Ухвала суду № 52470536, 29.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 р.Справа № 816/2180/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Катунова В.В. , Русанової В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2015р. по справі № 816/2180/15

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області , Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про визнання недійсними та скасування вимог,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області, Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області, в якому просив визнати недійсними та скасувати вимоги від 07 травня 2013 року № ф202 про сплату єдиного внеску в розмірі 5766,45 грн. та від 04 грудня 2013 року №ф-115-17 про сплату єдиного внеску в розмірі 8154,51 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 Стягнуто з ОСОБА_1 до Державного бюджету України на р/р 31213206784002, отримувач коштів УДКСУ у м. Полтаві, код ЄДРПОУ 38019510, банк отримувача ГУДКСУ у Полтавській області, код класифікації доходів бюджету 22030001, судовий збір в розмірі 1753,92 (одна тисяча сімсот п'ятдесят три гривні дев'яносто дві копійки)

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив змінити оскаржувану постанову шляхом виключення із резолютивної частини постанови вимогу щодо сплати судового збору.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закон України "Про судовий збір", не відповідність висновків суду обставинам справи.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 06 грудня 2007 року по 07 липня 2014 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с. 93-94).

У спірному періоді позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного внеску.

23 лютого 2013 року ОСОБА_1 подано до УПФ України в Карлівському районі Полтавської області Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2012 рік, у якому самостійно визначено суму до сплати єдиного внеску в розмірі 0 грн. (а.с. 42-43).

УПФ України в Карлівському районі Полтавської області 07 травня 2013 року винесено вимогу №ф202/у про сплату єдиного внеску ОСОБА_1 в розмірі 5766,45 грн. (а.с. 8), яка отримана останнім 18 травня 2013 року (а.с. 39).

06 лютого 2014 року позивачем подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013 рік, у якому самостійно визначено суму до сплати єдиного внеску в розмірі 0 грн.

Карлівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області 04 грудня 2013 року винесено вимогу №ф-115-17 про сплату боргу ОСОБА_1 в розмірі 8154,51 грн. (а.с. 9), корінець якої отримано останнім 11 грудня 2013 року (а.с. 91).

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідачів щодо правомірності нарахування недоїмки, звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування вищевказаних рішень.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутня протиправність у діях відповідача, підстави для задоволення позову відсутні, а одже, у зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судовий збір в розмірі 1753,92 (одна тисяча сімсот п'ятдесят три гривні дев'яносто дві копійки) підлягає стягненню з позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з вимогами пункту 3 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування", з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску. Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та Державною податковою адміністрацією України проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з Державною податковою адміністрацією України за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску, зокрема є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності (пункт 4 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 у спірному періоді є платником єдиного податку, та взятий на облік як платник єдиного внеску в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Комсомольську, а з 01 жовтня 2013 року в Карлівській об'єднаній державній податковій інспекції, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування", платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно пункту 3 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування", (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Згідно з пунктом 4.6 розділу 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010, № 21-5 (надалі - Інструкція) (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) платники, зазначені у підпункті 2.1.3 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, самостійно обчислюють для себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, суму єдиного внеску, яка не може бути менше мінімального страхового внеску за кожну особу на місяць. Платники сплачують єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який він сплачується. Суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до пункту 3.4 Інструкції, для платників, зазначених у підпункті 2.1.3 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону у розмірі 34,7 відсотка суми, що визначається такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Розмір страхового внеску на 2012-2013 роки було встановлено статтею 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" в розмірі 34,7%.

Статтею 22 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" визначено на 2012 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні;

Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2012 році, розмір мінімального страхового внеску на, січень-березень 2012 року - 372,33, квітень-червень 2012 року 379,62 грн., липень вересень 2012 року - 382,39 грн., жовтень-листопад 2012 року 387,95 грн., а в грудні 2012 року 393,50 грн.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" визначено на 2013 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1147 гривень, з 1 грудня - 1218 гривень.

Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2013 році, розмір мінімального страхового внеску на, січень-листопад 2013 року - 398,01 грн., грудень 2013 року - 422,65 грн.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 у спірному періоді працював на спрощеній системі оподаткування шляхом сплати єдиного податку (а.с. 75, 98).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач перебуваючи на спрощеній системі оподаткування у спірному періоді зобов'язаний був нараховувати та сплачувати єдиний внесок незалежно від того чи отримував останній дохід чи ні.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно із частиною 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування", єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, яка у відповідності до абзацу 2 цієї частини є виконавчим документом і має бути оплачена платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку із проведенням адміністративної реформи" від 04 липня 2013 року № 406-VII, адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування з 01 жовтня 2013 року покладено на Міністерство доходів і зборів України.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

На виконання положень вказаних норм Управлінням Пенсійного фонду України у Карлівському районі направлено відповідачу вимогу про сплату боргу № Ф202/у від 07 травня 2013 року та Карлівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області направлено відповідачу вимогу про сплату боргу № ф-115-17 від 04 грудня 2013 року.

Вищезазначені вимоги про сплату боргу судом першої інстанції не скасовано и позивачем не оскаржено.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" ( в редакції чинній на момент подання позову) визначено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Підпунктом 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ( в редакції чинній на момент подання позову) визначено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Із урахуванням вищевикладених вимог законодавства на час подання до адміністративного суду цього позову ставка судового позову становила 1827 грн.

ОСОБА_1 за подання цього позову сплатив судовий збір у розмірі 73 грн. 08 коп. решту суми відстрочено ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року до ухвалення судового рішення у справі.

У звязку з тим, що ОСОБА_1 не наділений пільгами щодо сплати судового збору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв'язку із відмовою у задоволенні позову, з позивача підлягає стягненню на користь Державного бюджету України, судовий збір в розмірі 1753,92 грн.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2015р. по справі № 816/2180/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст ухвали виготовлений 05.10.2015 р.