Ухвала суду № 52459653, 09.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

0,2

У Х В А Л А

про відмову у прийнятті позовної заяви

09.10.2015

Справа № 910/26283/15

Суддя Балац С.В., розглянувши

позовну заяву державного підприємства "АНТОНОВ";

до міністерства оборони Російської Федерації;

про стягнення 72.198.000,00 російських рублів.

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство "АНТОНОВ" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до міністерства оборони Російської Федерації про стягнення 72.198.000,00 російських рублів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що міністерством оборони Російської Федерації не виконані зобов’язання в частині здійснення прийняття завершеної роботи за етапом 5.3.6.4 за договором на виконання дослідно-конструкторської роботи від 16.05.1989 № 91078, укладеного між військовою частиною 25966-А, як замовником, та підприємством п/с А-3395 міністерства авіаційної промисловості СРСР, як виконавцем.

Рішенням "Про порядок продовження робіт за договором на виконання дослідно-конструкторської роботи від 16.05.1989 № 91078 у відповідності з погоджувальним протоколом № 1" від 23.08.1993 сторони погодили виконання дослідно-конструкторської роботи за окремими договорами позивача з замовниками - міністерства оборони Російської Федерації (в/ч 25966-А).

На підставі рішення замовника, виконавця та міністерства оборони Російської Федерації, замовник передав, а міністерство оборони Російської Федерації в якості генерального замовника прийнято всі права та обов’язки замовника за договором на виконання дослідно-конструкторської роботи від 16.05.1989 № 91078 (далі - Договір).

Відповідно до додаткової угоди від 04.03.2010 № 8 у зв’язку із зміною найменування правонаступником виконавця є державне підприємство "АНТОНОВ".

Позивач вказує, що додатковою угодою від 29.10.2010 № 9 до Договору була відкорегована відомість виконання дослідно-конструкторської роботи за темою "Створення літака Ан-70". У відповідності до вказаної відомості виконання, строк здачі робіт за етапом 5.3.6.4 – 25.11.2012, ціна зазначеного етапу 378 млн. російських рублів.

Так позивачем, на виконання умов Договору, у зв’язку з виконанням етапу 5.3.6.4 здійснене повідомлення 615 ПЗ про готовність робіт за етапом, а також передано на адресу відповідача генеральне повідомлення про виконання робіт від 10.06.2014№ 87/4463, яке отримане відповідачем 23.06.2014. В подальшому на адресу відповідача направлені документи, необхідні для здійснення прийняття завершеної роботи за вказаним вище етапом, в тому числі акт здачі-прийняття виконаних робіт, протокол та інші матеріали твердої фіксованої ціни, які отримані відповідачем 27.10.2014.

Однак у визначений Договором строк прийняття завершеної роботи за етапом 5.3.6.4 відповідачем здійснено не було, зауважень щодо неможливості здійснення прийняття роботи відповідачем на адресу позивача не надходило.

Таким чином, з урахуванням наведених обставин, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за укладеним між сторонами спору Договором державним підприємством "АНТОНОВ" заявлені позовні вимоги про стягнення з міністерства оборони Російської Федерації 72.198.000,00 російських рублів, з яких: 68.418.000,00 російських рублів – сума пені та 3.780.000,00 російських рублів – неустойка.

Суд, дослідивши позовну заяву державного підприємства "АНТОНОВ", дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Приписами статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Україна і Російська Федерація є державами-учасницями угоди "Про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" від 20.03.1992 (далі - Угода), яка регулює питання вирішення справ, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень за ними (стаття 1 Угоди).

Відповідно до статті 4 вказаної Угоди компетентний суд держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав має право розглядати зазначені в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території цієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав, зокрема, виконано або має бути повністю або частково виконано зобов'язання з договору, що є предметом спору.

Предметом спору є виконання відповідачем зобов'язання зі сплати штрафних санкцій, яке має бути виконане відповідачем на території Російської Федерації.

Пунктом 12 укладеної між сторонами спору додаткової угоди від 08.12.2003 № 1 до Договору, яка є невід’ємною його частиною, встановлено, що спори, які виникають при виконанні зобов’язань по даній угоді вирішуються в арбітражному суді м. Москви з обов’язковим дотриманням претензійного порядку врегулювання спорів. В решті питань, які не обговорені даною угодою сторони керуються умовами Договору, федеральними законами Російської федерації від 13.12.1994 № 60-ФЗ "Про поставки продукції для федеральних державних потреб" та від 27.12.1995 № 213 "Про державне оборонне замовлення" (№ 213 ФЗ), рішенням держкомісії РМ СРСР від 04.07.1988 № 251.

Більш того, місцем укладення Договору та додаткових угод до нього є м. Москва.

Таким чином, у зв’язку з тим, що предметом спору є виконання відповідачем зобов'язання зі сплати штрафних санкцій, яке має бути виконане відповідачем на території Російської Федерації та наявністю погодженого сторонами спору застереження у вигляді вирішення спорів за Договором виключно федеральними законами Російської Федерації, суд відмовляє державному підприємству "АНТОНОВ" у прийнятті його позовної заяви до міністерства оборони Російської Федерації про стягнення 72.198.000,00 російських рублів в порядку, визначеному п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 62, 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

У Х В А Л И В :

Відмовити державному підприємству "АНТОНОВ" у прийнятті його позовної заяви до міністерства оборони Російської Федерації про стягнення 72.198.000,00 російських рублів.

Суддя С.В. Балац