Ухвала суду № 52461570, 05.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 жовтня 2015 рокусправа № 804/7719/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Олефіренко Н.А. Юрко І.В.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідербренд» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 року по справі № 804/7719/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідербренд» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідербренд» (далі по тексту - Товариство або ТОВ «Лідербренд») звернулось із позовом до суду, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 09 червня 2015 року № 0001412202 по нарахуванню ТОВ «Лідербренд» податку на додану вартість в сумі 85743,33 грн. і штрафних (фінансових) санкцій в сумі 42871,66 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 року у задоволенні даного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішення суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції невірно встановлені обставини у справі та допущені порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, не враховано той факт, що документи, які супроводжують спірні господарські операції, оформлені та складені належним чином, що є підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару (послуг), до податкового кредиту відповідного періоду. Крім того, вказує на індивідуальний характер юридичної відповідальності, оскільки невиконання свої зобов'язань контрагентом позивача тягне негативні наслідки саме для нього. В зв'язку з наведеним просить постанову суду скасувати і постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в зв'язку з чим, за приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що посадовими особами податкового органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Лідербренд» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Орім» за жовтень, листопад 2014 року, січень 2015 року, із ТОВ «Суші Хаус Україна» за січень 2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 18 травня 2015 року № 394/04-66-22-02/35942082 (далі Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено ряд правопорушень податкового законодавства з боку позивача, зокрема: п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Лідербренд» завищено податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2014 року, січень 2015 року на загальну суму 85743,33 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки, 09 червня 2015 року Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення - рішення № 0001412202, яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 128614,99 грн. (за основним платежем - 85743,33 грн., штрафні санкції у розмірі 42871,66 грн.) (а.с. 21).

Не погодившись з таким рішенням податкового органу, позивач оскаржив його до суду, правомірність винесення якого і стало предметом розгляду у даній справі.

Вирішуючи спірні правовідносини та відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не розкривають суті та змісту господарських операцій, а на підтвердження їх реальності не надано результати отриманих послуг та не доведено їх використання у господарських операціях. За таких обставин оформлені документи не можуть бути належним підтвердженням правомірності формування податкового кредиту у перевіряємому періоді, а тому спірне рішення відповідача є правомірним.

Колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з фактичних обставин справи, погоджується з такими висновками суду та вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Доводи податкового органу про отримання платником необгрунтованої податкової вигоди мають грунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що спірна сума податкового кредиту в розмірі 85743,33 грн. сформована ТОВ «Лідербренд» по взаємовідносинам з ПП «Орім» за договором надання маркетингових послуг від 01 вересня 2014 року № 35993/126 (т.1 а.с. 39-40) та від 01 січня 2015 року №126 (т.1 а.с.43-44), відповідно до умов яких, виконавець - ПП «Орім» зобов'язується надати позивачу маркетингові послуги, перелік яких наведений в Додатку № 1 (т.1 а.с.41, 45).

З посиланням на вказані договори ТОВ «Орім» на адресу позивача виписані податкові накладні та складені акти здачі - приймання виконаних робіт.

На думку податкового органу, зазначені господарські відносини були вчинені не з метою настання наслідків обумовлених договорами, а з метою мінімізації сум ПДВ. Надані позивачем документи не є первинними в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не можуть слугувати підтвердженням реальності здійснення спірних господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки податкового органу обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на п.ідставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

При цьому, умовами права платника податків на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є, зокрема, фактичне придбання товарів (послуг) з наміром одержати економічний ефект від їх використання у господарській діяльності та підтвердженість цих витрат необхідними документами, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вже зазначалось вище, позивачем надано акти здачі - приймання виконаних робіт, що містять лише перелік назв послуг, що нібито виконані на користь Товариства, при цьому вказані акти не містять розгорнутої інформації щодо обсягу наданих послуг/виконаних робіт, не містять зазначеної кількості осіб, задіяних при виконанні робіт, кількості годин, затрачених на їх виконання. Крім того, вказані акти не містять посилань на реквізити виготовленої інформації та маркетингової продукції, крім назви кожного виду інформаційно - довідкового, маркетингового та іншого обслуговування позивача. Тобто, з вказаних актів здачі - приймання виконаних робіт фактично неможливо провести зв'язок з діяльністю та потребами Товариства у відповідний період.

Надані позивачем документи як результат отриманих послуг, які в актах здачі-приймання робіт вказані як визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі, визначення залишків продукції в магазинах та визначення об'єму продажу товарів в торгівельних точках, фактично уявляють собою таблиці із показниками бухгалтерського обліку позивача в частині обсягу реалізованого товару, залишку товару та порівняння із обсягом реалізації минулого місяця. Ці документи не свідчать про фактичне виконання ТОВ «Орім» на користь позивача будь яких маркетингових послуг як результату аналітичної, дослідницької чи інформаційної роботи працівників ТОВ «Орім», не містять посилань на використання якої-небудь інформації та її джерела.

Вказані недоліки у своїй сукупності позбавляють акти виконаних робіт (послуг) сили первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій саме на виконання вимог укладених між позивачем та ТОВ «Орім» договорів.

Позивачем не надано доказів використання придбаних послуг в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Вказані обставини свідчать, що позивачем послуги за спірними договорами у власній господарській діяльності позивачем не використовувались, що підтверджує висновки акту перевірки щодо відсутності зв'язку зазначених послуг з господарською діяльністю позивача.

Слід також зазначити, що наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів, а тому, формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції. Податковий кредит з ПДВ може бути сформований платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Колегія суддів також зазначає, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складанням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операції. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені на придбання товарів/послуг в подальшому будуть спрямовані на отримання доходу.

Враховуючи те, що наданими первинними документами не розкрито змісту господарської операції, не підтверджено доцільності та можливості використання придбаних послуг в господарській діяльності, висновок суду першої інстанції щодо відсутності у позивача підстав для віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в рахунок господарських операцій по взаємовідносинам з ПП «Орім» відповідає фактичним обставинам справи.

З урахуванням викладеного, підстав для скасування оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідербренд» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 року по справі № 804/7719/15 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: Н.А. Олефіренко

Суддя: І.В. Юрко