Рішення № 52466753, 07.10.2015, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.10.2015 Справа №607/6310/15-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої Герчаківської О.Я.,

з участю секретаря Субчак Г.Я.,

представника позивача Королюк Л.С.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі цивільну справу за позовом Тернопільського національного технічного університету ім. І.Пулюя в особі Технічного коледжу ТНТУ ім. І.Пулюя до ОСОБА_2, третя особа - Тернопільський національний технічний університет ім. І.Пулюя, про стягнення заборгованості за проживання в гуртожитку, -

в с т а н о в и в:

Тернопільський національний технічний університет ім. І.Пулюя в особі Технічного коледжу ТНТУ ім. І.Пулюя (надалі - Позивач) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за проживання в гуртожитку. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 проживає в гуртожитку, балансоутримувачем якого є Технічний коледж ТНТУ ім. І.Пулюя за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач користувалася і продовжує користуватися житлово-комунальними послугами, що забезпечуються Технічним коледжем ТНТУ ім. І.Пулюя. Станом на 01 березня 2015 року розмір заборгованості ОСОБА_2 складає 10 056,95 грн., згідно розрахунку суми заборгованості за відшкодування комунальних послуг, що свідчить про неналежне виконання нею своїх зобов'язань, а тому порушує право позивача на одержання плати за надані послуги у встановлений законодавством строк. Неодноразові вимоги оплатити борг відповідач залишила без реагування, а тому Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Тернопільського національного технічного університету ім. І.Пулюя в особі Технічного коледжу ТНТУ ім. І.Пулюя 10 056,95 грн. боргу, а також судові витрати по справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнавала, про що подала письмові заперечення, а також пояснення по суті заявленого позову та клопотання, які приєднано до матеріалів справи.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, адресував суду листа про розгляд справи у його відсутності, надіславши в обґрунтування вартості додаткових послуг, які включаються мешканцям гуртожитку №3 ТНТУ в рахунки на оплату за їх проживання, калькуляцію витрат та розрахунок їх вартості.

Заслухавши пояснення та доводи учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступні обставини.

Зі змісту Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №19282262 від 12 вересня 2014 року та №19273613 від 11 вересня 2014 року вбачається, що Тернопільський національний технічний університет ім. І.Пулюя зареєстровано у вказаному реєстрі, як і відокремлений підрозділ юридичної особи - Технічний коледж Тернопільського національного технічного університету ім. І.Пулюя, що також підтверджується довідкою АА №817006 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

Згідно наказу Тернопільського національного технічного університету ім. І.Пулюя №227-01 від 16 травня 2007 року, з метою покращення забезпечення студентів ТДТУ та Технічного коледжу ТДТУ місцями для проживання в гуртожитку №3 університету, що по вул.Тарнавського, 7а та раціонального використання житлового фонду університету та Технічного коледжу ТДТУ, наказано передати на баланс Технічному коледжу ТДТУ з 1 червня 2007 року частину студентського гуртожитку №3 університету, що по вул.Тарнавського, 7а загальною площею 6148,4 кв.м.

Як вбачається із акту прийому-передачі матеріальних цінностей, складеного комісією у складі представників ТДТУ ім.І.Пулюя та Тернопільського технічного коледжу, затвердженого 04 червня 2007 року ректором ТДТУ ім.І.Пулюя та директором Технічного коледжу ТДТУ ім.І.Пулюя, ТДТУ ім.І.Пулюя передав з балансу, а Технічний коледж ТДТУ ім.І.Пулюя прийняв на баланс частину гуртожитку АДРЕСА_1 згідно наказу ТДТУ №227-01 від 16 травня 2007 року.

В судовому засіданні сторони визнали ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 проживає в гуртожитку АДРЕСА_1 на площі, яка на баланс Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету ім. І.Пулюя не передавалася.

01 листопада 2012 року між ректором Тернопільського національного технічного університету ім.І.Пулюя (Виконавець) та директором Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету ім.І.Пулюя (Замовник) укладено договір про надання послуг, пунктом 2.4.2. якого передбачено, що Замовник зобов'язаний використовувати передані у тимчасове користування приміщення відповідно до їх призначення та до 28 числа поточного місяця вносити плату за надані послуги з водопостачання та водовідведення, електропостачання, теплопостачання, що надаються згідно займаних площ та кількості мешканців, вказаних Замовником у Додатку 1 до цього договору, а також витрати на послуги з утримання будівлі, згідно представлених Виконавцем рахунків та витрати на додаткові послуги, згідно калькуляції, встановленої Виконавцем.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30 червня 2013 року, а в частині розрахунків до повного їх виконання.

Угодами про зміну істотних умов Договору від 01 липня 2013 року та від 14 серпня 2014 року у вказаний вище пункт 4.1. Договору вносилися зміни, зокрема термін його дії продовжувався на строк 1 рік 2 місяці - з 01 липня 2013 року по 31 серпня 2014 року, та з 01 вересня 2014 року по 31 серпня 2015 року, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Згідно наданого Технічним коледжем ТНТУ ім.І.Пулюя розрахунку суми заборгованості ОСОБА_2 за відшкодування комунальних послуг за період з вересня 2013 року по лютий 2015 року, розмір заборгованості відповідача становить 10 056,95 грн.

В обґрунтування виниклої у ОСОБА_2 заборгованості, позивачем надано розрахунки витрат на проживання в гуртожитку АДРЕСА_1 з розрахунку на одну калькуляційну одиницю та калькуляцію витрат на проживання в гуртожитку за період з листопада 2012 року по вересень 2015 року.

У зв'язку з виниклою заборгованістю, в адресу ОСОБА_2 Технічним коледжем ТНТУ ім.І.Пулюя неодноразово надсилалися листи-вимоги, повідомлення про її оплату, а саме №2/19-569 від 08 листопада 2013 року, №2/19-64 від 22 січня 2014 року, №2/19-234 від 20 лютого 2014 року, №2/19-622 від 13 листопада 2014 року, №2/19-333 від 24 березня 2015 року, які відповідач залишила без виконання, що стало підставою звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до змісту ст.ст.11, 15 ЦК України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

В силу ст.3 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є мешканцем гуртожитку АДРЕСА_1 в силу закону, а не на підставі договору найму житла, а тому на неї поширюються гарантії, встановлені законодавством, зокрема Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року №208, Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та інші нормативно-правовими актами.

За визначенням, наданим у ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (надалі - Закон), житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого cамоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (ст.1, ч.2 ст.3, ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Цим Законом також передбачено, що встановлення тарифів за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій належить до повноважень органів місцевого самоврядування. Розмір тарифів на житлово-комунальні послуги встановлюються на рівні економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) таких послуг.

Відповідно до пунктів 16, 18 Примірного положення про гуртожитки (далі - Примірне положення), затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 03 червня 1986 року №208, робітники, службовці, студенти, учні, а також інші громадяни, які проживають у гуртожитку, мають право користуватися приміщеннями культурно-побутового призначення, обладнанням, інвентарем гуртожитку та комунально-побутовими послугами та зобов'язані своєчасно вносити плату за користування жилою площею і за комунальні послуги відповідно до п.38 цього Примірного положення.

Так, згідно з п.38 Примірного положення плата за користування жилою площею в приміщеннях, що знаходяться в спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках, провадиться за встановленими ставками. Витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування жилою площею і окремо плата за них не стягується. Громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст.526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ч.1 ст.901, ч.1 ст.903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають до задоволення частково, шляхом стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на користь Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету ім. І.Пулюя 5541,71 грн. заборгованості за проживання в гуртожитку.

Відсутність укладеного між сторонами письмового договору про надання житлово-комунальних послуг в кімнаті гуртожитку, якою користується відповідач, не може бути підставою для відмовив в позові, оскільки обов'язок ОСОБА_2 випливає із закону, а не тільки з договору.

Суд відмовляє позивачу в частині вимог, щодо стягнення заборгованості по оплаті додаткових послуг в розмірі 4515,24 грн., мотивуючи наступним. Судом встановлено, що плата за користування жилим приміщенням у гуртожитку відповідачу повинна нараховуватися у відповідності до вимог абзацу другого п.38 Примірного положення, як особі, яка проживає у приміщенні, що перебуває в її відособленому користуванні, по ставках (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду. Витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування жилою площею і окремо плата за них не стягується.

Вартість додаткових послуг, які не пов'язані з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій і надаються у гуртожитках, визначається понад розмір плати за послуги на підставі договорів, укладених відповідними надавачами послуг з наймачами та (або) власниками житлових приміщень у гуртожитках.

Доказів надання додаткових послуг у гуртожитку АДРЕСА_1, на площі, яку займає ОСОБА_2, матеріали справи не містять. В ході судового розгляду суд неодноразово пропонував представнику позивача надати докази, які б обґрунтовували включення до витрат на проживання в гуртожитку вартість додаткової послуги та підставність вимог про її стягнення, проте належних та допустимих доказів ним надано не було. Водночас, проаналізувавши надані представником третьої особи розрахунки витрат на проживання в гуртожитку АДРЕСА_1 з розрахунку на одну калькуляційну одиницю та калькуляцію витрат на проживання в гуртожитку, суд встановив, що додаткова послуга включає в себе оплату праці працівників гуртожитку №3, утримання та оплату праці відомчої охорони. Вказані витрати включені у структуру витрат квартирної плати для жильців гуртожитку АДРЕСА_1, а тому окремо плата за такі послуги стягуватися не може. Інших доказів в обґрунтування стягнення додаткової послуги суду не надано.

Відповідно до вимог ч.1 ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

За правилами ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За вказаних вище обставин, оскільки в матеріалах справи відсутні та в судовому засіданні не здобуто належних і допустимих доказів на обґрунтування вимог позивача про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості по оплаті додаткових послуг в розмірі 4515,24 грн., суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині у зв'язку з їх недоведеністю.

В силу ст.88 ЦПК України, ОСОБА_2, як інвалід 2-ї групи, звільняється від сплати судового збору, який компенсується за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.3, 10, 60, 88, 160, 212, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_2 (проживає за адресою: АДРЕСА_1) на користь Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету ім. І.Пулюя (розрахунковий рахунок №35421272015273 в ГУ ДКСУ в Тернопільській області, МФО 838012, інд. код 02549121) 5541 (п'ять тисяч п'ятсот сорок одну) грн. 71 коп. заборгованості за проживання в гуртожитку.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча О.Герчаківська