Рішення № 52457856, 30.09.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 13/64/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2015 Справа № 908/1416/15-г

За позовом: Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Донікс», м. Донецьк Україна

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростовський сталепрокатний завод», м. Москва Росія

про стягнення 1 000 000,00 російських рублів (441 610,00 грн.)

Суддя Серкіз В.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 24.09.2015р.

від відповідача: не зявився

Розглядається позовна заява Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Донікс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростовський сталепрокатний завод» про стягнення 1 000 000,00 російських рублів (441 610,00 грн.) згідно контракту купівлі-продажу № 14-58 від 27.06.2014р.

04.03.2015р. ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1416/15-г та призначено до розгляду на 30.09.2015р.

До початку розгляду справи представник позивача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

30.09.2015р. справу розглянуто, спір вирішено, прийнято рішення у справі, вступну та резолютивну частини якого оголошено в судовому засіданні згідно із приписами ст. 85 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві від 26.02.2015р. та просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за непоставлений товар згідно контракту купівлі-продажу № 14-58 від 27.06.2014р. в розмірі 1 000 000,00 російських рублів (441 610,00 грн.). Позовні вимоги засновані на приписах ст. 9 Конституції України, Угодою про порядок вирішення спрів, повязаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікована Постановою Верховної ОСОБА_1 України № 2889-ХИ від 19.12.1992р., ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст.ст. 509, 525. 526, 530, 693 ЦК України, ст.ст. 20, 193 ГК України та ст.ст. 1, 2, 54, 55, 56, 57, 61 ГПК України.

Відповідач в судове засідання не зявився, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив. Відзив на позовну заяву та документи, витребувані ухвалою господарського суду Запорізької області відповідачем не надано. Про дату, час та місце призначеного судових засідань відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом направлення ухвали господарського суду Запорізької області від 04.03.2015р. на юридичну адресу відповідача, а саме: 115088, Росія, м. Москва, вул. Южнопортовая буд. 5, стр. 5.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до підпункту 3.1. пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців).

Ухвала суду про порушення провадження у справі № 908/1416/15-г від 04.03.2015р., направлена Товариству з обмеженою відповідальністю «Ростовський сталепрокатний завод» за адресою: 115088, Росія, м. Москва, вул. Южнопортовая буд. 5, стр. 5., повернулась до суду з відміткою пошти: «за закінченням терміну зберігання».

Таким чином, у суду є достатні підстави вважати, що відповідач про дату, час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином у відповідності із приписами закону. Підстави неявки відповідача суду не відомі.

Суд визнав за можливе розглянути справу по суті без участі представника відповідача, за наявними у справі матеріалами та поясненнями представника позивача в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

27.06.2014р. між Науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Донікс» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ростовський сталепрокатний завод» (Продавець) було укладено Контракт купівлі-продажу № 14-58 (Контракт), згідно умов якого Продавець продає, а Покупець купує обладнання (ОСОБА_2), в асортименті, за цінами та в строки, які зазначені в Додатках (Специфікаціях) до Контракту, які є невід'ємною частиною Контракту (п. 1.1 Контракту).

Згідно із Специфікацією № 1 від 27.06.2014р., Продавець прийняв на себе зобов'язання передати Покупцю у власність станок намоточний СН-10СП-415(2,0) вартістю 400 000,00 рос.руб. та станок намоточний СН-415 (300) вартістю 600 000, 00 рос.руб. на умовах та в строки, регламентовані Контрактом, загальною вартістю 1 000 000, 00 рос.руб.

Згідно з пунктом 4.1 Контракту, оплата за поставлений ОСОБА_2 проводиться банківським переказом на поточний рахунок Продавця, у вигляді 100 % передплати, якщо інше не зазначено в Додатках (Специфікаціях).

Відповідно до пункту 4 Специфікації № 1 від 27.06.2014р., оплата проводиться простим банківським переказом на поточний рахунок Продавця в російських рублях у вигляді 100 % передплати.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання по оплаті ОСОБА_2 та перерахував відповідачу зазначену в Специфікації вартість ОСОБА_2, а саме:

15.07.2014р. - 185 000,00 рос.руб., що підтверджується меморіальним валютним ордером від 15.07.2014р. № 7110039;

18.07.2014р. - 250 000,00 рос.руб., що підтверджується меморіальним валютним ордером від 18.07.2014р. № 7237415;

30.07.2014р. - 250 000,00 рос.руб., що підтверджується меморіальним валютним ордером від 30.07.2014р. № 7609883;

04.08.2014р. - 250 000,00 рос.руб., що підтверджується меморіальним валютним ордером від 04.08.2014р. № 7783950;

22.08.2014р. - 65 000,00 рос.руб., що підтверджується меморіальним валютним

ордером від 22.08.2014р. № 8680784.

Таким чином, позивач в повному обсязі виконав свої зобов'язання, сплативши ОСОБА_2 на загальну суму 1 000 000,00 рос.руб., що підтверджується відповідними меморіальним валютними ордерами.

Відповідно до пункту 4.2 Контракту, строк поставки ОСОБА_2 - 60 календарних днів після проведення 100 % передоплати, тобто до 21.10.2014р.

Згідно з пунктом 4.4 Контракту, у випадку не поставки ОСОБА_2 в строк, зазначений в пункті 4.2 Контракту, або недопоставки частини ОСОБА_2, Продавець зобов'язується повернути грошові кошти на рахунок Покупця в строк 60 календарних днів з моменту 100 % передоплати.

Однак, до теперішнього часу відповідач не виконав свої зобов'язання - не передав позивачу ОСОБА_2. Крім того, відповідач не повернув позивачу перераховану передоплату.

06.01.2015р. позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про

повернення передоплати за ОСОБА_2, яка залишилась без відповіді та задоволення.

Таким чином, відповідач повинен повернути позивачу суму передоплати в розмірі 1 000 000,00 рос.руб.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України «Про господарські суди», цього кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_1 України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_1 України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_1 України, є частиною національного законодавства України.

Згідно пункту 2 статті 4 Міжнародного договору, Угода про порядок вирішення спорів, повязаних із здійсненням господарської діяльності, яка підписана в тому числі Російською Федерацією та Україною, ратифікована Постановою Верховної ОСОБА_1 України № 2889-ХИ від 19.12.1992р. (дата набуття чинності для України: 19.12.1992р.), компетентний суд держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав має право розглядати справи в випадках, якщо про це є письмова угода Сторін про передачу спору до суду.

Згідно ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Пунктом 9.2 Контракту, Покупець та Продавець уклали арбітражне застереження та визначили, що спори підлягають вирішенню у господарському суді за місцем знаходження Продавця, тобто в господарському суді Донецької області.

Згідно з Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014р. № 28-р розгляд справ, підсудних господарському суду Донецької області, здійснюється господарським судом Запорізької області.

Пунктом 10.3 Контракту, Покупець та Продавець визначили, що правом, який регулює цей Контракт, є право України.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають в процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є Контракт купівлі-продажу № 14-58 від 27.06.2014р.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Матеріалами справи підтверджено здійснення попередньої 100 % передоплати позивачем згідно Контракту купівлі-продажу № 14-58 від 27.06.2014р. на загальну суму 1 000 000,00 рос.руб. Однак, відповідач не виконав свої зобов'язання - не передав позивачу ОСОБА_2 та не повернув перераховану передоплату.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні надав акт звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем стном на 15.07.2015р., підписаний та скріплений печатками обох сторін, згідно якого у відповідача рахується заборгованість перед позивачем в сумі 1 000 000,00 рос.руб.

Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Доказів повного виконання зобовязання по поставці товару відповідач суду не надав та в матеріалах справи вони відсутні.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано жодного доказу в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростовський сталепрокатний завод» 1 000 000,00 рос.руб. за не поставлений товар згідно Контракту купівлі-продажу № 14-58 від 27.06.2014р. обґрунтованими, заснованими на законі, Контрауті, і такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 8 832,20 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача, з вини якого спір доведений до суду.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростовський сталепрокатний завод» (115088, Росія, м. Москва, вул. Южнопортовая буд. 5, стр. 5, код ЄДРПОУ 84926317) на користь Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Донікс» (83102, Україна, м. Донецьк, вул. Куйбишева, буд. 44, код ЄДРПОУ 13495380) 1 000 000 (один мільйон) російських рублів 00 коп. основної заборгованості за не поставлений товар та 8 832 (вісім тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 20 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.Г. Серкіз

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 05.10.2015р.П

мічник