Ухвала суду № 52465028, 15.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20147/14 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін О.П. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

15 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Мамчура Я.С., Шостака О.О.,

при секретарі: Гуменюк Т.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами відповідача Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м.Києві, третьої особи ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «МТД груп» до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м.Києві треті особи: ОСОБА_3, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «МТД груп» звернулися в суд суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, треті особи: ОСОБА_3, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про скасування арешту накладеного відповідачем на майно ОСОБА_3 - квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язання відповідача звільнити з - під арешту вказане майно ОСОБА_3, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 44323610 від 13.11.2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, та постановлено інше, яким у задоволені позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 вересня 2015 року касаційну скаргу ТОВ «Юридична компанія «МТД груп» задоволено частково; постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалюючи вищезазначене судове рішення, Вищий адміністративний суд України зазначив, що накладення арешту має своїм наслідком заборону відчуження арештованого майна, ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Зі змісту частин 6 та 7 ст. 3 Закону N 898-IV убачається, що у разі, якщо належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше накладення арешту для забезпечення реального виконання рішення суду щодо задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд повинен приймати рішення про звільнення з-під арешту іпотечного майна. При цьому не має підстав відмовляти у звільненні з-під арешту зазначеного майна у зв'язку з відсутністю факту реального порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання боржником на момент пред'явлення відповідної вимоги. Факт порушення основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, виступає лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотекодержателя й не пов'язується з його існуванням, а отже, і порушенням шляхом арешту та заборони відчуження предмета іпотеки.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06.04.2006 року між АБ «Банк Регіонального Розвитку» (надалі - «Банк») та ОСОБА_3 (надалі - «Боржник») укладено Кредитний договір № 27/10-5491 (надалі - «Кредитний договір»), відповідно до умов якого Боржнику надано кредит у сумі 81200,00 доларів США.

Між АБ «Банк Регіонального Розвитку» та ОСОБА_3 06.04.2006 року, для забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору, було укладено Іпотечний договір № 027/ДЗ622І посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тесленко Ю. П., за реєстровим номером № 2803 (надалі - «Іпотечний договір»), яким ОСОБА_3 передала АБ «Банк Регіонального Розвитку» в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 (надалі - «Предмет іпотеки»).

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28.05.2012 року у справі № 2-638/12, у зв'язку із невиконанням ОСОБА_3 умов кредитного договору, позов АБ «Банк Регіонального Розвитку» задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 634234,80 грн. заборгованості та видано виконавчий лист № 2-638/12 від 11.09.2013 року.

11.09.2013 року за заявою АБ «Банк Регіонального Розвитку» на підставі Виконавчого листа № 2-638/12 відповідачем відкрито виконавче провадження ВП № 39727001 про стягнення з ОСОБА_3 на користь АБ «Банк Регіонального Розвитку» 634234,80 грн. заборгованості та накладено арешт на майно боржника, оголошено заборону на його відчуження.

29.08.2013 року між АБ «Банк Регіонального Розвитку» та ТОВ «Фінансова компанія «Дрім Фінанс» було укладено Договір № 39 відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 27/10-5491 від 06.04.2006 року. Також 02.09.2013 року укладено Договір про відступлення прав за іпотечним договором № 027/ДЗ622І посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тесленко Ю. П., за реєстровим номером № 2803.

В подальшому, 16.09.2013 року між ТОВ «Фінансова компанія «Дрім Фінанс» та ТОВ «Юридична компанія «МТД груп» було укладено Договір № 31 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 27/10-5491 від 06.04.2006 року. У відповідності до укладеного договору Компанія відступила Товариству права за Кредитним договором.

Також, 16.09.2013 року укладено Договір про відступлення прав за іпотечним договором №027/ДЗ622І посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тесленко Ю. П., за реєстровим номером № 2803. Відповідно до даного договору до ТОВ «Юридична компанія «МТД груп» перейшли усі права іпотекодержателя за Іпотечним договором.

Дарницьким районним судом міста Києва 11.10.2013 року прийнято ухвалу про зміну у виконавчому проваджені № 39727001 сторону на ТОВ «Юридична компанія «МТД груп».

10.01.2014 року ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві було винесено постанову про зміну сторони виконавчого провадження з Банку на ТОВ «Юридична компанія «МТД груп».

Старшим державним виконавцем ВДВС Дарницького РУЮ Шевченком М.Р. 31.07.2014 року було закрито виконавче провадження, виконавчий лист повернуто стягувачу.

ТОВ «Юридична компанія «МТД груп» 13.08.2014 року як іпотекодержатель за Іпотечним договором, з метою реалізації свого права на задоволення вимоги шляхом звернення стягнення на майно передане в іпотеку, звернулося до ВДВС Дарницького районного управління юстиції в м. Києві з заявою про зняття арешту з Предмета іпотеки накладеного в рамках ВП №39727001.

14.08.2014 року було отримано відповідь, що ВДВС Дарницького районного управління юстиції при поверненні виконавчого документу, не зважаючи на фактичне припинення виконавчих дій по стягненню заборгованості, не зобов'язано здійснювати заходи щодо звільнення майна Боржника з-під арешту.

18.08.2014 року ТОВ «Юридична компанія «МТД груп» з метою зняття арешту з Предмета іпотеки, накладеного в рамках виконавчого провадження №39727001, звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва

02.10.2014 року Окружним адміністративним судом міста Києва прийнято постанову у справі №826/12247/14, якою зобов'язано відповідача зняти арешт з Предмету іпотеки накладеного в рамках виконавчого провадження ВП №39727001.

05.11.2014 року ТОВ «Юридична компанія «МТД груп» звернулося до відповідача з заявою про зняття арешту з Предмету іпотеки.

25.11.2014 року ТОВ «Юридична компанія «МТД груп» звернулося до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Татаринцевої Є.А. з метою задоволення забезпеченої іпотекою вимоги, шляхом переоформлення права власності на трикімнатну квартиру №149, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка перебуває в іпотеці.

25.11.2014 року Нотаріусом було надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій №61/02-31 відповідно до якої повідомлено, що здійснити переоформлення права власності на дану квартиру, яка належить Боржнику не можливо, у зв'язку з накладеним ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві арештом.

Так, під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на все майно ОСОБА_3, в тому числі на предмет іпотеки відповідачем накладено арешт: 16.09.2013 року постановою № 39727112 від 11.09.2013 року (надалі - Арешт-1) та 14.11.2014 року постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 44323610 від 13.11.2014 року (надалі - Арешт-2).

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, Арешт-2 накладено відповідачем 14.11.2014 року, тобто відразу після того, як ТОВ «Юридична компанія «МТД груп» звернулося до відповідача з заявою про зняття арешту з предмету іпотеки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 6 та ч. 7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» - у разі порушення боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для, реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Положеннями ст. 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленою майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Частиною 4 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

При цьому, як правильно встановлено судом першої інстанції постанови про арешт майна боржника на адресу ТОВ «Юридична компанія «МТД груп» не надходили, що не дало можливості, як заставодержателю, реалізувати своє право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Слід зазначити, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що накладення арешту на майно, яке перебуває в іпотеці у позивача, обмежує забезпечене іпотекою право його на першочергове задоволення вимог за кредитним договором.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги відповідача Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м.Києві, третьої особи ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 19.10.2015 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Мамчур Я.С.

Шостак О.О.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.