Постанова № 52461681, 05.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 жовтня 2015 рокусправа № 808/2524/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Білак С.В. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання: Портненко М.В.

за участю представників позивача Латан Н.М., Дідович А.К., Арістарховича П.М., представника відповідача Крошки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року по справі № 808/2524/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжнафтопродуктгруп» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжнафтопродуктгруп» звернулось із позовом до суду, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального управління Міндоходів України від 07 листопада 2014 року №0000294200 по нарахуванню ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» податку на додану вартість в сумі 4845702,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2422851,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року даний позов задоволено повністю.

Не погодившись з таким рішення суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою. Апелянт зазначає, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального права, оскільки судом не враховано той факт, що взаємовідносини позивача із ТОВ «Київ Ліквід Петролеум» та ТОВ «Барилит Плюс» носили безтоварний характер, а наявність оформлених первинних документів та податкових накладних є обов'язковою, але не єдиною умовою для віднесення в податковому обліку відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту. Крім того вказував, що контрагент позивача - ТОВ «Барилит Плюс» відкоригував у ЄДРПН податкові накладні до зменшення на загальну суму 3691242,19 грн. через зміну кількості товару, що в свою чергу виключає право позивача на формування податкового кредиту на підставі таких накладних.

Представники позивача просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що посадовими особами податкового органу проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжнафтопродуктгруп» з питання своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Київ Ліквід Петролеум" за квітень, травень 2014р., ТОВ "Барилит Плюс" за травень 2014р.

За результатами перевірки складено акт від 23.09.2014р. № 306/28-04-42/37221323 (далі Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено ряд порушень податкового законодавства з боку позивача, зокрема: п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200,п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України на загальну суму 4845702,00 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки, 07.11.2014 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління ДФС винесено податкове повідомлення - рішення № 0000294200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 4 845 702 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 2 422 851 грн.

Не погодившись з таким рішенням податкового органу, позивач оскаржив його до суду, правомірність винесення якого і стало предметом розгляду у даній справі.

Вирішуючи спірні правовідносини та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з добросовісності ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» як платника податку, оскільки його господарські операції, по яким сформовано податковий кредит та валові витрати у спірний період, мають реальний характер.

Колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з фактичних обставин справи, вважає що суд першої інстанції неповно встановив обставини по справі і частково невірно застосував норми матеріального права з наступних підстав.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Доводи податкового органу про отримання платником необгрунтованої податкової вигоди мають грунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Наявними в матеріалах справи письмовими доказами встановлено, що у спірний перевіряємий період позивач за договором від 27 березня 2014 року № 12/14-П придбав у ТОВ «Київ Ліквід Петролум» газ вуглеводний скраплений на загальну суму 4761743,15 грн. Фактичне виконання умов договору підтверджується податковими та видатковими накладними, а також сертифікатами якості.

Крім того, позивач за договорами від 29 квітня 2014 року № 2904-1-НП та від 30 квітня 2014 року № 3004-Г-НП придбав у ТОВ «Барилит Плюс» нафтопродукти на загальну суму 22147453,14 грн. Фактичне виконання умов договорів підтверджується податковими накладними, видатковими накладними та актами приймання - передачі.

Рух ТМЦ від продавців здійснювався підприємства - перевізниками на підставі укладених з позивачем договорів, що підтверджується відповідними товарно - транспортними накладними.

Позивачем у безготівковому порядку на користь контрагентів повністю перераховано грошові кошти, що не заперечується відповідачем і докази чого містяться в матеріалах справи.

В бухгалтерському обліку ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» операції з придбання ТМЦ по зазначеним договорам відображено в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631.

Приймаючи рішення по суті та визнаючи право позивача на формування податкового кредиту, суд першої інстанції вірно виходив з реальності здійснення вищенаведених господарських операцій.

Проте суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач по господарським операціям з придбання товарів із ТОВ «Барилит Плюс» припустив порушення вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за травень 2014 року, оскільки не врахував ту обставину, що податкові накладні від 31 травня 2014 року № 46 (т.1, а.с.79), № 41 (т.2, а.с.98), № 48 (т.2, а.с.100), отримані від вказаного контрагента, було відкориговано ТОВ «Барилит Плюс» відповідними розрахунками № 241 (т.6, а.с. 119), № 248 (т.2, а.с.99), №238 (т.2, а.с.101) на загальну суму до зменшення 3691242,19 грн. в зв'язку зі зміною кількості нафтопродуктів, а тому позивач незаконно включив цю суму до податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що норми статті 201 ПК, до яких відсилають правила пункту 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов'язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані із складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Так, у пункті 201.1 статті 201 ПК зазначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з пунктом 201.6 цієї статті податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

За пунктом 201.10 зазначеної статті податкова накладна надається платнику податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. За абзацом другим цього пункту продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Реєстрі.

У сьомому абзаці цього пункту передбачено право покупця звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Реєстру.

Абзацом восьмим пункту 201.10 статті 201 ПК покупцю товарів/послуг заборонено відносити суми ПДВ до податкового кредиту в разі відсутності факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг, податкових накладних у Реєстрі і зобов'язано покупця включити суму податку, вказану в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До такої заяви додаються копії документів, передбачених у цій статті, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів./послуг (абзац десятий пункту 201.10 статті 201 ПК).

Системний аналіз наведених податкових норм дає підстави дійти висновку, що платник податку має право на включення до податкового кредиту сум податку, сплачених ним за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватися внесеними до Реєстру податковими накладними або іншими документами, встановленими ПК, що посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту. В іншому випадку, без подання заяви на постачальника, який своєчасно не зареєстрував податкові накладні, платник податку - покупець товарів/послуг зобов'язаний включити суму податку, вказану в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Слід також зазначити, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню (п. 192.1 ст. 192 ПК України).

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то отримувач товарів/послуг відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг. (п.п.192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України).

Отже, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що, якщо на момент складення отримувачем товару податкової декларації за відповідний податковий період постачальник товару здійснив корегування своїх податкових зобов'язань у бік зменшення через зменшення обсягу постачання, то і покупець втрачає право на включення таких сум до податкового кредиту. Якщо таке корегування з боку постачальника здійснено без законних підстав, то без подання заяви на постачальника, який здійснив корегування, покупець не має право на включення таких сум до податкового кредиту навіть за умови наявності у нього належним чином отриманих податкових накладних, оскільки відсутні підставі вважати такі податкові накладні дійсними, тобто вони не можуть вважатися належними документами, що дають право на податковий кредит в розумінні ст. 201 ПКУ.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, на підставі податкових накладних № 41, 46, 48, виписаних 31.05.2014 року ТОВ «Барилит Плюс», позивач включив до податкового кредиту за травень 2014 року суму в розмірі 3691242 грн. Вказані податкові накладні були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних 13.06.2014 року, а 15.06.2014 року ТОВ «Барилит Плюс» було здійснено корегування своїх податкових зобов'язань, яке також внесено до цього Реєстру.

Оскільки податкова декларація з ПДВ за травень 2014 року ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» та додатки до неї, зокрема реєстри податкових накладних, складалась 18.06.2014 року, тобто після здійснення контрагентом корегування своїх податкових зобов'язань, а позивач не вжив заходів для подання скарги до контролюючого органу, то він не мав законних підстав для включення відкоригованих сум до складу податкового кредиту за травень 2015 року на підставі податкових накладних № 41, 46, 48.

Посилання позивача на те, що ТОВ «Барилит Плюс» не виконав приписів законодавства по направленню позивачу копії коригування, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки це не впливає на оцінку обставин, сукупність яких дає платнику податків право на включення сум до податкового кредиту.

Також недоречними є і посилання позивача на наявні у нього листи ТОВ «Барилит Плюс» про те, що корегування своїх податкових зобов'язань з ПДВ ним було здійснено помилково, оскільки нормами податкового законодавства листи платників податків не визначені як первинні документи, за якими здійснюється податковий облік.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що протягом тривалого часу (навіть до часу розгляду адміністративної справи в суді), ТОВ «Барилит Плюс» не скасувало та жодним чином не виправило коригування своїх зобов'язань за податковими накладними № 41, 46, 48 від 31.05.2014 року.

Отже, за наведених обставин, вірними є висновки податкового органу про наявність в діях позивача порушень вимог податкового законодавства у вигляді завищення податкового кредиту за травень 2014 року на суму 3691242 грн., а тому спірне податкове повідомлення-рішення в частині основного зобов'язання на вказану суму є правомірним. Відповідно вказаній сумі правомірним є і визначення штрафу в сумі 1845621 грн. (т.6 а.с. 117).

В той же час в частині визначення основної суми зобов'язання в розмірі 1154460 грн. та штрафної санкції в розмірі 577231 грн. податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню як неправомірне, оскільки висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій судом визнано необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно встановив обставини у справі і припустив порушення норм матеріального права, що призвели до частково неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Враховуючи, що під час звернення до суду із позовом позивачем було сплачено судовий збір в сумі 487,20 грн., а також, що позовні вимоги судом частково задоволено, колегія суддів вважає необхідним стягнути на користь позивача частину цих судових витрат пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 100 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління ДФС - задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року по справі № 808/2524/15 - скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжнафтопродуктгруп» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального управління Міндоходів України № 0000294200 від 07 листопада 2014 року в частині визначення грошового зобов'язання ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» на суму 1731691 грн., з яких за основним платежем - 1154460,00 грн., штрафні санкції - 577231,00 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління ДФС на користь ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» сплачений судовий збір у розмірі 100,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: С.В. Білак

Суддя: І.В. Юрко