Постанова № 52470637, 29.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 р. Справа № 820/5598/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Ральченка І.М. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2015р. по справі № 820/5598/15

за позовом ОСОБА_1

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень та податкових вимог,

ВСТАНОВИЛА:

02.06.2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом в якому просив скасувати :

- податкові повідомлення рішення Харківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області: від 07.04.2015 року за №0002801702, №0002811702 , №0002821702 та №0002791702; також від 14.05.2015 року №0004321702.

- вимоги про сплату боргу від 25.03.2015 року №Ф0002461702, №Ф0002451702.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2015 року позов задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення - рішення від 07.04.2015 року за №0002821702, №0002801702 та вимогу про сплату боргу від 25.03.2015 року № Ф - НОМЕР_1.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій просив постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2015 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій просив постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2015 року скасувати в частині задоволення позову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Згідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційних скарг постанову суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 195 КАС України справа розглядається в межах апеляційних скарг.

Судом встановлено, що Харківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі Відповідач) проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства, за наслідками якої складено акт 705/20-23-17-02-2528813977 від 25.03.2015 року.

Відповідачем прийнято податкові повідомленнями - рішеннями від 07.04.2015року:

№0002801702, яким позивачу нараховано штрафну санкцію у розмірі 510 грн. за порушення п.85.2 ст. 85 Податкового Кодексу України; (т1. а.с.49)

№0002811702, яким нараховано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 510 грн. за порушення п.55.1 ст. 55 Податкового Кодексу України;(т1 а.с.50)

№0002821702, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами , із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на загальну суму 6565, 87 грн. (за основним платежем - 3857,58 грн. та штрафними санкціями 2708,02 грн.), за порушення п.п.162.1.3 п.162.1 ст. 164, п.п.168.1.1, п.п.168.1.2, п.п.168.1.4, п.п.168.1.5 п.168.1, абз. а п.п.168.4.5, п.п.168.4.7, п.п.168.4.8 п.168.4 ст. 168 Податкового кодексу України;(т.1 а.с. 51)

№0002791702, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 27460,46 грн. (за основним платежем 21968,37 грн. та штрафними санкціями 5492,09 грн.), за порушення п. 138.2 ст.138, пп.139.1.9 ст. 139, п.177.2 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України;(т. 1 а.с. 52)

та від 14.05.2015 року №0004321702, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 305,06 грн., за порушення п.п. 168.1.2, п.п.168.1.4 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України.(т.1 а.с.54)

Також відповідачем прийнято вимоги по сплаті боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування від 25.03.2015 року № Ф-0002461702, на суму 8775,23 грн. та № Ф-0002451702 на суму 20979,24 грн.(т.1 а.с. 55-56)

Задовольняючи позов в частині скасування податкових повідомлень - рішень від 07.04.2015року № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 та вимоги по сплаті боргу № Ф-0002461702 суд першої інстанції виходив з неправомірності дій податкового органу, не доведеність порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню ,зважаючи на таке.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 07.04.2015року № НОМЕР_2.

Судом встановлено, що у перевіряємий період позивач перебував на загальній системі оподаткування за видом діяльності вантажний автомобільний транспорт, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, , здійснював підприємницьку діяльність з використанням праці найманих працівників: водія ОСОБА_2, інженера з експлуатації машинного парку ОСОБА_3, водія ОСОБА_4Г, з якими було укладено трудові договори, а також додаткові угоди, за умовами яких встановлено щодо цих працівників режим неповного робочого дня.

Податковий орган вважає, що позивачем за відпрацьовані місяці 2013р. зазначеним працівникам нарахована заробітна плата в розмірі нижчому мінімального, в наслідок чого не утримано та не перераховано до бюджет податок на доходи фізичних осіб з заробітної плати цих працівників за 2013р. в сумі 2 980, 32 грн. Також , податковий орган вважає , що гроші з призначенням платежу « Поповнення картки на відрядження», виплачені позивачем ОСОБА_5, який не перебуває з ним в трудових відносинах, є додатковим благом та підлягають оподаткуванню, а тому не утримання позивачем та не сплачення до бюджету податку з доходу на доходи фізичних осіб в сумі 877, 50 грн. є порушенням податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зазначені висновки податкового органу є неправомірними, спростовуються матеріалами справи.

У відповідності до ст. 164 ПК України визначено, що загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього розділу за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету: а) у разі коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації у контролюючих органах;

Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе фізична особа у випадках, визначених цим розділом.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу, отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід. До членів сімей фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать дружина , батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15-річного віку, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою - підприємцем, але спільно з ним провадять підприємницьку діяльність і отримують від цього частину доходу; для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.

Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Відповідно до ст..95 Кзпп України мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).

Відповідно до ст.56 Кзпп України за угодою між працівником і власником може встановлюватися неповний робочий день або неповний робочий тиждень з оплатою праці пропорційно відпрацьованого часу або залежно від виробітку.

В підтвердження роботи зазначених працівників неповний робочий день позивачем, як до перевірки , так і до суду надано всі первинні документи з обчислення та обліку заробітної плати: книга обліку нарахування заробітної плати , графіки робочого часу, трудові договори та угоди до них, відомості про нарахування заробітної плати.

Судом першої інстанції вірно встановлено, та не спростовано податковим органом, що працівники позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відпрацювали в березні-лютому 2013 року неповний робочий день, а саме 20 днів, всього за місяць по 80 години, тобто кожного дня по 4 години, що підтверджується табелями обліку використання робочого часу.

З огляду на зазначене доводи податкового органу про порушення позивачем в цій частині податкового законодавства є необгрунтованими.

Щодо виплати ОСОБА_6 суми в розмірі 5 850, 00 грн., який не є працівником позивача колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що 20.05.2013р. між позивачем та ОСОБА_6 було укладено договір про надання фінансової допомоги на поворотній основі без номера , за умовами якого ОСОБА_6 отримав за певний час з 22.05.2013р. по 15.11.2013р. в якості фінансової допомоги грошові кошти в розмірі 5 850,00 грн.(т.2 а.с.94)

Зазначені кошти переховані позивачем на платіжну картку № 4405885018456118, яка належить ОСОБА_6

Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що зазначені кошти не є додатковим благом ОСОБА_6, тому як за договором фінансової допомоги у нього виникло зобовязаня повернути зазначену суму до 31.12.2012р., що і було зроблено, що підтверджується актом повернення грошових коштів позикодавцю.

Певні недоліки в платіжному документів, а саме зазначення призначення платежу «Поповнення картки № 4405885018456118 ОСОБА_6 на відрядження» не свідчать про відсутність договору між позивачем та ОСОБА_6 про фінансову допомогу.

З огляду на зазначене висновки суду першої інстанції щодо відсутності порушень з боку відповідача при сплаті єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування є вірними, а тому податкові повідомлення рішення від 07.04.2015р. № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 та податкова вимога №Ф-0002461702 від 25.03.2015р. правомірно скасовані судом.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 14.05.2015 року №0004321702, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 305,06 грн. за порушення за порушення порядку оподаткування доходів з яких сплачується ЄСВ, колегія суддів зазначає, що оскільки спростовано висновки податкового органу про порушення позивачем порядку сплати внеску по заробітній платі за 2013 рік, а відтак можна дійти до висновку про протиправність застосування санкцій. Тому суд вказане, що податкове рішення №0004321702 підлягає скасуванню.

У звязку зі відсутністю порушень позивачем визначення доходу за 2013 рік, також підлягає скасуванню податкова вимога №Ф-0002451702 від 25.03.2015 року.

Щодо податкового повідомлення-рішення 07.04.2015р. № НОМЕР_4 колегія суддів зазначає наступне.

Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині суд першої інстанції виходив з того, що позивачем занижено податок з доходів фізичних осіб за 2013р. у звязку з безпідставним віднесенням до валових витрат сплачених комунальних послуг, як таких що стосуються його господарської діяльності.

Колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції , зважаючи на таке.

Судом встановлено, що позивач в період з 01.01.2011 року до 31.12.2013р. орендував нежитлові приміщення загальною площею 304,5 кв.м. по вул. Виконкомівський, 30 м . Харкові відповідно до договору оренди нежитлового приміщення № 11/11 з АТВТ Свемон-Восток (т.2 а.с. 72-75)

За умовами зазначеного договору, та додаткової угоди до нього, орендар зобовязаний відшкодувати комунальні витрати за орендованим приміщенням окремо від сплати послуг по орендній платі.

З 20.07.2012р. позивач набув право власності на зазначені приміщення, що підтверджується договором купівлі-продажу від 28.12.2011р., зареєстрованому в КП "Харківське міське бюро технічної інвентарізації " 20.07.2012р.(а.с.89-91)

Відповідно до висновків суду першої інстанції позивач безпідставно до складу валових витрат за 2013р. відніс витрати по відшкодуванню комунальних послу за договором оренди на суму 7 327, 40 грн., оскільки є власником цих приміщень.

Колегія суддів вважає такі висновки помилковими з наступних підстав.

Відповідно до п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент винесення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;

Згідно п.177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Колегія суддів зауважує, що набуття позивачем права власності на нежитлові приміщення у АТВТ Свемон-Восток не позбавляє його обовязку виконати зобов'язання по договору оренди, зокрема відшкодувати комунальні витрати, за час оренди приміщення.

З огляду на зазначене висновки суду першої інстанції податкового органу про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб за 2013р. на суму 21 968,37 грн. є помилковими, а тому зазначене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 07.04.2015року № НОМЕР_3, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн. за не повне подання первинних бухгалтерських документів.

Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині суд першої інстанції погодився з висновками податкового органу, що подання позивачем не в повному обсязі витребуваних документів є підставою для накладання штрафу.

Колегія суддів вважає такі висновки суду помилковими.

Судом встановлено, що податковим органом були витребувані у позивача первинні бухгалтерські документи, повязані з його господарською діяльністю у період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, що підтверджується запитом від 28.01.2015р.

На зазначений запит позивачем надано первинні бухгалтерські документи, згідно реєстрів переданих до перевірки документів, що підтверджується відповідними листами від 25.02.2015 року та 03.03.2015 року , актом перевірки.

Доказів витребовування будь-яких інших документів, після отримання їх від позивача, податковим органом не надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 121 ПК України, порушення встановлених законодавством строків зберігання документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи

Незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом.

Колегія суддів зазначає, що ст.122 ПК України встановлена відповідальність за неподання документів, а не за подання їх в неповному обсязі.

Враховуючи, що позивачем на вимогу податкового органу були надані первинні документи, відсутні підстави для застосування до нього штрафу за подання їх в неповному обсязі, а тому зазначене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Таким чином, у ході судового розгляду встановлено, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень та вимог діяв неправомірно, суд першої інстанції не повно з'ясував обставини справи, що привело до невірного вирішення справи, а тому постанова суду першої інстанції в частині відмови в позові підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення позову.

Згідно ч.4 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, є порушення норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, не повне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2015р. по справі № 820/5598/15 скасувати в частині відмови в позові.

Прийняти нову постанову, якою в цій частині позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення рішення Харківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області: від 07.04.2015 року за №0002811702 , №0002791702; від 14.05.2015 року №0004321702 та вимогу про сплату боргу від 25.03.2015 року №Ф-0002451702.

В іншій частині постанову Харківського окружного адімінстративного суду від 31.0

7.2015р. по справі № 820/5598/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_7Судді ОСОБА_8 ОСОБА_9 Повний текст постанови виготовлений 05.10.2015 р.