Постанова № 52472492, 08.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" жовтня 2015 р. м.Київ К/800/22804/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної фінансової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року у справі за позовом Зборівської центральної районної комунальної лікарні до Тернопільської об'єднаної державної фінансової інспекції про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року Зборівська центральна районна комунальна лікарня звернулась з позовом до Тернопільської об'єднаної державної фінансової інспекції, в якому просила визнати протиправними та скасувати п.п.2, 4 вимоги про усунення порушень законодавства виявлених ревізією від 02 грудня 2013 року №19-17-13-14/2153.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність та безпідставність листа-вимоги в оскаржуваних частинах.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано п.2 вимоги Тернопільської об'єднаної державної фінансової інспекції про усунення порушень законодавства виявлених ревізією 02 грудня 2013 року №19-17-13-14/2153; в частині решти вимог у позові відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Тернопільська об'єднана державна фінансова інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Зборівської центральної районної комунальної лікарні про скасування п.2 вимоги від 02 грудня 2013 року №19-17-13-14/2153 повністю, в іншій частині судові рішення залишити без змін.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що оскаржуваний пункт вимоги щодо відшкодування зайво виплаченої заробітної плати є правомірним та законним, а тому не підлягає скасуванню.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 23 вересня 2013 року по 06 листопада 2013 року (з перервою на проведення зустрічних звірок з 11 жовтня по 15 жовтня) Тернопільською об'єднаною державною фінансовою інспекцією проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Зборівської центральної районної комунальної лікарні за період з 01 червня 2007 року по 31 серпня 2013 року. За результатами ревізії 13 листопада 2013 року складено акт №17-22/270.

На підставі акту ревізії від 13 листопада 2013 року №17-22/270 відповідачем листом від 02 грудня 2013 року за вих.№19-17-13-14/2153 надіслано позивачу вимогу «Про усунення порушень законодавства виявлених ревізією».

Зборівською центральною районною комунальною лікарнею оскаржуються п.п.2, 4 вимоги, відповідно до яких:

- п.2 вимоги - ревізією дотримання законодавства при нарахуванні та здійсненні виплат заробітної плати працівникам за час відпустки за 2007-2013 роки встановлено, що, відповідно до умов колективного договору (який діє в установі), працівникам надавались оплачувані відпустки, які не передбачені законодавством (а саме: відпустки за роботу в установі більше 25 років, та відпустки працівникам, які протягом року працювали без лікарняних листів, що не віднесені законодавством до таких, за які передбачено додаткові відпустки), оплата яких проводилась за рахунок загального фонду кошторису установи, що є порушенням ст.91, 10, 75, 76 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року №332 та ст.ст.6, 8 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР. Крім того, колективний договір укладався з порушенням ст.1 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01 липня 1993 року №3356-ХІІ, відповідно до якого колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства. Вищевказане порушення призвело до зайвого використання бюджетних коштів на виплату заробітної плати за час відпустки працівникам установи на загальну суму 183736,17 грн. та, як наслідок, до зайвого використання бюджетних коштів на проведення нарахувань на заробітну плату та перерахування до державних цільових фондів на суму 65915,33 грн., у зв'язку з чим вимагається: відшкодувати зайво виплачену заробітну плату в сумі 183736,17 грн., в тому числі й шляхом пред'явлення цивільних позовів до осіб, що допустили порушення, яку перерахувати до районного бюджету по коду бюджетної класифікації доходів 24060300 «Інші надходження», рахунок 31415544700237, отримувач УДК у Зборівському районі, код 37943418, код банку 838012; провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до Пенсійного фонду та повернути (зарахувати в рахунок майбутніх платежів) зайво сплачені кошти в сумі 65915,33 грн., які перерахувати до районного бюджету по коду бюджетної класифікації доходів 24060300 «Інші надходження», рахунок 31415544700237, отримувач УДК у Зборівському районі, код 37943418, код банку 838012.

- п.4 вимоги - ревізією встановлено порушення п.1.7 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я України від 05 жовтня 2005 року №308/519 (зі змінами), що призвело до переплати за суміщенням посади лікаря-педіатра головному лікарю ОСОБА_1 заробітної плати в сумі 16937,45 грн. та, відповідно, зайво нараховано та перераховано внесків до державних цільових фондів (до Пенсійного фонду) на суму 6148,03 грн., у зв'язку з чим зобов'язано відшкодувати зайво виплачену заробітну плату в сумі 16937,45 грн., в тому числі й шляхом пред'явлення цивільних позовів до осіб, що допустили порушення, яку перерахувати до районного бюджету по коду бюджетної класифікації доходів 24060300 «Інші надходження», рахунок 31415544700237, отримувач УДК у Зборівському районі. Код 37943418, код банку 838012; провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до Пенсійного Фонду та повернути (зарахувати в рахунок майбутніх платежів) зайво сплачені кошти в сумі 6148,03 грн., які перерахувати до районного бюджету по коду бюджетної класифікації доходів 24060300 «Інші надходження», рахунок 61415544700237, отримувач УДК у Зборівському районі, код 37943418, код банку 838012.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як передбачено ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011 (далі - Положення), Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Згідно п.п.4 п.4 Положення Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У п.6 Положення Держфінінспекція України встановлено, що для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями п.п.7, 10, 13 ст.10 Закону України №2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право: пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, у органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, підстави та правильність їх обчислення перевіряє суд при розгляді справи за позовом про їх стягнення, а не в порядку визнання такої вимоги протиправною та її скасування.

Вищевказані висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-461а14, від 25 листопада 2014 року у справі №21-442а14, від 20 січня 2015 року у справах №№ 21-601а14, 21-603а14, від 27 січня 2015 року у справі №21-436а14.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування пункту 2 вимоги ДФІ порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної фінансової інспекції задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року скасувати; ухвалити нове рішення; у задоволенні позовних вимог Зборівської центральної районної комунальної лікарні відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді