Рішення № 52465427, 08.10.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6632/15

Головуючий у першій інстанції Луняченко В.О.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів: Оверіної О.В., Фальчука В.П.

при секретарях: Швець В.Ф., Книгиницькому О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 26 листопада 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про виділ в натурі частки з будинку, визначення порядку користування земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із указаним позовом, у якому з урахуванням уточнень просила припинити право спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1; виділити їй в натурі 68/100 частки у домоволодінні, виплативши ОСОБА_4 у рахунок компенсації його 11/20 частки у розмірі 8 284 грн; зобовязати її та ОСОБА_4 виконати розділ інженерних комунікацій; зобовязати її погодити з місцевими органами виконавчої влади роботи з влаштування кухні та вбиральні; визначити порядок користування земельною ділянкою площею 500 кв. м пропорційно ідеальним часткам у домоволодінні.

Свої вимоги позивач обгрунтовувала тим, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2009 року у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 було визнано право власності на частини домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 у розмірі 3/8 частини, за ОСОБА_2 у розмірі 3/8 частини зазначеного домоволодіння, яке у цілому складається з житлового будинку під літерою «А», загальною площею 65,5 кв. м, житловою площею 37,8 кв. м, вбиральні під літерою «Б», гаража під літерою «В», сараїв під літерами «Г», «Д», цистерни, огорожі і мостіння, що розташовані на земельній ділянці площею 584 кв. м. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2010 року визнано право власності на ? частини домоволодіння, розташованого в м. Одесі в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 за ОСОБА_2 Відповідно до нотаріально посвідченого договору від 24 грудня 2012 року сторони встановили порядок володіння та користування спірним житловим будинком, враховуючи, що ОСОБА_4 належить 3/8 частини, а ОСОБА_2 5/8 частини вказаного будинку. Однак, згідно із висновком будівельно-технічної експертизи виділення в натурі часток домоволодіння, пропорційно до ідеальних часток співвласників технічно не можливо, при цьому така можливість не виключена з відступом від реальної частки. Таким чином, просила позов задовольнити.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 11 лютого 2015 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 і ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1. Виділено ОСОБА_2 у натурі 68/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1, загальною інвентаризаційною вартістю 96 541 грн.

Вирішено виплатити ОСОБА_4 у рахунок компенсації 11/200 часток у спірному жилому будинку 8 284 грн з депозитного рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, що внесені ОСОБА_2 згідно з ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2014 року за квитанцією від 28 березня 2014 року.

Зобов'язано ОСОБА_2 і ОСОБА_4 для забезпечення автономного функціонування кожної із часток указаного житлового будинку, що виділяються, розділити інженерні комунікації: каналізацію, водопостачання, електропостачання та газопостачання.

Зобов'язано ОСОБА_2 погодити з місцевими органами виконавчої влади роботу із влаштування кухні та вбиральні у частині спірного будинку, що їй виділяється.

Визначено порядок користування земельною ділянкою площею 500 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 виділивши в користування ОСОБА_2 5/8 частки земельної ділянки, площею 312,5 кв. м згідно з другим варіантом порядку користування земельною ділянкою.

Виділено у користування ОСОБА_4 3/8 частки земельної ділянки, площею 187,5 кв. м згідно з другим варіантом порядку користування земельною ділянкою. У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.06.2015 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення апеляційного суду Одеської області від 11 лютого 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин,що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Даним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні вимог , суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи неможливо поділити спірний житловий будинок із збереженням у кожній його частині цільового призначення приміщення для постійного проживання. Розгляд питання про визначення порядку користування земельною ділянкою є неможливим враховуючі неможливість виділення у натурі домоволодіння та наявність нотаріально посвідченої угоди між співвласниками стосовно визначення порядку користування домоволодінням, та з урахуванням того, що вимоги стосовно визначення порядку користування земельною ділянкою є похідними з визначення можливості виділення в натурі частки домоволодіння.

Проте повністю погодитися з усіма висновками суду першої інстанції не можна.

З матеріалів прави вбачається, що:

- ОСОБА_4 є власником 3/8 частини житлового будинку АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 є власником 5/8 частин цього ж будинку;

- рішенням виконкому Одеської міської ради народних депутатів трудящих № 986 від 05 вересня 1955 року відведено ОСОБА_7 земельну ділянку площею 500 кв. м. на 11 станції Чорноморської дороги в м. Одесі ділянка НОМЕР_1 запланований масив під індивідуальне житлове будівництво (т. 1 а. с. 11);

- договором від 25.11.1955 року Житлове управління виконавчого комітета Одеської міської ради народних депутатів трудящих надано ОСОБА_7 у безстрокове користування під індивідуальне житлове будівництво земельну ділянку на 11 станції Чорноморської дороги в м. Одесі ділянка НОМЕР_1 загальною площею 500 кв. м. згідно плану земельної ділянки. Примірники плану земельної ділянки знаходяться в бюро технічної інвентаризації та у забудовника (т.1 а. с. 12-15);

- договором від 24.12.2012 року сторони у відповідності до ст. 358 ЦК України добровільно встановили порядок володіння та користування домоволодінням АДРЕСА_1 на підставі відомостей, що містяться у витязі № 36690907 з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості». Зокрема, у володінні та користуванні ОСОБА_4 знаходяться: в житловому будинку під літ. «А» 1-5 - житлова кімната, 1-3 - коридор, 1-7 - санвузол, 1-6- кухня, загальною площею 26,9 кв. м., житловою площею 9,5 кв. м. У володінні та користуванні ОСОБА_2 знаходяться в житловому будинку під літ. «А» 1-4 - житлова кімната, 1-8- житлова кімната, 1-1 - коридор, 1-2 веранда загальною площею 45,3 кв. м., житловою площею 28,3 кв. м., а також гараж літ. «В», сарай літ. «Г», сарай літ. «Д». Цей договір вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Сторони свідчать, що земельна ділянка, на якій знаходиться домоволодіння, не передана їм у власність. Договір посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитонюк Т.А. 24.12.2012 року та зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 2328 (т. 1 а. с. 16);

- висновком судової будівельно-технічної експертизи від 11 грудня 2013 року № 153/2013 ПП «Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень імені Скибинського С.С.», яким запропонований один можливий варіант порядку користування домоволодінням АДРЕСА_1 та два варіанти користування земельною ділянкою при домоволодінні - обидва з встановленням сервітутів (т.1 а. с. 59-80);

- додатком від 07.02.2014 року до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 11.12.2013 року № 153/2013 ПП «Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень імені Скибинського С.С.», яким два раніше визначених варіанти користування земельною ділянкою запропоновані вже без встановлення сервітутів (т.1 а. с. 134-138).

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ст.ст. 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності, в натурі або його поділ з дотриманням вимог ст. 183 ЦК України.

За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна це питання вирішується судом.

Під час вирішення зазначених спорів суди повинні виходити з положень ст. ст. 183, 367 ЦК України, відповідно до яких виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання або перепланування будинку, він провадиться за наявності на це дозволу компетентного органу (ст. 152 ЖК України).

Згідно з п. п. 6, 7 Постанови Пленуму "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" за № 7 від 04.10.1991 року, при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст.115 ЦК України, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим стосовно до ст. 119 ЦК України ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась. У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої Ради (ст. 152 ЖК України). Якщо сторона оспорює рішення виконкому щодо дозволу на переобладнання та перепланування і воно є необгрунтованим, суд може не погодитись з ним, мотивуючи це в рішенні.

При поділі жилого будинку суд зобов'язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.

Як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи від 11 грудня 2013 року № 153/2013 ПП «Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень імені Скибинського С.С.», експерт виходячи з архітектурно-планувального рішення приміщень житлового будинку під літ. «А», враховуючи місце розташування надвірних споруд на земельній ділянці, зазначив про неможливість визначення будь-яких варіантів жилого будинку АДРЕСА_1 в натурі, виходячи з 5/8 частин ОСОБА_2 і 3/8 частин ОСОБА_4

З урахуванням викладеного експерт запропонував один технічно можливий варіант поділу домоволодіння в натурі з відступленням від ідеальних часток співвласників ОСОБА_2 і ОСОБА_4 з визначенням компенсації та перерахунку ідеальних часток. Зокрема ОСОБА_2 виділено у натурі із приміщень в будинку літ "А": № 1-4 жила, площею 18,6 м2, інвентаризаційною вартістю 28 454 гривень; в прибудові літ. "а" приміщення - №1-1 коридор, площею 3,9 м2, інвентаризаційною вартістю 6 632 гривень, №1-2 веранди, площею 7,1 м2, інвентаризаційною вартістю 12 074 гривень, в прибудові літ. "а1" приміщення - №1-8 жила, площею 9,7 м2, інвентаризаційною вартістю 27 069 гривень, вбиральню літ "Б", інвентаризаційною вартістю 1 486 гривень, гараж літ "В", інвентаризаційною вартістю 14 789 гривень, сарай літ. "Г", інвентаризаційною вартістю 6 037 гривень, загальною інвентаризаційною вартістю 96 541 гривень, що складає 68/100 часток з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, що на 11/200 частин більше її ідеальної частки (5/8) з виплатою іншому співвласнику ОСОБА_4 компенсації з зменшення його ідеальної частки на 11/200 частин (з 3/8 до 32/100) у розмірі 8248 грн.

При цьому експерт зазначив, що при запропонованому варіанті поділу, до складу частини жилого будинку під літ. «А», що пропонується виділити співвласнику ОСОБА_2 входять жилі та нежилі приміщення без кухні та без санвузлу, що не відповідає вимогам ДБН і не надає можливості використовувати виділену частину домоволодіння для проживання. Експерт запропонував для забезпечення автономного функціонування кожної із частин об`єкту, що досліджується влаштувати кухню і санвузол, розробивши конструктивне та об`ємо-планувальне рішення таких приміщень за бажанням співвласника. Для забезпечення автономного функціонування кожної з частин об`єкту, що досліджується, необхідно виконати поділ інженерних комунікацій (каналізації, водопостачання, енергопостачання, газопостачання).

Як вбачається домоволодіння АДРЕСА_1 має двох співвласників. Тому в даному конкретному випадку виділ частки домоволодіння одного із співвласників в натурі, фактично є його поділом.

Як вже зазначалося і це вбачається з виновку експерта, поділ спірного будинку в натурі технічно можливий за умови:

- відступу від ідеальних часток співвласників та виплатою компенсації тому із співвласників, ідеальна частка якого зменшується (ОСОБА_4);

- влаштування ОСОБА_2 кухні і санвузлу, для забезпечення автономного функціонування частини домоволодіння, що їй виділяється., як житлової, поклавши на співвласника розробку конструктивного та об`ємо-планувального рішення таких приміщень;

- поділу інженерних комунікацій (каналізації, водопостачання, енергопостачання, газопостачання).

Судом апеляційної інстанції перевіряється правильність рішення суду на час його ухвалення.

Згідно із ст. 152 ЖК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин та ухвалення рішення судом першої інстанції, переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

До 05.04.2015 року перепланування будинку (квартири) відповідно до ст. 152 ЖК України передбачало отримання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів. Перепланування без дозволу тягло наслідки самочинного будівництва.

На даний час такі наслідки можуть бути застосовані до перепланування, лише якщо воно зачіпає несучі будівельні конструкції та/або інженерні системи загального користування і здійснюється (здійснено) без отримання документів, що дають право на їх виконання.

Як вбачається з додатку від 07.02.2014 року до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 11.12.2013 року № 153/2013 ПП «Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень імені Скибинського С.С.» експерт, відповідаючи на питання, поставлене представником позичача ОСОБА_2, запропонував останній влаштувати кухню та санвузол шляхом прибудови до приміщень, які запропоновано виділити ОСОБА_2, а саме між будівлею гаражу літ. «В» та узаконеними приміщеннями жилого будинку літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1.

Переобладнання та перепланування жилого будинку, про які йдеться у ст. 152 ЖК України стосуються відповідно перенесення інженерних споруд та/або зміну конфігурації (площі) чи статусу окремих приміщень в межах існуючого жилого будинку введеного в експлуатацію.

Проведення перепланування та переобладнання з втручанням в несучі будівельні конструкції (стіни, перегородки, перекриття) та/або інженерні системи загального користування можливо лише після отримання власником документів, що дають право на їх виконання.

Таким чином, законодавством допускається можливість поділу будинку в натурі навіть і тоді коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку. При цьому, у випадку переобладнання та перепланування будинку без втручання в несучі будівельні конструкції та/або інженерні системи загального користування отримання документів на проведення цих робіт законом після 05.04.2015 року не вимагається.

Разом з тим здійснення прибудови приміщення до жилого будинку з влаштуванням там кухні та санвузлу для автономної експлуатації частини будинку, що пропонується експертом видітити співвласнику ОСОБА_2, як житлову, є фактично реконструціїєю жилого будинку зі збільшенням як плями забудови земельної ділянки так і площі самого будинку, що передбачає отримання власником документів, що дають право на проведення такої реконструкції.

Поняття перепланування та переобладнання будинку в розумінні ст. 152 ЖК України не є тотожніми реконструкції будинку з розширенням .

Поділ будинку в натурі можливий лише після проведення реконструкції будинку в порядку встановленому законом, прийняття експлуатацію та реєстрації права власності на реконструйований будинок.

На теперешній час обома сторонами на частинах земельної ділянки, що примикають до частин домоволодіння, яким користується відповідна сторона, зведені прибудова (ОСОБА_2) та окрема будівля (ОСОБА_4).

Відповідно до Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 55 від 18.06.2007 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 липня 2007 року за N 774/14041 не підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об'єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

В даному випадку, як вбачається з висновку експерта, поділ домоволодіння можливий у разі реконструкції частини будинку, що пропонується виділити в натурі ОСОБА_2 для можливості її автономного використання у якості житлової.

Запропонована експертом реконструкція передбачає влаштування прибудованого приміщення до частини будинку, що може бути виділена ОСОБА_2 для влаштування кухні та санвузлу.

Сама по собі прибудова є не окремою одиницею, а складовою частиною у складі домоволодіння.

При таких обставинах, до реєстрації права власності на реконструйоване домоволодіння, вимоги його поділ в натурі є передчасними та не можуть бути задоволеними.

Тому рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про виділ частки із домоволодіння відповідає встановленим у справі обставинам і підстави для його зміни або скасування відсутні.

Разом з тим, судова колегія не погоджується з висновком районного суду про те, що можливість визначення порядку користування земельною ділянкою є похідною від задоволення вимог про виділення в натурі частки домоволодіння, тобто неможливість виділу частки із домоволодіння в натурі має наслідком безумовну відмову у вимогах про визначення порядку користування земельною ділянкою.

Пункт 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16.04.2004 року роз`ясніє, що виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.

Суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно порушує законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам.

Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 є власником 3/8 частини житлового будинку АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 є власником 5/8 частин цього ж будинку Право на вказані частки сторони набули:

1) на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 09.04.2009 року, що вступило в законну силу 21.04.2009 року, згідно з яким визнано право власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 по 3/8 частини житлового будинку АДРЕСА_1 за кожним в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 Рішення зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 06.10.2009 року (т. 1 а. с. 6);

2) на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 13.10.2010 року, яке вступило в законну силу 01.06.2011 року, згідно з яким зокрема за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 Рішення зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 07.10.2011 року (т. 1 а. с. 7).

Відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Правило статті 1225 ЦК про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди, до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності.

Частина четверта статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачала, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Земельна ділянка була виділена спадкодавцю сторін у 1955 році для забудови у встановленому порядку. Площа земельної діянки на час першовідводу становила 500 кв. м.

На час розгляду справи відповідно до проведеної експертизи з урахуванням проведеної геодезичної зйомки земельної ділянки з вказівкою каталогу координат з прив`язкою на місцевості, загальна площа земельної діянки по АДРЕСА_1 становить 500 кв. м.

В процесі отримання декларації на початок будівельних робіт, сторони сумісно замовили та 20.06.2012 року отримали в Управлінні архітектури та містобудування Одеської міської ради містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1. При цьому було враховано, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 отримали згоду суміжних землекористувачів на проведення реконструкції домоволодіння з розширенням на земельній ділянці по АДРЕСА_1 (т.1 а. с. 20-22).

На час вирішення справи сторони у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку не оформили.

Тобто земельна ділянка вважається такою, що є у спільному користуванні сторін, якими однак не було досягнуто угоди про порядок користування нею.

Враховуючи викладене, судова колегія виходить з того, що кожний з співвласників домоволодіння має право на користування спільною земельною ділянкою, яка відповідає розміру його частки у вартості будинку на час виникнення спільної часткової власності.

Як вже зазначалося, ідеальна частка ОСОБА_2 у вартості домоволодінні АДРЕСА_1 становить 5/8 частин, а ідеальна частка ОСОБА_4 - 3/8 частин.

Додатком від 07.02.2014 року до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 11.12.2013 року № 153/2013 ПП «Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень імені Скибинського С.С.» два раніше визначених варіанти користування земельною ділянкою з встановленням сервітутів, запропоновані експертом вже без встановлення сервітутів (т.1 а. с. 134-138).

Позивач та її представник в засіданні судової колегії наполягали на встановленні порядку користування, запропонованому експертом у другому варіанті додатку від 07.02.2014 року до висновку судової будівельно-технічної експертизи без встановлення сервітуту. При цьому позивач пояснила, що даний варіант її влаштовує тому, що на земельній ділянці, яку їй пропонується виділити, відсутні будівлі, самочинно зведені відповідачем, а на земельній ділянці, яку пропонується виділити відповідачу, відсутня вже фактично зведена нею прибудова, яка необхідна для облаштування кухні та санвузлу для можливості подальшої експлуатації частини будинку для проживання роздільно від частини будинку відповідача. Порядок користування приміщеннями будинку вони встановили добровільно і засвідчили у договорі у нотаріуса. В частині будинку позивача не залишилося кухні та санвузлу з урахуванням майбутньої реконструкції будинку з розширенням, на яку первісно погодилися обидва співвласники, які сумісно замовили проект реконструкції, сумісно отримали містобудівні умови та обмеження земельної ділянки та сумісно отримали декларацію про початок будівельних робіт. Проте в подальшому відповідач відмовився від домовленості і почав самовільно забудовувати частину земельної ділянки, що примикає до частини будинку, якою він фактично користується.

Відповідач та його представник в засіданні судової колегії пояснили, що на даний час без реального поділу домоволодіння в натурі недоцільно встановлювати і порядок користування земельною ділянкою. Відповідач підтвердив, що дійсно спочатку він погодився на проведення реконструкції будинку з розширенням, однак в подальшому відмовився проводити реконструкцію за браком коштів. Разом з тим він фактично збудував на частині земельній ділянці, яка примикає до тієї частини будинку, яка знаходиться у його користуванні, будівлю площею 6 м. на 8 м. Ця будівля не введена в експлуатацію, позивач не надавав згоди на її будівництво. Втім, позивач також закінчила будівництво прибудови, де бажає розмістити кухню і санвузол, хоча він також не надавав їй на це дозволу. Хоча сторони фактично вже забудували земельну ділянку на частинах, що примикають до частини будівель, якими сторони користуються, він однак проти визначення порядку користування. Запропонований порядок хоча і фактично розділює земельну ділянку таким чином, що будівлі кожної із сторін будуть знаходитися на виділеній кожній стороні частині земельній ділянці, однак при цьому він не хоче, щоб вікна у зведеній ним будівлі, яка поки не введена в експлуатацію, виходили на паркан, що буде встановлений на розділювальній земельні ділянки сторін межі. Крім того, він не втрачає надії ввести зведену будівлю в експлуатацію, що збільшить його частку у домоволодінні та праві на земельну ділянку, яка має бути у його користуванні.

Оцінюючи всі встановлені у справі обставини з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи, судова колегія доходить до переконання про можливість встановити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, оскільки не встановлено наявність будь-яких юридичних обмежень, які б перешкоджали встановленню порядку користування дано земельною ділянкою.

Заперечення наведені у поясненнях відповідача в засіданні судової колегії не можуть бути взятими до уваги, оскільки співвласники домоволодіння, яке належить їм на праві спільної часткової власності вправі встановлювати порядок користування земельною ділянкою і без поділу (виділу) домоволодіння в натурі.

Сам по собі факт можливого збільшення частки вартості домоволодіння шляхом здійснення відповідачем реконструкції не перешкоджає визначенню співвласниками домоволодіння порядку користування земельною ділянкою, яка відповідає розміру їх частки у вартості будинку на час виникнення спільної часткової власності або пертворення у спільну часткову власність із спільної сумісної власності.

Крім того, встановлення порядку користування земельною ділянкою відповідно до варіанту № 2 додатку від 07.02.2014 року до висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 11 грудня 2013 року № 153/2013 є найбільш наближеним до порядку користування домоволодінням, який сторони визначили фактично і оформили договором, який посвідчений нотаріально. Зазначений варіант дозволяє самостійно господарювати кожному із співвласників на своїй земельній ділянці та забезпечує можливість в подальшому у встановленому порядку довести до кінця сумісно заплановану та розпочату реконструкцію домоволодіння з метою можливості його поділу в натурі.

Будь-яких належних доказів, які б спростовували доцільність встановлення порядку користування земельною ділянкою відповідно до варіанту № 2 додатку від 07.02.2014 року до висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 11 грудня 2013 року № 153/2013 та порушення прав відповідача, останнім не представлено.

Судова колегія доходить висновку, що такий порядок користування земельною ділянкою не порушує права жодного із співвласників, буде сприяти чіткому врегулюванню між ними питань володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю.

При таких обставинах рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення вимог.

Тому судова колегія вважає за можливе визначити порядок користування земельною ділянкою площею 500 м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, виділив в користування:

- ОСОБА_2 5/8 часток земельної ділянки, площею 312,5 м2 згідно з другим варіантом порядку користування земельною ділянкою, межі якої (з урахуванням площі забудови приміщеннями житлового будинку літ. "А" і надвірними будівлями) описуються наступним чином: від кута житлового будинку літ. "А", розташованого на перетині вулиць Правди і Естафетної (від точки 1) по прямій лінії на відстані 4,53 м. по зовнішній стіні житлового будинку літ. "А" (до точки 2 ); з наступним поворотом вправо по прямій лінії на відстані 5,66 м. по внутрішній стіні житлового будинку літ. "А" (до точки 3); з наступним поворотом вліво по прямій лінії на відстані 4,83 м. по внутрішній стіні житлового будинку літ. "А" (до точки 4 ); з наступним поворотом вправо по прямій лінії на відстані 3,36 м. по внутрішній стіні житлового будинку літ. "А" до перетину з зовнішньою стіною житлового будинку літ. "А" (до точки 5); далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 1,0 м. (до точки 6); - з наступним поворотом вліво по прямій лінії на відстані 2,39 м. (до точки 7); далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 10,14 м. (до точки 8); - з наступним поворотом вліво по прямій лінії на відстані 4,148 м. (до точки 18); - з наступним поворотом вправо по прямій лінії на відстані 6,0 м. до перетину з кордоном огороджувального забору з суміжним землекористувачем (до точки 19); з наступним поворотом вправо по прямій лінії на відстані 12,18 м. по межі огороджувального забору з суміжним землекористувачем (до точки 9); з наступним поворотом вправо по прямій лінії на відстані 2,63 м. по межі огороджувального забору з суміжним землекористувачем (до точки 10); далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 4,25 м. по межі огороджувального забору з суміжним землекористувачем (до точки 11); далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 21,25 м. по межі огороджувального забору з суміжним землекористувачем до перетину з кордоном огороджувального забору розташованого з боку вулиці Правди (до точки 12); з наступним поворотом вправо по прямій лінії на відстані 1,32 м. по межі огороджувального забору розташованого з боку вулиці Правди до перетину з зовнішньою стіною гаража літ. "В" (до точки 13 ); далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 4,18 м. по зовнішній стіні гаража літ. "В" до перетину з зовнішньою стіною житлового будинку літ. "А" (до точки 14); далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 3,37 м. по зовнішній стіні - житлового будинку літ. "А", розташованої з боку вулиці Правди (до точки - 15); далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 9,01 м. по зовнішній стіні житлового будинку літ. "А", розташованої з боку вулиці Правди до початкової точки відліку (до точки 1);

