Постанова № 52461659, 01.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 жовтня 2015 рокусправа № 808/199/13-а СН/808/48/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року у справі № 808/199/13-а (СН/808/48/14) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Запоріжпроекологія" до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Запоріжпроекологія" задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Запоріжжя (далі відповідач) від 29.12.2012року №0003952302 та №0003942302.

Відповідач, вважаючи постанову суду першої інстанції такою, що винесена з порушенням норм матеріального права, просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні вимог позову.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача. Вказав, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідач про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, проте свого представника для участі в судовому засіданні не направив.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що в період з 19.11.2012 по 07.12.2012 ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, за результатами якої складений акт від 21.12.2012 №3343/22/34830011.

Під час перевірки виявлено порушення, зокрема:

1. пп. 138.8.1 п. 138.8, п. 138.2 ст. 138, ст. 139 ПК України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету, на суму 231053,00 грн., у тому числі: за 2-3 квартали 2011 року на суму 94878,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року на суму 157553,00 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 73500,00 грн., за 1 півріччя 2012 року на суму 73500,00 грн., за 3 квартали 2012 року на суму 73500,00 грн.;

2. пп. 7.2.3. п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.2, пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду у загальній сумі 466 962,00 грн., в тому числі по періодам: грудень 2010 року в сумі 22 500,00 грн.; січень 2011 року в сумі 4 667,00 грн.; травень 2011 року в сумі 10 667,00 грн.; червень 2011 року в сумі 29 333,00 грн.; липень 2011 року в сумі 59167,00 грн.; серпень 2011 року в сумі 27 946,00 грн.; вересень 2011 року в сумі 54 557,00 грн.; жовтень 2011 року в сумі 37 333,00 грн.; листопад 2011 року в сумі 11667,00 грн.; грудень 2011 року в сумі 139 125,00 грн.; лютий 2012 року в сумі 70 000,00 грн..

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкове повідомлення-рішення від 29.12.2012:

- №0003942302, яким позивачу збільшене грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 249 428,00 грн., з яких за основним платежем 231 053,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18 375,00 грн.;

- №00003952302, за яким позивачу збільшене грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 572 536,75 грн., з яких за основним платежем - 466 962,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 105 574,75 грн..

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Суд першої інстанції встановив, що порушення, виявлені під час перевірки стосуються взаємовідносин ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Запоріжпромекологія" з контрагентами: ТОВ "Санта Н", ТОВ "БК "Паллада", ТОВ "Рангоут".

В акті перевірки суть порушення зазначено в тому, що до перевірки не надано договорів з зазначеними контрагентами, а також не надано товаро-транспортних накладних на перевезення товару, не визначено ціну товару, умови та строки поставки та оплати.

Суд, задовольняючи позовні вимоги, вказав, що надані позивачем первинні документи є достатніми доказами здійснення господарських операцій позивача з зазначеними контрагентами, підтвердженням їх реальності, та спростовують висновки податкового органу стосовно допущення позивачем порушень норм податкового законодавства.

Колегія суддів з такими висновками суду не погоджується, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається та під час перевірки встановлено, що позивач мав господарські відносини з ТОВ "Санта Н" по придбанню товару (котел-автоклав для установки БКР-003-01(03) в сборі, котел-автоклав для установки БКР-003-01(03) розібраний) без укладення договору. Отримання товару було здійснено за виданими продавцем видатковими накладними, виписані податкові накладні. Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі. Передача в експлуатацію товарно-матеріальних цінностей підтверджується актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

Крім того, позивач мав відносини з ТОВ "БК "Паллада" по придбанню різноманітного товару, електроапаратури, ємкостей, комплектуючих до обладнання та іншого без оформлення договору. Отримання товару здійснювалося за виданими продавцем видатковими накладними. Продавцем виписувалися податкові накладні. Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі, факт оплати поставки товарів підтверджено копіями платіжних доручень. Позивачем оформлялися акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

У ТОВ "Рангоут" позивач у перевіряємому періоді придбавав вапно негашене, каталізатори, кубоконтейнера поліетиленові також без укладення договорів. Отримання вказаного товару здійснювалося за виданими продавцем видатковими накладними, також продавцем були виписані податкові накладні. Розрахунки проводились у безготівковій формі. Факт передачі в експлуатацію товарно-матеріальних цінностей позивач підтверджує актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таких вимог Закону при оформленні первинних документів, що надані позивачем на підтвердження реальності вчинених операцій з зазначеними контрагентами, дотримано не було. Так, ні видаткові, ні податкові накладні, як і рахунки-фактури не містять даних, що давали б можливість ідентифікувати особу, яка підписувала від імені продавця вказані документи.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що ні під час перевірки, ні під час розгляду справи судом позивачем не надавалися ні договори на поставку товарів, ні товарно-транспортні накладні чи будь-які інші документи на підтвердження факту транспортування придбаного товару.

Відповідно до вимог ст.208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами. Згідно ж ст. 180 ГК України при укладанні господарського договору, сторони зобов'язані погодити предмет, ціну та строки дії договору.

Вимог вказаних норм закону позивачем з зазначеними вище контрагентами дотримано не було, попри того факту, що суми поставки товару досить значні.

Той факт, що позивачем надавалися суду докази на підтвердження подальшого використання у господарській діяльності придбаних товарів, не свідчить, що такі товари придбані саме у цих контрагентів та саме в період, що перевірявся.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (редакція на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вже зазначалося вище, згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Наявність податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними. Проте, фіктивність операцій, відсутність доказів їх реального вчинення виключає правомірність визначення платником податкового кредиту по таким операціям, незважаючи на наявність оформлених податкових накладних.

У даному випадку колегія суддів погоджується з доводами податкового органу щодо недоведеності позивачем реальності операцій за наданими позивачем документами з вказаними вище контрагентами: ТОВ "Санта Н", ТОВ "БК "Паллада", ТОВ "Рангоут" .

Вагомим підтвердженням таким доводам відповідача є також наявність вироку Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.04.2014 р., яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. Судом під час розгляду кримінальної справи відносно вказаних осіб було встановлено, що у 2008 році у ОСОБА_1 виник умисел на збагачення шляхом зайняття фіктивним підприємництвом. Шляхом використання завідомо неправдивих відомостей, що занесені в офіційні бухгалтерські, податкові, інші документи про нібито проведені фінансово-господарські операції , діючи під фактичним керівництвом ОСОБА_1, фіктивні суб'єкти господарської діяльності ( серед яких ТОВ «БК Паллада», ТОВ «Рангоут») повинні були безпідставно формувати податковий кредит підприємствам-контрагентам. ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні таких злочинів. Вирок набрав законної сили.

Оскільки порушення позивачем приписів податкового законодавства за вказаний вище період знайшло своє підтвердження, підстави для задоволення позовних вимог та скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно скасувати з прийняттям нового рішення - про відмову у задоволенні позову.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.ст.202,205,207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року у справі № 808/199/13-а (СН/808/48/14) - скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Запоріжпрокологія" - відмовити.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 13.10.2015р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак