Ухвала суду № 52468229, 29.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 р.Справа № 816/1513/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Ральченка І.М. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А. Русанової В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобудова" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2015р. по справі № 816/1513/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобудова"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

08.05.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Новобудова (далі-позивач) звернулося до суду з позовом в якому просило:

- визнанти протиправним та скасувани рішення Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 24 квітня 2015 року №10263/10/16-03-22-01 щодо непогодження податкового компромісу;

- зобов'язати повторно розглянути заяву від 14 квітня 2015 року № 17 про намір застосувати податковий компроміс по сумах податкових зобов'язань з податку на додану вартість по податкових повідомленнях-рішеннях від 04 березня 2013 року №0000612301/446 та №0000602301/447;

- внести до облікової справи платника податків дані щодо досягнення податкового компромісу по сумах податкових зобов'язань з податку на додану вартість по податкових повідомленнях-рішеннях від 04 березня 2013 року № 0000612301/446 та 0000602301/447;

- визнати податковий компроміс по сумах податкових зобов'язань з податку на додану вартість по податкових повідомленнях-рішеннях від 04 березня 2013 року №0000612301/446 та №0000602301/447 досягнутим.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2015 року відмовлено в задоволенні позову.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2015року скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції положень Податкового кодексу України та фактичні обставини справи, наявності права у позивача щодо досягнення податкового компромісу по узгодженими зобовязанням, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Згідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що Кременчуцькою обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.03.2013року :

№0000612301/446 яким платнику збільшено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 65312,11 грн. та застосовано штрафну фінансову санкцію у розмірі 25411,00 грн.

та №0000602301/447, яким збільшено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 164747,00 грн. та застосовано штрафну фінансову санкцію у розмірі 1849,00 грн.

За наслідками судового оскарження, зазначені податкові повідомлення-рішення набули статусу узгоджених зобов'язань , що встановлено постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 року, яка набрала законної сили згідно ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2013 року.

14 квітня 2015 року №17 позивач звернувся до відповідача із заявою про компроміс по податкових повідомленнях-рішеннях від 04.03.2013 року №0000612301/446, №0000602301/447.

24.04.2015 року відповідачем прийнято рішення щодо не погодження застосування податкового компромісу № 10263/10/16-03-22-01.(а.с.9)

Підставою для відмови слугували висновки податкового органу, що на момент звернення позивача з заявою про застосування податкового компромісу податкові повідомлення-рішення від 04.03.2013р. були узгоджені, а тому заява позивача не відповідає приписам п.7 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу».

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідач діяв правомірно, в межах наданих повноважень та у спосіб встановлений законом.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції , зважаючи на таке.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу" від 25 грудня 2014 року N 63-VIII, який набрав чинності 17 січня 2015 року, передбачене право застосування сторонами процедури податкового компромісу, яке, зокрема, поширюється на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового оскарження.

Відповідно до п. 1 підрозділу 9 -2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується (п. 2 цього ж підрозділу).

Пунктом 7 пр. 9- 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Відповідно до п. 8 цього ж підрозділу податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

Із аналізу наведених вище норм вбачається, що у разі несплати платником податків податкового зобов'язання у відповідному розмірі, таке зобов'язання вважається неузгодженим, натомість якщо платник сплатив таку суму, то компроміс вважається досягнутим, при цьому, момент узгодження грошового зобов'язання в такому випадку переноситься на момент звернення платника із заявою про ініціювання процедури податкового компромісу.

Судом встановлено, що при поданні заяви до Кременчуцької ОДПІ про компроміс по податкових повідомленнях - рішеннях від 04 березня 2013 року №0000612301/446 та №0000602301/447 зазначені податкові рішення були узгодженими та позивачем не було сплачено визначені законом 5 % від суми податкового зобов'язання.

Тобто, податковий компроміс не може вважатися досягнутим до моменту здійснення оплати відповідної суми (п.8), водночас несплата такої суми в будь-якому випадку має наслідком неузгодженість податкового зобов'язання в силу пункту 7 підрозділу 9- 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач правомірно прийняв рішення про непогодження застосування податкового компромісу.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобудова" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2015р. по справі № 816/1513/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_1Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст ухвали виготовлений 05.10.2015 р.