Ухвала суду № 52461651, 15.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 жовтня 2015 року

справа № 808/3275/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Портненко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року у справі №808/3275/13-а за позовом приватного підприємства «Тектор» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, -

в с т а н о в и В:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року задоволено позов приватного підприємства «Тектор», а саме:

визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 24.01.2013 №0000221600, №0000211600, якими ПП "Тектор" зобов’язано сплатити штраф за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість;

визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 11.02.2013 № 26.

Постанова суду мотивована встановленими обставинами справи, які свідчать про неправомірність прийняття ДПІ оскаржених ППР та винесення податкової вимоги, з огляду на відсутність факту порушення платником податків строків сплати узгоджених податкових зобов’язань.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з’ясування обставин справи, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками, які зроблені в акті перевірки, що став підстав для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що посадовою особою ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість ТОВ «Тектор».

За результатами перевірки складено акт від 10.01.2013 № 4/153/32636510 в якому зазначено про порушення ПП "Тектор" п. 57.1 ст. 57 розділу І ПК України, а саме, платник податків несвоєчасно сплатив суми узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість, визначеного в акті документальної невиїзної перевірки №116/153/32636510 від 11.04.2012.

Тобто, порушення вимог п. 57.1 ст. 57 ПК України ДПІ пов’язує з тим, що ПП «Тектор» своєчасно не сплатило суму узгоджених податкових зобов’язань з ПДВ, які безпосередньо визначені в акті документальної невиїзної перевірки №116/153/32636510 від 11.04.2012.

У свою чергу, в акті перевірки №116/153/32636510 від 11.04.2012 вказано на порушення ПП "Тектор" вимог п. 200.1 ст. 200, п. 200.3 ст. 200 ПК України, п.п. 4.6.3 п. 4.6 ст. 4 Наказу ДПА України від 25.01.2011 № 41 "Про порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" в частині зарахування "відємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість"; завищено суму від’ємного значення, зарахованого у "зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість" по декларації за жовтень 2011 року на загальну суму 51 160 грн.; збільшується сума зарахована до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р. 22.1) по декларації за жовтень 2011 року на загальну суму 51 160 грн.; платник податку ПП "Тектор" має право використати залишок від’ємного значення в наступних податкових періодах.

На підставі проведеної камеральної перевірки, результати якої оформлено актом від 10.01.2013 № 4/153/32636510, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.01.2013р.:

№0000221600, яким ПП "Тектор" зобов’язано сплатити штраф з податку на додану вартість у розмірі 20 % в сумі 15 170,99 грн.;

№0000211600, яким ПП "Тектор" зобов’язано сплатити штраф з податку на додану вартість у розмірі 10 % в сумі 3 555,46 грн.

Крім цього, 11.02.2013 ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя виставлено ПП "Тектор" податкову вимогу № 26 про сплату 17 555,67 грн. суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобовязаннями.

Правомірність та обґрунтованість зазначених рішень відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржені податкові повідомлення-рішення та податкова вимога прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Підпунктом 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом. 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: 54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України передбачено, що платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п.57.3 ст.57 ПК України).

З огляду на вказані норми права, суд першої інстанції правильно вказав на те, що грошове зобов’язання, яке має обов’язок сплатити платник податків у визначені строки, може бути узгодженим внаслідок самостійного визначення платником такого зобов’язання (подання декларації) або внаслідок визначення податкового зобов’язання контролюючим органом за результатом здійснення податкового контролю. При цьому, рішення про визначення (донарахування) податкового зобов’язання контролюючим органом приймається у формі податкового повідомлення-рішення.

Оскільки, встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачем спірні суми податкового зобов’язання самостійно не узгоджувалися, а податковою службою податкового повідомлення-рішення за результатами проведеної перевірки (№116/153/32636510 від 11.04.2012) не приймалося, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на неправомірність висновків ДПІ щодо обов’язку позивача сплатити суми грошового зобов’язання, яке визначено в акті перевірки №116/153/32636510 від 11.04.2012.

Таким чином, посилання контролюючого органу в акті камеральної перевірки від 10.01.2013 №4/153/32636510 на несвоєчасну сплату позивачем сум узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість, визначеного в акті документальної невиїзної перевірки № 116/153/32636510 від 11.04.2012, є безпідставними, що свідчить про відсутність правових підстав для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Обгрунтовано суд першої інстанції вказав і на неправомірність винесення оскарженої податкової вимоги, яка за своєю правовою суттю, є вимогою контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

У свою чергу, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України).

Суд першої інстанції правильно вказав на те, що складений контролюючим органом акт перевірки № 116/153/32636510 від 11.04.2012 не віднесений законодавцем до тих обставин, котрі зумовлюють зміну розміру грошових зобов'язань з податку і збору, та оскільки контролюючим органом не було прийнято податкове повідомлення-рішення про визначення сум грошового зобов’язання, яке б не було сплачено платником у встановлені законом строки, то відсутні підстави стверджувати про наявність у позивача податкового боргу, а відтак відсутні і правові підстави для винесення спірної податкової вимоги.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року у справі №808/3275/13-а – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 16.10.2015р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк