Ухвала суду № 52463902, 19.10.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/2061/15-к 19.10.2015 19.10.2015 19.10.2015

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2015 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області в складі колегії суддів судової палати в кримінальних справах:

Пісного І.М. Чернявського А.С. Чебанової-Губаревої Н.В.

секретаря судового засідання: Борейко Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12015150110000553, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_4, його захисника - ОСОБА_5 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 липня 2015 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 дня народження, уродженця с. Ліпіцьке Котовського району Одеської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, не судимого в порядку ст. 89 КК України,

- за ч. 1 ст. 115 КК України,

за участі:

прокурора: Андрєєвої Н.В.

обвинуваченого: ОСОБА_4

захисника: ОСОБА_5

Провадження № 11-кп/784/694/15 Головуючий у першій інстанції: Дробинський О.Е.

Категорія: ч. 1 ст. 115 КК України Доповідач в апеляційній інстанції: Пісной І.М.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог апеляційних скарг і судового рішення суду першої інстанції

Обвинуваченим ОСОБА_4 подана апеляційна скарга з доповненнями, в якій він просить вирок суду першої інстанції скасувати та всебічно розібратися в обставинах справи.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить вирок суду першої інстанції скасувати, виправдати ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 115 КК України за недоведеністю вини останнього.

Вироком суду ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді 12 років позбавлення волі.

Доводи осіб, які подали апеляційні скарги

На обґрунтування доводів апеляційної скарги (з доповненнями) обвинувачений ОСОБА_4 вказав, що визнає свою вину тільки в частині нанесення потерпілому ударів мискою по голові, 4 ударів в обличчя та 4 ударів в груди. Стверджує, що не були допитані судом свідки, які могли підтвердити, що потерпілий сам мав намір позбавити себе життя, і, зі слів апелянта, експерт в суді підтвердив можливість нанесення удару ножем потерпілим самому собі. Зазначив, що співробітники райвідділу міліції чинили на нього психологічний та фізичний тиск, проте, він не винен, і судом, на його думку, не було враховано стан його здоров'я та перебування на його утриманні малолітньої шестирічної доньки. Вважає, що слідством так і не було встановлено ту «третю» особу, яка насправді вчинила вбивство потерпілого. Вказав на ряд процесуальних порушень, а саме: йому не були пред'явлені речі, вилучені в нього, тому, на його думку, не можна стверджувати, що саме вони були передані для експертного дослідження; слідчий експеримент було проведено у відсутності ОСОБА_7, неналежним чином були зламані вхідні двері до будинку; більшість протоколів не містить підписів свідків та понятих, є й підроблені підписи.

В апеляційні скарзі захисник ОСОБА_8 вказав, що судом першої інстанції безпідставно не були допитані свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, не взято до уваги показання свідка ОСОБА_11, які могли б підтвердити, що ОСОБА_4 шукав свою співмешканку ОСОБА_7, яка вже кілька днів була відсутня вдома. Стверджує, що суд першої інстанції невірно трактував наявність розбіжностей в поясненнях обвинуваченого щодо місця нанесення удару ножем потерпілому на підставі тільки того факту, що обвинувачений був в стані алкогольного сп'яніння та по іншому сприймав події, тому вважає, що суд не мав приймати до уваги як доказ протокол проведення слідчого експерименту від 28.02.2015р. та відеозапис.

Крім того, послався на те, що судом було безпідставно взято до уваги висновок експертного дослідження речей обвинуваченого, оскільки час їх вилучення та час проведення слідчого експерименту, коли він продовжував бути одягненим в ці ж речі - різняться.

Апелянт вважає, що наявна невірна кваліфікація вчиненого правопорушення. З врахуванням не визнання обвинуваченим вини, висновків експерта, мало місце нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що потягли смерть, і, з врахуванням показань експерта, потерпілого можливо було врятувати в разі своєчасної кваліфікованої допомоги лікарів.

Обставини, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 з жовтня 2014 року проживав в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 Миколаївської області, разом із співмешканкою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 та її батьком ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_5.

28.02.2015р. в нічний час біля 01 години в приміщенні кімнати житлового будинку (АДРЕСА_2 Миколаївської області), де вони спільно мешкали, після спільного вживання спиртних напоїв, між обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_12 на ґрунті особистих неприязних стосунків, через те, що ОСОБА_4 раніше ображав свою співмешканку ОСОБА_7, яка є рідною донькою ОСОБА_12, виник конфлікт, під час якого вони висловлювали один одному образи та лаялися нецензурною лайкою.

Знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, обвинувачений ОСОБА_4 на ґрунті особистих неприязних відносин, взяв в руки металеву миску, якою наніс удар по голові ОСОБА_12, який в цей час лежав на правому боці на ліжку - дивані. Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на побиття ОСОБА_12, обвинувачений ОСОБА_4 почав наносити удари кулаками в область обличчя, грудей та по рукам ОСОБА_12.

Після того, як ОСОБА_12 почав активно захищатися і чинити опір, намагаючись також вдарити у відповідь обвинуваченого ОСОБА_4, обвинувачений ОСОБА_4 взяв в руки з поряд розміщеного в кімнаті столу ножа господарсько-побутового призначення та, усвідомлюючи при цьому протиправність та характер небезпеки вчинюваних ним дій, з метою позбавлення життя наніс удар ножем лежачому на лівому боці на ліжку - дивані ОСОБА_12 в праву частину грудної клітини, чим заподіяв тілесне ушкодження у вигляді проникаючої колено-різаної рани грудної клітки з правої сторони, внаслідок чого ОСОБА_12 впав з ліжка - дивана на підлогу та помер на місці вчинення злочину, а обвинувачений ОСОБА_4 залишив ножа, яким він вчинив вбивство, на поверхні столу, викликав працівників міліції, яким зізнався у вчиненні вбивства ОСОБА_12.

Дії ОСОБА_4 судом кваліфіковані за ч.1 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційних скарг з мотивів, викладених у них; думку прокурора про залишення вироку суду без зміни, а апеляційних скарг без задоволення; вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд прийшов до наступного висновку.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, за обставин встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку. В основу обвинувального вироку судом було покладено наступні докази: показання потерпілої ОСОБА_7; протокол огляду місця події від 28.02.2015р. (т. 1 а.с. 74-76), протокол огляду трупа ОСОБА_12.(т. 1 а.с. 85-86), протокол проведення слідчого експерименту від 28.02.2015р. з відеодиском (т. 1 а.с. 82 - 84, 276), висновок судово-медичної експертизи № 51 від 14 квітня 2015 року(т. 1 а.с. 96 - 98), висновок судово-медичної експертизи №101 від 03 березня 2015 року(т. 1 а.с. 102), висновок судової психіатричної експертизи №150 від 03 квітня 2015 року (т. 1 а.с. 104 - 111), висновок судової комплексної криміналістичної експертизи №299/283/300 від 10 квітня 2015 року(т. 1 а.с. 122 - 133), висновок судової молекулярно - генетичної експертизи №251 від 07 квітня 2015 року (т. 1 а.с. 137 - 139), висновок судової імунологічної експертизи №250 від 13 березня 2015 року(т. 1 а.с. 141 - 142), висновок судової імунологічної експертизи №251 від 13 березня 2015 року(т. 1 а.с. 144 - 145), висновок судової імунологічної експертизи №252 від 14 квітня 2015 року(т. 1 а.с. 147 - 148), висновок судової імунологічної експертизи №253 від 14 квітня 2015 року(т. 1 а.с. 150 - 152), висновок судової імунологічної експертизи №254 від 14 квітня 2015 року(т. 1 а.с. 155 - 156), висновок судової імунологічної експертизи №256 від 14 квітня 2015 року(т. 1 а.с. 161 - 162), висновок судової імунологічної експертизи №266 від 14 квітня 2015 року(т. 1 а.с. 165 - 167), висновок судової медичної цитологічної експертизи №56/Ц від 30 березня 2015 року(т. 1 а.с. 169 - 170), висновок судової медично - криміналістичної експертизи №78 від 20 травня 2015 року(т. 1 а.с. 181 - 186), висновок судової молекулярно - генетичної експертизи №406 від 16 травня 2015 року(т. 1 а.с. 190 - 194), висновок судової одорологічної експертизи №28 від 27 травня 2015 року (т. 1 а.с. 198 - 207), речові докази, які були вилучені при огляді місця події.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 вказав, що судом безпідставно не були допитані свідки ОСОБА_9, ОСОБА_14, які підтвердили б факт того, що після вживання спиртних напоїв разом з ними та ОСОБА_12 27.02.2015р., ОСОБА_4 пішов з дому шукати свою співмешканку ОСОБА_7. Проте, в т. 1 на а.с. 68 міститься ухвала суду від 08.07.2015р., згідно з якою до свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_9 було застосовано примусовий привід через органи внутрішніх справ за клопотанням прокурора. Відповідно до рапорту о/у СКР Первомайського МВ (т. 1 а.с. 71), доставити даних свідків в судове засідання не виявилося можливим у зв'язку з відсутністю їх за місцем мешкання, місце їх знаходження невідоме. Тобто, судом було виконано всі належні дії задля забезпечення їх явки в судове засідання, що спростовує доводи апелянта в цій частині. Так само, не заслуговують на увагу доводи апелянта, який послався на показання свідка ОСОБА_11 щодо дій ОСОБА_4, спрямованих на пошук ОСОБА_7, проте з аналізу журналів судового засідання з елементами протоколу (т. 1 а.с. 65-67, 283-294) вбачається, що ні обвинувачений, ні захисник не заявляли клопотання про його допит під час судового засідання.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 послався на процесуальні порушення, допущені в ході проведення слідчого експерименту, оскільки даний експеримент було проведено у відсутність ОСОБА_7, з несанкціонованим виламуванням вхідних дверей.

Але, згідно з ч.ч. 1-2 ст. 237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами КПК України, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КПК України, ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді.

Так, на виконання зазначених вище вимог закону, в т. 1 на а.с. 91 міститься заява ОСОБА_15 - власника домоволодіння АДРЕСА_2, про надання добровільної згоди на проведення слідчого експерименту в домоволодінні за фактом вбивства ОСОБА_12.

До того ж, в своїх апеляційних скаргах обвинувачений та його захисник послалися на те, що ОСОБА_4, повернувшись додому після пошуків співмешканки, побачив потерпілого на підлозі, рука останнього була в крові, на підлозі лежав ніж. Потерпілий був ще живий, тоді ОСОБА_4 наніс йому декілька ударів за те, що той хотів покінчити з собою, сам різав собі вени. Крім того, ОСОБА_4 вказав, що є інші свідки, які могли б підтвердити, що потерпілий мав намір покінчити життя самогубством, проте їх не допитали. Жодної конкретизації цей довод не має. І, посилаючись на можливість нанесення собі ран самостійно потерпілим, ОСОБА_4 при цьому одночасно в апеляційній скарзі вимагає знайти третю особу, яка нанесла потерпілому поранення у відсутність ОСОБА_4. Тобто, доводи апелянтів протирічать один одному, висувається декілька версій, як вірно дійшов висновку суд першої інстанції - все це з метою уникнути відповідальності.

Крім того, захисник ОСОБА_5 послався в скарзі на те, що в ході слідчого експерименту обвинувачений невірно вказав локалізацію поранення, проте судом, на думку апелянта, помилково трактовано цю розбіжність тим, що обвинувачений був в стані сп'яніння і по-іншому сприймав події.

Аналіз мотивувальної частини вироку дійсно містить висновок суду про те, що розбіжності в локалізації рани на тілі потерпілого та місцю нанесення удару, яке в ході слідчого експерименту вказав обвинувачений, викликані тим, що ОСОБА_4 під час вчинення кримінального правопорушення перебував в стані алкогольного сп'яніння, і не міг з достатньою достовірністю сприймати та пам'ятати всі обставини вчиненого.

Достатність підстав для наявності такого висновку підтверджена письмовими матеріалами справи. Так, згідно з висновком судово-психіатричної експертизи № 150 від 03.04.2015р. (т. 1 а.с. 104-111), зі слів обвинуваченого, він вживає алкоголь запоями по 10 діб, толерантність до спиртного до 1 л горілки, втратив контроль за його прийомом, сформувалась фізична та психічна залежність, мали місце судомні стани та психотичні розлади в періоди після закінчення запоїв. Через декілька днів після арешту в ОСОБА_4 розпочалися судомні напади, у зв'язку з чим з 02.03 по 10.03.2015р. перебував на лікуванні в стаціонарі нарко-психіатричного диспансерного відділення Первомайської лікарні з діагнозом: «синдром залежності від алкоголю. Стан відміни з судомами». У відділенні мав місце стан сопору, недостатній контакт, дезорієнтований в часі, місці, просторі, проведено лікування (епікриз до історії хвороби № 127 в амбулаторній картці). Повідомив експертові, що в день вчинення правопорушення вживав спиртне вранці та ввечері. У висновку експертизи зазначено, що ОСОБА_4 проявляє ознаки органічного розладу особистості і поведінки внаслідок комбінованого (травма, інтоксикація) ушкодження головного мозку. На час вчинення правопорушення перебував в стані простого алкогольного сп'яніння. При відсутності протипоказань, йому рекомендовано провести в місцях перебування лікування з приводу синдрому залежності від алкоголю (хронічного алкоголізму). Крім того, з характеристик по місцю проживання (в с. Новопетрівка Баштанського району на а.с. 244 т. 1, в м. Первомайську на а.с. 241 т. 1) вбачається, що ОСОБА_4 не працював, зловживав алкоголем, вчиняв бійки зі співмешканкою ОСОБА_7, її батьком ОСОБА_12, співмешканкою ОСОБА_16, на нього до квартального комітету надходили скарги. На а.с. 261 в т. 1 міститься довідка Первомайської ЦМБЛ, з якої слідує, що ОСОБА_4 перебуває на диспансерному обліку у лікаря-нарколога з приводу синдрому залежності від алкоголю з 10.03.2015р..

Що стосується доводів апелянта ОСОБА_4 з приводу того, що судом першої інстанції при призначенні покарання не враховано, що на його утриманні перебуває малолітня дитина, а також тяжкий стан його здоров'я, то, з матеріалів справи слідує наступне. З наведених вище характеристик з місць проживання ОСОБА_4 вбачається, що він не працює, негативно характеризується, зловживає спиртними напоями. Згідно з довідкою та характеристикою Кашперо-Миколаївської сільради (т. 1 а.с. 244, 245), ОСОБА_4 в с. Новопетрівка проживав зі співмешканкою ОСОБА_16 та її неповнолітніми дітьми, взаємовідносини в сім'ї були складні, неодноразові випадки проявів агресії і насилля до співмешканки, ОСОБА_4 ніде не працював, сім'я проживала за рахунок соціальних виплат. До того ж, на а.с. 269 т. 1 міститься повідомлення Первомайської ЦРЛ, в якому відображено, що ОСОБА_12, 1943р.н. звертався до лікаря-травматолога ПЦРЛ 20.12.2014р. та був госпіталізований до хірургічного відділення з діагнозом: черепно-мозкова травма, множинні садна і гематоми тулубу, кінцівок, забійні рани голови.

Даних, які б свідчили про те, що в обвинуваченого ОСОБА_4 на утриманні є неповнолітні діти, чи що він має змогу забезпечувати когось, чи має засоби до існування, в матеріалах справи немає.

Що стосується стану здоров'я обвинуваченого, то згідно з довідкою Первомайської ЦМБЛ (т. 1 а.с. 238), інформації Первомайської ЦМБЛ (т. 1 а.с. 265), ОСОБА_4 був доставлений 28.02.2015р. о 22 год. 50 хв працівниками МВ УМВС з діагнозом: метаболічна кардіопатія, напад пароксизмальної тахікардії. ОСОБА_4 був оглянутий черговим лікарем-кардіологом, зроблено ЕКГ, надана допомога, введено ліки. ОСОБА_4 може утримуватися в ІТТ. Інших даних, які б свідчили про наявність в обвинуваченого хронічних захворювань, які потребують постійного лікування в умовах саме закладів охорони здоров'я, в матеріалах провадження немає.

Тобто, аналіз наведених даних, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 та спосіб його життя, постійні прояви агресії до оточуючих, хронічну залежність від алкоголю, можливу дезорієнтацію в часі та просторі, викликану інтоксикацією організму, цілком підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що обвинувачений ОСОБА_4, в ході слідчого експерименту, який було проведено в день вчинення ним кримінального правопорушення, міг дійсно допустити неточності в своїх поясненнях щодо локалізації нанесеної рани.

Також, в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_4 вказав, що більшість протоколів, які містяться в матеріалах справи, не містять підписів свідків, понятих, чи містять підроблені підписи. Проте, ці доводи не сформульовані чітко, не містять ні прізвищ свідків, понятих, ні окремих процесуальних документів, в достовірності підписів в яких у обвинуваченого є сумніви. Тому, ці доводи апелянта не заслуговують на увагу.

Крім того, апелянт ОСОБА_4 послався на те, що в ході досудового розслідування до нього було застосовано заходи морального та фізичного тиску співробітниками райвідділу, що спонукало його визнати свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні. Проте, згідно з висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 102), в ОСОБА_4 виявлені збійна рана тім'яної області голови, нижньої повіки правого ока, синець правої щоки, які могли утворитися в строк, вказаний ОСОБА_4, а саме - в ніч з 27 на 28 лютого 2015 року в ході сварки з потерпілим ОСОБА_12. До того ж, з відображених зі слів обвинуваченого обставин справи, викладених в цьому висновку вбачається, що коли він почав наносити удари потерпілому, той чинив опір, захищався від ударів.

В довідці Первомайської ЦМБЛ (т. 1 а.с. 265) зазначено, що ОСОБА_4 в грудні 2014-лютому 2015 року не звертався до лікарні з приводу завдання йому тілесних ушкоджень, а 28.02.2015р. був доставлений працівниками МВ з діагнозом: метаболічна кардіопатія, напад пароксизмальної тахікардії. До того ж, в т. 1 на а.с. 277 міститься висновок заступника начальника СКР Первомайського МВ УМВС України в Миколаївській області за матеріалами службового розслідування за вимогою Первомайської міжрайпрокуратури щодо незаконних дій з боку співробітників Первомайського МВ УМВС (вх. 303 від 05.06.2015р.). За результатами даної перевірки було встановлено, що ОСОБА_4 зізнався у вчиненні вбивства потерпілого, в приміщенні МВ поводився спокійно та відносно врівноважено, тому не було ніякої потреби у застосуванні спеціальних засобів (електрошокер).

Тому, сукупність проаналізованих доказів свідчить про безпідставність доводів ОСОБА_4 про застосування до нього співробітниками райвідділу морального та фізичного тиску.

Також, обидві апеляційні скарги містять посилання на те, що матеріали експертизи речей, в які був одягнений ОСОБА_4 в момент вчинення злочину, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки документально різниться час вилучення речей, та проведення слідчого експерименту за участі обвинуваченого в тому самому одязі. Проте, аналіз письмових доказів, в тому числі - протоколів огляду та додаткового огляду місця події, огляду предметів, огляду трупа, проведення слідчого експерименту, свідчить про те, що вони складені у відповідності з вимогами КПК України, в них відсутні зауваження з боку осіб, які приймали участь в даних процесуальних діях. Крім того, аналіз даного висновку (т. 1 а.с. 165-167) свідчить про те, що слідчим у відділення бюро СМЕ доставлено білий полімерний мішок, прошитий чорними шовковими нитками, підписаний, опечатаний печатками. Цілісність мішку та печаток не порушена. Мішок з речовими доказами був відкритий у присутності двох співробітників відділення: експерта і лаборанта. На мішку прикріплений білий аркуш паперу з написом від руки: «НДЕКЦ Пакет Б-1 В даному пакеті знаходяться джинси синього кольору, кофта зеленого кольору, куртка чорного кольору та ремінь до джинсів, черевики чорного кольору Поняті: 1)підпис 2)підпис Заст. нач. СВ ОСОБА_17 підпис ОСОБА_4 підпис Адвокат: «підпис», опечатаний печаткою № 1. Дослідна частина даного експертного дослідження містить дуже чітке описання кожної з вилучених речей, з зазначенням найдрібніших деталей щодо кольору, типу тканини, наявністю застібок, ґудзиків, блискавок, петельок, бирок, місць їх розташування, розмірами, що не викликає сумнівів в тому, що на дане експертне дослідження в цілісному вигляді було доставлено пакет з речами обвинуваченого ОСОБА_4, вилученими в день його затримання.

Також, захисник ОСОБА_5 в своїй скарзі послався на невірну кваліфікацію дій його підзахисного, оскільки вважає, що в разі надання своєчасної медичної допомоги - потерпілий ОСОБА_12 міг би вижити. Проте, даній обставині була дана належна оцінка і у вироку суду першої інстанції вірно вказано, що в судовому засіданні експерт судової медицини ОСОБА_18, який проводив судову-медичну експертизу № 51 від 14 квітня 2015 року по даному кримінальному провадженні пояснив, що в разі надання своєчасної та кваліфікованої медичної допомоги, направленої на запобігання гострим втратам крові у загиблого ОСОБА_12, збереження б йому життя при завданих тілесних ушкодженнях було б малоймовірним (журнал судового засідання з елементами протоколу (т. 1 а.с. 284(зворот) -285).

І загалом, обидві скарги містять доводи про те, що ОСОБА_4 наніс потерпілому 1 удар мискою по голові, 4 удари в обличчя, та 4 удари в груди, заперечуючи факт нанесення удару ножем. Але, судом першої інстанції, в основу висновку про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України покладено сукупність доказів, в тому числі - показань потерпілих, свідків, протоколи слідчих процесуальних дій, висновки чисельних експертиз, яким у вироку суду надано детальну та обґрунтовану оцінку.

При призначенні ОСОБА_4 покарання, судом першої інстанції враховано: характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є особливо тяжким; дані про особу обвинуваченого, умови його життя, стан здоров'я, вік, соціальне та матеріальне становище; відсутність обставин, що пом'якшують покарання, обставини, які обтяжують покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, а також щодо особи похилого віку, яким був загиблий ОСОБА_12.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що підстав для зміни або скасування вироку не вбачається.

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4, його захисника - ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 липня 2015 року відносно ОСОБА_4 залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

І.М.Пісной А.С.Чернявський Н.В. Чебанова-Губарєва