- ОСОБА_4 3/8 часток земельної ділянки, площею 187,5 м. згідно з другим варіантом порядку користування земельною ділянкою, межі якої (з урахуванням площі забудови приміщеннями житлового будинку літ. "А") описуються наступним чином: від зовнішньої стіни житлового будинку літ. "А", розташованої з боку вулиці Естафетної (від точки 2) по прямій лінії на відстані 5,66 м. по внутрішній стіні житлового будинку літ. "А" (до точки 3); з наступним поворотом вліво по прямій лінії на відстані 4,83 м. по внутрішній стіні житлового будинку літ. "А" (до точки 4); з наступним поворотом вправо по прямій лінії на відстані 3,36 м. по внутрішній стіні житлового будинку літ. "А" до перетину з зовнішньою стіною житлового будинку літ. "А" (до точки 5); далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 1,0 м. (до точки 6); з наступним поворотом вліво по прямій лінії на відстані 2,39 м. (до точки 7); далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 10,14 м. (до точки 8); з наступним поворотом вліво по прямій лінії на відстані 4,148 м. (до точки 18 ); з наступним поворотом вправо по прямій лінії на відстані 6,0 м. до перетину з кордоном огороджувального забору з суміжним землекористувачем (до точки 19); з наступним поворотом вліво по прямій лінії на відстані 5,58 м. по межі огороджувального забору з суміжним землекористувачем (до точки 17); з наступним поворотом вліво по прямій лінії на відстані 18,45 м. до перетину з зовнішньою стіною житлового будинку літ. "А" (до точки 16); далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 5,08 м. по зовнішній стіні житлового будинку літ. "А", розташованої з боку вулиці Естафетної до початкової точки відліку (до точки 2).

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України у разі якщо апеляційний суд змінює рішення суду першої інстанції або ухвалює нове рішення суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Приймаючи до уваги, що апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена частково, рішення районного суду скасовано в частині відмови у задоволенні вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою із ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення вимог та залишення без змін рішення суду першої інстанції в інший частині, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору сплаченого у суді першої інстанції за подання позову з вимогою немайнового характеру в сумі 114 грн. 70 коп., судового збору сплаченого за подання заяви про забезпечення доказів та призначення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 114 грн. 70 коп., судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги в сумі 121 грн. 80 коп.

Крім того підлягають частковому відшкодуванню також витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи. При цьому судова колегія враховує, що позивачем сплачено та документально підтверджено оплату за проведення експертизи 5000 грн. та за проведення геодезії, вимога про проведення якої була поставлена перед судом експертом, як обов`язкова умова для проведення експертизи, в сумі 750 грн.

На експертизу було поставлено 4 запитання, 3 з яких стосувалися виділу частки з будинку в натурі та 1 питання - встановлення користування земельною ділянкою. Умовна вартість кожного з чотирьох питань - по 1250 грн. Оскільки лише одне питання, освітлене експертом стосувалося задоволеної апеляційним судом вимоги про визначення порядку користування земельною ділянкою, то з відповідача слід стягнути 1250 грн. та ще 750 грн. за проведення геодезії земельної ділянки, а всього стягнути на користь позивача 2000 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 114 грн. 70 коп. за подання позовної заяви, 114 грн. 70 коп. за сплату судового збору за подання заяви про призначення судової будівельно-технічної експертизи, 121 грн. 80 коп. за подання апеляційної скарги та часткова вартість судової будівельно-технічної експертизи в сумі 2000 грн., а всього слід стягнути 2351 грн. 20 коп.

Таким чином, судова колегія доходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою - скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення вимог та встановлення порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до варіанту № 2 додатку від 07.02.2014 року до висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 11 грудня 2013 року № 153/2013.

