Рішення № 5246236, 12.06.2009, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 2-1529/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2009р. Харківський районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді - Козирєвої Г.М.

при секретарі Косогор С.Ф.

розглянув в відкритому судовому засіданні в сел. Покотилівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка просить суд ухвалити рішення, згідно якому стягнути з відповідача матеріальну та моральну шкоду в розмірі 1500грн. посилаючись на те, що 13 липня 2008 року увечері вона йшла пасти кіз і козенята підбігли до відчиненої хвіртки сусіда, звідти вийшов відповідач і схватив її за руку та з усієї сили став її викручувати та бити по руці, потім силою товкнув її та зачинив хвіртку. Зазначена вище подія відбувалася на вулиці, біля хвіртки сусіда ОСОБА_2 Вона зробила судово-медичну експертизу, яка підтвердила побої на правій руці. 1 серпня 2008 року вона звернулася в лікарню до невропатолога та травматолога, зробила декілька рентген знімків, які показали вивих плеча та порушення звичайного розташування м”язів. Після чого, їй було призначено лікування у вигляді мазей, масок та примочок.

В ході судового розгляду позивачкою були уточнені позовні вимоги і вона просить стягнути з відповідача на її користь 3949,98грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечував на тій підставі, що у нього з позивачкою ніколи конфліктів не було та він до неї зовсім ніколи не торкався.

Суд, вислухавши пояснення сторін, показання свідків, вивчивши надані докази дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 20.03.2009р. вбачається, що з приводу інциденту, що мав місце 13 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порушенні кримінальної справи за ст. 296 ч.1 КК України відносно ОСОБА_2 відмовлено на підставі п.2 ст. 6 КПК України.

Частиною 4 ст. 61 ЦПК України передбачено, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивачка стверджує, що тілесні ушкодження, які згідно акту судово-медичного дослідження № 3958 від 16.07.2008р. являються легкими тілесними ушкодженнями, отримані нею саме від дій ОСОБА_2, який 13.07.2008р. завдавав їй ударів руками по тулубу, ногами бив по правій нозі, викручував праву руку.

Зі змісту ст. ст. 1166, 1167 ЦК України вбачається, що підставою для відповідальності ОСОБА_2 є наявність факту нанесення шкоди та його вини в цьому, а також причинно-наслідковий зв»язок між діянням відповідача та наслідками, які настали для позивача.

При цьому позивачкою не надані докази вини відповідача, а саме вироку суду відносно ОСОБА_2 за ст. 125 КК України за спричинення їй легких тілесних ушкоджень, який повинен бути притягнутий до кримінальної відповідальності за скаргою потерпілого у відповідності до ст. 27 КПК України, чим порушила вимоги ч.1 ст. 60 ЦПК України, якою передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Таким чином, позивачкою не доведена вина відповідача, а показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 неповнолітньої ОСОБА_6, які докладно, без всяких протиріч виклали обставини подій, які мали місце 13.07.2008р., в той час, як позивачкою викладення частини цих подій було приховано в своїх інтересах, спростовують її твердження про причинення їй ОСОБА_2 тілесних ушкоджень.

Суд не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_7, оскільки вона не була безпосереднім свідком подій та пояснення свідка ОСОБА_8, оскільки його пояснення протирічать в цілому поясненням зазначених вище свідків, а також самим обставинам справи.

На підставі викладеного немає підстав для відшкодування позивачці будь-якої шкоди, тому в цілому в задоволенні позовних вимог повинно бути відмовлено.

Судові витрати у відповідності до ст. 88 ЦПК України суд покладає на позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214-216, 218 ЦПК України, ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_9 про стягнення шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 державне мито на користь держави в розмірі 51 грн. (п”ятдесят одна гривня).

Стягнути з ОСОБА_1 витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30грн. (тридцять гривень). (Реквізити рахунку для оплати витрат: Одержувач: УДК в Харківському районі, код ЄДРПОУ 24134461, МФО 851011, р/р 31216259700429, код бюджетної класифікації: 22050000, вид платежу: оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк, з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: