищенаведених обмежень.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що встановлені пп.5.5.2 п.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обмеження мають місце у випадку, коли 50 та більше відсотків статутного капіталу платника податку перебуває у власності або управлінні нерезидента. Проте, як вбачається з оскаржуваних рішень, судами попередніх інстанцій не досліджено та не встановлено таких обставин.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині спірних правовідносин щодо завищення позивачем валових витрат за І квартал 2010 року в розмірі 7 390 603 грн. передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи.

Враховуючи, що спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем валових витрат за І квартал 2010 року мали вплив на формування позивачем від'ємного значення з податку на прибуток за 2010 рік, за І квартал 2011 року, за ІІ-ІV квартали 2011 року, то колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасними як висновки суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позову в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №000018222 від 23.04.2012, податкового повідомлення-рішення №000017222 від 23.04.2012, так і висновки суду першої інстанцій в частині задоволення позову в цій частині позовних вимог.

Щодо спірних правовідносин, які виникли з приводу висновків відповідача про порушення позивачем п.7.41, п.7.43 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, які стали підставою для застосування податковим повідомленням-рішенням №0000262302 від 23.04.2012 суми штрафних санкцій згідно Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та вимоги заявленого позову, суд касаційної інстанції зазначає, що предметом доказування у даній справі в цій частині позовних вимог, зокрема, мають бути обставини, які свідчать про наявність у відповідача підстав, з якими закон пов'язує можливість для нарахування штрафних санкцій за порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що з метою встановлення обставин щодо наявності та/або відсутності порушень позивачем вимог вищенаведеного Положення, судам попередніх інстанцій необхідно встановити та дослідити, зокрема, обставини справи про те, чи були грошові суми, що зазначені у звітах про використання коштів, саме тими коштами, що видані його працівникам готівкою під звіт в розумінні вимог названого Положення, та чи підтверджено факт готівкової видачі таких використаних працівниками коштів відповідними доказами.

Недотримання судами першої й апеляційної інстанцій вимог процесуального законодавства призвело до неповного з'ясування фактичних обставин справи, які входять до предмету доказування та мають вирішальне значення для правильного вирішення спору в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0000262302 від 23.04.2012.

З огляду на неповноту встановлення судами обставин справи, що входять до предмету доказування, постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 в частині відмови в задоволенні позову в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень №000018222 від 23.04.2012, №000017222 від 23.04.2012, в частині відмови в задоволенні позову та задоволення позову в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000262302 від 23.04.2012 та постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 19.08.2014 про задоволення позову в цих частинах позовних вимог підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 КАС України.

В іншій частині - постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 підлягає залишенню без змін на підставі ст.224 КАС України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 221, 223, 224, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області) його правонаступником - Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області.

2. Касаційні скарги Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області та Публічного акціонерного товариства «Біо мед скло» задовольнити частково.

3. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 в частині:

- відмови в задоволенні позову в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №000018222 від 23.04.2012;

- відмови в задоволенні позову в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №000017222 від 23.04.2012;

- відмови в задоволенні позову та задоволення позову в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000262302 від 23.04.2012, а також постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19.08.2014 про задоволення позову в вищевказаних частинах позовних вимог скасувати та справу направити на новий розгляд в цій частині до суду першої інстанції.

4. В іншій частині - постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 залишити без змін.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний