Рішення № 52458218, 11.03.2013, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/385/13- ц

РІШЕННЯ

іменем України

(вступна та резолютивна частини)

"11" березня 2013 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі :

головуючої судді Ротар М.М.

при секретарі Попенко О.В.

за участю представника позивачки- Нестеренко О.Г.

позивачки ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні м. Вознесенська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО ПРОСТО про захист прав споживача,

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212- 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО ПРОСТО про захист прав споживача задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» (і/к 35509011) на користь ОСОБА_1 9 477,48 (девять тисяч чотириста сімдесят сім гривень 48 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» (і/к 35509011) судовий збір в сумі 229,40 гривень на користь державного бюджету Вознесенського району (банк ГУ ДКУ в Миколаївській області, код ЄДРПОУ 38037770, МФО 826013, р/р 31210206700113, код платежу 220300001, п.1.1).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ротар М.М.

Справа № 473/385/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2013 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі :

головуючої судді Ротар М.М.

при секретарі Попенко О.В.

за участю представника позивачки- Нестеренко О.Г.

позивачки ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні м. Вознесенська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО ПРОСТО про захист прав споживача,

ВСТАНОВИВ:

12.12.2011 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО ПРОСТО (далі товариство) про захист прав споживачів, а саме визнання недійсною угоди за № 304303, укладеної між сторонами 20.10.2009 року та стягнення 9477 грн. 48 коп.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що маючи намір придбати легковий автомобіль ЗАЗ Славута вартістю 39710 грн. уклала з відповідачем угоду, Додаток № 1, Додаток № 2 які є невід'ємними частинами угоди, згідно якої товариство зобов'язалося надавати позивачу послуги з адміністрування фінансовий активів, направлених на придбання ним автомобіля за системою ОСОБА_2. Позивачка була зобов"язана вчасно та в повному обсязі виконувати обов'язки по внесенню платежів, направлених на сплату вартості транспортного засобу, адміністративних витрат товариства та внесків на страхування життя та придбаного майна.

Позивачка зазначила, що умови укладеної угоди порушують її права споживача, є несправедливими та суперечать вимогам статей 18, 19 Закону України Про захист прав споживачів, відповідач навмисно ввів її в оману створивши складну багатоступінчасту, двозначну незрозумілу для ОСОБА_1 схему фінансових послуг, що призвело до укладення зазначеної угоди, яка на її думку є недійсною, просила застосувати правові наслідки недійсності правочину.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 відмовився від частини позовних вимог щодо визнання угоди, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ ОСОБА_4.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 15.03.2012 року відмова представника позивача від частини позовних вимог судом прийнята, та провадження по даній цивільній справі в частині зазначених вимог було закрито.

В іншій частині представник позивача підтримав позовні вимоги, змінивши їх правову підставу та зазначив, що відповідач надаючи фінансові послуги, які підпадають під визначення, що міститься в пункті 5 частини 1 статті 1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг згідно з статтею 34 цього Закону не мав ліцензії на здійснення такої діяльності і відповідно укладений договір в силу статті 227 Цивільного Кодексу України є нікчемним та не потребує визнання його судом недійсним і просив стягнути 9477 грн. 48 коп.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 підтримали позовні вимоги та просили стягнути з відповідача 9477,48 грн., що були сплачені позивачем на виконання нікчемної Угоди № 304303 від 20 жовтня 2009 року.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Вислухавши пояснення позивача та його представника дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 20.10.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Авто Просто та ОСОБА_1 була укладена угода № 304303, предметом якої було надання відповідачем позивачці послуг, спрямованих на придбання транспортного засобу в рамках створеної відповідачем в Україні системи продажу автомобілів АвтоТак .

Відповідно до розрахунку платежів за угодою № 304303 позивачка виконувала умови договору сплативши вступний внесок та щомісячно здійснювала сплату внесків всього на суму 26463 грн.88 коп.

До 25 травня 2010 року сторони належним чином виконували умови договору, після чого позивачка перестала сплачувати внески та 07.06.2010 року подала заяву про розірвання угоди.

Товариством було повернуто позивачу частина сплачених нею коштів у розмірі 16986,40 грн.

Згідно із Додатком № 1 до угоди № 304303 від 20.10.2009 року позивачка взяла на себе зобов"язання вносити на рахунок відповідача щомісячні внески, передбачені угодою, що складаються з вступного внеску, щомісячних чистих внесків, щомісячних адміністративних витрат та страхового платежу.

Відповідно до ст. 3 угоди відповідач взяв на себе зобов"язання включити позивачку, як учасника системи до групи для придбання автомобіля, здійснювати адміністративні процедури, необхідні для передачі автомобіля ОСОБА_1, яка одержала право на автомобіль, сформувати фонд повернення коштів, здійснювати оплату автомобіля виробнику, імпортеру, забезпечити отримання автомобіля учасником системи згідно умов договору.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За положеннями ч. 1, п. 7 ч. З, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаним Законом встановлено недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Згідно ст. 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

А поскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач сплачував кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, ТОВ «Автопросто» без залучення власних коштів формувало групи клієнтів за рахунок коштів яких мала здійснюватись передача права на купівлю товару одним із учасників групи, залучених до умов діяльності системи «Авто Так», визначення права на отримання автомобіля ТОВ «Автопросто» здійснює на власний розсуд, право на купівлю мають не всі учасники системи, а тільки ті, які зробили найбільшу кількість внесків, угода не містить строків або термінів отримання учасником автомобіля, не передбачає будь-якої відповідальності відповідача за невиконання умов договору та будь-яких гарантій отримання учасником автомобіля, навіть у разі повної оплати його вартості, то суд приходить до висновку, що досягнута між сторонами угода від 20 жовтня 2009 року порушує права позивача, як споживача, умови угоди є несправедливими та непрозорими, оскільки утворився істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду позивачеві, діяльність відповідача з реалізації системи «Авто Так» є такою, що вводить споживача, яким є позивач, в оману, а тому на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» яким встановлено, що правочини здійснені з використанням нечесної підприємницької діяльності, є недійсними. Беручи до уваги, що відповідно до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) та у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, то заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню із застосуванням правових наслідків недійсності правочину згідно ч. 5 ст. 216 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212- 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО ПРОСТО про захист прав споживача задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» (і/к 35509011) на користь ОСОБА_1 9 477,48 (девять тисяч чотириста сімдесят сім гривень 48 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» (і/к 35509011) судовий збір в сумі 229,40 гривень на користь державного бюджету Вознесенського району (банк ГУ ДКУ в Миколаївській області, код ЄДРПОУ 38037770, МФО 826013, р/р 31210206700113, код платежу 220300001, п.1.1).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Ротар М.М.