Ухвала суду № 52468208, 12.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 року Справа № 147665/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Левицької Н.Г., Сапіги В.П.

за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Івано - Франківської області ДПС, в даний час Головного управління ДФС в Івано - Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 року по справі за позовом Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Івано - Франківської області ДПС, в даний час Головного управління ДФС в Івано - Франківській області за участю прокуратури Івано-Франківської області про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство «Івано-Франківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Івано - Франківської області ДПС, в даний час Головного управління ДФС в Івано - Франківській області (надалі - ДПІ в м. Івано-Франківську) за участю прокуратури Івано-Франківської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0001632301 від 29.12.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення базується на висновках акту перевірки, які не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень, зокрема безпідставно, всупереч вимогам Господарського та Податкового кодексів України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідачем констатовано відсутність поставок товарів (робіт, послуг), не встановлена товарність операцій стосовно правочинів, укладених з контрагентами позивача - ПП «Л.В.М.» та ТзОВ «Євроконсалтсервісгруп», внаслідок чого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3977395 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 1988698 грн. З урахуванням викладеного, вважає таке податкове повідомлення - рішення необґрунтованим та просить суд визнати його неправомірним та скасувати.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 року позовні вимоги задоволено. Суд виходив з того, що у позивача діє п'ять філій, які здійснюють господарювання на підставі Положення. Підписи на видаткових накладних не завжди можуть належати провідному інспектору відділу постачання чи завідувачу асфальтно - бетонного заводу, оскільки товарно - матеріальні цінності замовляються із різних філій і підписуються документи посадовими особами цих філій. Податкові та товарно - транспортні накладні хоча й не містять прізвищ посадової особи позивача, але завірені печаткою підприємства та за підписами можна ідентифікувати особу. З'ясовано наявність податкових, видаткових та ТТН, виданих на суму поставленого товару. ТТН отримані та проплачені. Разом з тим, у разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Учасники господарських відносин були на час укладення договорів зареєстрованими як платники ПДВ та в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Покликання маються на те, що за наслідками перевірки встановлено завищення позивачем податкового кредиту в сумі 3977395 грн. Згідно отриманої інформації від ДПІ в Печерському районі м. Києва у контрагента позивача ТОВ «Євроконсалтсервісгруп» чисельність працюючих 8 осіб, за місцезнаходженням відсутнє, одна особа являється директором, засновником та головним бухгалтером. Встановлено також сумнівність контрагентів останнього. З даних ДПІ у Тячівському районі по ПП «Л.В.М.», то останнє не є виробником продукції, придбаної позивачем, а придбаний товар набуто в господарюючих сумнівних суб'єктів. Факт відсутності поставок підтверджується поясненнями провідного інженера відділу постачання позивача, який ствердив, що підписи у видаткових та податкових накладних не його. У позивача відсутні власні транспортні засоби, надані позивачем видаткові накладні та акти приймання передачі не ідентифікують ні осіб, які передавали товар, ні місце отримання товару. Відсутні товарно - транспортні накладні.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, що в період з 19.12.2011 року по 20.12.2011 року ДПІ в м. Івано-Франківську проводила позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення та сплати податку на додану вартість при здійсненні операцій з придбання у ПП «Л.В.М.» та у ТзОВ «Євроконсалтсервісгруп» за період з 01.07.2011 року по 31.08.2011 року. За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт за № 13244/23-1/31790584 від 20.12.2011 року

На підставі вищезазначеного акту, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення за № 0001632301 від 29.12.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3977395,00 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 1988698,00 грн.

Згідно з п. 1.7. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Верховний Суд України у постанові від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10 зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило б справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Колегія суддів враховує вимоги ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що на момент укладення договорів та видачу податкових накладних, сам позивач та контрагенти позивача були зареєстровані як платники ПДВ, їм було видане відповідне свідоцтво, на час укладення спірних правочинів позивач та його контрагенти - ПП «Л.В.М.» та ТзОВ «Євроконсалтсервісгруп» були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України. Укладені між ним угоди виконані у повному обсязі, а тому відсутні підстави для того, щоб вважати їх недійсними.

В ході апеляційного розгляду справи, позивачем долучено копію постанови про закриття кримінального провадження в частині окремих кримінальних порушень службовими особами Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» від 15.02.2013 року, з якої підтверджено реальність операцій між позивачем та його контрагентами (ПП «Л.В.М.» та у ТзОВ «Євроконсалтсервісгруп»). В підтвердження є покликання на проведену ревізію Державною фінансовою інспекцією в Івано - Франківській області. Крім того, в матеріалах справи наявні первинні документи, які підтверджують реальне здійснення господарських операцій.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги вцілому суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Івано - Франківської області ДПС, в даний час Головного управління ДФС в Івано - Франківській області залишити без задоволення, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 року у справі № 2а - 164/12/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді Н.Г. Левицька

В.П. Сапіга

Повний текст виготовлено 16.10.2015 року