В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Судові витрати підлягають перерозподілу.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 317 ЦПК України, судова колегія -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м.Одеси від 26 листопада 2014 року - в частині відмови у задоволенні вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Визначити порядок користування земельною ділянкою площею 500 м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, виділив в користування ОСОБА_2 5/8 часток земельної ділянки, площею 312,5 м2 згідно з другим варіантом порядку користування земельною ділянкою, межі якої (з урахуванням площі забудови приміщеннями житлового будинку літ. "А" і надвірними будівлями) описуються наступним чином: від кута житлового будинку літ. "А", розташованого на перетині вулиць Правди і Естафетної (від точки 1) по прямій лінії на відстані 4,53 м. по зовнішній стіні житлового будинку літ. "А" (до точки 2 ); з наступним поворотом вправо по прямій лінії на відстані 5,66 м. по внутрішній стіні житлового будинку літ. "А" (до точки 3); з наступним поворотом вліво по прямій лінії на відстані 4,83 м. по внутрішній стіні житлового будинку літ. "А" (до точки 4 ); з наступним поворотом вправо по прямій лінії на відстані 3,36 м. по внутрішній стіні житлового будинку літ. "А" до перетину з зовнішньою стіною житлового будинку літ. "А" (до точки 5); далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 1,0 м. (до точки 6); - з наступним поворотом вліво по прямій лінії на відстані 2,39 м. (до точки 7); далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 10,14 м. (до точки 8); - з наступним поворотом вліво по прямій лінії на відстані 4,148 м. (до точки 18); - з наступним поворотом вправо по прямій лінії на відстані 6,0 м. до перетину з кордоном огороджувального забору з суміжним землекористувачем (до точки 19); з наступним поворотом вправо по прямій лінії на відстані 12,18 м. по межі огороджувального забору з суміжним землекористувачем (до точки 9); з наступним поворотом вправо по прямій лінії на відстані 2,63 м. по межі огороджувального забору з суміжним землекористувачем (до точки 10); далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 4,25 м. по межі огороджувального забору з суміжним землекористувачем (до точки 11); далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 21,25 м. по межі огороджувального забору з суміжним землекористувачем до перетину з кордоном огороджувального забору розташованого з боку вулиці Правди (до точки 12); з наступним поворотом вправо по прямій лінії на відстані 1,32 м. по межі огороджувального забору розташованого з боку вулиці Правди до перетину з зовнішньою стіною гаража літ. "В" (до точки 13 ); далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 4,18 м. по зовнішній стіні гаража літ. "В" до перетину з зовнішньою стіною житлового будинку літ. "А" (до точки 14); далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 3,37 м. по зовнішній стіні - житлового будинку літ. "А", розташованої з боку вулиці Правди (до точки - 15); далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 9,01 м. по зовнішній стіні житлового будинку літ. "А", розташованої з боку вулиці Правди до початкової точки відліку (до точки 1).

Виділити у користування ОСОБА_4 3/8 часток земельної ділянки, площею 187,5 м. згідно з другим варіантом порядку користування земельною ділянкою, межі якої (з урахуванням площі забудови приміщеннями житлового будинку літ. "А") описуються наступним чином: від зовнішньої стіни житлового будинку літ. "А", розташованої з боку вулиці Естафетної (від точки 2) по прямій лінії на відстані 5,66 м. по внутрішній стіні житлового будинку літ. "А" (до точки 3); з наступним поворотом вліво по прямій лінії на відстані 4,83 м. по внутрішній стіні житлового будинку літ. "А" (до точки 4); з наступним поворотом вправо по прямій лінії на відстані 3,36 м. по внутрішній стіні житлового будинку літ. "А" до перетину з зовнішньою стіною житлового будинку літ. "А" (до точки 5); далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 1,0 м. (до точки 6); з наступним поворотом вліво по прямій лінії на відстані 2,39 м. (до точки 7); далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 10,14 м. (до точки 8); з наступним поворотом вліво по прямій лінії на відстані 4,148 м. (до точки 18 ); з наступним поворотом вправо по прямій лінії на відстані 6,0 м. до перетину з кордоном огороджувального забору з суміжним землекористувачем (до точки 19); з наступним поворотом вліво по прямій лінії на відстані 5,58 м. по межі огороджувального забору з суміжним землекористувачем (до точки 17); з наступним поворотом вліво по прямій лінії на відстані 18,45 м. до перетину з зовнішньою стіною житлового будинку літ. "А" (до точки 16); далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 5,08 м. по зовнішній стіні житлового будинку літ. "А", розташованої з боку вулиці Естафетної до початкової точки відліку (до точки 2).

Рішення Київського районного суду м.Одеси від 26 листопада 2014 року в частині відмови у задовленні вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про виділ в натурі ідеальної частки будинку - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 114 грн. 70 коп. за подання позовної заяви, 114 грн. 70 коп. за сплату судового збору за подання заяви про призначення судової будівельно-технічної експертизи, 121 грн. 80 коп. за подання апеляційної скарги, часткову вартість судової буівельно-технічної експертизи в сумі 2000 грн., а всього стягнути 2351 грн. 20 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили рішенням суду.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: О.В. Оверіна

В.П. Фальчук