Ухвала суду № 52468309, 06.10.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 р.Справа № 553/2029/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві на постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 09.07.2015р. по справі № 553/2029/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві

про перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

21.07. 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду міста Полтави з адміністративним позовом в якому просив:

- визнати рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Полтави від 05.01.2015р щодо визначення грошового утримання в розмірі 60% грошового утримання працюючого судді Апеляційного суду - незаконним;

- зобов"язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Полтави провести перерахунок довічного грошового утримання судді в розмірі 90% грошового утримання працюючого судді апеляційного суду з 26.11.2013р.

Постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 09.07.15р. адміністративний позов задоволено.

Визнано рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Полтави від 05.01.2015р щодо визначення грошового утримання в розмірі 60% грошового утримання працюючого судді Апеляційного суду Полтавської області - незаконним;

Зобов"язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Полтави провести перерахунок довічного грошового утримання ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового утримання працюючого судді Апеляційного суду Полтавської області з 26.11.2013р.

Встановлено судовий контроль за виконанням даного рішення.

Не погодившись з судовим рішенням УПФ України в Ленінському районі м. Полтави , подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Ленінського районного суду м. Полтави і від 09.07.2015 р. та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування зазначає, що судом неправильно встановлені обставини справи, а саме відсутності підстав для перерахунку пенсії в більшому розмірі, порушення норм матеріального в процесуального права, що привело до невірного вирішення справи.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Згідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 2011р. перебував на обліку в УПФУ Ленінського району м. Полтави та отримував пенсії за віком.

ІНФОРМАЦІЯ_2 , після досягнення 65 річного віку , граничного строку перебування на посаді судді, ОСОБА_1 подав 25.10.2013р. заяву до Вищої Ради юстиції та Верховної Ради України про відставку у відповідності до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VI в редакції чинній на час звернення (далі Закон № 2453).

На підставі Постанови Верховної Ради України від 25.12.2014 р. № 59-VIII та наказу голови Апеляційного суду від 31.12.2014 р). позивач звільнений з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку та відрахований зі штату апеляційного суду Полтавської області . ( а.с. 19).

Стаж роботи позивача на посаді судді обчислюється з 21.06.1982 року по 22.06.1987 року, та з 22.01.1993р. по 31.12.2014р. на день звільнення становить 26 років 11 місяців 9 днів.

05.01.2015р. ОСОБА_1 подав заяву до відповідача про переведення з одного виду пенсії на інший, зокрема : призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

З 05.01.2015 року УПФУ позивачу призначене щомісячне довічне грошове утримання згідно Закону № 2453, з застосуванням Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний Бюджет України на 2014 рік" № 1622-VII від 31.07.2014 р. (далі Закон № 1622), яким встановлене обмеження максимального місячного розміру суддівської винагороди 15 розмірами мінімальної заробітної плати на день її нарахування, що складає 182270 грн., і щомісячне грошове утримання призначене позивачу у розмірі 12862 грн. ( 60% заробітної плати), про що прийнято розпорядження від 19.01.2015р.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що застосування відповідачем обмежень розміру суддівської винагороди позивача на підставі Закону № 1622 є неправомірним.

Колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

Відповідно до пункту 8 частини четвертої статті 47 Закону N 2453-VI незалежність суддів забезпечується незалежним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів (частина шоста статті 47).

Згідно до частини 1 статті 138 Закону N 2453-VI в редакції, чинній на час зверненн позивача із заявою про відставку, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" ( 3723-12 ), або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Частиною третьою статті 138 Закон у № 2453, з урахуванням Рішення Конституційного суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, визначена виплата судді щомісячного грошового утримання у розмірі 80 % грошового утримання працюючого судді. За кожний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного грошового утримання збільшується на 2 відсотки, але не більше ніж 90 % заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Ухвалюючи зазначене Рішення (Рішення N 3-рп/2013), Конституційний Суд України врахував попередні позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ним у рішеннях від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002, 1 грудня 2004 року N 19-рп/2004, 11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005, 22 травня 2008 року N 10-рп/2008, згідно з якими "визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя".

Конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Як зазначається в Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року N (2010)12 (Рекомендація N CM/REC(2010)12), "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці" (пункт 54 (Рекомендація N CM/REC(2010)12)).

Пунктом 1.2 Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 р. N 3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за N 200/14891, встановлено, що щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного після відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акта Верховної Ради України або Президента України про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку, у тому числі у відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків, та припинення виплати щомісячного грошового утримання працюючому судді, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду. У разі звернення пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду щомісячне довічне утримання призначається з дня звернення.

Разом з тим, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, визначеній в постанові від 01.07.2014 р. в справі № 21-244а14, яка полягає у тому, що правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначається за спеціальними законами, виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Право на відставку у позивача , за наявності в нього стажу не менше 20 років, виникло в листопаді 2013 року.

Заяви про звільнення у відставку позивачем подані своєчасно.

Прийнявши рішення звільнитися у відставку, позивач на законних підставах, правомірно очікував звільнення у розумний строк і нарахування йому щомісячного довічного утримання на рівні, наближеному до рівня суддівської винагороди, що було гарантовано діючим Законом N 2453, а тому висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем права на призначення належного грошового утримання є обґрунтованим.

Таким чином доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Проте колегія суддів вважає помилковим не застосування судом першої інстанції ст.99 КАС України, та задоволення позову з 26.11.2013р.

Судом встановлено, що позивач про порушення своїх прав дізнався в 2013р. , проте до суду звернувся лише в 2015р., доказів поважності причин не своєчасного звернення до суду не надав, а тому позовні вимоги підлягають захисту в межах шестимісячного строку, з дня коли позивач дізнався про порушення його прав, а саме з 21.01.2015р.

З огляду на зазначене , в частині вирішення позовних вимог за період з 26.11.2013р. по 20.01.2015р. постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а адміністративний позов в цій частині залишенню без

розгляду.В іншій частині постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 4 ст. 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 09.07.2015р. по справі № 553/2029/15-а скасувати в частині зобов"язання Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Полтави провести перерахунок довічного грошового утримання ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового утримання працюючого судді апеляційного суду з 26.11.2013р. по 20.01.2015р.

Прийняти нову ухвалу, якою в цій частині адміністративний позов залишити без розгляду.

В іншій частині постанову Ленінського районного суду м. Полтави від 09.07.2015р. по справі № 553/2029/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Присяжнюк О.В. Курило Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 12.10.2015 р.