Ухвала суду № 52461739, 13.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2015 рокусправа № 808/8306/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛКОР ЛТД» до Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛКОР ЛТД» (далі - ТОВ «АЛКОР ЛТД») звернулося до суду з позовом до відповідача Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - Вільнянська ОДПІ), в якому просить визнати протиправними та скасувати винесені відповідачем 11.11.2014 року податкове повідомлення-рішення № 0000622200, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 162 178,50 грн., з яких за основним платежем в сумі 108 119 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) в сумі 54 059,50 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000982200 в частині надмірно визначених податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі основного платежу 140752 грн., та штрафних санкцій в сумі 70 376 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 31.03.2015 року позов задоволено, визнані протиправними та скасовані винесені Вільнянською ОДПІ 11.11.2014 року податкове повідомлення-рішення № 0000622200 , яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем, та штрафними (фінансовими санкціями) на суму 162 178,50 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000982200 в частині нарахування податку на додану вартість в сумі основного платежу 140 752 грн., та штрафних санкцій в сумі 70 376 грн., стягнуто з Державного бюджету на користь позивача судовий збір в розмірі 487,20 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Вільнянською ОДПІ подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Вільнянською ОДПІ проведено документальну виїзну перевірку позивача ТОВ «АЛКОР ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складені акти № 378/08-06-22/36803702 від 06.06.2014 року та №454/08-06-22/36803702 від 31.07.2014 року.

В акті зазначено, що внаслідок порушення п.135.1,пп. 135.5.4 п.135.5 135,п.138,1, пп.138.1.1, п.138.2, п.138.4,пп.138.10.3, п.138.10 ст.138,пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України ТОВ "АЛКОР ЛТД" занижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 108 119грн.

внаслідок порушення п. 198.3 ст.198 ПК України занижено податок на додану вартість на суму 155 072грн., у т.ч. за березень 2013 р. на суму 14321 грн., за квітень 2013р. на суму 7501,24 грн., за травень 2013р. на суму 44369,77 грн., за червень 2013р. на суму 2102,1 грн., за липень 2013р. на суму 6694,7 грн., за серпень 2013р. на суму 8045,99 грн., за вересень 2013р. на суму 19836,02 грн., за жовтень 2013р. на суму 25004,58 грн., за листопад 2013р. на суму 15516,67 грн., за грудень 2013р. на суму 11680,03 грн.

На підставі актів перевірки відповідачем 05.08.2014 року винесені податкове повідомлення - рішення №0000402200 , яким ТОВ «АЛКОР ЛТД» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 422 878,78 грн., з яких за основним платежем в сумі 2 948 585,85 грн.,за штрафними (фінансовими санкціями) в сумі 1474292,93 грн.; податкове повідомлення - рішення №0000412200 , яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 073 665 грн., з яких за основним платежем в сумі 756 624 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) в сумі 317 041 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями - рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 03.10.2014 року за результатами акту перевірки №535/08-06-22/36803702 від 03.10.2014 року скаргу позивача задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення №0000412200 від 05.08.2014 року в частині надмірно визначених податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 648 505 грн. та штрафних санкцій в сумі 262 981,50 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0000402200 від 05.08.2014 року в частині надмірно визначених податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 2 772 429,85 грн. та штрафних санкцій в сумі 1 386 214,93 грн.

На підставі рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області Вільнянською ОДПІ 11.11.2014 року винесені податкове повідомлення - рішення №0000622200, яким ТОВ «АЛКОР ЛТД» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 162 178,50 грн., з яких за основним платежем в сумі 108 119 грн., штрафними (фінансовими санкціями) в сумі 54 059,50 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0000982200 , яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 264 234 грн., з яких за основним платежем в сумі 176 156 грн., штрафними (фінансовими санкціями) в сумі 88 078 грн.

Позивачем оскаржені в судовому порядку податкове повідомлення - рішення №0000622200 від 11.11.2014 року в повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення № 0000982200 в частині нарахування податку на додану вартість в сумі основного платежу 140 752 грн., та штрафних санкцій в сумі 70 376 грн.

Відповідно до приписів пп.134.1.1 п.134.1. ст.134 ПК України об'єктом оподаткування на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього Кодексу.

Згідно п.138.2,138.4 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу; та витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом "г" пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України визначено, що до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів (мерчандайзинг).

Відповідно до пп.139.1.9 п.139 ст.139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «АЛКОР ЛТД» з ТОВ «Бестселлер Баунті Україна»укладено договір про надання рекламних послуг та послуг мерчандайзингу або передпродажної підготовки №01/04 від 01.04.2013 року.

Виконання вищевказаного договору підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV(далі - Закон № 996-XIV), а саме: податковими накладними, актами про надання послуг, платіжними дорученнями тощо.

В акті перевірки не спростовано реальність здійснення господарських операцій, а єдиною підставою для неврахування понесених витрат на загальну суму 852 341,70 грн. є те, що дані послуги надані стосовно товарів, які не є власністю підприємства та які було реалізовано ТОВ "АЛКОР ЛТД" на адресу ТОВ "ФудМаркет" відповідно до договору постачання № 460035970 від 11.02.2013 року та на адресу ТОВ "Еко" відповідно до договору постачання № 11811К від 01.03.2013 року.

Підприємство позивача є виробником продукції та є оптовим продавцем і не приймає безпосередньої участі в організації роздрібної торгівлі товарної продукції. Витрати, пов'язані з оплатою послуг мерчендайзингу спрямовані на забезпечення попиту на продукцію позивача, а отже, спрямовані на забезпечення отримання в майбутньому доходів від її продажу. Метою укладення договору з надання послуг мерчендайзингу є збільшення обсягів продажу товару позивача, утримання та завоювання ринкових позицій товарів позивача. Без відповідного розміщення продукції на полицях, стендах, безпосередньо в торгівельних залах в торгівельній мережі, місцях продажу повернення товарів ймовірно може збільшитися, а сума отриманого доходу від здійснення господарської діяльності відповідно, зменшитися.

В даному випадку діловою метою придбання послуг мерчендайзингу є збільшення попиту на продукцію позивача в торгівельних мережах покупців, зменшення обсягів повернення товару, як наслідок отримання в майбутньому доходів від продажу. Діловою метою придбання послуг мерчандайзингу є виконання планів продажу продукції, прискорення здійснення розрахунків з метою отримання від постачальника товарів додаткових бонусів та знижок, і як наслідок, отримання доходу від господарської діяльності.

Рух активів при здійсненні господарської операції по придбанню послуг мерчендайзингу підтверджується первинними документами, які є в матеріалах справи.

Витрати, пов'язані з оплатою послуг мерчендайзингу, спрямовані на забезпечення попиту на продукцію позивача, а отже спрямовані на забезпечення отримання в майбутньому доходів від її продажу.

Метою укладення договору з надання послуг мерчендайзингу є збільшення обсягів продажу товару позивача, утримання та завоювання ринкових позицій товарів позивача. Доказами реальної зміни майнового стану позивача при здійснення операцій з придбання послуг мерчандайзингу є копії первинних документів та дані акту перевірки.

З укладених договорів постачання з торгівельними мережами випливає, що право власності на реалізовані товари може повернутися до позивача у випадку, коли такий товар не користується попитом у споживачів або сплив термін його реалізації. Таким чином, витрати, понесені ТОВ "АЛКОР ЛТД" на загальну суму 852341,70 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Бестселер Баунті Україна" безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю позивача.

За таких обставин позивач правомірно включив до складу валових витрат перевіреного періоду суму вартості наданих послуг по операції з контрагентам ТОВ «Бестселлер Баунті Україна» , оскільки мав усі необхідні розрахункові, та інші документи, підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами, а висновки податкового органу щодо заниження позивачем податку на прибуток за 2013 рік, та нарахування за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0000622200 від 11.11.2014 року суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем, та штрафними (фінансовими санкціями) на суму 162 178,50 грн., є неправомірними.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до приписів п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Згідно вищевказаних норм, ПК України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Пунктами 201.8. та 201.9. ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивачем не оскаржуються висновки податкового органу щодо заниження товариством податкового кредиту по операціям з іншими контрагентами за березень 2013 року на суму 14 321.44 грн. та нарахування зазначеної суми за податковим повідомленням-рішенням № 0000982200 від 11.11.2014 року.

Разом з тим, виконання позивачем вищевказаного договору №01/04 від 01.04.2013 року з контрагентом ТОВ «Бестселлер Баунті Україна» за період квітень - грудень 2013 року підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону №996-XIV, а тому позивачем до складу податкового кредиту за зазначений період часу правомірно віднесено суми податку на додану вартість по виписаним контрагентом податковим накладним, які відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, а також наявності та змісту правових взаємовідносин цих осіб між собою.

Матеріалами справи доведений факт дійсного виконання позивачем та його контрагентом «Бестселлер Баунті Україна» господарської угоди, позивач не мав підстав вважати діяльність зазначеного контрагента протиправною, так як на час дії угоди контрагент позивача був зареєстрований в установленому порядку як платник податку на додану вартість, мав право виписувати та надавати податкові накладні, не був виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Оскільки відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України згідно приписів ч.2 ст.71 КАС України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо визнання протиправним та скасування винесеного Вільнянською ОДПІ податкового повідомлення - рішення від 11.11.2014 року № 0000622200 та податкового повідомлення-рішення від 11.11.2014 року № 0000982200 в частині надмірно визначених податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 140 752 грн., та застосованих штрафних санкцій в сумі 70 376 грн.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

Суд першої інстанції у відповідності до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України правильно стягнув з Державного бюджету України на користь позивача здійснені ним документально підтверджені судові витрати в сумі 487,20 грн.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова