Ухвала суду № 52461620, 15.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 жовтня 2015 рокусправа № 804/20421/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року по справі за позовом Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - позивач), звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу по орендній платі за землю з фізичних осіб в розмірі 38 814 грн. 79 коп.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року адміністративний позов задоволений в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг по орендній платі за землю з фізичних осіб в розмірі 38 814,79 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1

звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процессуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що 27.11.2012 року між Павлоградською районною державною адміністрацією та громадянином ОСОБА_1 укладено договір оренди землі (а.с.12-14).

Згідно вказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення городництва площею 110 га з земель запасу на території Новоруської сільської ради. Договір укладений на 49 років. Орендна плата вноситься орендарем у грошовому розмірі 1,5% від грошової оцінки 1 га пасовищ по колишньому КП «Нива» за 1 га в рік з урахуванням коефіцієнтів, визначених законодавством та перераховується на р/р Новоруської с/р № р/р.

За змістом пп.9.1.10 п.9.1 ст. 9 ПК плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог пп.14.1.147 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п.288.1 ст.288 ПК України),

Підпунктом 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки.

Таким чином з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Згідно з п. 286.5 ст. 286 ПК України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 287.5 ст. 287 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено з матеріалів справи, 14.07.2014 року Західно-Донбаською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №19533-15, яким визначено податкове зобов'язання зі сплати відповідачем орендної плати за землю в розмірі 57762,56 грн., яке вручено ОСОБА_1 особисто під його підпис 14.07.2014 року (а.с.20), та відповідачем не було оскаржено.

Відповідно до платіжного доручення КП/5163902 від 03.09.2014 року відповідачем частково сплачено суму узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 9100 грн.

Західно-Донбаською ОДПІ на адресу відповідача надіслана податкова вимога №5067-25 від 15.09.2014 року про обов'язок платника податків сплатити податковий борг в розмірі 48662,56 грн., конверт повернувся за закінченням терміну зберігання.

Згідно платіжного доручення №КП/8218602 від 10.10.2014 року, відповідачем частково сплачено суму узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 9950 грн. грн.

У зв'язку з несвоєчасним погашенням узгоджених податкових зобов'язань податковим органом відповідачу нарахована пеня у розмірі 102,23 грн.

Підпунктом. 14.1.175. п 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

У підпункті 59.5 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Податковим органом сформовано та направлено податкову вимога №5067-25 від 15.09.2014 року в розмірі 48662,56 грн., конверт повернувся за закінченням терміну зберігання.

Доказів оскарження податкової вимоги в адміністративному чи судовому порядку не надано.

Таким чином, за відповідачем рахується податковий борг.

З п. п. 20.1.8 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України вбачається, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Отже, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук